Рішення

від 22.03.2024 по справі 240/21512/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/21512/23

категорія 108010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди Світлани Анатоліївни, Житомирської обласної ради, треті особи: Міністерство юстиції України, Управління майном Житомирської обласної ради, про визнання дій протиправними, скасування реєстраційної дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати п.1 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили;

- визнати п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили;

- визнати протиправною та скасувати дію державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 по вчиненню реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування Управління майном Житомирської обласної ради (код юридичної особи 44736531), вчинену на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" прийнято всупереч вимогам Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки обласні ради, у тому числі Житомирську обласну раду, не наділено правом своїм рішенням створювати, реорганізовувати, ліквідовувати юридичні особи - органи місцевого самоврядування, а також делегування повноважень щодо здійснення повноважень по управлінню майном комунальної власності іншим юридичним особам (органам місцевого самоврядування).

Також зазначає, що реєстраційна дія №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради проведена з порушенням порядку державної реєстрації та підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що вона як депутат Коростенської районної ради має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили спірні п.1 та п.2 рішення №421, оскільки такі порушують право членів територіальних громад Житомирської області на управління та розпорядження майном комунальної власності, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 11.08.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 скасовано, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено судове засідання у справі. Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи до участі у справі, залучено до участі у справі Міністерство юстиції України та Управління майном Житомирської обласної ради, як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

27 листопада 2023 року від Управління майном Житомирської обласної ради надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказує, що позов ОСОБА_1 в повному обсязі є безпідставним, а доводи викладені в ньому - необгрутованими. Третя особа зазначає, що питання відповідності рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення управління майном Житомирської обласної ради" вимогам чинного законодавства, визначення факту, чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України було розглянуто та встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №240/16961/22. Як наслідок, відповідність рішення №421 вимогам чинного законодавства не потребує доказування в межах даної справи. Також вказує, що рішення №421 не може порушувати права ОСОБА_1 як депутата Коростенської районної ради.

28 листопада 2023 року Міністерство юстиції України направило до суду письмові пояснення по суті справи, в яких зазначає, що позивачем реалізовано право на оскарження дій державного реєстратора до суду, порушуючи вимоги, окрім інших, щодо визнання протиправною та скасування дії державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди Світлани Анатоліївни по вчиненню реєстраційної дії № 1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування Управління майном Житомирської обласної ради, вчинену на підставі рішення Житомирської обласної ради.

Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинда Світлана Анатоліївна у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подала відзив на позовну заяву від 08.12.2023, в якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Житомирська міська рада є юридичною особою з організаційно-правовою формою "орган місцевого самоврядування". Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом № 97 від 28.05.2004 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, за класифікацією організаційно-правових форм орган місцевого самоврядування - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Таке ж поняття органу місцевого самоврядування визначено ч.2. ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відтак твердження позивача про те, що створення як органів місцевого самоврядування лише місцевих рад та їх виконавчих органів є безпідставним. Також зазначає, що твердження позивача щодо неможливості подання акту голови обласної ради про призначення керівника не відповідає дійсності, оскільки Закон № 755-IV не містить прямої заборони в цій частині. Навпаки, подання такого документу не тільки не порушує Закон, а надає змогу внести актуальні відомості про керівника.

11 грудня 2024 року представник позивача подав до суду відповідь на пояснення третьої особи - Управління майном Житомирської обласної ради, щодо позову, в яких просить врахувати її під час вирішення справи по суті та ухваленні рішення.

12 грудня 2023 року від Житомирської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскільки рішення №421 на предмет визнання його протиправним та скасування було розглянуто і рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №240/16961/22 встановлено обставини щодо його прийняття, потреба доказування в межах розгляду даної справи відповідно до ч.4 ст.78 КАС України відсутня. Житомирська обласна рада вважає що обставини, якими обґрунтовано даний позов та позов депутата Житомирської обласної ради Крамаренка С.М. у справі №240/16961/22 є тотожними. Крім того, зазначає, що державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 вчинено реєстраційну дію щодо реєстрації Управління майном Житомирської обласної ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, що спростовує доводи позивача про протиправність рішення №421 та його невідповідність правовому акту вищої юридичної сили. Враховуючи вищевикладене, вважають, даний адміністративний позов безпідставним, а права позивача такими, що оскаржуваним рішенням обласної ради не порушуються.

