Постанова

від 08.07.2024 по справі 903/65/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 липня 2024 року Справа № 903/65/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2024, повний текст якого складено 25.03.2024, у справі №903/65/24 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роліпс Захід Трейд»

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка

про стягнення 129 714,75 грн заборгованості по розрахунках,

інфляційних втрат та річних,-

В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роліпс Захід Трейд» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (надалі в тексті Підприємство) 120 937,66 грн заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору, а також 5 079,38 грн інфляційних втрат та 3 697,71 грн -3% річних.(арк.справи 1-3).

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2024 позов Товариства задово-лено частково. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 120 937,66 грн заборгованості по розрахунках, 5 079,38 грн інфляційних втрат, 3 696,87 грн -3% річних та 3 027, 98 грн витрат зі сплати судового збору. В частині позову про стягнення 0,84 грн -3% річних відмовлено.(арк.справи 137-139).

Зваживши на укладення сторонами договору купівлі-продажу, передачу на виконання його умов Позивачем та прийняття Відповідачем товарів, проте лише часткову оплату їх вартості заборгованості по розрахунках суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 120 937,66 грн основного боргу. Крім того, з підстав ст.625 ЦК України місцевий суд визнав обґрунтованою суму заявлених до стягнення за період з 25.01.2023 по 31.12.2023 інфляційних втрат в сумі 5 079, 38 грн та 3% річних за період з 25.01.2023 по 31.01.2024 в сумі 3 696,87 грн. У стягненні 0,84 грн -3% річних суд першої інстанції відмовив за безпідставністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Підприємство подало скаргу до Північно-захід-ного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.03.2024 у даній справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 120 937,66 грн основного боргу, 5079,38 грн інфляційних втрат та 3696,87 грн -3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.(арк.справи 169-171).

На переконання Скаржника, судом першої інстанції не застосовано ч.9 ст.80 ГПК України та неправомірно взято до уваги додані до позовної заяви копії видаткових накладних, а тому рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2024 про часткове задоволення позову є передчасним.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 у складі колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г., відкрито апе-ляційне провадження у справі №903/65/24 та вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників за наявними матеріалами в порядку письмового провадження. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву.(арк.справи 190).

17.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому Позивач просить залишити апеляційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 25.03.2024 без змін.(арк.справи 192-193)

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2024 №01-05/343 у зв`язку з перебуван-ням у щорічній відпустці судді-члена колегії по справі №903/65/24 Коломис В.В. в період з 14 червня 2024р. по 19 липня 2024р. включно, з підстав ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/65/24.(арк. справи 197).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суд-дями від 01.07.2024 у даній справі визначено колегію суддів у новому складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Розізнана І.В. і даним складом суду 02.07.2024 було прийнято справу №903/65/24 до свого провадження.(арк.справи 198-199).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2021 ТОВ «Роліпс Захід Трейд»-постачальник та ПОСГП ім.Івана Франка-покупець уклали Договір №4 купівлі-продажу (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у Договорі, сторони зобов`язалися: постачальник протягом терміну дії Договору передати у власність покупця товар в асортименті (обладнання та аксесуари) в кількості, зазначеній в накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець прийняти й оплатити вартість товару на умовах даного договору.

Загальний обсяг товару, що продається за Договором, визначається протягом строку його дії з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими окремими партіями товару.(п.1.2 Договору).

Факт отримання покупцем товару та перехід права власності відбувається шляхом підпи-сання видаткових накладних.(п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору постачальник зобов`язується передати товар покупцеві на протязі 4 робочих днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в усному порядку.

Постачальник відвантажує товар покупцю за договірними цінами, які вважаються узгоджу-ними шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати та видатковій накладній на поставку товару.(п.3.1 Договору).

Загальна сума Договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником на протязі дії даного Договору.(п.4.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його під-писання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2021. У разі, коли на момент закінчення терміну дії Договору покупцем не виконано зобов`язання договір продовжує діяти до повного виконання покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару.(п.7.2 Договору).

Згідно з п.7.3 Договору строк дії даного договору автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.(арк.справи 8-9).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання договірних зобов`язань Товариством з 05.04.2021 по 17.02.2022 було передано, а Підприємством прийнято визначений угодою товар на загальну суму 1 018 924,06 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, які підписано сторонами без будь яких зауважень.(арк.справи 12-93).

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме в період з 08.04.2021 по 16.01.2023р. сплатив Позивачу 891 686,40 грн, та на підставі накладної №5 від 20.05.2021 повернув товар на суму 6 300,00 грн, що зумовило виникнення перед Позивачем заборгованості на суму 120 937,66 грн.(арк.справи 95-100).

Вважаючи, що несплатою в добровільному порядку частини вартості товару Відповідач завдав шкоди правам Позивача останній пред`явив позов про стягнення 120 937,66 грн заборго-ваності по розрахунках та нарахував інфляційні втрати та річні.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2024 позов Товариства задоволено частково.(арк.справи 137-139).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках за договором купівлі-продажу.

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов-язання у ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники госпо-дарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання гос-подарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхід-них для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосу-вання господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 01.01.2021 з моменту укладення Договору між сторо-нами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов-язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані прострочен-ням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.(ч.1-3 ст.612 ЦК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), поку-пець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не установлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в уста-новлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законо-давства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

У пункті 2.7. Договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати товар покупцеві на протязі 4-х робочих днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в усному порядку.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу статей 655, 692 ЦК України та розділу 2 Договору факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити повну вартість цього товару.

Поруч з тим, як вбачається з тексту апеляційної скарги, єдиною підставою для оскарження рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2024 зазначена неправомірність прийняття до розгляду копій видаткових накладних. Скаржник зауважує, що опис вкладення у цінний лист не містить уточнення які саме копії видаткових накладних надсилались Відповідачу, тому вважає безпідставними висновки суду щодо таких доказів на підставі абз.2 ч.6 ст.91 ГПК та/або ч.9 ст.80 ГПК України.

З даним твердженням не погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які під-тверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

Матеріалами справи стверджується, що до позовної заяви додано поштову квитанцію та опис вкладення в цінний лист, якими підтверджено надсилання відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до позовної заяви документами, в тому числі видатковими накладними.

Відповідно до приписів ч.9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що пода-ються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним.

В описі вкладення доданого до позову зазначено, що в поштовому відправленні надісланому Відповідачеві, крім копії позовної заяви вкладено реєстр видаткових накладних та копії видаткові накладних в кількості 72 примірники, а також копії інших документів, всього 81 предмет. Вага поштового відправлення зазначена в поштовій квитанції 520 гр.(більше як півкілограма) також підтверджує, що кількість вкладених до відправлення предметів відповідає загальній вазі поштового відправлення.

Поруч з цим, колегією суддів встановлено, що на виконання вимог ухвали господарського суду Волинської області від 20.02.2024, Позивачем 14.03.2024 було надано в судове засідання для огляду оригінали документів: 73 накладних та договір купівлі-продажу від 01.01.20201. Вбача-ється, що вказані документи підписані представниками обох сторін та скріплені відтисками їхніх печаток без зауважень та заперечень.

Відтак, матеріалами справи стверджується, що згідно умов Договору від 01.01.2021, Позивач в період з 05.04.2021 по 17.02.2022 передав, а Відповідачу прийняв товар на загальну суму 1 018 924,06 грн, що стверджується наявними у справі копіями видаткових накладних.

Крім того, Позивачем врахував, що Підприємство частково оплатило Товариству вартість отриманого товару на суму 891 686,40 грн та повернуло товар на суму 6 300,00 грн, як і не заперечується проведення таких розрахунків самим Скаржником.

Відтак, оскільки доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, а Відповідачем такі докази суду не надані, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позов ТОВ «Роліпс Захід Трейд» про стягнення з ПОСГП ім.Івана Франка 120 937,66 грн заборгованості по розрахунках є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат та річних, колегія суддів зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нараху-вання інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов-язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, поста-нови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу закону нормативного закріплення зазначе-них способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Враховуючи, що обґрунтованою сумою основного боргу на дату звернення до суду першої інстанції була 120 937,66 грн судовою колегією перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення «Ліга»: Закон Enterprise, в межах визначеного Позивачем періоду нарахування та встановлено, що до стягнення підлягає 5 079,38 грн інфляційних втрат та 3 696,87 грн -3% річних.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Від-повідача без задоволення.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2024 у справі №903/65/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/65/24 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Розізнана І.В.