Рішення

від 13.03.2024 по справі 754/10725/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/471/24

Справа №754/10725/23

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Солонюк К.Г.,

за участю:

представників позивача: Чернявського О.М., Логінова К.Е.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди та додаткової угоди діючими, стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Медлайт» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання договору оренди та додаткової угоди діючими, стягнення безпідставно набутих коштів.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками (по частини) нежитлового приміщення загальною площею 112,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . 07.11.2018 між ТОВ «Медлайт», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Між ТОВ «Медлайт», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 06.11.2021 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, якою було внесено зміни до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та викладено п. 1.2 договору у новій редакції - «п. 1.2 строк оренди на 3 роки визначається з 07.11.2021», відповідно договір оренди нежитлового приміщення діє до 07.11.2024.

В подальшому власником частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 став ОСОБА_5 , який 05.07.2023 отримав від відповідачки лист пропозицію від 20.06.2023 про здачу в оренду спільного майна. Вказаним листом відповідачка повідомила, що не має наміру укладати новий договір оренди з ТОВ «Медлайт», помилково вказуючи, що строк дії договору оренди закінчується - 06.11.2023. Відповідно до п. 2.4. договору оренди від 07.11.2018 сторони визначили, що орендар щоквартально не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносить плату за користування приміщенням з розрахунку річної оплати 260,00 грн. за 1 кв.м. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період договору. За період оренди приміщення розмір орендної плати складає 134463,62 грн. Відповідачка у своєму листі від 22.07.2023, яким - повідомлено про розірвання договору оренди, вказала, що орендар в порушення взятих на себе зобов`язань, допустив прострочення зі сплати орендної плати в загальному розмірі 583101,00 грн. та не вносить оплату за користування приміщенням 9 місяців поспіль. Позивач стверджує, що дії відповідачки є протиправними та такими, що не відповідають умовам договору оренди від 07.11.2018.

25.04.2023 рішенням засновників ТОВ «Медлайт» відповідачка ОСОБА_2 звільнена з посади директора, а ОСОБА_5 призначено новим директором ТОВ «Медлайт». 27.04.2023 відповідні зміни внесені до ЄДР про керівника ТОВ «Медлайт». 28.04.2023 на підставі наказу директора ТОВ «Медлайт» розпочато повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та інших статей балансу з перевіркою фактичної наявності та документального підтвердження станом на 26.04.2023. За результатами інвентаризації встановлено привласнення колишнім директором ТОВ «Медлайт» ОСОБА_2 грошових коштів товариства, які перебували у віданні останньої. Таким чином, відповідачка, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Медлайт» привласнила грошові кошти, які були їй ввірені та перебували у її віданні, чим завдала ТОВ «Медлайт» збитки на суму 392768,19 грн. 11.07.2023 слідчим відділом Деснянського УП ГУНП у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100030002127 за ст. 191 КК України. 22.06.2023 ТОВ «Медлайт» шляхом поштового зв`язку направило відповідачці вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів на суму 392768,19 грн. Однак відповідачка на вимогу залишила без відповіді. На підставі викладеного, позивач просить визнати договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2021 діючими. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Медлайт» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 392768,19 грн., та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.08.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2023 у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання позовних вимог у справі № 754/10725/23 за позовом ТОВ «Медлайт» до ОСОБА_2 про визнання договору діючим, стягнення безпідставно набутих грошових коштів із позовними вимогами у справі № 754/10036/23 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Медлайт» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди - відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання представника відповідачки про зупинення провадження відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відзив відповідачки залишено без розгляду згідно ст. 126, 127 ЦПК України.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.10.2023 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача подав письмові пояснення, відповідно до яких вказує, що між ТОВ «Медлайт» та ПрАТ «АК «Київводоканал» укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, на підставі договору оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представники позивача позовну заяву підтримали просили позов задовольнити з викладених підстав. Наголошують на тому, що відсутність підписів сторін у договорі оренди після його повного або часткового виконання такий договір не може вважатися неукладеним. Відповідачка всупереч п. 24. Договору оренди від 07.11.2018 самостійно завищила суму вартості оренди, чим безпідставно заволоділа грошовими коштами у розмірі 392768,19 грн. Про вказані порушення позивачу стало відомо після проведення інвентаризації, яка оформлена протоколом інвентаризаційної комісії від 15.06.2023.

Відповідачка та представник відповідачки проти задоволення позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити. Відповідачка вказує на те, що договір оренди від 07.11.2018 наданий позивачем не містить підписів орендодавця та орендаря. Відповідачка стверджує, що нею не підписувалися угоди щодо продовження дії договору оренди від 07.11.2018 ні як орендодавцем, ні як керівником орендаря. Натомість 07.11.2018 між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ТОВ «Медлайт» був укладений договір оренди нежитлового приміщення. За умовами вказаного договору орендна плата становить 260,00 грн. за 1 кв.м. за один календарний місяць. 11.06.2019 сторони уклали додаткову угоду, в якій уточнили формулювання пункту про розмір орендної плати. Оригінали вказаних угод знаходяться у позивача, відповідачка має лише їх копії. Таким чином, розмір орендної плати за користування нежитловим приміщення в місяць - 1461,00 грн. (56,35 кв.м. *260,00=14651,00). Позивач в свою чергу здійснив оплату лише за 16 календарних місяців, в подальшому позивач орендну плату не сплачував. Отже вимога про повернення грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України не підлягає задоволенню. Претензія відповідачки від 12.06.2023 про виконання грошових зобов`язань та повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди направлені позивачу, проте залишені без відповіді. На повідомлення відповідачки від 20.06.2023, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 лист від 06.07.2023 в якому вказано, що розмір орендної плати у сумі 260,00 грн. за 1 кв.м. в місяць є прийнятною. Крім того 14.08.2023 ОСОБА_5 направив відповідачці пропозицію про викуп частки нежитлового приміщення вартістю 1948815,00 грн. Вимога про стягнення грошових коштів з відповідачки не може бути задоволена з підстав її необґрунтованості. Отримані відповідачкою грошові кошти є сплатою на її користь орендної плати за користування позивачем приміщенням, що належить відповідачці на праві власності.

Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, 30.10.2018 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О., зареєстровано в реєстрі № 3070, придбали в рівних частках нежиле приміщення з № 1-11 (групи приміщень №6-7) Стоматологічний кабінет, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

01.11.2018 ОСОБА_2 прийнята на посаду директора ТОВ «Медлайт» про що свідчить протокол № 0111/2018 загальних зборів учасників ТОВ «Медлайт», наказ ТОВ «Медлайт» № 24 від 02.11.2018 про призначення ОСОБА_2 директором, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

25.04.2023 ОСОБА_2 з посади директора звільнена, про що свідчить копія протоколу загальних зборів учасників № 25/04 ТОВ «Медлайт», наказ ТОВ «Медлайт» № 25-К від 25.04.2023 про звільнення ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаного протоколу від 25.04.2023 на посаду директора ТОВ «Медлайт» призначено ОСОБА_5 , про що також свідчить копія наказу з кадрових питань ТОВ «Медлайт» № 21-К від 25.04.2023 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, де вказано ОСОБА_5 керівником ТОВ «Медлайт».

Сторони по справі повідомили суду про те, що ОСОБА_4 померла у 2022 році, а ОСОБА_5 успадкував її частку нежитлового приміщення з № 1-11 (групи приміщень №6-7) Стоматологічний кабінет, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , проте докази вказаному надано не було, клопотання про витребування доказів до суду не надходило.

Відповідно до письмових матеріалів справи, судом встановлено наявність двох примірників договорів оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, які надані сторонами по справі (а.с.9-10 та а.с. 121), вказані договори носять суперечливий характер, в частині строків на які укладені вказані договори, а також підписів сторін вказаних договорів. Також наявні два примірника додаткових угод № 1 до договорів оренди від 07.11.2018, що також носять суперечливий характер.

Відповідно до договору оренди від 07.11.2018, примірник якого наданий стороною позивача, сторонами даного вказано орендодавець 1 - ОСОБА_4 , орендодавець 2 - ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Медлайт» (а.с.9-10), проте вказаний договір підписаний лише орендодавцем 1 - ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору оренди орендодавець 1 та орендодавець2 передають орендареві в користування належне їм майно в рівних частках нежитлове приміщення площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п. 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 строк оренди на 3 роки визначається з 07.11.2018.

Відповідно до змісту п. 2.4 договору оренди нежитлового приміщення орендар зобов`язується не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщенням з розрахунку річної оплати 260,00 грн. за 1 кв.м. розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору.

Стороною позивача також надано примірник додаткової угоди № 1 від 06.11.2021 до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, сторонами додатковї угоди № 1 вказано: орендодавець 1 - ОСОБА_4 , орендодавець 2 - ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Медлайт» (а.с.11). Вказана додаткова угода № 1 від 06.11.2021 підписана лише орендодавцем 1 - ОСОБА_4 , підписи орендаря ТОВ «Медлайт» та орендодавця 2 ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06.11.2021 до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, примірник якої надано стороною позивача, сторони домовились внести зміни до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, ч. 1 «Загальні умови» п. 1.2 виклавши в новій редакції - «п.1.2 строк оренди 3 роки визначається з 07.11.2021. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору. Всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують зобов`язання за цим договором.

Згідно положення п. 1.1. та 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 (а.с. 121), що наданий представником відповідача, сторонами даного договору вказано орендодавець 1 - ОСОБА_4 , орендодавець 2 - ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Медлайт» (а.с.121), примірник містить підписи всіх трьох сторін, але відсутній оригінал даного договору. Відповідачка вказує на те, що оригінал вказаного договору знаходиться у позивача, враховуючи те, що остання звільнена з посади директора ТОВ «Медлайт», а відтак позбавлена можливості надати оригінал для огляду.

Відповідно до змісту п. 1.1 договору оренди, що наданий стороною відповідача, орендодавець 1 та орендодавець2 передають орендареві в користування належне їм майно в рівних частках нежитлове приміщення площею 112,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 строк оренди на 5 роки визначається з 07.11.2018.

Стороною відповідача надано додаткову угоду № 1 від 11.06.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 (а.с.65), сторонами додатковї угоди № 1 вказано: орендодавець 1 - ОСОБА_4 , орендодавець 2 - ОСОБА_2 та орендар ТОВ «Медлайт». Вказана додаткова угода № 1 від 11.06.2019 містить підписи всіх сторін, проте оригінал вказаної додаткової угоди не було надано на огляд.

Відповідно до змісту додаткової угоди № 1 від 11.06.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 сторони погодили викласти п. 2.4 договору в наступній редакції: «п.2.4 щоквартально не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями у розмірі 260,00 грн. за 1 кв.м. за 1 календарний місяць. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору». Сторони погодили, що пункт 2.4 в редакції, яка викладена в даній додатковій угоді, діє з дати укладення договору - 07.11.2018. Інші умови договору залишені без змін.

Позивач, відповідно до прохальної частини позовної заяви просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2021 діючими.

Відповідно до статті 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2021 по справі № 904/4644/20 дійшов висновку відносно позовних вимог щодо визнання Договору діючим, оскільки ЦК України, ГК України, іншими законодавчими актами не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання договору діючим. До того ж вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, непідтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду відповідної позовної вимоги. Крім того, застосовані судом способи захисту прав (інтересів) Підприємства в частині визнання договору діючим не є й ефективними, оскільки ухвалене у зв`язку з цим судове рішення неможливо виконати в примусовому порядку.

Враховуючи те, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та враховуючи висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 05.10.2021 по справі № 904/4644/20 про те, що визнання договору діючим не є належним способом захисту прав та інтересів позивача, а відтак суд приходить до висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Медлайт» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 392768,19 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України суд приходить до наступного висновку.

Позивач на обґрунтування вказаної вимоги посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 в справі № 338/180/17 про те, що неможна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

На підтвердження позовних вимог сторона позивача просила долучити повідомлення від 09.08.2022 ПрАТ «АК «Київводоканал» та лист ТОВ «Медлайт» від 16.09.2022, проте суд вказані докази до розгляду не приймає, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 08.02.2024 судом вказані докази не долучено, оскільки подані стороною позивача на стадії розгляду справи по суті, на стадії підготовчого провадження про вказані докази стороною позивача повідомлено не було, а відтак має місце порушення положення ч. 2 ст. 83 ЦПК України.

Посилання сторони позивача на відповідь АТ КБ «ПриватБанк» та платіжні доручення, як на підставу задоволення позовної вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 392768,19 грн. з відповідачки в порядку ст. 1212 ЦК України суд приймає критично.

Відповідно до долучених платіжних доручень від 28.12.2021 № 1259 , від 08.06.2022 № 1400, від 30.06.2022 № 1421, платіжної інструкції № 1527 від 30.09.2022 призначення платежів згідно вказаних фінансових документів, вказано «згідно договору оренди від 07.11.2018».

Враховуючи те, що письмові матеріали справи містять два договори оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та дві додаткові угоди № 1 до договору оренди нежитлового приміщення, відтак суд позбавлений можливості достовірно встановити на виконання якого саме договору оренди від 07.11.2018 ТОВ «Медлайт» здійснив перераховування грошових коштів та неможливо дійти однозначного висновку про наявність підстав, визначених положенням статті 1212 ЦК України. Суд звертає увагу, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданий стороною позивача протокол інвентаризаційної комісії від 15.06.2023 суд приймає критично, оскільки вказаний протокол складений працівниками ТОВ «Медлайт» та затверджений директором ТОВ «Медлайт» ОСОБА_5, що позбавляє об`єктивності у наданні висновків підписантами вказаного протоколу. При цьому результати аудиторської перевірки ТОВ «Медлайт» в письмових матеріалах справи відсутні.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належні, достовірні, допустимі, достатні докази на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-13, 76-83, 141, 211, 258, 259, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди та додаткової угоди діючими, стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складено: 22 березня 2024 року.

Суддя В.О. Сенюта