Постанова

від 18.03.2024 по справі 303/4596/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/4596/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2023 року (головуючий суддя Полянчук Б.І.) у справі №303/4596/23 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Перша Мукачівська державна нотаріальна контора та Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час бойових дій, як військовослужбовець 128 бригади м. Мукачево, біля селища Архангельське Херсонської області. Заявник разом з іншими близькими родичами звернулася до уповноваженого органу щодо отримання грошової компенсації, пов`язаної із загибеллю сина. Однак під час оформлення і здачі документів службовими особами було виявлено деякі неточності і розбіжності у документах заявника, ОСОБА_1 , як у біографічних даних, так і у свідоцтві про народження ОСОБА_2 від 18.04.1996, в якому помилково зазначено матір « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_1 », що за їх словами є перешкодою і можливою проблемою при оформленні виплат, пов`язаних із загибеллю сина. Вказувала, що така помилка могла бути зумовлена тим, що у попередньому внутрішньому паспорті громадянина України було олівцем зазначено майбутнє прізвище заявника після укладення шлюбу з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . Стверджувала, що ніколи не мала подвійного прізвища. Так, її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 », а після укладення шлюбу з ОСОБА_4 « ОСОБА_6 ».

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2023 клопотання представника Міністерства оборони України Кравців Романа Юрійовича про закриття провадження задоволено. Провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвала мотивована тим, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

На дану ухвалу подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим просить вказану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 звернулася в суд за встановленням факту родинних відносин між нею та її загиблим сином ОСОБА_2 з метою усунення помилок і розбіжностей в документах заявника та її сина, які неможливо усунути без звернення до суду. Зазначає, що жодного спору з якими-небудь органами, сторонами чи особами не має і не мала, а також не заявляла про визнання якого-небудь права заявника. Вказувала, що під час розгляду справи надала суду всі необхідні документи, свої особисті пояснення, а також заявляла клопотання про допит свідків, які були допитані та підтвердили той факт, що заявник є матір`ю померлого ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України зазначає, що постановлена місцевим судом ухвала про закриття провадження у справі є обґрунтованою та відповідає обставинам справи, прийнята з урахуванням висновків Верховного Суду, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В судове засідання апеляційного суду, призначене на 18.03.2024, представники заінтерисованих осіб не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Зважаючи на те, що позиція Міністерства оборони України апеляційному суду відома, оскільки викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності представників заінтерисованих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Так, у частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У даній справі ОСОБА_1 пред`явила до суду заяву про встановлення факту родинних відносин з її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовуючи свою заяву, з урахуванням пояснень, викладених у заяві про усунення недоліків заяви (а.с.17), ОСОБА_1 посилалася на необхідність усунення розбіжностей у документах ОСОБА_1 та її померлого сина ОСОБА_2 для забезпечення майнових прав заявника, зокрема спадкових прав як спадкоємця першої черги по факту смерті спадкодавця рідного сина, а також її права як матері військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги в разі його загибелі під час виконання обов`язків військової служби.

При цьому ОСОБА_1 не посилалася на обставини вирішення питання встановлення факту родинних відносин в позасудовому порядку, з ухваленням за його наслідками будь-якого рішення органу державної влади або місцевого самоврядування та виникнення у зв`язку із цим публічно-правового спору за участю заявника, вирішення якого віднесено до розгляду судів адміністративної юрисдикції.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту родинних відносин між фізичними особами, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Крім цього, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залежно від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Тому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення щодо фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Оскільки у справі, яка переглядається, заявник не посилалася на прийняття в позасудовому порядку жодних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування щодо фактів, які мають юридичне значення, а навпаки, звернулася до суду цивільної юрисдикції з метою встановлення факту, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, то є помилковими висновки місцевого суду про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що помилковими є також висновки судді місцевого суду про те, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, з огляду на наступне.

Так, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 не посилалася на прийняття Міністерством оборони України або іншим уповноваженим органом жодних рішень щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, натомість зазначала, що під час оформлення і здачі документів службовими особами було виявлено деякі неточності і розбіжності у документах заявника, що за їх словами є можливою проблемою при оформленні виплат, пов`язаних із загибеллю сина.

Тобто, Міністерство оборони України як суб`єкт владних повноважень не приймало рішень щодо відмови заявнику у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, тому відсутні підстави стверджувати, що в неї наявний спір із Міністерством оборони України.

Отже, на момент постановлення оскаржуваної ухвали відсутній спір з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, наведені в оскаржуваній ухвалі про закриття провадження у справі, не відповідають обставинам справи, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, відповідно до п.п.3,4 ст 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.

Головуюча:

Судді: