Рішення

від 25.03.2024 по справі 482/2568/23

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.03.2024

Справа № 482/2568/23

Номер провадження 2/482/355/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2024 року представник позивача звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві посилався на те, що ОСОБА_1 (надалі Позивачка) є донькою ОСОБА_3 . З 06.10.2022 по 25.10.2022 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в КНП Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради (надалі Відповідач).

У даному медичному закладі ОСОБА_3 проходила лікування відповідно до протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби СОVID-19» та наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. № 128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія". Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Під час отримання тіла для поховання, Позивачка звернула увагу на те, що Відповідачем не вжито ніяких заходів для підготовки тіла померлої для поховання, у зв`язку з чим воно заклякло у відразливій та жахливій позі.

Позивачка, маючи підозру про те, що смерть її матері настала внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків лікарями Відповідача, почала звертатися до нього із зверненнями про проведення перевірки лікування її матері. Адміністрацією Відповідача було проведено клінічний розбір історій хвороб № 1684 та № 1868 ОСОБА_3 в присутності адміністрації лікарні, причетних лікарів до лікування хворої та заявниці ОСОБА_1 . За наслідками розбору, лікарю-інфекціоністу ОСОБА_4 та молодшій медичній сестрі патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 винесено догани наказами Відповідача №13 від 26.01.2023 та №42 від 15.06.2023 відповідно. Таким чином, Відповідачем було визнано вину своїх працівників у лікуванні ОСОБА_3 з недоліками та у порушенні правил підготовки трупу до поховання. Позивачка внаслідок неправомірних дій працівників Відповідача, які вчинили дисциплінарні проступки отримала моральну шкоду, яка полягає:

- у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою працівників Відповідача щодо неї самої та її покійної матері; - Позивачка втратила сон і апетит, в неї почалося безсоння, тривожність та дратливість;

- вона була вимушена тривалий час добиватися справедливості через притягнення до відповідальності винних осіб, що негативно вплинуло на її звичайний спосіб життя та порушило її спокій;

- позивачка отримала зневіру у вітчизняній медицині, а також глибоку образу у зв`язку з негідним ставленням працівників Відповідача до її матері навіть після її смерті.

Достатнім і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди Позивачка

вважає суму у розмірі 100 000 гривень, яку слід стягнути з Відповідача.

Посилаючись на вищевикладене, положення ст. 23 та ст.1172 ЦК України, просив стягнути із відповідача на користь позивача вищевказану суму моральної шкоди.

Відповідачем подано «заперечення» на позов, які в тім мають ознаки відзиву, а тому суд розцінює їх як відзив на позов.

У відзиві відповідач вказував, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні в період з 06.10.2022 р. по 25.10.2022 р. (історії хвороби № 1684), 3 01.11.2022р. по 09.11.2022р. в терапевтичному відділені (історії хвороби № 1868).

Хвора поступила в тяжкому ступорозному стані. В контакт з медичним персоналом не вступала. Анамнез та скарги зі слів доньки. В анамнезі двічі перенесла гостре порушення мозкового кровообігу в 55 років та 70 років, також перенесла перелом шийки стегна (історії хвороби № 1075 від 28.03.2015р.), в результаті чого останні 12 років хвора не ходила. Доставлена до лікарні в лежачому стані.

Стан погіршився з липня 2022 р. Зі слів доньки ослабла, перестала їсти та вступати в контакт.

Після контакту з хворою донькою на COVID-19 з`явилися симптоми захворювання 30.09.2022 р. Лікувалася амбулаторно за призначенням сімейного лікаря протягом тижня. Так як ефекту не було доставлена в інфекційний стаціонар. Оглянута лікарем, проведено лабораторне дослідження та рентгенологічне дослідження від 07.11.2022 р. № 2686 висновок: «Двобічна пневмонія, лівосторонній гідроторакс».

Отримувала лікування відповідно до протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби COVID-19» та наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. № 128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія", за програмою медичних гарантій від 02.04.2020 р. № 762 «Про затвердження «Протоколу надання медичної допомоги лікування коронавірусної хвороби (COV1D-19)» по 31 пакету «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2»:

1.Фізрозчин 200,0 в/в - 14 фл.

2.Дексаметазон 8 мг в/в - 28 амп.

3.Цефтріаксон 2,0*2 р. в/в - 54 фл.

4.Лазолекс 2,0 в/в - 14 амп.

5.АЦ-ФС 1 табл * 2 р. - 38 табл.

6.Молнупіравір 4 табл * 2 р - 40 табл.

7.Флуконазол 100,0 в/в - 4 фл.

8.Флоксіум 100,0 в/в - 8 фл.

9.Максімак 300,0 в/в - 8 фл.

10.Мепенем 1,0 * 2 р. в/в - 8 фл.

11.Амоксіклав 500,0 * 2 р. - 20 табл.

12.Мазь від пролежнів - 2 шт.

Ліки всі отримувалися із фонду лікарні безкоштовно.

Щодня оглядалася лікарем в динаміці, перевірялась сатурація.

Хвора перебувала на кисневій терапії з першого дня. Утримувалась висока киснева залежність. SpO2 на концентраторі - 88 %, 90 %, 90 %, 92 %. При виписці SpO2 без концентратора - 92 %, з концентратором - 95 %.

Температура тіла при госпіталізації - 37.1 °. До 16.10.2022 р. температура утримувалась в межах норми. З 16.10.2022 р. піднялась до 37.3°. Температура при виписці - 37.6°.

Оглянута лікарями-консультантами:

11.10.2022 р. оглянута лікарем-невропатологом. Діагноз: «ДЕ III змішаного генезу з перенесеними гострими порушеннями кровообігу головного мозку, зі зниженням когнітивних функцій (судинна деменція).

19.10.2022 р., 20.10.2022 р. та 24.10.2022 р. оглянута лікарем-хірургом. Діагноз: «Пролежні лівої сідничної та правої куприкової області».

24.10.2022 року проведено консиліум лікарів у складі заступника головного лікаря з МЧ ОСОБА_6 , районного терапевта ОСОБА_7 , лікаря-інфекціоніста ОСОБА_4 : (додаток 1.2.), згідно якого встановлено: «Хвора стабільно тяжка, киснезалежна, з множинними пролежнями, з позитивною динамікою дихальної системи (клінічно SpO2 - 95 %). Потребує подальшого постійного зворотного догляду та лікування в амбулаторних умовах». Призначено і рекомендовано: видано кисневий концентратор на дім, Ністатін в таблетках, Корвалол, Метионін, щоденна обробка ран, санація пролежнів, нагляд сімейного лікаря.

Ведення хворої проводилося відповідно до протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби СОVID-19» та наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. № 128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія", та наказу МОЗ № від 02.04.2020 р. № 762 «Про затвердження «Протоколу надання медичної допомоги лікування коронавірусної хвороби (СОVID-19)»

Контрольне рентгенологічне дослідження при виписці не проводилося в зв`язку із позитивною клінічною динамікою, тяжкими фізичними недугами та знерухомленістю хворої, аби неспричинити їй додаткової болі та погіршення стану.

Повторна госпіталізація в терапевтичне відділення 01.11.2022 р. з позитивною рентгенологічною динамікою (в порівняні з рентгенологічною картиною 07.10.2022 р.).

Стан хворої залишався тяжким незважаючи на те, що проводилась ступенкова, антибактеріальна, гормональна, терапії, переливання кристалоїдів.

7.11.2022р. погіршилась рентгенологічна динаміка.

9.11.2022р. хвора померла.

Тяжкий перебіг хвороби з перших днів, пізнє звернення, тяжка занедбана супутня патологія призвело до край важкого перебігу хвороби.

Лікарнею проведено розгляд скарги ОСОБА_1 від 22.12.2022р. №3969-6/з - виявлені недоліки надання медичної допомоги ОСОБА_3 , під час лікування хворої від короновірусної хвороби в частині ведення медичної документації відповідно до наказів МОЗ України 03.08.2021 р. № 1614 «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров`я та установах», від 02.04.2020 р. № 762 «Про затвердження «Протоколу надання медичної допомоги лікування коронавірусної хвороби (СОVID-19)», та від 14.02.2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо її заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування».

Лікарю-інфекцюністу ОСОБА_8 винесено догану, (наказ №13 від 26 січня 2023р.) молодшій медичній сестрі патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 за порушення функціональних обов`язків та недотримання послідовності дій при видачі померлих з патологоанатомічного відділення - винесено догану, (наказ №42 від 15.06.2023р.)

Також відповідач вказував, що у функціональні обов`язки молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 не входять обов`язки щодо підготовки тіла до поховання (функціональні обов`язки), а комунальне некомерційне підприємство «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради не є закладом з надання ритуальних послуг.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі посилаючись на обставини викладені нею у позовній заяві.

Позивач також додала, що посадовими особами відповідача надавалися не правдиві відомості, зокрема щодо того, що ноги покійної матері позивача не розгиналися за життя.

Її маму було виписано із лікарні не зважаючи на те що вона ще була хвора.

Під час лікування ренгенобстеження не проводилося у необхідному обсязі для контролю динаміки перебігу хвороби.

Також пояснила, що її матір перебуваючи на стаціонарному лікуванні у медичному закладі лежала на боку, оскільки таке положення було вимушеним і єдиним можливим при тому ураженні легень яке мала її мати і з огляду на її вік. Коли позивач доглядала за нею у лікарні то вона сама міняла положення тіла матері на ліжку, перевертала її час від часу на інший бік.

Позивач вказувала, що на її думку її матір після настання смерті байдуже і недбало залишили у положенні із підігнутими ногами у наслідок чого після заклякання її тіло залишилося у такій «відразливій» позі, що було помічено людьми які відвідали її похорон, які задавали питання чому вона в такій позі.

На запитання представника відповідача, чому матір позивача (сама чи з допомогою позивача) не зверталася до сімейного лікар, про що свідчить відсутність записів у медичній картці, позивач вказувала що до сімейного лікаря вони зверталися, чому відсутній запис їй не відомо.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні в період з 06.10.2022 р. по 25.10.2022 р. (історії хвороби № 1684), 3 01.11.2022р. по 09.11.2022р. в терапевтичному відділені (історії хвороби № 1868).

Як видно із історії хвороби № 1684, зокрема листка первинного огляду лікаря інфекційного відділення- хвора поступила 06.10.2022 року в тяжкому стані, свідомість затьмарена, порушення координації рухів, в контакт з медичним персоналом не вступала. Анамнез та скарги зі слів доньки. В анамнезі двічі перенесла гостре порушення мозкового кровообігу в 55 років та 70 років, також перенесла перелом шийки стегна (історії хвороби № 1075 від 28.03.2015р.), в результаті чого останні 12 років хвора не ходила. Доставлена до лікарні в лежачому стані. Стан погіршився з липня 2022 р. Зі слів доньки ослабла, почала погано їсти та вступати в контакт.

Після контакту з хворою донькою на COVID-19 з`явилися симптоми захворювання 30.09.2022 р. Лікувалася амбулаторно за призначенням сімейного лікаря протягом тижня. Так як ефекту не було доставлена в інфекційний стаціонар.

ОСОБА_3 отримувала лікування, яке згідно посилань відповідача відповідає протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби COVID-19» та наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. № 128 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія", за програмою медичних гарантій від 02.04.2020 р. № 762 «Про затвердження «Протоколу надання медичної допомоги лікування коронавірусної хвороби (COV1D-19)» по 31 пакету «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2».

Так хвора щодня оглядалася лікарем в динаміці, перевірялась сатурація.

Хвора перебувала на кисневій терапії з першого дня. Утримувалась висока киснева залежність. SpO2 на концентраторі - 88 %, 90 %, 90 %, 92 %. При виписці SpO2 без концентратора - 92 %, з концентратором - 95 %.

Температура тіла при госпіталізації - 37.1 °. До 16.10.2022 р. температура утримувалась в межах норми. З 16.10.2022 р. піднялась до 37.3°. Температура при виписці - 37.6°.

Оглянута лікарями-консультантами:

11.10.2022 р. оглянута лікарем-невропатологом. Діагноз: «ДЕ III змішаного генезу з перенесеними гострими порушеннями кровообігу головного мозку, зі зниженням когнітивних функцій (судинна деменція)»$

19.10.2022 р., 20.10.2022 р. та 24.10.2022 р. оглянута лікарем-хірургом. Діагноз: «Пролежні лівої сідничної та правої куприкової області».

24.10.2022 року проведено спільний огляд і консиліум лікарів у складі заступника головного лікаря з МЧ ОСОБА_6 , районного терапевта ОСОБА_7 , лікаря-інфекціоніста ОСОБА_4 : (додаток 1.2.), згідно якого встановлено: «Хвора стабільно тяжка, киснезалежна, з множинними пролежнями, з позитивною динамікою дихальної системи (клінічно SpO2 - 95 %). Потребує подальшого постійного зворотного догляду та лікування в амбулаторних умовах». Призначено і рекомендовано: видано кисневий концентратор на дім, Ністатін в таблетках, Корвалол, Метионін, щоденна обробка ран, санація пролежнів, нагляд сімейного лікаря.

25.10.2022 р. хвору було виписано, переведено на амбулаторне лікування.

01.11.2022 року ОСОБА_3 знову була госпіталізована. Згідно посилань позивача з позитивною рентгенологічною динамікою (в порівняні з рентгенологічною картиною 07.10.2022 р.). оцінку дійсності цієї обставини (позитивної рентгенологічної динаміки) суд не надає, через відсутність спеціальних знань у сфері медицини і через обставини які будуть наведені далі.

7.11.2023року погіршилась рентгенологічна динаміка.

9.11.2023року хвора померла.

Суд звертає увагу на те, що не маючи спеціальних медичних знань, суд самостійно не може надати оцінку відповідності наданого позивачу та ОСОБА_3 лікування відповідним нормам і стандартам. Сторони за власною ініціативою експертиз не проводили, клопотань про призначення експертиз судом заявлено не було, підстави для обов`язкового призначення експертизи судом відсутні.

Разом з тим, позивач зверталася до адміністрації КНП «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради та до Управління охорони здоров`я Миколаївської ОВА зі скаргами на дії і бездіяльність працівників відповідача.

Згідно відповіді Управління охорони здоров`я Миколаївської ОВА №Р-969-6/з від 24.01.2023 року, «Про розгляд звернення», управлінням охорони здоров`я облдержадміністрації 20 січня 2023 року звернення позивач стосовно надання медичної допомоги позивачу та її матері, ОСОБА_3 , в умовах стаціонару КНП "Новоодеська багатопрофільна лікаря Новоодеської міської ради було розгляну комісійно.

Комісія у складі голови комісії, ОСОБА_9 , та членів комісії, лікар експертів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в присутності ОСОБА_6 , заступника головного лікаря з лікувальної роботи КНП «Новоодеська БПЛ» та ОСОБА_4 , лікаря-інфекціоніста КНП «Новоодеська БПЛ», розглянула надану медичну документацію, заслухала пояснення.

За результатами розгляду виявлено такі недоліки:

-антибактеріальна терапія та лікарський засіб Молнупіравір призначались порушенням нормативних документів;

-відміна лікарського засобу Флуконазол за наявності грибкових уражень була недоцільна;

-інструментальні та лабораторні дослідження проведено не в повному обсязі ЕКГ-обстеження в умовах стаціонару не проводилось, відсутнє рентген-обстеження в динаміці та контрольні лабораторні дослідження;

-наявні порушення у веденні медичної документації.

Також комісією встановлено, що пролежень у ОСОБА_3 з`явився під час стаціонарного лікування, при виписці ОСОБА_3 25.10.2022 року не враховано її стан здоров`я, відсутні належним чином прописані лікувальні рекомендації лікаря. ОСОБА_3 під час лікування знаходилась постійно в одному й тому ж положенні - з зігнутими колінами, які не випрямлялись через наявність контрактури, пов`язаної зі станом після перелому шийки правого стегна.

Результати роботи комісії з розгляду звернення позивача доведено до керівництва КНП «Новоодеська БЛ» з вимогою розглянути цей випадок на загальнолікарській конференції, вжити заходів для усунення виявлених помилок, притягнути до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

Щодо обставин встановлених комісією Управління охорони здоров`я Миколаївської ОВА які викладено у листі відповіді «Про розгляд звернення» №Р-969-6/з від 24.01.2023 року відповідач жодних заперечень не надав.

Як видно із наказу т.в.о. головного лікаря КНП «Новоодеська БПЛ» НМР №13 від 26.01.2023 року за результатами розгляду скарги позивача виявлені недоліки надання медичної допомоги пацієнтам ОСОБА_1 а ОСОБА_3 під час лікування коронавірусної хвороби у умовах КНП «Новоодеська БПЛ», на підставі чого лікарю-інфекціоністу ОСОБА_4 було винесено догану.

Також наказом т.в.о. головного лікаря КНП «Новоодеська БПЛ» НМР №42 від 15.06.2023 року за результатами розгляду скарги позивача щодо дій медичного персоналу стосовно її мами, яка померла у реанімаційному відділенні та доповідної головного лікаря х медичної частини ОСОБА_6 , щодо дій молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення взявши до уваги результати засідання Ради медичних сестер від 15.06.2023 року винесено догану молодшій медичній сестрі патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що згідно поданого ОСОБА_1 позову вона посилається на вчинення порушень лише під час лікування її матері ОСОБА_3 та підготовки покійної до поховання, та просить стягнути завдану цим моральну шкоду, а суд не виходить за межі заявлених нею вимог.

З наведеного видно, що при лікуванні ОСОБА_3 в умовах стаціонару КНП "Новоодеська багатопрофільна лікаря Новоодеської міської ради було допущено недоліки наведені у листі відповіді Управління охорони здоров`я Миколаївської ОВА №Р-969-6/з від 24.01.2023 року, наявність цих недоліків фактично визнано відповідачем, що стало підставою для застосування до лікаря-інфекціоніста КНП "Новоодеська багатопрофільна лікаря Новоодеської міської ради дисциплінарного стягнення у виді догани.

Також судом досліджено посадову інструкцію молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення затверджену головним лікарем КНП «Новоодеська ЦРЛ» НРР про ознайомлення із якою розписалася ОСОБА_5 , згідно якої не встановлено обов`язку молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення по підготовці тіл покійників до поховання окрім «здійснення туалету трупа».

Хоча згідно наказу №42 від 15.06.2023 року ОСОБА_5 також було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками звернення ОСОБА_1 , проте причини її притягнення до відповідальності і зв`язок цієї обставини із моральною шкодою завданою позивачу в ході судового розгляду не були підтверджені доказами.

Таким чином зв`язок між діями чи бездіяльністю молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення ОСОБА_5 і завданням позивачу моральної шкоди, є не доведеним, у ході судового розгляду сторонами не вживалися дії спрямовані на надання суду доказів наявності такого зв`язку.

Згідно дост.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України, яка зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку за каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За роз`ясненнями п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) та від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 (провадження № 61-22818св19).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Валерій Фуклєв проти України» (заява №6318/03) Суд зазначив, що перше речення статті 2 (право на життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує державу не лише утримуватися від «умисного» позбавлення життя, але й вживати належних заходів для захисту життя тих, хто перебуває в межах її юрисдикції (див.рішення від 9 червня 1998 р.у справі «L.C.B. проти Великобританії» (L.C.B.v.theUnitedKingdom), п.36, Звіти про рішення та ухвали 1998-III)(п.65).

Ці принципи також застосовуються у сфері охорони здоров`я. Зокрема, вони вимагають створення ефективної незалежної судової системи з метою забезпечення встановлення причини смерті пацієнтів, які знаходились на лікуванні як в державному, так і в приватному секторі, та притягнення до відповідальності винних (див., серед інших джерел,«Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v. Italy) [GC], заява № 32967/96, п. 49, ECHR 2002-I) ( п.65). Статті 2 Конвенції не буде дотримано, якщо захист, забезпечений національним законодавством, існуватиме тільки в теорії: насамперед, він повинен також ефективно працювати на практиці (див. вищезгадане рішення у справі «Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v, Italy), п. 53). Тому Суд повинен визначити, чи всі наявні засоби юридичного захисту в їх сукупності можуть, як теоретично, так і практично, вважатися юридичними засобами, що дозволяють встановлювати факти, забезпечувати притягнення до відповідальності винних та надавати відповідне відшкодування потерпілому. Іншими словами, замість того, щоб оцінювати правовий режим абстрактно, Суд повинен розглянути, чи є правова система в цілому відповідною щодо справи, що наразі розглядається (див. «Бижиковскі проти Польщі» (Byrzykowski v: Poland) від 27 червня 2006 року, заява № 11562/05, п. 107, і «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulgaria), від 17 січня 2008 року, заява № 59548/00, пп. 83 і 86) ( п.67).

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Суд вже встановив, що лікування ОСОБА_3 проводилося з недоліками тобто була наявна протиправна поведінка щодо неї. Оскільки ОСОБА_3 померла, а позивач є її близьким родичем (донькою) то відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 ЦПК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, якої вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її нині покійної матері.

З матеріалівсправи вбачається,що позивачемморальну шкоду,завдану кримінальнимправопорушенням,оцінено в100000грн,при обґрунтуванніморальної шкодипозивач просилаврахувати,що моральнашкода виразиласяу душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її нині покійної матері, позивач втратила сон і апетит, у неї почалося безсоння, дратівливість, необхідність тривалий час добиватися справедливості через

притягнення до відповідальності винних осіб - негативно вплинуло на її звичайний

спосіб життя та порушило її спокій, зневірилася у вітчизняній медицині, а також глибоку образу у

зв`язку з негідним ставленням працівників Відповідача до її матері навіть після її

смерті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), врахування стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - відшкодування такої шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку із лікуванням ОСОБА_3 яке проводилося з недоліками позивач зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її нині покійної матері, а також через необхідність тривалий час добиватися справедливості та притягнення до відповідальності винних осіб що не могло не вплинути негативно на її звичайний

спосіб життя і спокій.

Разом з тим завдання позивачу моральної шкоди такої тяжкості, що призвела до виникнення у неї безсоння, дратівливості, втрати апетиту в ході судового розгляду не були підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, як вказав суд вище, вина працівників відповідача у негідному ставленні до матері позивача після її смерті підтвердження у ході судового розгляду також не знайшла.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи на обраний позивачем спосіб захисту, суд не погоджується з розміром моральної шкоди, яку просить стягнути позивач.

З урахуванням характеру та обсягу недоліків лікування які було встановлено, тяжкості стану здоров`я нині покійної ОСОБА_3 на час її госпіталізації до медичного закладу, обставин які супроводжували виникнення у позивача душевних страждань і образи на працівників медичного закладу, які полягали у смерті рідної людини, що на думку суду робить кожну чуйну людину особливо вразливою, тих обставин які судом визнано не доведеними, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає моральна шкода в розмірі 7000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивачу було відстрочено сплату судового збору за подачу позову до винесення судом рішення.

Оскільки ставка судового збору яка підлягала сплаті при зверненні до суду із цим позовом із ціною позову 100000грн. та ставка яка мала б застосовуватися до ціни позову 7000грн. є рівною, то згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати які підлягали сплаті про звернення до суду із цим позовом, а саме 2684 грн.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня» Новоодеської міської ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня», код ЄДРПОУ 01998294, адреса 56602, Миколаївська область Миколаївський район, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 38, на користь ОСОБА_1 , 7000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Новоодеська багатопрофільна лікарня», код ЄДРПОУ 01998294, адреса 56602, Миколаївська область Миколаївський район, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 38, 2684 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко