Рішення

від 20.02.2024 по справі 911/3301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/3301/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса (07455, Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Марії Лагунової, будинок 107, код ЄДРПОУ 30839466)

до Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Героїв України, будинок 15, код ЄДРПОУ 26376375)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 ;

відповідача: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до Броварської міської ради Броварського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 15.11.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 18.12.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

До суду було подано відзив та відповідь на відзив, які прийняті судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.12.2023, був присутній представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке прийнято судом. Суд встановив строк для подання заперечень до 04.01.2024. Враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи та встановлення строку для подання заперечень до 04.01.2024, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 08.01.2024 на 14:45.

У судовому засіданні 08.01.2024, були присутні представники сторін. Судом прийнято до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив. Від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та в судовому засіданні заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів та встановлення додаткового строку для отримання правовстановлюючих документів. Суд задовольнив клопотання представника позивача, поновив строк для долучення доказів до матеріалів справи та встановив додатковий строк для подання доказів правонаступництва до 19.01.2024. Враховуючи клопотання позивача про поновлення та встановлення додаткового строку для подання доказів до 19.01.2024, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 29.01.2024 на 16:15.

У судовому засіданні 29.01.2024 були присутні представники сторін. Суд долучив до матеріалів справи подані представником позивача докази правонаступництва, у зв`язку з чим суд надав можливість відповідачу підготувати пояснення щодо долучених доказів у строк до наступного судового засідання. Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, суд призначив справу до розгляду по суті на 20.02.2024. Відповдіачем були подані письмові пояснення від 19.02.2024.

Заслухавши виступи представників сторін у судовому засіданні 20.02.2024, суд прийняв рішення у справі.

Зміст позовних вимог

Позивач заявив до суду позов з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння Броварської міської ради земельну ділянку площею 0,1375 га з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в АДРЕСА_1 .

За твердженнями позивача в лютому 2022 року Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Щорса стало відомо, що 05.10.2021 Броварська міська рада Броварського району Київської області зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335053640 від 08.06.2023. Підставою набуття права власності на вищезгадану земельну ділянку вказно Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

В той же час, позивач вказував на те, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Київській області №785/19-22 від 22.02.2022 вказано, що земельна ділянка за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045, площею 0,1375 га, в АДРЕСА_1 за своїм місцезнаходженням знаходиться в складі (на території) земель колективної власності ВАТ «Княжицьке» згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 04.07.1997 №5.

ВАТ «Княжицьке» (ідентифікаційний код 00849600) згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ №б/н від 04.07.1997) було передано в колективну власність 1932,8 га землі в межах згідно з планом, за рішенням Княжицької сільської Ради народних депутатів від 18.03.1997 (15-ХХ1І скл.). Зазначений акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №5.

Позивач заявляв, що СВК ім. Щорса є юридичною особою, до якого перейшли всі права та обов`язки КСП ім. Щорса, а відповідно і ВАТ «Княжицьке». Відповідно до змін і доповнень, що є невід`ємною частиною його Статуту, затверджених Броварською РДА 14.06.2000, СВК ім. Щорса створений шляхом реорганізації КСП імені Щорса, зареєстрованого головою Броварської РДА в Київській області 15.12.1999 за №1243, код 00849600, і є правонаступником його прав та обов`язків в частині переданого йому майна та зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів.

Позивач стверджує, що фактичним та законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га є СВК ім. Щорса, яка належить останньому на праві власності згідно Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ №б/н від 04.07.1997). При цьому позивач неаполягав на тому, що вищевказану земельну ділянку нікому не відчужував.

Представник позивача 08.06.2023 звернувся з досудовою претензією до Відповідача, в якій просив розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0.1375 га в АДРЕСА_1 у власність СВК імені Щорса (ідентифікаційний код 30839466, місцезнаходження: Україна, 07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд.107).

Відповідач 30.06.2023 надав позивачу відповідь на претензією вих. №1.12.4- 10/03/10740 від 30.06.2023, в якій зазначив, що питання щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0.1375 га в АДРЕСА_1 у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Щорса, можливо лише після завершення чи скасування воєнного стану.

З огляду на викладене, за переконанням позивача він є єдиним та законним власником земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045, а тому його право власності підлягає судовому захисту.

Заперечення відповідача

Відповідач, заперечуючи проти позову, звертав увагу на те, що відповідно до п.1 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 09.02.2021 № 14-01-08 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требухівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області» була проведена процедура реорганізації Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363892) шляхом приєднання до Броварської міської ради (ЄДРПОУ 26376375).

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення Броварська міська рада Броварського району Київської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.

В рамках проекту «Впорядкування земель територіальних громад» на виконання рішення Броварської міської ради від 27.05.2021 №219-07-08 було проведено земельний аудит земель сільськогосподарського призначення за межами та частково в межах села Княжичі Броварського району. В результаті проведеного аудиту ТОВ «Експертний центр права», було сформовано рекомендації, щодо земель сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого ВАТ «Княжицьке», Науково-технічної документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування ВАТ «Княжицьке» та Проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж с. Княжичі до 01.01.2019 ділянка відносилася до земель колективної власності, які не підлягали паюванню його членами. З 2019 року ця земельна ділянка перейшла в комунальну власність.

Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» та - Закон України № 1423-ІХ від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно яких встановлено: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Ділянка з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045, площею 0,1375 га, з цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, зареєстрована в державному земельному кадастрі, однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо неї були відсутні. В результаті Броварська міська рада звернулась до державного реєстратора та зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку.

Відповідач також відмітив те, що до позову не додано жодних документів, які б підтверджували передачу позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в АДРЕСА_1 .

З наведеного можна зробити висновок, що з припиненням КСП ім. Щорса припинялась колективна власність на майно, а до СВК ім. Щорса могло бути передано майно спільного майнового паю членів КСП ім. Щорса на правах оренди або "неподільне майно, не витребуване майно" лише на баланс до настання правових підстав для подальшого розпорядження ним.

Оскільки, вищевказана земельна ділянка не передавалась позивачу, не передавались і відповідні права, пов?язані з таким майном, зокрема, щодо прав на землю. Тому відсутні підстави стверджувати про правонаступництво позивачем прав та обов?язків КСП ім. Щорса, на підставі змін до Статуту від 10.03.2000.

До того ж, ВАТ «Княжицьке» (КСП ім. Щорса) (код ЄДРПОУ 00849600) і СВК ім. Щорса (код ЄДРПОУ 30839466) є різними юридичними особами, з різними кодами ЄДРПОУ, тому відсутні підстави стверджувати про безумовне і в повному обсязі правонаступництво СВК ім. Щорса земельної ділянки за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 в АДРЕСА_1 .

На думку відповідача це свідчить про те, що СВК ім. Щорса не набуло правонаступництва за Державними актами в повному обсязі. До нього в порядку правонаступництва могли перейшли лише права та обов?язки в частині фактично переданого майна та не розпайованої землі під таким майном, і відповідні права підлягали оформленню в установленому законодавством порядку на новостворене підприємство СВК ім. Щорса.

Відоповідач звертав увагу не те, що за ст. 30 ЗК України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на ст. 30 ЗК України, не розпайовані на момент ліквідації сільськогосподарського підприємства землі колективної власності підлягали розподілу за згодою власників земельних часток (паїв), землі постійного користування підлягали включенню до земель запасу або передачі у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Позивачем не доведено наявності прав на спірну земельну ділянку. Тому на момент подання позову, як і на момент реєстрації земельної ділянки відповідачем, право позивача на спірну земельну ділянку не є встановленим і посвідченими в установленому законодавством порядку.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту набуття та наявності права на земельну ділянку (за кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0,1375 га в АДРЕСА_1 ) в установленому законодавством порядку, така земельна ділянка не може вважатись власністю позивача, а тому в діях та рішеннях Броварської міської ради відсутні будь-які порушення чинного законодавства чи ознаки протиправних дій.

Разом з тим, відповідач звернув увагу суду на висновки з аналогічної справи, які викладені у постанові Вищого Господарського суду України від 19.09.2017 № 911/2099/16.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами визнати за ним право постійного користування земельними ділянками, при цьому скасувавши рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірних ділянок іншій особі та записи про реєстрацію таких ділянок за іншою особою, з метою поновлення його права, що було набуте позивачем як правонаступником особи, що отримала акт на право постійного користування землею.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частина 1 статті 83 ЗК України визначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є те, що він подається власником або титульним володільцем стосовно індивідуально визначених речей, зміст позову становить вимога про повернення речі, річ перебуває у володінні іншої особи незаконно.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Позивачем долучено до справи копію державного акту на право колективної власності на землю серії КВ б/н від 04.07.1997, який видано юридичній особі ВАТ "Княжицьке" Княжицькою сількою радою народних депутатів. З акту вбачається, що у колективну власність ВАТ "Княжицьке" передано 1932,8 га землі згідно з доданим планом для сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Княжицької сільської ради народних депутатів.

При цьому позивач стверджував, що він є правонаступником ВАТ "Княжицьке", зокрема і прав щодо спірної земельної ділянки, яка була передана відповідно до акту від 04.07.1997. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено копію листа Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 785/19-22 від 22.02.2022. Вказаний лист наданий у відповідь на заяву від 18.02.2022 № 18 та адресований голові СВК ім. Щорса. У листі повідомлено заявника, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 площею 0.1375 га в АДРЕСА_1 за своїм місцезнаходженням знаходиться в складі (на території) земель колективної власності ВАТ "Княжицьке" згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 04.07.1997 № 5, правонаступником якого є СВК ім. Щорса.

Суд досліджуючи наведені обставини звернув увагу на наявну у справі копію протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Княжицьке", що проводились 17.11.1999. По питанню 3 порядку денного (про зміну організаційно-правової форми підприємства) вирішено:

просити регіональне відділення ФДМ України по Київській області перетворити акціонерне товариство ВАТ "Княжицьке" у КСП ім. Щорса;

створити КСП ім. Щорса на базі майна ВАТ "Княжицьке", що ліквідується;

правонаступником ліквідованого товариства вважати новостворене КСП ім. Щорса;

доручити новообраному голові правління провести перереєстрацію підприємства.

До справи позивачем також додано копію протоколу № 3 загальних зборів КСП ім. Щорса, що датований 01.02.2000. До повістки дня зборів було включено зокрема питання про реформування КСП ім. Щорса та створення на його базі с/г виробничого кооперативу, про створення ліквідаційної комісії.

Протоколом № 3 було вирішено зокрема:

створити на базі КСП ім. Щорса сільськогосподарський кооператив ім. Щорса;

доручити новообраним членам правління виступити засновниками новоствореного кооперативу;

створити ліквідаційну комісію КСП, головою якої призначено ОСОБА_3 .

У справі міститься також копія протоколу № 1 установчих зборів СВК ім. Щорса, що датований 01.02.2000. До повістки денної було включено наступні питання: затвердження установчого договору про створення та діяльність виробничого кооперативу ім. Щорса; затвердження статуту СВК ім. Щорса; вибори голови правління, членів правління та ревізійної комісії.

Рішенням зборів затверджено установчий договір, проект статуту, вирішено провести реєстрацію статуту, обрано голову правління с/г виробничого правління ОСОБА_3 , затверджено склад правління та ревізійну комісію.

Позивачем подано до справи копію установчого договору про створення та діяльність СВК ім. Щорса затвердженого установчими зборами 01.02.2000 та зареєстрованого Державною адміністрацією Броварського району Київської області рішенням від 29.02.2000.

До справи подано копію угоди про внесення змін та доповнень, що є невід`ємною частиною установчого договору про створення та діяльність СВК імені Щорса (код 30839466). Вказана угода затверджена зборами учасників 10.03.2000 року (протокол № 4) та зареєстована Державною адміністрацією Броварського району Київської області 14.06.2000 року. Означеною угодою учасники кооперативу домовились внести зміни до установчого договору про створення та діяльність виробничого кооперативу ім. Щорса, викласти пункт 1.1 статті 1 в такій редакції: "Засновники цим погоджуються створити сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса (надалі - "Кооператив"), шляхом виділення з колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса, зареєстрованого головою Броварської районної державної адміністрації Київської області 15.12.1999 № 1243, код 00849600, який є правонаступником його прав та обов?язків в частині переданого йому майна. та зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів".

З клопотанням від 08.01.2024 позивач просив долучити до справи копію акту приймання-передачі нерухомого майна від КСП ім. Щорса до СВК ім. Щорса. Судом досліджено означений акт, що датований 15.06.2000 та з`ясовано, що акт підписано головою ліквідаційної комісії КСП імені Щорса Руденко Т.М. та членом правління СВК імені Щорса Лисенком А.М.

В акті зафіксовано, що голова ліквідаційної комісії КСП імені Щорса передала, а член правління СВК імені Щорса прийняв для обрахування на балансі СВК імені Щорса, як колективну власність членів КСП імені Щорса, нерухоме і рухоме майно, яке станом на 14.06.2000 перебуває на балансі КСП імені Щорса (ЄДРПОУ 00849600) і є пайовим фондом членів КСП імені Щорса (об?єкти нерухомості, сільгоспмашини, велика рогата худоба, свині, оборотні засоби, меблі, інвентар), землі під будівлями, господарськими дворами, садом, лісосмугами, шляхами, а саме: МТФ - 55 га, літній табір- 20 га, сортувальний пункт - 1,5 га, МТП + автопарк - 7.0 га, будівельна бригада - 1,5 та, склад міндобрив і хімсклад - 1,5 га, біолабораторія - 0,34 га, овочевий склад - 0,8 га, вагова - 1,5 га, центральна контора - 0,98 га, стара контора - 0,15 га, їдальня - 0,18 га, погріб - 0,24 га, плівкові теплиці - 22 га, сад - 25 га, лісосмуги на полях - 8 га, шляхи - 7,5 га, разом для обрахування на балансі СВК імені Щорса, як землі колективної власності членів КСП імені Щорса, передаються землі площею 153,19 га.

Майно спільного майнового паю членів КСП імені Щорса обраховується в СВК імені Щорса як таке, що перебуває в оренді. Неподільне майно, не витребуване майно (нерухомість, земельні ділянки) зараховуються на баланс СВК імені Щорса до настання правових підстав для подальшого розпорядження ним.

Підставою для складання вказаного акту зазначено державну реєстрація змін та доповнень до статуту СВК імені Щорса від 14.06.2000 року щодо правонаступництва КСП імені Щорса, ЄДРПОУ 00849600, протокол засідання ліквідаційної комісії КСП імені Щорса від 14.06.2000 року.

Відтак, суд костатує, що підставою складення даного акту приймання-передаачі від 15.06.2000 року стало не рішення загальних зборів КСП Імені Щорса оформлене протоколом №3 від 01.02.2000 р., як єдиного органу який мав такі повноваження, а дії ліквідаційної комісії з посиланням на внесення змін до статуту іншої юридичної особи - СВК імені Щорса щодо правонаступництва, в той час як в первинній редакції установчого договору СВК імені Щорса не було жодної згадки про правонаступництво та яка створювалась без згадки про виділення з КСП та за відсутності відповідного рішення загальних зборів КСП про виділення з КСП відповідної юридичної особи.

Проаналізувавши протокол №3 загальних зборів КСП ім Щорса суд констатує, що згадка у загальних зборах КСП про створення СВК свідчить лише про досягнення на зборах КСП домовленості частини членів створити самостійну юридичну особу, оскільки рішення про виділення не приймалось.

Досліджуючи наведені вище докази, що надані позивачем, суд в цьому контексті також врахував посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 17.09.2017 у справі № 911/2099/16, де позивачем був СВК імені Щорса, що заявляв вимогу про визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень щодо надання у власність земельних ділянок, визнання недійсним запису про право власності на земельну ділянку та наполягав на протиправності надання у власність третій особі земельної ділянки за умови, що право власності попереднього власника ВАТ "Княжицьке" - КСП імені Щорса - СВК імені Щорса у встановленому законом порядку не було припинене.

Слід зазначити, що в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарський суд взяв до уваги висновки Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 17.09.2017 та мають деякий вплив на оцінку предмету спору у справі № 911/3301/23, зокрема зокрема висновок що "КСП ім. Щорса та СВК ім. Щорса є різними юридичними особами, а правонаступництво обмежується майном, переданим за актом прийому-передачі від 15.06.2000" та висновок про те, що "перехід до позивача частини прав та обов`язків КСП ім. Щорса є підставою для оформлення відповідного обсягу прав на землю у встановленому чинним законодавством порядку. Однак, Державні акти на ВАТ "Княжицьке", правонаступником якого було КСП ім. Щорса, не є правопідтверджуючими документами на землю для СВК ім. Щорса, яке є іншою юридичною особою з визначеним (обмеженим) обсягом правонаступництва майном за Актом від 14.06.2000".

Перевіряючи твердження позивача про наявність за ним права на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3221284001:01:080:0045, суд вважає за необхідне послідовно і узгальнено констатувати обставини, що встановлені на підставі поданих у справу доказів:

актом від 04.07.1997 підтверджується отримання ВАТ "Княжицьке" у колективну власність 1932,8 га земель для здійснення сільськогосподарського виробництва;

спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221284001:01:080:0045 відповідно до відомостей Головного Управління Держгеокадастру у Київській області знаходиться в межах земель, що передані ВАТ "Княжицьке" за актом від 04.07.1997;

ВАТ "Княжицьке" (код 00849600) відповідно до протоколу № 1 було ліквідовано 17.11.1999. Правонаступником товариства визначено КСП ім. Щорса (код 00849600), підприємство, яке створене на базі майна товариства;

КСП ім. Щорса (код 00849600) 01.02.2000 на підставі протоколу загальних зборів № 3 створює ліквідаційну комісію та вирішує, що частина членів КСП на базі КСП створить сільськогосподарський кооператив.

Жодних рішень про реорганізацію (перетворення) чи виділення загальні збори КСП імені Щорса, що вдбулись 01.02.2000 та оформлені протоколом № 3 не приймали;

СВК ім. Щорса (код 30839466) 01.02.2000 установчими зборами затверджує установчий договір, статут кооперативу, склад правління та ревізійної комісії. Станом на момент створення 01.02.2000 установчий договір жодних відомостей про правонаступництво не містить;

Суд зазначає, що з усього вищевикладеного вбачається, що КСП ім. Щорса та СВК ім. Щорса є різними юридичними особами.

Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України Про підприємства в Україні (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до статті 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції, що діяла на момент проведення загальних зборів КСП) підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначалося, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Таким чином, за приписами наведених нормативно-правових актів, що діяли в час ліквідації КСП ім. Щорса та створення СВК ім. Щорса при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.

Суд констатує, що КСП ім. Щорса було ліквідоване. В той же час, членами КСП була створена інша юридична особа СВК ім. Щорса, якій було передано певна частина майна КСП головою ліквідаційної комісії.

Законність такої передачі майна судом в даному провадженні не досліжується, оскільки це не є предметом спору.

До справи не долучено підтверджень того, що рішеннями зборів членів КСП приймалося рішення про передачу будь-якого майна іншій юридичній особі, та визначався перелік майна, яке було вирішено передати.

Також рішенням зборів КСП не вирішувалось питання переходу всіх учасників КСП в порядку реорганізації до СВК ім. Щорса, що б дало суду можливість констатувати факт перетворення юридичної особи (зміну організаційно-правової форми) та факт універсального прпавонаступництва.

Суд не може констатувати факт правонаступництва навіть в частині майна, переданого ліквідаційною комісією за актом прийому-передачі від 15.06.2000, враховуючи, що доказів прийняття загальними зборами рішення безпосередньо про виділення з КСП у справі немає.

Вбачається, що відомості про створення СВК імені Щорса шляхом виділення з КСП ім. Щорса зявились в статуті позивача лише після внесення в нього змін засновниками СВК 14.06.2000 року.

Враховуючи посилання позивача на статут СВК ім. Щорса, як на доказ правонаступництва, суд відзначає, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Разом з тим, у першій редакції статуту (установчого договору, що наданий позивачем до справи), який прийнятий установчими зборами 01.02.2000 зазначалося лише про те, що засновники створили сільськогосподарський кооператив, що є юридичною особою згідно чинним законодавством (пункт 1.1), кооператив створено у процесі реорганізації (пункт 1.2). Проте статут (установчий договір) не містив відомостей про те, що СВК ім. Щорса створюється саме шляхом реорганізації з КСП ім. Щорса. Лише 05.06.2000 були внесені зміни до установчого договору(зареєстровані 14.06.200), до пункту 1.1, в якому вже зазначалося про те, що СВК ім. Щорса створено шляхом виділення з КСП ім. Щорса. Також були внесені зміни до пункту 1 статті 2, де вже було зазначено, що кооператив є правонаступником КСП ім. Щорса.

Суд не може покласти в основу рішення відомості викладені односторонньому акті юридичної особи з огляду на відсутність беззаперечного підтвердження даних обставин матеріалами справи, позаяк доведення факту правонаступництва є наріжним питанням доказування в межах даного провадження.

З огляду на все вище викладене суд підсумовує, що позивачем не доведено факту набуття статусу правонаступника землекористувача спірної земельної ділянки, яка була у складі переданих ВАТ "Княжицьке" за державним актом земель у колективну власність, а відтак констатує відсутність права, яке підлягає захисту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, права позивача не вважаються порушеним відповідачами, а тому суд повністю відмовляє у задоволенні позову.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз