Постанова

від 19.08.2024 по справі 240/21512/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21512/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

19 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Житомирської обласної ради Рачкинди Світлани Анатоліївни, Житомирської обласної ради, треті особи: Міністерство юстиції України, Управління майном житомирської обласної ради, про визнання дій протиправними, скасування реєстраційної дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила суд:

- визнати п.1 та п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили;

- визнати протиправною та скасувати дію державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди С.А. по вчиненню реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування Управління майном Житомирської обласної ради (код юридичної особи 44736531), вчинену на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, поверхневий розгляд матеріалів справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" прийнято всупереч вимогам Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки обласні ради, у тому числі Житомирську обласну раду, не наділено правом своїм рішенням створювати, реорганізовувати, ліквідовувати юридичні особи - органи місцевого самоврядування, а також делегувати повноваження щодо управління майном комунальної власності іншим юридичним особам (органам місцевого самоврядування).

Також зазначає, що реєстраційна дія №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради проведена з порушенням порядку державної реєстрації та підлягає скасуванню, адже така дія ініційована неналежним суб`єктом.

Позивач вказує, що вона як депутат Коростенської районної ради має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили спірні п.1 та п.2 рішення №421, оскільки такі порушують право членів територіальних громад Житомирської області на управління та розпорядження майном комунальної власності.

Житомирська обласна рада та Управління майном житомирської обласної ради подали відзиви на апеляційну скаргу позивача в яких вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Житомирська обласна рада зазначає, що оскільки рішення №421 на предмет визнання його протиправним та скасування було розглянуто і рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №240/16961/22 встановлено обставини щодо його прийняття, потреба доказування в межах розгляду даної справи відповідно до ч.4 ст.78 КАС України відсутня. Обставини, якими обґрунтовано даний позов та позов депутата Житомирської обласної ради ОСОБА_2 у справі №240/16961/22 є тотожними. Крім того, зазначає, що державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_3 вчинено реєстраційну дію щодо реєстрації Управління майном Житомирської обласної ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, що спростовує доводи позивача про протиправність рішення №421 та його невідповідність правовому акту вищої юридичної сили.

Управління майном Житомирської обласної ради зауважує, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Житомирська міська рада є юридичною особою з організаційно-правовою формою "орган місцевого самоврядування". Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом № 97 від 28.05.2004 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, за класифікацією організаційно-правових форм орган місцевого самоврядування - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Таке ж поняття органу місцевого самоврядування визначено ч.2. ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відтак твердження позивача про те, що створення як органів місцевого самоврядування лише місцевих рад та їх виконавчих органів є безпідставним. Також зазначає, що твердження позивача щодо неможливості подання акту голови обласної ради про призначення керівника не відповідає дійсності, оскільки Закон № 755-IV не містить прямої заборони в цій частині. Навпаки, подання такого документу не тільки не порушує Закон, а надає змогу внести актуальні відомості про керівника.

Від державного реєстратора Житомирської обласної ради Рачкинди Світлани Анатоліївни та Міністерства юстиції України не надійшли відзиви або письмові пояснення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 23.07.2024 представники сторін, які з`явились у судове засідання, надали пояснення по суті спору та не заперечили про продовження розгляду даної справи у порядку письмового провадження, у зв`язку із чим подальший розгляд справи суд здійснював у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.07.2022 на пленарному засіданні одинадцятої сесії Житомирської обласної ради прийнято рішення №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради ", яким вирішено:

1. Утворити юридичну особу - Управління майном Житомирської обласної ради.

2. Затвердити Положення про Управління майном Житомирської обласної ради.

3. Уповноважити голову Житомирської обласної ради або особу, яка виконує його обов`язки, призначити виконуючого обов`язки начальника Управління майном Житомирської обласної ради.

4. Виконавчому апарату Житомирської обласної ради, Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації забезпечити фінансування видатків на утримання та функціонування Управління майном Житомирської обласної ради відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування, правопорядку та антикорупційної діяльності.

На підставі вищевказаного рішення, 19.07.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкиндою Світланою Анатоліївною здійснено реєстраційну дію №1003051020000018416 про реєстрацію Управління майном Житомирської обласної ради (ЄДРПОУ: 44736531).

Вважаючи п.1 та п.2 рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а також протиправною дію державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Рачкинди С.А. по вчиненню реєстраційної дії №1003051020000018416 від 19.07.2022, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення її прав у межах спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп зазначено, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується в конкретних правовідносинах.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим способом, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Встановлено, що позивач звернулась із вказаним позовом оскільки вважає, що спірне рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 порушує право членів територіальних громад Житомирської області на управління та розпорядження майном комунальної власності, тому вона, як депутат Коростенської районної ради, має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку, в тому числі і шляхом визнання такого рішення нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Наведене відповідає правовим позиціям викладеним у постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2017 року у справі № 800/45/16, постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17, постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №816/86/18.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами підпункту 4 пункту "а" частини 1 статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 30 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2019 року (справа №0240/3532/18), що має застосовуватись у відповідності до частини 5 статті 245 КАС України.

Депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади, місцевої ради чи депутатів відповідної ради в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18 (провадження №11-1047апп18), які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує у даній справі.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є суб`єктом звернення до суду з позовом в інтересах територіальної громади. Фактичний характер правовідносин сторін, наявність у позивача статусу депутата районної ради, який законом не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про оскарження рішень органів (посадових осіб) місцевого самоврядування в інтересах територіальної громади, дають суду підстави для висновку про відсутність юридичного спору між позивачем та Житомирською обласною радою у даній справі.

Крім того, позивачем не доведено факту застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до неї, як фізичної особи, або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Також, позивач не вказала реальні порушення, які зачіпають її індивідуально виражені права чи інтереси спірним рішенням Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Доводи позивача про створення оскаржуваним рішенням нового органу місцевого самоврядування колегія суддів вважає помилковими.

Колегія суддів зауважує, що зазначення організаційно-правової форми Управління майном Житомирської обласної ради як органу місцевого самоврядування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме по собі не свідчить, що вказане управління є окремим органом місцевого самоврядування.

Так, відсутні підстави зазначення при державній реєстрації іншої організаційно-правової форми Управління майном Житомирської обласної ради ніж орган місцевого самоврядування.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом № 97 від 28.05.2004 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, за класифікацією організаційно-правових форм орган місцевого самоврядування - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Суд зазначає, що Управління майном Житомирської обласної ради не є окремим органом місцевого самоврядування, адже змістом рішення одинадцятої сесії Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421 "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради" та Положення про Управління майном Житомирської обласної ради, яке є Додатком до рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421, Управління майном Житомирської обласної ради фактично є структурним підрозділом виконавчого апарату Житомирської обласної ради.

Також Управлінню майном Житомирської обласної ради не передано повноваження Житомирської обласної ради, оскільки відповідно до Положення про Управління майном Житомирської обласної ради, яке є Додатком до рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421, Управління здійснює повноваження органу управління підприємствами, установами, організаціями, що перебувають в управлінні Житомирської обласної ради, за винятком повноважень, що згідно із законодавством України належать до виключної компетенції ради.

Суд зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року, яке набрало законної сили 16 січня 2023 року, у адміністративній справі № 240/16961/22 відмовлено за безпідставністю у задоволенні адміністративного позову депутата Житомирської обласної ради ОСОБА_2 до Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Вказаним рішенням встановлено, що депутат Житомирської обласної ради ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №421 одинадцятої сесії Житомирської обласної ради VІІІ скликання від 14 липня 2022 року "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради". В обґрунтування позовних вимог вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були грубо проігноровані норми чинного законодавства, не дотримано положень Регламенту Житомирської обласної ради щодо підготовки і розгляду радою процедурних питань на сесії, порядку внесення на сесію ради проекту рішення, його обговорення та ухвалення на сесії.

В ході розгляду справи судом не встановлено порушень процедури прийняття рішення Житомирської обласної ради №421 та підстав для його скасування.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.2022 №421, державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_3 вчинила реєстраційну дію №1003051020000018416 від 19.07.2022 про реєстрацію органу місцевого самоврядування - Управління майном Житомирської обласної ради, яка також не породжує для позивача виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов`язків.

Посилання позивача на те, що з метою державної реєстрації Управління майном Житомирської обласної ради до державного реєстратора звернувся неналежний суб`єкт колегія суддів відхиляє.

Як пояснив відповідач для проведення державної реєстрації Управління майном Житомирської обласної ради до державного реєстратора звернувся в.о. голови Житомирської обласної ради, адже голова та заступник голови Житомирської обласної ради були призвані на військову службу по мобілізації.

Так, датою подання відповідної заяви про реєстрацію було призначено керівника Управління майном Житомирської обласної ради, разом з цим, відсутні підстави стверджувати, що призначення керівника відбулось раніше в часі ніж подання заяви про реєстрацію.

Отже, державна реєстрація новоутвореної юридичної особи - Управління майном Житомирської обласної ради здійснювалася у порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відхилення висновку науково-правової експертизи від 19.01.2024 №126/11-е, як доказу у справі.

Так, позивачем було замовлено висновок науково-правової експертизи щодо відповідності Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення Житомирської обласної ради "Про створення Управління майном Житомирської обласної ради", який підготовлений науково-правовим експертом Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України ОСОБА_4 .

Пунктом 1 частини 1 статті 112 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами частини 1 статті 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Отже, висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, наданий висновок експерта в галузі права стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 КАС України, в межах даної справи не виникали.

При апеляційному розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не надавав оцінку доводам апелянта , при цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.