ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1524/24 Справа № 173/1518/23 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дзюби Максима Юрійовича
на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року про забезпечення позову
у справі за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання АТ "Перший український міжнародний банк" про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , відчужувати та розпоряджатись будь-яким іншим способом та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належного ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, площею (га): 0.1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221010100:43:010:0003; дата державної реєстрації: 02.04.2019 року; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1803655812210; квартири АДРЕСА_2 ; загальна площа (кв.м): 49.4, житлова площа (кв.м): 28.2; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 28.08.2008 року; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20241806.
В іншій частині вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Застосовані види забезпечення позову є співмірними та мають на меті лише заборонити подальше відчуження нерухомого майна, проведення відносно них реєстраційних дій.
Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дзюби М.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд не дотримався принципу співмірності. Позивачем не надано суду доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна на користь третіх осіб. Клопотання не містить доводів щодо реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Вважає вжиті заходи забезпечення позову неспівмірними, оскільки останні фактично забороняють власнику розпоряджатися своєю власністю, сукупна вартість яких в чотири рази перевищує ціну позову.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Перший український міжнародний банк", просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Між сторонами у справі існує спір щодо стягнення коштів, які на думку банку, отримані відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підлягають стягненню.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Задовольняючи клопотання частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та застосовані види забезпечення позову є співмірними та мають на меті лише заборонити подальше відчуження земельної ділянки та квартири, проведення відносно них реєстраційних дій.
Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді клопотання про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти можливих дій відповідача, за яким зареєстровано речове право на нерухоме майно, який за час розгляду справи може продати спірне майно й обраний судом вид забезпечення позову не забороняє відповідачу проживати та користуватись нерухомим майном.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності з положеннями ст. 150 ЦПК України правомірно забезпечено позовні вимоги, для захисту матеріально-правових інтересів позивача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом спору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки між сторонами наявний спір, а згідно положень ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати забороною вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність позову не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це не є підставою для невжиття заходів щодо його забезпечення.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзюби Максима Юрійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.Ю. Лопатіна
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2024 |
Оприлюднено | 26.03.2024 |
Номер документу | 117874225 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші справи |
Цивільне
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Петрюк Т. М.
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Петешенкова М. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні