Ухвала

від 19.03.2024 по справі 2011/19311/12

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2011/19311/12

Провадження № 6/638/314/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Цвіри Д.М., секретар: Бикова Д.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові заяву представника боржника ОСОБА_1 адвоката Гребенар Олексія Володимировича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з вищевказаною заявою, якою просив:

- визнати виконавчий документ виконавчий лист у справі № 2011/19311/12, виданого 15.01.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга - Парітет» від 09.11.2012 року по справі № 43/2012 про стягнення на користь Кредитної спілки «Слобода - Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 грн. 30 коп. та витрат пов`язаних з вирішенням спору Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Ліга - Парітет» в сумі 8000 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви вказує, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя Григор`єва А.О.) перебувала цивільна справа № 2011/19311/12 за заявою кредитної спілки «Слобода -Кредит», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Концерн «Дніпро Імпекс» про видачу виконавчого документу (виконавчого листа) на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Ліга -Парітет» від 09.11.2012 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 у вказаній справі заяву Кредитної Спілки «Слобода-Кредит» до ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 задоволено; видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 про стягнення на користь Кредитної Спілки «Слобода-Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 гривень 30 копійок та витрат пов`язаних з вирішенням спору Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Ліга Парітет» в сумі 8000 гривень.

На виконання вказаної ухвали суду кредитною спілкою «Слобода-Кредит» 15.01.2013 було отримано виконавчий лист у вказаній справі та передано на примусове виконання до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження № 36469115. Постановою цього ж відділу від 15.03.2016 було закінчено вказане виконавче провадження. В подальшому вказаний виконавчий лист знову подано на примусове виконання до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відкрито виконавче провадження № 53194225. Станом на сьогодні відповідно до інформації що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.goy.ua/#/search-debtors виконавче провадження № 53194225 значиться як «закінчено».

Крім того, 06.09.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся заявник ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа у справі №6/2011/549/12 виданого 15.01.2013 на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 про стягнення на користь Кредитної Спілки «Слобода- Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 гривень 30 копійок та витрат пов`язаних з вирішенням спору Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Ліга Парітет» в сумі 8000 грн.

Вказана заява знаходиться на розгляді у судді Дзержинського районного суду м. Харкова В.М. Хайкіна, провадження № 6/638/289/24. Розгляд заяви призначено на 01.02.2024.

Як вбачається зі змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 у справі № 2011/19311/12 09.11.2012 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Ліга-Парітет» прийнято рішення по справі №43/2012 про стягнення на користь КС «Слобода- Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», в якості солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 грн. 30 коп. та витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом в сумі 8000 грн.

В тексті ухвали суд зазначає про те, що кредитна спілка «Слобода-Кредит» звертається щодо стягнення з боржника заборгованості за договором (в т.ч. кредитним).

Тобто заборгованість в сумі 304875,30 грн., яка була стягнута з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс» є заборгованістю, яка пов`язана з фінансовими послугами, що надаються КС «Слобода-Кредит».

Крім того, в ухвалі Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 у справі № 2011/19311/12 зазначено про те, що вказана ухвала суду оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч, 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 1 грудня 2007 року №11 -рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1. 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

В указаних нормах цивільного процесуального законодавства оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не передбачене.

Проте, відсутність такої можливості не призводить до порушення конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, так як у такому випадку оскарженню підлягає рішення третейського суду або виконавчий лист.

Нормами ЦПК України стороні третейського спору надано право оскаржити рішення третейського суду (стаття 454 ЦПК України) та/або подати заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК України).

Висновок щодо неможливості оскарження ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 17.02.2016 в справі №6-2743цс15 та неодноразово підтвердженою Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 16.04.2018 у справі №910/8253/17, від 17.01.2019 у справі №796/186/2018, від 25.01,2019 у справі №755/6330/16-ц, від 13.05.2019 у справі №6-258/11.

Тобто ефективним засобом юридичного захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , в аспекті положень статті 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є звернення до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Вказаним пунктом було доповнено частину 1 статті 6 цього Закону згідно із Законом №2983-У1«Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди», який набрав чинності 11.03.2011.

У відповідності до Закону України «Про кредитні спілки» № 2908-ПІ від 20.12.2001 в редакції станом на момент розгляду справи третейським судом кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. До таких фінансових послуг в тому числі відповідно до ст. 21 вищевказаного Закону відноситься і надання кредитів своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції станом на момент розгляду справи третейським судом цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що спори щодо захисту прав споживачі фінансових послуг кредитної спілки, в тому числі і спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини ] статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 03.02.2011 року №2983-У1 «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета та підстав позову і незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають з надання фінансових послуг фізичним особам, в тому числі зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі №6-856цсі 5, від 11.11.2015 у справі №6-171 цс і 5, від 18.11.201 5 у справі №6- 187цс 15, від 27.01.2016 №6-2712цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц.

Таким чином, рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості було прийняте третейським судом поза межами його компетенції.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до п, 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України (в редакції, яка була чинна на час постановления ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду .

Аналогічні норми містяться в статті 486 ІДПК України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017.

Отже, суд постановляючи ухвалу від 13.12.2012 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга- Парітет» не звернув увагу на те, що спір про стягнення коштів за невиконання умов споживчого договору, сторонами якого є споживач та кредитна спілка, не підвідомчий третейському суду, а тому повинен був відмовити у видачі виконавчого листа на вказане рішення третейського суду.

Крім того, при розгляді справи щодо видачі виконавчого листа на підставі рішення третейського суду не враховані деякі суттєві обставини, які підтверджують відсутність обов`язку боржника з причини протиправності дій посадових осіб КС «Слобода-Кредит».

Так, у справі боржником зазначено ОСОБА_1 , з адресою реєстрації АДРЕСА_1 . Однак за такого адресою ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований, що підтверджується копією паспорту, в тому числі сторінки де зазначено зареєстроване місце проживання та з якого часу. Місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 з 09.07.1999 року. Тобто в заяві на видачу виконавчого листа стягувачем була навмисно неправильно зазначено місце реєстрації, щоб боржник не зміг своєчасно дізнатися про ухвалене рішення.

Також відносно посадових осіб стягувана КС «Слобода-Кредит» відкривалося кримінальне провадження за ч.5 ст. і 91, ч.1 ст. 209, ч.2 ст. 209, ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 366 КК України щодо привласнення грошових коштів кредитної спілки шляхом службового підроблення кредитних договорів. Вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 у справі № 643/16431/14-к посадових осіб КС «Слобода-Кредит» притягнуто до кримінальної відповідальності. Вказаний вирок суду є у загальному доступі Єдиного державного реєстру судових рішень у знеособленому вигляді. Тобто не виключається, що у вироку було встановлено, що вказаними посадовими особами вчинялися протиправні дії і відносно боржника у даній справі - ОСОБА_1 . Однак достеменно встановити дані обставини не можливо без повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, що може бути зроблено суддею, який буде розглядати справу, або шляхом витребування копії вказаного вироку суду у справі № 643/16431/14-к від Московського районного суду м. Харкова. Самостійно отримати копію вироку у суду, який розглядав справу, у заявника немає можливості у зв`язку з тим, що він не є учасником, який приймав участь у розгляді кримінального провадження. Даний вирок може підтвердити той факт, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з протиправністю дій посадових осіб КС «Слобода-Кредит».

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Оскільки Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою від 13.12.2012 у справі № 2011/19311/12 помилково видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі № 43/2012, яке було ухвалено у не підвідомчій третейському суду, відповідно до закону, справі, є усі правові підстави для визнання виконавчого листа у справі № 2011/19311/12, виданого 15.01.2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 про стягнення на користь Кредитної Спілки «Слобода-Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 гривень 30 копійок та витрат пов`язаних з вирішенням спору Постійно діючим претейським судом при Асоціації «Ліга Парітет`в сумі 8 000 гривень, таким що не підлягає виконанню.

Відносно направлення копії заяви стягувану - КС «Слобода-Кредит» та боржнику Концерн «ДНІПРО ІМПЕКС», то це не виявляється можливим, так як державна реєстрація вказаних юридичних осіб відповідно до відомостей з ЄДР є припиненою.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, від представника боржника надійшла заява, якою просив розглянути заяву за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими закона мита нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 483 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до частини третьої статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції, наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова (суддя Григор`єва А.О.) перебувала цивільна справа № 2011/19311/12 за заявою кредитної спілки «Слобода -Кредит», зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Концерн «Дніпро Імпекс» про видачу виконавчого документу (виконавчого листа) на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Ліга -Парітет» від 09.11.2012 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.12.2012 у вказаній справі заяву Кредитної Спілки «Слобода-Кредит» до ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 задоволено; видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Ліга-Парітет» від 09.11.2012 року по справі №43/2012 про стягнення на користь Кредитної Спілки «Слобода-Кредит» з ОСОБА_1 та Концерну «Дніпро Імпекс», як солідарних боржників, заборгованості в сумі 304875 гривень 30 копійок та витрат пов`язаних з вирішенням спору Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Ліга Парітет» в сумі 8000 гривень.

На виконання вказаної ухвали суду кредитною спілкою «Слобода-Кредит» 15.01.2013 було отримано виконавчий лист у вказаній справі та передано на примусове виконання до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження № 36469115. Постановою цього ж відділу від 15.03.2016 було закінчено вказане виконавче провадження. В подальшому вказаний виконавчий лист знову подано на примусове виконання до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відкрито виконавче провадження № 53194225. Станом на сьогодні відповідно до інформації що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.goy.ua/#/search-debtors виконавче провадження № 53194225 значиться як «закінчено».

За таких обставин вимога ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставною.

Щодо посилання заявника на те, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 у справі № 643/16431/14-к посадових осіб КС «Слобода-Кредит» притягнуто до кримінальної відповідальності і у вільному доступі заявник не має можливості дізнатися, чи вирішено вказаним вироком якісь його права та обов`язки суд ставиться критично, адже заявник не позбавлений звернутися до суду і дізнатися чи вирішувалися у вказаному вироку його права та обов`язки.

З огляду на викладене, слід відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 432ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 адвоката Гребенар Олексія Володимировича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.

Головуючий суддя: Д.М.Цвіра