12 грудня 2023 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Житомирської міської ради матеріали реєстраційної справи №10030501841690.

09 січня 2024 року на виконання ухвали суду від 26.12.2023 Департамент реєстрації Житомирської міської ради направив до суду оригінали документів реєстраційної справи №10030501841690.

24 січня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме висновку науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради", наданий науково-правовим експертом в галузі конституційного права та місцевого самоврядування ОСОБА_3

09 лютого 2024 року від Управління майном Житомирської обласної ради надійшли заперечення на клопотання, в якому третя особа просила відмовити у долученні до матеріалів справи №240/21512/23 висновку науково-правової експертизи за запитом ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" від 19.01.2024 №126/11-е.

13 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив заперечення на клопотання представника третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, - Управління майном Житомирської обласної ради Сечіна Р.С. - залишити без задоволення та долучити до матеріалів справи №240/21512/23 висновку науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" від 19.01.2024 №126/11-е.

13 лютого 2024 року від Житомирської обласної ради до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просив відмовити у долученні до матеріалів справи №240/21512/23 висновку науково-правової експертизи за запитом ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" від 19.01.2024 №126/11-е.

В судовому засіданні 13.02.2024 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи №240/21512/23 висновку науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" від 19.01.2024 №126/11-е.

05 березня 2024 року представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи договору про надання послуг по проведенню науково-правової експертизи від 11.01.2024 та копію квитанції про оплату послуг експерта, понесені позивачем в процесі отримання експертного висновку.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Крім того, представник позивача уточнив, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом як депутат районної ради, який є представником інтересів усіх громад району і має право вимагати усунення порушень законності та встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили будь-якого документа виданого/затвердженого відповідною радою. Такі її повноваження передбачені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад".

Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинда С.А. в судових засіданнях проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 08.12.2023.

Представник Житомирської обласної ради в судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.12.2023.

Представники третіх осіб підтримали пояснення щодо позову в порядку ст.165 КАС України, викладені письмо.

В судовому засіданні 12.03.2024 протокольною ухвалою суду відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, третіх осіб та дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, висновок науково-правової експертизи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 14 липня 2022 року на пленарному засіданні одинадцятої сесії Житомирської обласної ради прийнято рішення №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради ", яким вирішено:

1. Утворити юридичну особу - Управління майном Житомирської обласної ради.

2. Затвердити Положення про Управління майном Житомирської обласної ради.

3. Уповноважити голову Житомирської обласної ради або особу, яка виконує його обов`язки, призначити виконуючого обов`язки начальника Управління майном Житомирської обласної ради.

4. Виконавчому апарату Житомирської обласної ради, Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації забезпечити фінансування видатків на утримання та функціонування Управління майном Житомирської обласної ради відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, правопорядку та антикорупційної діяльності.

На підставі вищевказаного рішення, 19 липня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкиндою Світланою Анатоліївною здійснено реєстраційну дію №1003051020000018416 про реєстрацію Управління майном Житомирської обласної ради (ЄДРПОУ: 44736531).

Вважаючи п.1 та п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а також протиправною дію державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди С.А. по вчиненню реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETSN005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп суд зазначив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується в конкретних правовідносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

У пункті 9 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим способом, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під час розгляду кожної справи суд повинен установити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Умовою звернення до суду з позовом є реальне порушення прав заінтересованої особи.

Відсутність порушеного права встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В даному випадку суд встановив, що позивач звернулась із позовом оскільки вважає, що спірне рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" порушує право членів територіальних громад Житомирської області на управління та розпорядження майном комунальної власності, тому вона, як депутат Коростенської районної ради, має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання такого рішення нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Суд зауважує, що, відповідно до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Наведене відповідає правовим позиціям викладеним у постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2017 року у справі № 800/45/16, постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17, постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №816/86/18.

Оскільки позовні вимоги вмотивовані, зокрема, наявністю у позивача статусу депутата місцевої ради, а оскаржене рішення на думку позивача суперечить інтересам територіальних громад Житомирської області, суд враховує, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами підпункту 4 пункту "а" частини 1 статті 38 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 30 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2019 року (справа №0240/3532/18), що має застосовуватись у відповідності до частини 5 статті 245 КАС України.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади, місцевої ради чи депутатів відповідної ради в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18 (провадження №11-1047апп18), які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує у даній справі.

Таким чином, депутат районної ради не є суб`єктом звернення до суду з позовом в інтересах територіальної громади.

Фактичний характер правовідносин сторін, наявність у позивача статусу депутата районної ради, який законом не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про оскарження рішень органів (посадових осіб) місцевого самоврядування в інтересах територіальної громади, дають суду підстави для висновку про відсутність юридичного спору між позивачем та Житомирською обласною радою у даній справі.

Крім того, позивачем не доведено факту застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до неї, як фізичної особи, або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Також, позивач не вказала реальні порушення, які зачіпають її індивідуально виражені права чи інтереси спірним рішенням Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради"

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Суд також враховує, що державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинда С.А. вчинила реєстраційну дію №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради, на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421, яке, як встановлено судом, не породжує для позивача виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов`язків, у зв`язку з чим суд констатує відсутність порушеного права позивача у межах заявлених позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 .

Щодо посилань Житомирської обласної ради та Управління майном Житомирської обласної ради на те, що питання відповідності рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення управління майном Житомирської обласної ради" вимогам чинного законодавства, визначення факту чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України було розглянуто та встановлено рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №240/16961/22. Як наслідок, відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства не потребує доказування в межах даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року, яке набрало законної сили 16 січня 2023 року, у адміністративній справі № 240/16961/22 у задоволенні адміністративного позову депутата Житомирської обласної ради ОСОБА_4 до Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено за безпідставністю.

Вказаним рішенням встановлено, що депутат Житомирської обласної ради ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №421 одинадцятої сесії Житомирської обласної ради VІІІ скликання від 14 липня 2022 року "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради". В обґрунтування позовних вимог вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були грубо проігноровані норми чинного законодавства, не дотримано положень Регламенту Житомирської обласної ради щодо підготовки і розгляду радою процедурних питань на сесії, порядку внесення на сесію ради проекту рішення, його обговорення та ухвалення на сесії.

В ході розгляду справи судом не встановлено порушень процедури прийняття рішення Житомирської обласної ради №421 та підстав для його скасування.

Отже, даним рішенням суду не встановлено відповідність чи невідповідність п.1 та п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" правовому акту вищої юридичної сили, а тому підстави для застосування ч.4 ст.78 КАС України відсутні.

Частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.

Вищенаведені висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.

У справі, що розглядається, позивачем було замовлено висновок науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради", який підготовлений науково-правовим експертом Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Батановим О.В.

З приводу допустимості висновку науково-правової експертизи від 19.01.2024 №126/11-е, як доказу у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 112 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами частини 1 статті 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, наданий висновок експерта в галузі права стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 КАС України, в межах даної справи не виникали.

З огляду на вищенаведене наданий позивачем висновок експерта в галузі права не приймається судом до уваги.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди Світлани Анатоліївни (майдан ім. С.П. Корольова,4/2, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ: 40418650), Житомирської обласної ради (майдан ім.С.П.Корольова,1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 13576948), третя особа: Міністерство юстиції України (вул.архітектора Городецького,13, м.Київ, 01001, ЄДРПОУ: 00015622), Управління майном Житомирської обласної ради (майдан ім. С.П. Корольова,12, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 44736531) про визнання дій протиправними, скасування реєстраційної дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва