Рішення

від 14.03.2024 по справі 903/65/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2024 року Справа № 903/65/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роліпс Захід Трейд

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка

про стягнення 129714,75 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Кондратюк В. В., адвокат, ордер АС № 1085206 від 19.02.2024;

від відповідача: Овчарук А. О., адвокат, ордер серія АС № 1084613 від 20.02.2024.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 15.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Роліпс Захід Трейд до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 129714,75 грн, з них 120937,66 грн основного боргу, 5079,38 грн інфляційних втрат, 3697,71 грн 3 % річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 4 від 01.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 20.02.2024; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

01.02.2024 представник відповідача через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що позовна заява є необґрунтованою, і тому у її задоволенні повинно бути повністю відмовлено (у випадку не задоволення клопотання про залишення позову без розгляду). Крім того, відповідач ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви та наполягає на поданні позивачем оригіналів усіх копій документів, що додані до позовної заяви. У зв`язку з наведеним, на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України, просить витребувати у позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені останнім до позовної заяви. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.02.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

Ухвалою суду від 20.02.2024 постановлено: витребувати у ТзОВ Роліпс Захід Трейд оригінали документів: договір купівлі-продажу №4 від 01.01.2021 року; видаткові накладні згідно поданого реєстру видаткових накладних; накладної від 20.05.2021 року на повернення товару; оборотно-сальдової відомості; позивачу витребувані документи надати суду до наступного судового засідання включно; огляд письмових доказів відбудеться при розгляді справи по суті під час дослідження доказів; закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.03.2024.

В судовому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву до 14.03.2024.

В судовому засіданні 14.03.2024 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю; представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Роліпс Захід Трейд (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім.Івана Франка (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №4 (далі договір), згідно з умовами котрого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього передати у власність покупця товар в асортименті (обладнання та аксесуари) в кількості, зазначеними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору) (а.с.8-9).

Загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту(номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару(п.1.2 договору).

Факт отримання покупцем товару та перехід права власності відбувається шляхом підписання видаткових накладних (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.2.7 договору постачальник зобов`язується передати товар покупцеві на протязі 4-х робочих днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в усному порядку.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2021. У разі, коли на момент закінчення терміну дії договору покупцем не виконано зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за отриманий товар (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору строк дії даного договору автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов договору позивач у період з 05.04.2021 по 24.01.2023 поставив відповідачу, а останній прийняв, товар на загальну суму 1018924,06 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписано сторонами без будь яких зауважень (а.с.12-93).

Відповідач частково виконав свої зобов`язання в частині оплати прийнятого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 120937,66 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 631 ЦК України передбачає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Стаття 693 ЦК України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

П.2.7 договору стверджується, що постачальник зобов`язується передати товар покупцеві на протязі 4-х робочих днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в усному порядку, тобто сторони передбачили передоплату до прийняття товару.

Судом встановлено, що продавець (позивач) поставив товар покупцю (відповідачу) згідно договору, відповідно до погодженого строку в усному порядку, який відповідає даті підписаних сторонами видаткових накладних без будь яких зауважень, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку щодо попередньої оплати, проте покупець (відповідач) оплати товару при його отриманні (зустрічне виконання зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно) так і не здійснив.

Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 120937,66 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 3697,71 грн за період з 25.01.2023 по 31.01.2024 та інфляційні втрати у розмірі 5079,38 грн за період з 25.01.2023 по 31.12.2023.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 5079,38 грн інфляційних збитків, 3697,71 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 5079,38 грн інфляційних втрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, однак щодо 3 % річних, то позивачем не враховано, що в 2024 році 366 днів, а не 365, а тому здійснивши власний перерахунок 3 % річних підставними для стягнення з відповідача є 3696,87 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 0,84 грн слід відмовити через безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 129713,91 грн, з них 120937,66 грн основного боргу, 5079,38 грн інфляційних втрат, 3696,87 грн 3 % річних, у позові про стягнення 0,84 грн 3 % річних слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3027,98 грн судового збору, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка (с.Губин Перший, Луцький район, Волинська область, 45726, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Роліпс Захід Трейд (вул. Гулака-Артемовського, 23, кв.3, м.Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 43554734) 129713,91 грн (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот тринадцять гривень 91 коп.), з них 120937,66 грн основного боргу, 5079,38 грн інфляційних втрат, 3696,87 грн 3 % річних, а також 3027,98 грн (три тисячі двадцять сім гривень 98 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. У позові про стягнення 0,84 грн - 3 % річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

25.03.2023.

СуддяА. С. Вороняк