Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/18098/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/18098/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" (73021, місто Херсон, вулиці Патона, будинок 4)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" (04108, місто Київ, проспект Правди, будинок 31-А)пророзірвання договору та стягнення 646 291 грн 22 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" про розірвання договору та стягнення 646 291 грн 22 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022 не виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт, у зв`язку з чим позивач відмовся від договору, що є підставою для розірвання договору та повернення 539 068 грн 32 коп. попередньої оплати. Крім того, у зв`язку з не виконанням зобов`язань позивачем нараховано 107 222 грн 90 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

07.12.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/180098, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" (відповідач у справі, підрядник за договором) було укладено договір підряду № 40587730/02, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами та у передбачений договором строк виконати комплекс (додаток № 1 та № 2) робіт на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Херсон, на розі вулиць Українська та 295 Стрілкової дивізії (надалі - роботи), а замовник зобов`язується надати підряднику доступ до об`єкту для виконання робіт, прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна ціна договору погоджена сторонами в договірній ціні (додаток №1 та додаток №2) в розмірі 770 097 грн 60 коп.

Вартість робіт за цим договором визначається на основі договірної ціни, що погоджується сторонами та є невід`ємною частиною договору (додаток №1 та додаток № 2 - договірна ціна). Загальна ціна договору складається з вартості робіт, яка становить плату за виконані підрядником роботи та вартість використаних матеріалів. Договірна ціна може змінюватися лише у випадках, передбачених договором (пункт 2.3 договору).

У пункті 2. 9 договору сторони погодили, що замовник здійснює 70% авансову оплату робіт (додаток №2) протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору.

У відповідності до пункту 2.10. договору неоплачені, згідно з пунктом 2.9 договору, 30% (відсотків) робіт (етапу робіт) є забезпеченням виконання договору (договірне забезпечення), та сплачуються замовником підряднику протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт за фактом виконання підрядником останнього етапу робіт, за умови виконання всього обсягу робіт передбаченого пунктом 1.2. договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору приймання робіт відбувається з обов`язковим підписанням сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (по тексту - акти здачі-приймання робіт).

Згідно з пунктом 3.2. договору підрядник готує акти здачі-приймання робіт за звітний місяць та до 22-го числа звітного місяця надає їх замовнику в електронному та паперовому вигляді.

Пунктом 3.7 договору сторони визначили що роботи по кожному етапу вважаються виконаними та прийнятими з моменту підписання обома сторонами відповідних актів здачі-приймання робіт без зауважень.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.3 договору підрядник зобов`язаний виконати роботи протягом 65 (шістдесяти п`яти) робочих днів з дати оплати замовником першого авансового платежу за роботи(додаток №2). Термін закінчення виконання всього комплексу робіт визначеного в пункті 1.2. договору - 31.03.2022 включно.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань по договору (пункт 11.7 договору).

Відповідно до підписаних між сторонами специфікацій № 1 та № 2 до договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022 сторонами погоджено найменування, асортимент (сортимент), кількість та вартість матеріалів та робіт.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору, замовником 03.02.2022 згідно платіжного доручення № 6591 від 03.02.2022 перераховано підряднику авансовий платіж в розмірі 539 068 грн 32 коп.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначає позивач, підрядником в порушення вимог пунктів 4.1, 4.3 договору, відповідачем роботи не виконані.

Відповідно до листа від 17.08.2023 № 2023/08/17-1Л позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати за договором.

Відповідач листом від 29.08.2023 повідомив позивача, що початок бойових дій зробив неможливим виконання зобов`язань за договором у строк, проте відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов`язань по виконанню робіт.

Відповідно до листа від 16.10.2023 № 2023/10/161-Л позивач звернувся до відповідача з листом про відмову від договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022 та повернення суми попередньої оплати, а також направив проект додаткової угоди про припинення договору підряду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором підряду № 40587730/02 від 01.02.2022 не виконав та роботи у визначений строк не виконав, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про повернення 539 068 грн 32 коп. попередньої оплати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення 107 222 грн 90 коп. пені за порушення договірних зобов`язань.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 № 80) було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Херсонська міська територіальна громада (станом на квітень 2022 року). Згідно розділу II Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022. Також в розділі І вказаного Наказу № 309 визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії, серед яких значиться Херсонська міська територіальна громада як територія, на якій ведуться бойові дії з 11.11.2022 і до теперішнього часу.

За твердженням відповідача вищевказане об`єктивно перешкоджало останньому вчасно виконати взяті на себе зобов`язання за договором підряду, проте відповідач ніколи не відмовлявся від виконання зобов`язань за договором. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано встановленого договором обов`язку щодо забезпечення підряднику доступ до місць виконання робіт, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 5.1. договору, строки виконання робіт продовжуються на строк, протягом якого працівники не допускалися на об`єкт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 17.08.2023 № 2023/08/17-1Л замовник звернувся до підрядника з вимогою про повернення суми попередньої оплати за договором.

У відповідь на вказаний лист підрядник листом від 29.08.2023 повідомив замовника, що початок бойових дій зробив неможливим виконання зобов`язань за договором у строк, проте відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов`язань по виконанню робіт.

Листом від 31.08.2023 № 2023/08/31-1Л замовник звернувся до підрядника з претензією про повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 539 068 грн 32 коп. у зв`язку з тим, що підрядник починаючи з 03 лютого 202 року до виконання робіт, передбачених розділом 1 договору, не приступив та роботи до 31.03.2022 не виконав.

Також, замовник листом від 16.10.2023 № 2023/10/161-Л звернувся до підрядника з листом про відмову від договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором, та повернення суми попередньої оплати, а також направив проект додаткової угоди про припинення договору підряду.

Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що всупереч умов договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" не надано доказів в підтвердження початку робіт та їх виконання, а саме відповідачем не було надано суду акту здачі-приймання робіт за звітний місяць (лютий 2022 року) та доказів його направлення позивачу в порядку пункту 3.2. договору. Крім того, відповідачем не надано доказів повідомлення відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" про настання форс-мажорних обставин в строк визначений умовами договору, а також доказів ініціювання ним питання внесення змін до договору в частині строків викання робіт.

Таким чином, оцінивши подані докази, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги вищевикладені положення норм чинного законодавства України, встановлені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору підряду № 40587730/02 від 01.02.2022підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про повернення 539 068 грн 32 коп. попередньої оплати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 22.02.2022 у справі № 906/762/20, від 28.11.2023 у справі № 906/1081/22.

У даному випадку позивач в якості правової підстави позову посилається на реалізацію ним безумовного права на відмову від договору в порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, мотивує підстави такої відмови невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором (підрядник не розпочав роботу).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.

Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.

З огляду на вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 539 068 грн 32 коп. попередньої оплати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором що виконання робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача 107 222 грн 90 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення 01.04.2022 по 30.09.2022.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене та у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання підрядником зобов`язань щодо виконання робіт за договором підряду № 40587730/02 від 01.02.2022, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 722 грн 90 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 № 01/11/2023 в загальному розмірі 40 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 № 01/11/2023 в загальному розмірі 40 000 грн 00 коп., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" та Адвокатським бюро "Валентина Бескоровайного "Верум", копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 № 01/11/2023, копію рахунку від 16.11.2023 № 01/1/2023 та копію платіжної інструкції № 19_00000/4af05005-3c22-4044826f-9964ebb1ace3 від 16.11.2023.

В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 40 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп".

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет спору та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи та підлягають частковому задоволенню пропорційно задоволеним вимогами в розмірі 13 333 грн 33 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір підряду № 40587730/02 від 01.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димовент Груп" (04108, місто Київ, проспект Правди, будинок 31А, ідентифікаційний код 44654166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.С. БУД" (73021, місто Херсон, вулиця Патона, будинок 4, ідентифікаційний код 40587730) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн 33 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька