Рішення

від 25.03.2024 по справі 922/252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/252/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) до Комунальної установи "Липецький психоневрологічний інтернат" (місцезнаходження: 62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вулиця Покровська, будинок 57; код ЄДРПОУ: 03189624) про стягнення 578 992,12 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунальної установи "Липецький психоневрологічний інтернат" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 у сумі 578 992,12 грн., з яких: 414 701,88 грн. - сума основного боргу, 89 798,47 грн.- пеня, 16 528,91 грн. - 3% річних, 57 962,86 грн. - інфляційні втрати.

Також позивач просить суд покласти на Комунальну установу "Липецький психоневрологічний інтернат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 947,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/252/24, визнано справу № 922/252/24 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятоїстатті 252 Господарського процесуального кодексу України.

08.02.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3601 від 08.02.2024). У вказаному відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує частково. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 89 798,47, 3% річних у сумі 16 528,91 та інфляційних витрат у сумі 57 962,86 є безпідставними. Крім того, відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в частині простроченого та несплаченого основного боргу перед Постачальником за Договором постачання природного газу N 19- 1180/21-БО-Т у розмірі 414 701,88 грн. за період січень, лютий та частина березня. В частині позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує, посилаючись на постанову КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», зазначаючи, що протягом всього часу до деокупації Липецької ОТГ в установі проживало 58 допічних та 10 чоловік ВГО, яким надавалися всі умови для проживання.

16.02.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№4451 від 16.02.2024). У вказаній відповіді на відзив позивач просить поновити йому строк на надання відповіді на відзив, прийняти та долучити до матріалів справи відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив позивач вказує на те, що процесуальний строк пропущено ним з огляду на поточну ситуацію, яка склалась в Україні внаслідок військової агресії рф та ракетними обстрілами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив у справі N 922/252/24, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№3601 від 08.02.2024), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№4451 від 16.02.2024).

Розглянувши справу № 922/252/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - позивач, постачальник) та Комунальною установою "Липецький психоневрологічний інтернат" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №19-1180/21-БО-Т (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 105,0 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях (розрахункові періоди).

Відповідно до п.2.1.3 Договору Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що підписанням цього Договору Споживач дас згоду Постачальнику на включення його до Рестру споживачів Постачальника (надалі - Рестр або Реєстр споживачв) розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Умовами пункту 3.2. договору визначено, що постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 3.5. договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.п. 3.5.2. п. 3.5. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.п. 3.5.3 п. 3.5. договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Умовами п.п. 3.5.4. п. 3.5. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу за договором становить 16554,00 грн.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що загальна вартість договору на дату складання становить 1448475,00 грн., крім того ПДВ 289695,00 грн., разом з ПДВ - 1738170,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з пунктом 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період листопада 2021 року у розмірі 31 203,29 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період грудня 2021 року у розмірі 176 232,68 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період січня 2022 року у розмірі 172 718,59 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період лютого 2022 року у розмірі 119 456,62 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період березня 2022 року у розмірі 76,40 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період квітня 2022 року у розмірі 73,92 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період травня 2022 року у розмірі 4,97 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період грудня 2022 року у розмірі 161340,64 грн.

Згідно Коригуючого Акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в період березня 2022 року у розмірі 76,40 грн.

3 відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 19.12.2023 № ТОВВИХ-23-18323 вбачається, що Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача із листопада 2021 по грудень 2022 в обсягах, які визначені в актах приймання-передачі природного газу із листопада 2021 по грудень 2022 та які не були підписані Відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач здійснив оплату за переданий газ лише частково у розмірі 246 405,23 грн., чим порушено погоджені між сторонами умови договору. Відтак, позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 414 701,88 грн., яка залишається не сплаченою.

У зв`язку з порушенням встановлених у Договорі №19-1180/21-БО-Т строків оплати прийнятого природного газу, на суму основного боргу позивачем нараховано також пеню у розмірі 89 798,47 грн грн., 3% річних в розмірі 16 528,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 57 962,86 грн. грн. Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Частинами 1, 3статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії" з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (надалі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Отже, суб`єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених зазначеним Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Враховуючи зазначене, суб`єкти ринку природного газу мають право користуватися ресурсами Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Матеріалами справи підтверджено, що за спірні періоди поставки природного газу з листопада 2021 р. по травень 2022 р. та за грудень 2022 р. позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 661 107,11 грн.

Обсяг природного газу, що використаний відповідачем, як споживачем з EIC-кодом 56XS0000359H00G у період з 25.11.2021 по 31.12.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) становить 39,93648 м3, що підтверджується роздруківкою з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача.

Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання природного газу №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 в частині здійснення відповідачу поставки природного газу.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем було лише частково здійснено оплату вартості спожитого природного газу у розмірі 246 405,23 грн., що підтверджується листом АТ "Ощадбанк" №16/2-09/35903/2023 від 14.07.2023.

Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Перевіривши правомірність нарахованої та заявленої позивачем до стягнення основної заборгованості у розмірі 414 701,88 грн., суд зазначає, що розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, арифметично вірним та підтвердженим матеріалами справи.

Враховуючи вищевказані обставини, та визнання відповідачем позову в частині основної заборгованості в сумі 414 701,88 грн., а також відсутність доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 414 701,88 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 89 798,47 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 89 798,47 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування також відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 89 798,47 грн., визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 16 528,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 57 962,86 грн., суд зазначає наступне.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Умовами пункту 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та договором.

Пунктом 7.2. договору погоджено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши правомірність та правильність здійснено позивачем детального розрахунку 3% річних у розмірі 16 528,91грн., а також інфляційних втрат у розмірі 57 962,86 грн., суд зазначає, що подані нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 16 528,91грн., а також інфляційних втрат у розмірі 57 962,86 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, то суд зазначає, що вказана постанова стосується виключно населення, а не юридичних осіб.

Щодо посилань відповідача на той факт, що у спірний період у приміщеннях, належних відповідачу протягом всього часу до деокупації Липецької ОТГ в установі проживало 58 допічних та 10 чоловік ВГО, яким надавалися всі умови для проживання, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 947,91 грн. також покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2,4,5,12,13,14,15, 42,73,74,123, 129,232,233, 236, 237, 238,240,241,256,257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунальної установи "Липецький психоневрологічний інтернат" (місцезнаходження: 62414, Харківська область, Харківський район, село Липці, вулиця Покровська, будинок 57; код ЄДРПОУ: 03189624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) борг у загальній сумі 578 992,12 грн, з яких: 414 701,88 грн. основний борг, пеня - 89 798,47 грн., 3% річних - 16 528,91 грн., інфляційні втрати - 57 962,86 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 947,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченомустаттею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" березня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/252/24