Постанова

від 19.03.2024 по справі 916/3360/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3360/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» - адвокат Драгун А.С.;

від Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» у формі ТОВ - Снітко А.С.;

від АТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»- Боголюбська Анна-Марія Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023

у справі №916/3360/22

за позовом: Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»

про стягнення вартості безпідставного набутого майна у розмірі 2 333 244,66 грн

суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А..

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» (далі - Відповідач, ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН») про стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 2 333 244,66 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» з 08.07.2022 є власником нежилих будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Високий, будинок 22.

На момент набуття Відповідачем вказаного нерухомого майна у власність воно перебувало в оренді у АТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» на підставі Договору оренди нерухомого майна від 09.02.2022 № 09/02-1, укладеного з громадянином ОСОБА_1 .

А частина цього орендованого майна перебувала у суборенді СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ на підставі Договору суборенди нерухомого майна від 09.02.2022 № ЦО 090222, укладеного з АТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».

СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ зазначає, що у зв`язку із закінченням строку дії Договору суборенди нерухомого майна від 09.02.2022 № ЦО 090222, починаючи з 24.08.2022 воно почало вивезення власного рухомого майна із суборендованих приміщень.

Однак, за твердженням Позивача, TOB «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» за допомогою найнятої охоронної компанії «ЗЕВС» з 25.08.2022 систематично перешкоджало у вивезенні належного СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ рухомого майна: блокувало в`їзд та виїзд на територію транспортних засобів підприємства та найнятих ним транспортних засобів перевізників, не давало можливості виносити належне підприємству рухоме майно. З цього приводу СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ подавало усні та письмові звернення до Національної поліції.

Позивач зазначає, що відповідно до отриманої ним усної інформації від інших орендаторів, які продовжують орендувати частину нерухомого майна рухоме майно СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ, зазначене у таблиці в позовній заяві, згодом було порізано ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» та здано на металобрухт, тобто знищено.

У позовній заяві СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ наводить перелік зі 182 позицій рухомого майна (кондиціонери, обладнання, меблі тощо), зазначаючи його вартість, визначену для позицій з 1 по 141 на підставі накладних (видаткових накладних) за період з 27.05.2003 по 02.09.2021, а для позицій з 142 по 182 на підставі Звіту про оцінку від 31.12.2017, всього у розмірі 2 333 244,66 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Обґрунтування судового рішення.

Судом відхилено надані Позивачем на підтвердження обставини заволодіння (набуття) Відповідачем рухомим майном, переліченим у позовній заяві, Інвентаризаційний опис основних засобів від 01.08.2022 і Акт приймання-передачі від 31.08.2022, оскільки вони не свідчать про перехід майна з такими кількісними та якісними характеристиками від СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ до Відповідача.

Судом зазначено, що Акт приймання-передачі від 31.08.2022, складений АТ «ОКЗДХ» і СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ на виконання умов пункту 2.2 Договору суборенди від 09.02.2022, фактично посвідчує повернення нерухомого майна у володіння Третьої особи. А з урахуванням наведеного вище змісту пункту 3 цього акта, ці приміщення перейшли у володіння АТ «ОКЗДХ» разом із рухомим майном Позивача.

Судом відхилено надані Позивачем, на підтвердження обставини заволодіння (набуття) Відповідачем переліченим у позовній заяві рухомим майном, заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.12.2022, оскільки вони не містять жодних відомостей про перехід майна з певними кількісними та якісними характеристиками від СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ до Відповідача.

Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами та судом не встановлено вартість рухомого майна переліченого у позовній заяві на момент розгляду судом справи, як це вимагають приписи частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі №916/3360/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на дату закінчення строку дії Договору суборенди (31.08.2022 р.) частина рухомого майна Позивача з вини Відповідача так і не була вивезена Позивачем із суборендованих приміщень. Дозволу на вивезення цього рухомого майна після 31.08.2022., Відповідач Позивачу не надав.

В результаті Відповідач без достатньої правової підстави заволодів належним Позивачу рухомим майном вартістю 2 333 244,66 грн.

Позивач не погоджується із висновком суду про те, що факт заволодіння Відповідачем майном Позивача не доведено, і просить суд апеляційної інстанції врахувати докази, які додані до позовної заяви.

Скаржник зазначає, що Інвентаризаційний опис основних засобів від 03.08.2022 дійсно не свідчать про перехід майна від Позивача до Відповідача. В якості доказу він поданий Позивачем з іншою метою - довести, що зазначене в ньому рухоме майно належало Позивачу і було розташоване по провулку Високому, 22 в м. Одесі ще 03 серпня 2022 року, тобто напередодні виїзду Позивача із суборендованого майна.

Заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 чітко вказують на факт заволодіння Відповідачем майном Позивача.

В свою чергу детальні кількісні та якісні характеристики майна, яким заволодів Відповідач, зазначені в Акті приймання-передачі від 31.08.2022, який був складений Позивачем та Третьою особою та досліджувався судом.

Стосовно визначення вартості майна на момент розгляду справи, Позивач надав суду копії накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, копії актів- приймання-передачі, ВМД, копію звіту про оцінку від 31.12.2017р, які містять відомості про належність майна Позивачу та вартість цього майна.

Доводи інших учасників провадження у справі.

19.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що рішення суду було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.В. Таран., суддів К.В. Богатиря, Л.В. Поліщук.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.09.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 призначено справу №916/3360/22 до розгляду на 29.11.2023 о 10:00.

26.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі №916/3360/22.

У зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. та судді Таран С.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 189 від 26.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, для розгляду справи №916/3360/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 прийнято справу № 916/3360/22 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.

Призначено справу № 916/3360/22 до розгляду на 19.12.2023 о 14:30 год.

23.11.2023 до суду надійшла заява Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 визнано необґрунтованим відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Поліщук Л.В. заявлений Спільним підприємством «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю по справі № 916/3360/22.

Справу № 916/3360/22 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України, для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду (суддя Колоколов С.І.) від 29.11.2023 у задоволенні заяви Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. у справі №916/3360/22 - відмовлено.

В судовому засіданні 19.12.2023 оголошено перерву до 06.02.2024.

В судовому засіданні 06.02.2024 оголошено перерву до 19.03.2024.

У судових засіданнях представник Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю та Акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» просив рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі №916/3360/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 19.03.2024 залишено без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» на апеляційну скаргу, оскільки останній подано до суду з пропуском строку встановлений ГПК України.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статей 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

09.02.2022 між громадянином України Ковровим Д.А. (Орендодавець) і АТ «ОКЗДХ» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 09/02-1 (далі - Договір оренди від 09.02.2022). /т. І а.с. 18-23/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору оренди від 09.02.2022 Орендодавець передає Орендарю на період дії цього договору у платне користування нерухоме майно, зазначене в Додатку № 1 до цього договору (орендоване майно), для його використання у господарській діяльності. До складу орендованого майна входять електроустановки та інші невід`ємні складові такого майна, які розташовані в приміщеннях такого майна та забезпечують його використання за функціональним призначенням. Орендоване майно належить Орендодавцю на праві приватної власності та не передано в оренду третім особам.

Пунктом 2.1 Договору оренди від 09.02.2022 передбачено, що передача орендованого майна Орендареві здійснюється Орендодавцем протягом трьох робочих днів з дати підписання договору на підставі акту приймання-передачі. Підписання сторонами актів приймання-передачі свідчить про фактичну передачу орендованого майна в оренду.

Пунктами 2.2. 2.3 Договору оренди від 09.02.2022 визначено, що у випадку припинення цього договору Орендар зобов`язаний не пізніше останнього дня строку його дії звільнити орендоване майно від власного майна та повернути орендоване майно Орендодавцю за актом приймання-передачі. Орендоване майно повинно бути повернуте Орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передано в оренду, з урахуванням нормального зносу. У випадку, коли при поверненні орендованого майна буде виявлено його пошкодження, Орендар зобов`язується провести відновлювальні ремонтні роботи власними силами або сплатити Орендодавцеві протягом тридцяти банківських днів з дати отримання від Орендодавця відповідного рахунку на оплату вартість відновлювальних робіт згідно кошторису.

Згідно із пунктом 4.1 Договору оренди від 09.02.2022 Орендодавець зобов`язаний, зокрема, у разі припинення цього договору прийняти орендоване майно від Орендаря за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору оренди від 09.02.2022 встановлено обов`язок Орендаря, зокрема, у разі припинення цього договору повернути Орендодавцю орендоване майно у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, за винятком нормального зносу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору оренди від 09.02.2022 Орендар має право, зокрема, без дозволу Орендодавця здавати орендоване майно в суборенду третім особам.

Згідно із пунктом 8.1 Договору оренди від 09.02.2022 він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє по 31.08.2022.

09.02.2022 ОСОБА_1 і АТ «ОКЗДХ» на виконання Договору оренди від 09.02.2022 складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна. /т. І а.с. 24 -24а/.

09.02.2022 між АТ «ОКЗДХ» (Орендодавець) і СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ (Орендар) укладено Договір суборенди нерухомого майна № ЦО 090222 (далі - Договір суборенди від 09.02.2022). /т. І а.с. 27-31/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору суборенди від 09.02.2022 Орендодавець передає Орендарю на період дії цього договору у платне користування (суборенду) нерухоме майно, зазначене в Додатку № 1 до цього договору (орендоване майно), для його використання у господарській діяльності, при цьому, за текстом договору суборенда може іменуватись як «оренда». Право на передання орендованого майна в оренду належить Орендодавцю на підставі договору оренди нерухомого майна № 09/02-1 від 09.02.2022, укладеного між Орендодавцем та власником орендованого майна.

Пунктом 2.1 Договору суборенди від 09.02.2022 передбачено, що передача орендованого майна Орендареві здійснюється Орендодавцем протягом трьох робочих днів з дати підписання договору на підставі акту приймання-передачі. Підписання сторонами актів приймання-передачі свідчить про фактичну передачу орендованого майна в оренду.

Пунктами 2.2. 2.3 Договору суборенди від 09.02.2022 визначено, що у випадку припинення цього договору Орендар зобов`язаний не пізніше останнього дня строку його дії звільнити орендоване майно від власного майна та повернути орендоване майно Орендодавцю за актом приймання-передачі. Орендоване майно повинно бути повернуте Орендодавцю у тому ж стані, в якому воно було передано в оренду, з урахуванням нормального зносу. У випадку, коли при поверненні орендованого майна буде виявлено його пошкодження, Орендар зобов`язується провести відновлювальні ремонтні роботи власними силами або сплатити Орендодавцеві протягом тридцяти банківських днів з дати отримання від Орендодавця відповідного рахунку на оплату вартість відновлювальних робіт згідно кошторису.

Згідно із пунктом 4.1 Договору суборенди від 09.02.2022 Орендодавець зобов`язаний, зокрема, у разі припинення цього договору прийняти орендоване майно від Орендаря за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору суборенди від 09.02.2022 встановлено обов`язок Орендаря, зокрема, у разі припинення цього договору повернути Орендодавцю орендоване майно у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, за винятком нормального зносу.

Відповідно до пункту 8.1 Договору суборенди від 09.02.2022 він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє по 31.08.2022.

09.02.2022 АТ «ОКЗДХ» і СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ на виконання Договору суборенди від 09.02.2022 складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна. /т. І а.с. 32/.

За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 09.02.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду (суборенду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22. А саме: 1) Заводоуправління та прохідна (В), інвентарний номер 2-07-00151 (39014) загальною площею 125,3 кв.м, в тому числі кім. 201, 202, 203, 204, 206, 212 на другому поверсі; 2) Лабораторія, інвентарний номер 2-07-00153 (39016), площею 205 кв.м.; 3) Будівля тенкового відділу (Н), інвентарний номер 2-07-00161 (39025), площею 340,3 кв.м.; 4) Цех фабрикатів (С6 С3), інвентарний номер 2-07-00162 (39003), площею 2 068,7 кв.м.; 5) Будівлі холодильника (И), інвентарний номер 2-07-00164 (39005), площею 54,9 кв.м.; 6) Транспортний цех (С1, С12), інвентарний номер 2-07-00613 (39061), площею 138,8 кв.м.

08.07.2022 державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 47309730 про право приватної власності ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» на нежитловий об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2335785051101) нежитлові будівлі та споруди загальною площею 31 534,2 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Високий, будинок 22. Ця обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2022 № 304829723.

Підставою для державної реєстрації зазначено: Акт приймання-передачі нерухомого майна від 08.07.2022 № 831, № 832 .

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 64158263 від 13.07.2022 державного реєстратора Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченко Є.Б. /т. І а.с. 32а-33/.

01.08.2022 комісією СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ складено Інвентаризаційний опис основних засобів, що знаходяться у його власності з місцезнаходженням: провулок Високий. Будинок 22, м. Одеса, орендодавець - АТ «ОКЗДХ». Цей інвентаризаційний опис підписаний Головою комісії - бухгалтером з основних засобів ОСОБА_5, членами комісії - начальником служби охорони та безпеки ОСОБА_2, провідним менеджером з охорони праці ОСОБА_7, а також представником орендодавця - начальником господарського відділу ОСОБА_6 Крім того, цей опис містить напис про перевірку його даних й розрахунків головним бухгалтером з проставленням підпису. /т. ІІ а.с. 8-48/.

15.08.2022 між громадянином України ОСОБА_1 (Колишній орендодавець), ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» (Новий орендодавець) і АТ «ОКЗДХ» (Орендар) укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна № 09/02-1 від 09 лютого 2022 року. Згідно із пунктом 1 цієї Додаткової угоди, у зв`язку із відчуженням 08.07.2022 Колишнім орендодавцем орендованого майна на користь Нового орендодавця всі права та обов`язки Орендодавця по договору перейшли до нового орендодавця на дату такого відчуження. /т. І а.с. 34/.

30.08.2022 СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ надіслано на адресу ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» Вимогу № 30/08-1, в якій повідомило про закінчення 31.08.2022 строку дії Договору суборенди від 09.02.2022, і про те, що 30 та 31 серпня 2022 року воно планує здійснювати вивезення належного йому рухомого майна, зокрема кондиціонерів, які перебувають на балансі підприємства. Також зазначило, що Відповідачем, як власником суборендованого нерухомого майна, з 25.08.2022 систематично чиняться перешкоди у вивезенні належного підприємству рухомого майна. Позивач вимагав припинити перешкоджання у вивезенні належних СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ кондиціонерів. До цієї Вимоги додано Балансову довідку станом на 30.08.2022. /т. І а.с. 43, 44-44а/.

Вимога від 30.08.2022 № 30/08-1 була надіслана Позивачем на адресу ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН»: 65007, Одеська область, місто Одеса, провулок Високий, будинок 22, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 6501229340787 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта з датою 30.08.2022, поштовою накладною від 30.08.2022 № 6501229340787 та фіскальним чеком від 30.08.2022. /а.с. 45/.

31.08.2022 СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ надіслано на адресу ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН «лист № 297, в якому повідомило про закінчення 31.08.2022 строку дії Договору суборенди від 09.02.2022, і про те, що 31.08.2022 буде здійснювати вивезення належного йому майна: шафа - 15, стіл - 25, ящик з документами маленький - 15, ящик з документами великий - 10, обігрівач - 5, стілець - 50, холодильник - 5, кондиціонер в зборі - 14, стелажна система 3-х ярусна - 1, ящик з МШП (малоцінні швидкозношувані предмети) - 5, фронтальний вантажник - 4, візок гідравлічний - 5, комп`ютер - 5. Також вказувалось, що інше майно СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ, зазначене у направлених балансових довідках і не вивезене із орендованого нерухомого майна у зв`язку із перепонами з боку Відповідача починаючи з 25.08.2022, планується до вивезення у строк не пізніше 15.09.2022. Просило не чинити перешкод у вивезенні зазначеного майна. /т. І а.с. 46/.

Лист від 31.08.2022 № 297 був надісланий Позивачем на адресу ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН»: 65007, Одеська область, місто Одеса, провулок Високий, будинок 22, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 6501229347463, поштовою накладною від 31.08.2022 № 6501229347463 та фіскальним чеком від 31.08.2022. /а.с. 47/.

31.08.2022 АТ «ОКЗДХ» (Орендодавець) і СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ (Орендар) складено Акт приймання-передачі до Договору суборенди нерухомого майна від 09.02.2022 № ЦО 090222 щодо повернення із суборенди нерухомого майна. /т. ІІ а.с. 49-52/.

У пункті 3 Акта приймання-передачі нерухомого майна від 31.08.2022 зазначено, що у зв`язку із здійснюваними власником нерухомого майна (ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН», код ЄДРПОУ 44703773) перешкодами у вивезенні Орендарем належних йому товарно-матеріальних цінностей, в приміщеннях нерухомого майна на момент складання цього Акту приймання-передачі залишилися товарно-матеріальні цінності Орендаря. При цьому наводиться перелік зі 329 позицій рухомого майна, що включає в себе й 182 позиції майна вказаного у позовній заяві.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Главою 83 Цивільного кодексу України передбачено окреме регулювання виду недоговірних зобов`язань - кондикційних, які виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу наведеної норми для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При застосуванні норм частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України суд враховує висновок викладений у постанові Верховного суду від 08.12.2021 у справі № 916/1577/19, згідно із яким, розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були, зокрема внесені зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» ГПК України.

За змістом статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін2 передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).

Враховуючи, що СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ заявлені позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна відповідно до норм частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, до предмету доказування у цій справі входять: 1) набуття Відповідачем майна або його збереження за рахунок іншої особи (Позивача); 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали; 3) неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, зокрема, внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо; 4) вартість (ринкова) майна, що визначена на момент розгляду судом справи.

Так, позивач зазначає, що на підтвердження факту заволодіння майном позивач, зокрема, надав копію інвентаризаційного опису основних засобів від 01.08.2022 та Акт приймання-передачі від 31.08.2022.

Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, останні не свідчать про перехід майна з такими кількісними та якісними характеристиками від СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ до Відповідача.

Відповідно до пунктів 15, 19, 20, 21 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризаційний опис застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Отже, призначенням Інвентаризаційного опису основних засобів від 01.08.2022 є виявлення розходження між даними інвентаризації (фіксації наявності) і даними бухгалтерського обліку СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ для його подальшого корегування. Цей опис лише фіксує наявність певних активів підприємства, зокрема, за адресою суборендованих приміщень, станом на момент проведення інвентаризації у період з 01.08.2022 по 03.08.2022. Однак, цей документ не підтверджує наявність цього майна з певними кількісними та якісними характеристиками в конкретних приміщеннях і його перехід до Відповідача у майбутньому після 31.08.2022, дати закінчення строку дії Договору суборенди від 09.02.2022.

Акт приймання-передачі від 31.08.2022, складений АТ «ОКЗДХ» і СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ на виконання умов пункту 2.2 Договору суборенди від 09.02.2022, фактично посвідчує повернення нерухомого майна у володіння Третьої особи. А з урахуванням наведеного вище змісту пункту 3 цього акта, ці приміщення перейшли у володіння АТ «ОКЗДХ» разом із рухомим майном Позивача.

Крім того, в матеріалах справи відсутній аналогічний акт приймання-передачі складений АТ «ОКЗДХ» і ТОВ «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» на виконання умов пункту 2.2 Договору оренди від 09.02.2022 № 09/02-1, який би містив відомості про залишення в орендованих приміщеннях рухомого майна суборендаря з певними кількісними та якісними характеристиками, тобто підтверджував визнання такої обставини Відповідачем.

Щодо посилання скаржника, на підтвердження обставини заволодіння (набуття) Відповідачем переліченим у позовній заяві рухомим майном, заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.12.2022, колегія суддів зазначає, що останні не містять жодних відомостей про перехід майна з певними кількісними та якісними характеристиками від СП «ВІТМАРК-УКРАЇНА» ТОВ до відповідача. Крім того, вказані заяви свідків містять лише загальні факти, щодо правовідносин, що виникли з договору оренди нерухомого майна, та стосувалися обставин звільнення такого майна Орендарем, після відмови продовжувати дію договору.

Також, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено, надані позивачем, на підтвердження обставини заволодіння (набуття) відповідачем переліченим у позовній заяві рухомим майном, фототаблиці і відеозаписи, оскільки вони не містять жодних відомостей про перехід майна з певними кількісними та якісними характеристиками від СП «ВІТМАРК-Україна» ТОВ до відповідача.

При цьому, слід зазначити, що надані Позивачем фототаблиці не інформативні, не містять посвідчувальних та пояснювальних написів, які дозволили б достеменно визначити вид обладнання його найменування, інвентарні номери та місцезнаходження. Лише на одній світлині датованій 31.08.2022 міститься зображення кондиціонера з читаємим інвентарним номером 1-07-06307, який відсутній у переліку зазначеному у позовній заяві.

В судовому засіданні 19.03.2024 колегією суддів досліджені відеозаписи на CD-Диску, що знаходиться на 43 аркуші першого тому письмових доказів, означений відеозапис, містить лише інформацію про нетривале перешкоджання невідомими особами у доступі до робочих місць працівникам Позивача і фіксують момент проїзду транспортного засобу. Жодних відомостей про обставини, що входять до предмету доказування у цій справі вказані відеозаписи не містять.

Отже, Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами та судом не встановлено обставину заволодіння (набуття) саме Відповідачем рухомим майном переліченим у позовній заяві.

Щодо наданих доказів позивачем, а саме: копії талону-повідомлення №11087 від 25.08.2022 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення; фотофікцасії, довідки виїзду поліції, колегія суддів зазначає, що означені докази не є підтвердженням заволодіння спірним майном відповідачем, так матеріали справи не містять доказів, що поліція здійснювала огляд приміщення та встановила факт перебування спірного майна саме в приміщенні за адресою: м. Одеса, пров. Високий, буд. 22. Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження дій Національної поліції, щодо не складення протоколу огляду місця події з переліченням присутніх посадових осіб відповідача, охорони, нерухомого майна, яке знаходилось в приміщенні.

Щодо визначення вартості майна, колегія суддів зазначає наступне.

Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами та судом не встановлено обставини знищення будь-якого належного йому рухомого майна.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

Водночас, позивачем не встановлено ринкова вартість майна переліченого у позовній заяві на момент розгляду судом справи, як це вимагають приписи частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, а надані лише балансова довідка станом на 30.08.2022, інвентарний опис та видаткові накладні станом на придбання цього майна, що датуються 2006 р., 2008 р., 2012 р.,2014 - 2021 роками.

Таким чином, відсутність доказів визначення вартості спірного майна, саме станом на момент розгляду судом справи, як того вимагають положення статті 1213 ЦК України про повернення майна, унеможливлюють застосування наведених положень цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, твердження скаржника не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського Одеської області від 18.07.2023 у даній справі та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржників, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі № 916/3360/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Поліщук