Ухвала

від 04.09.2024 по справі 916/3360/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3360/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 04.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Індастріс Юкрейн"</a>

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

у справі №916/3360/22

за позовом Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Індастріс Юкрейн"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування"

про стягнення вартості безпідставного набутого майна у розмірі 2 333 244,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Вітмарк-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, СП «Вітмарк-Україна») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Індастріс Юкрейн"</a> (далі - Відповідач, ТОВ "Старк Індастріс Юкрейн") про стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 2 333 244,66 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №916/3360/22, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За результатами касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 10.07.2024 касаційну скаргу Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №916/3360/22 залишив без змін.

19.07.2024 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Індастріс Юкрейн"</a> надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій заявник, з урахуванням виправлення описки у прохальній частині клопотання, посилаючись на статтю 129 Господарського процесуального кодексу України просить Суд стягнути на свою користь зі СП «ВІТМАРК - УКРАЇНА» у ФОРМІ ТОВ 44 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 клопотання ТОВ "Старк Індастріс Юкрейн" передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

Розглянувши заяву Відповідача, дослідивши наведені Позивачем підстави для відмови у задоволенні клопотання, суд вважає, що клопотання Відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. Наведена норма надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 ГПК України, не передбачає проведення судових дебатів.

Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.

Як вбачається з поданого Відповідачем відзиву на касаційну скаргу Позивача, у ньому відсутній попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які відповідач очікував понести саме у суді касаційної інстанції.

Так, на сторінці 14 свого відзиву на касаційну скаргу Відповідач заявив таке: «Додатково зазначаємо, що орієнтовний перелік попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції -становить 50000,00 грн. Докази, що підтверджують понесені судові витрати буде надано до суду у строк встановлений ч. 8 ст. 129 ЦПК України.»

Отже, у відзиві на касаційну скаргу Відповідач заявив лише про орієнтовні судові витрати Позивача, і ці витрати пов`язані із розглядом справи саме в суді апеляційної інстанції, відтак, у матеріалах справи відсутні заяви Відповідача, в яких би викладалася вимога про проведення відшкодування витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, та повідомлялося про вибір Відповідача подати докази на їх підтвердження протягом п`яти днів після ухвалення касаційним судом рішення.

Вищевикладене у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання Відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді касаційної інстанції у справі №916/3360/22.

Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244, 300, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Старк Індастріс Юкрейн"</a> в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/3360/22.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік