Ухвала

від 20.03.2024 по справі 260/5092/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5092/23 пров. № А/857/20276/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Обрізко І.М.

суддів: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року в справі №260/5092/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди,

встановив:

21 лютого 2024 Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову про задоволення апеляційної скарги Державної екологічної інспекції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 260/5092/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди.

01.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника позивача, Москаля Генадія, про відстрочення виконання судового рішення.

В заяві просить відстрочити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 №260/5092/23 на максимальний термін, визначений статтею 378 КАС України, оскільки позивач має тяжку хворобу, у зв`язку з чим з січня 2024 по час звернення перебуває на стаціонарному лікуванні у Національному інституті онкології Угорщини у м. Будапешті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи заяви про роз`яснення постанови, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні такої необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.

У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд зазначив, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Таким чином, оскільки у справі що розглядалася судом апеляційної інстанції не покладено на позивача жодних зобов`язань вчинити певні дії, позаяк в задоволенні його позову було відмовлено, то колегія суддів доходить висновку про неможливість відстрочити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 за №260/5092/23, так як таке не містить жодних зобов`язальних наслідків та примусове виконання неможливе.

Верховний Суд у постанові від 4 червня 2019 у справі № 916/190/18 наголошує, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення

Суд дійшов висновку, що така процесуальна дія не впливає на рішення по справі, у тому числі в частині строків його виконання.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що представник позивача звернувся із клопотанням (заявою) про відстрочення виконання судового рішення у справі №260/5092/23 в ситуації, яка не охоплюється приписам ч.1 ст.382 КАС України, безпідставно.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 321, 325, 328, 378 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі 260/5092/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар

Повний текст складено 22.03.2024.