Рішення

від 14.03.2024 по справі 902/1421/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2024 р.Cправа № 902/1421/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представників:

позивача - Газізової Ю.Л.,

відповідача - Медончак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" (вул. Сікорського Ігоря авіаконструктора, буд. 1б, офіс 170, м. Київ, 04112)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський (Вінницький) район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 7 006 870,8 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" про стягнення 7 006 870,8 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1421/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2023 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження у справі №902/1421/23 вчинено ряд процесуальних дій:

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 43-49); позивачем - відповідь на відзив відповідача (а.с. 57-62);

- ухвалою суду від 04.01.2024, внаслідок задоволення відповідної заяви позивача, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр", у межах ціни позову 7 006 870,8 грн.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2024, про що 04.01.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим 30.01.2024 судове засідання у справі №902/1421/23 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області, а також загрозою ракетних ударів по території України, та було призначено на 20.02.2024.

За результатами слухання справи 20.02.2024, внаслідок задоволення клопотання представниці відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №01-34/1758/24 від 19.02.2024), розгляд справи по суті відкладено на 14.03.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 05.12.2023 представниці позивача за її клопотанням забезпечено участь у судових засіданнях у справі №902/1421/23 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 14.03.2024 з`явилися усі учасники справи.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з викладених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав та обставин.

Представниця відповідача заперечила щодо задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій, просила позов задовольнити частково. При цьому відповідно до прохальної частини відзиву представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" стало новим кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" у правовідносинах, що виникли на підставі Договору поставки №300821-1 від 30.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл". При цьому позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №300821-1 від 30.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 7 006 870,8 грн, з яких: 3 819 057,5 грн - основного боргу; 141 273,38 грн - 3% річних; 1 115 559,86 грн - інфляційних втрат та 1 930 980,07 грн - пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що сума основного боргу не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" було здійснено ряд проплат у 2023 році. Однак виплати припинилися, оскільки відповідач не впевнений в дійсності повноважень позивача як нового кредитора.

Також відповідач акцентує увагу, що заявлені штрафні санкції є неспіврозмірними із сумою основного боргу, досить значним тягарем для Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" та зазначає про право суду зменшити розмір таких санкцій.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач визнає, що відповідачем вчинено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" ряд проплат, а саме: 12.06.2023 на суму 200 000,00 грн, 30.06.2023 на суму 120 000,00 грн та 22.09.2023 - на суму 320 000,00 грн.

З урахуванням того, що вказані грошові суми надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" з простроченням понад 1,5 роки, і відповідних грошових сум не достатньо для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" скористалося правом, передбаченим п. 6.5 Договору поставки, та розподілило дані кошти на погашення санкцій, передбачених п.6.1 Договору поставки, а саме на сплату штрафу у розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання, який стягується з Покупця за прострочення оплати понад 14 днів. Так, штраф в розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 3 819 057,50 гривень становить 840 192,65 грн. Враховуючи викладене, керуючись п. 6.5 Договору поставки, грошові кошти в розмірі 640 000,00 грн було зараховано Продавцем в якості погашення штрафу в розмірі 840 192,65 грн, який до стягнення не заявлявся.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача в розмірі 3 819 057,50 грн залишається незмінною, адже Продавець вправі самостійно, у відповідності до умов договору, здійснювати розподіл сум, які надходять від Покупця несвоєчасно та в недостатньому розмірі.

Окремо позивач звертає увагу суду на ту обставину, що 13.03.2023 первісний кредитор відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" направляло відповідачу претензію, в якій просило здійснити оплату виключно суми основної заборгованості в розмірі 3 819 057,50 грн, без нарахування штрафних санкцій. Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" попередило Товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр", що у випадку не виконання вимог щодо оплати основного боргу протягом 3 робочих днів - зобов`язане буде нарахувати штрафні санкції, передбачені Договором поставки, 3% річних та інфляційні втрати. Тобто, відповідач був попереджений і повідомлений про відповідні негативні наслідки ухилення від сплати грошових коштів, проте претензію первісного кредитора проігнорував.

Щодо посилання відповідача на те, що він "не впевнений" в реальності договору про відступлення права вимоги №14042023-92 від 14.04.2023, а тому не здійснює погашення боргу, позивач, зокрема, зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, на що надав письмову згоду та здійснив часткову сплату грошових коштів вже на рахунок нового кредитора, яким є позивач. Крім того, відповідач жодного разу не звертався до позивача з проханням надати йому докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" грошових коштів первісному кредитору за договором про відступлення права вимоги, тому посилання відповідача на те, він "не отримав" даних доказів виглядають необґрунтовано, адже відповідач навіть не намагався ці докази отримати.

Поряд з цим позивачем до відзиву на позовну заяву додано докази оплати відступленого права вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" (Постачальник) укладено Договір поставки № 300821-01 (Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений термін, а Покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти, іменовані надалі "Товар".

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчать про одержання Товару (п. 1.3. Договору поставки).

Згідно із п. 5.2. Договору поставки оплата Товару здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару в безготівковій формі в розмірі 100% від вартості Товару, що поставляється на підставі рахунку-фактури, та/або накладної, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 6.1. Договору поставки сторони погодили, що при простроченні платежів за отриманий Товар Покупцем більш, як на 5 робочих днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0.5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого Товару, а за прострочення понад 14 днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.5. Договору поставки у випадку перерахування Покупцем недостатньої суми здійснюваного платежу для виконання грошового зобов`язання, передбаченого умовами даного Договору (Додатками), сума розподіляється в наступному порядку:

- у першу чергу - на повне погашення суми збитків, викликаних невиконанням або неналежним виконанням Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором;

- в другу чергу погашається сума санкцій, нарахованих на момент здійснення платежу, передбачених п. 6.1, 6.2. та п. 6.3. даного Договору;

- у третю - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції встановленого на день платежу.

На виконання умов Договору в період листопада 2021 року - лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" передало у власність відповідачу Товар (нафтопродукти) загальною вартістю 3 893 382,5 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними:

- видаткова накладна №652 від 20.11.2021 на суму 374 088 грн, ТТН №000-000652 від 20.11.2021;

- видаткова накладна №741 від 07.12.2021 на суму 784 160 грн, ТТН №000-000741 від 07.12.2021;

- видаткова накладна №813 від 22.12.2021 на суму 765 700 грн, ТТН №000-000813 від 22.12.2021;

- видаткова накладна №829 від 29.12.2021 на суму 157 200 грн, ТТН №000-000829 від 29.12.2021;

- видаткова накладна №64 від 25.01.2022 на суму 882 234,5 грн, ТТН №000-00064 від 25.01.2022;

- видаткова накладна №115 від 08.02.2022 на суму 930 000 грн, ТТН №000-000115 від 08.02.2022.

Поряд з цим Постачальник здійснив часткове зарахування на оплату вартості отриманого Товару за видатковою накладною №652 від 20.11.2021 в сумі 74 325 грн із здійсненої оплати в розмірі 320 000 грн відповідно до платіжної інструкції №111 від 04.05.2022.

Відтак несплаченим залишається основний борг за Договором поставки в розмірі 3 819 057,5 грн.

За Договором відступлення права вимоги №14042023 від 14.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Газ Україна" відступлено право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" за Договором №300821-1 від 30.08.2021 (Угода) Новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" (позивач).

Згідно із п.п. 1.2., 1.3. Договору відступлення права вимоги №14042023 від 14.04.2023 за цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов`язків:

- сплати заборгованості за прийнятий, але не оплачений товар згідно Угоди в розмірі 3 819 057,50 грн;

- сплати штрафних санкцій, передбачених Угодою (штраф, пеня) за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, а також інфляційних втрат та 3% річних.

До Нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги.

За змістом листа-згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" вих. №81 від 14.04.2023 відповідач підтвердив, що повідомлений належним чином про уступлення права вимоги за Договором поставки.

У зв`язку з відступленням права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" звернулося із позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" 7 006 870,8 грн, з яких: 3 819 057,5 грн - основного боргу, а також 141 273,38 грн - 3% річних; 1 115 559,86 грн - інфляційних втрат та 1 930 980,07 грн - пені, нарахованих внаслідок прострочення виконання відповідного зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Враховуючи дотримання форми та змісту щодо визначення істотних умов договору відсутні підстави вважати неукладеним Договір відступлення права вимоги №14042023 від 14.04.2023. Реальність укладення такого договору підтверджується також фактом сплати позивачем Первісному кредитору 3 819 057,5 грн за уступлення права вимоги відповідно до платіжної інструкції №7 від 25.04.2023, копія якої наявна у матеріалах справи.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за Договором поставки протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару за кожною видатковою накладною, як то передбачено п. 5.2. Договору поставки.

Разом з тим суд враховує проведену відповідачем часткову оплату на загальну суму 630 000 грн (платіжні інструкції: №1047 від 12.06.2023 на суму 200 000 грн; №1234 від 30.06.2023 на суму 110 000 грн; №1690 від 22.09.2023 на суму 320 000 грн) в рахунок погашення основного боргу, з огляду на таке.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тобто в даному випадку поведінка позивача є суперечливою, оскільки за змістом позовної заяви відповідач вказує, що відмовляється від свого права на стягнення штрафу в розмірі 840 192,65 грн та не заявляє позовну вимогу про стягнення штрафу. Водночас у відповіді на відзив позивач вказує, що ним в порядку п. 6.5. Договору поставки було зараховано кошти в розмірі 640 000 грн на погашення 840 192,65 грн штрафу, який до стягнення не заявлявся.

Отже, позивач вказує, що відмовився від стягнення з відповідача штрафу, при цьому зарахував кошти, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр", в рахунок погашення саме штрафу, тобто, відповідне стягнення позивач фактично застосував.

Дії особи, що свідчать про її суперечливу поведінку у спорі є підставою для відмови стороні, що випливає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та базується на принципі добросовісності (постанови ВС КГС від 17.11.2018 у справі №911/205/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

За таких обставин, з урахуванням принципу заборони суперечливої поведінки, що трактується не на користь позивача, суд приходить до висновку про безпідставність стягнення з відповідача 630 000 грн основного боргу та такий борг підтверджується в сумі 3 189 057,5 грн (3 819 057,50 грн - 630 000 грн). Тому вимога позивача в частині стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню в сумі 3 189 057,5 грн та у стягненні 630 000 грн боргу слід відмовити.

Окрім того, суд акцентує увагу, що наявними у справі первинними документами, а саме платіжними інструкціями: №1047 від 12.06.2023 на суму 200 000 грн; №1234 від 30.06.2023 на суму 110 000 грн; №1690 від 22.09.2023 на суму 320 000 грн підтверджуються здійснені відповідачем проплати на загальну суму 630 000 грн, а не 640 000 грн, як вказують сторони у заявах по суті спору.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 141 273,38 грн - 3% річних; 1 115 559,86 грн - інфляційних втрат та 1 930 980,07 грн - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. Договору поставки обумовлено, що при простроченні платежів за отриманий Товар Покупцем більш, як на 5 робочих днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0.5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення від вартості відвантаженого, але не оплаченого Товару, а за прострочення понад 14 днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 22 % (відсотки) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Згідно із п. 6.8. Договору поставки сторони погодили не обмежуватися 6-ти місячним строком для нарахування пені, при цьому учасники справи таке погодження підтвердили, як зафіксовано у протоколі судового засідання від 14.03.2024.

Здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за відповідний період прострочення за кожною видатковою накладною (кінцева дата нарахування 14.04.2023), судом встановлено, що розрахунок позивача відповідає розрахунку суду та є обґрунтованим.

Поряд з цим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд бере до уваги такі обставини:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 70% заявленої пені в розмірі 1 351 686,05 грн. Водночас в позові щодо стягнення 579 294,02 грн пені слід відмовити у зв`язку із зменшенням її розміру судом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладених договорів, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим доводи відповідача про припинення виконання зобов`язань на користь позивача як Нового кредитора з підстав "невпевненості" в реальності договору про відступлення права вимоги №14042023-92 від 14.04.2023 не заслуговують на увагу, оскільки за змістом листа-згоди вих. №81 від 14.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" підтвердило, що повідомлене належним чином про уступлення права вимоги за Договором поставки. В даному випадку має місце суперечлива поведінка відповідача, що трактується не на його користь.

Водночас позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо безпідставного стягнення 630 000 грн основного боргу та зменшення розміру пені.

В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас такий розподіл є обґрунтованим лише в частині покладення на позивача витрат на сплату судового збору пропорційно заявленій безпідставно сумі основного боргу. В частині зменшення суми пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Водночас суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 95 653,06 грн, решта в сумі 9 450 грн (пропорційно сумі основного боргу, у задоволенні якої відмовлено) підлягає залишенню за позивачем.

Враховуючи ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, заходи забезпечення позову, яких вжито ухвалою суду від 04.01.2024 у даній справі, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар`єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський (Вінницький) район, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 35558713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ойл" (вул. Сікорського Ігоря авіаконструктора, буд. 1б, офіс 170, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 45105105) 3 189 057,5 грн - основного боргу; 141 273,38 грн - 3% річних; 1 115 559,07 грн - інфляційних втрат; 1 351 686,05 грн - пені та 95 653,06 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 630 000 грн - основного боргу та 579 294,02 грн - пені відмовити,

4. Витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 9 450 грн залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 25 березня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.