Постанова

від 11.06.2024 по справі 922/252/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/252/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат (вх. № 957 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/252/24, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В. в порядку спрощеного позовного провадження, повний текст рішення складено 25.03.2024,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", місто Київ,

до Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат, село Липці, Харківський район, Харківська область,

про стягнення 578992,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/252/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунальної установи Липецького психоневрологічного інтернату (код ЄДРПОУ: 03189624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код ЄДРПОУ: 42399676) борг у загальній сумі 578992,12 грн, з яких: 414701,88 грн основний борг, пеня - 89798,47 грн, 3% річних - 16528,91 грн, інфляційні втрати - 57962,86 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6947,91 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/252/24 в частині задоволення пені у сумі 89798,47 грн, трьох процентів річних у сумі 16528,91 грн та інфляційних витрат у сумі 57962,86 грн. До апеляційної скарги додано довідку від 09.04.2024 № 01-31/01/96 (а.с.105) з додатками, підписану в.о. директора Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат Юрієм Прісічем. У довідці, зокрема, зазначено, що до деокупації с. Липці в установі проживали 58 дієздатних підопічних, які 14.09.2022 були евакуйовані до КУ Богодухівський дитячий будинок.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу було залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки її подано з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі, а також рекомендовано скаржнику уточнити вимоги апеляційної скарги та надіслати такі уточнення позивачу у справі, докази чого надати суду; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/252/24.

18.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/252/24.

27.04.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, у межах встановленого судом строку, Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 5982 від 29.04.2024), до якої додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Також скаржником в уточненій апеляційній скарзі викладено вимоги, згідно яких заявник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25 березня 2024 року по справі № 922/252/24 в частині стягнення з Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені у сумі 89798,47 грн, трьох процентів річних у сумі 16528,91 грн та інфляційних витрат у сумі 57962,86 грн; ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені у сумі 89798,47 грн, трьох процентів річних у сумі 16528,91 грн та інфляційних витрат у сумі 57962,86 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024, у зв`язку із відставкою судді Шевель О.В., для розгляду зазначеної заяви визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат (вх. № 957 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/252/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "11" червня 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 24.05.2024, а також строк до 28.05.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

Вказану ухвалу в електронному вигляді було доставлено до електронних кабінетів обох сторін у системі "Електронний суд" 06.05.2024 о 15:29 год., що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками (а.с.130, 131).

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абз.2 ч.6 цієї ж статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, днем вручення сторонам ухвали суду від 06.05.2024 про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду на 11.06.2024 є 06.05.2024.

04.06.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання (вх.№7687 від 05.06.2024), в якому просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що адвокат Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат у період з 03.06.2024 по 20.06.2024 знаходиться у черговій відпустці за межами України та не зможе взяти участь у судовому засіданні 11.06.2024. Клопотання підписано в.о. директора Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат Прісічем Ю.В.

Доказів того, що інтереси Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат представляє адвокат і що з 03.06.2024 по 20.06.2024 цей адвокат перебуватиме у відпустці, до клопотання не додано. Матеріали справи також не містять відповідних доказів. Відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, та апеляційну скаргу і заяву про усунення недоліків апеляційної скарги було подано від імені відповідача також Прісічем Ю.В.

10.06.2024, тобто за один день до судового засідання, о 16:45 год., до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача (вх.№7930), адвоката Бень В.Е., про заміну представника та про участь у судовому засіданні 11.06.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 11.06.2024 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено з підстав недотримання заявником вимог ч.2 ст.197 ГПК України, відповідно до якої учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

У судове засідання 11.06.2024 представники сторін не прибули.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Заявник клопотання в обґрунтування поважності таких причин зазначає, що адвокат Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат у період з 03.06.2024 по 20.06.2024 знаходиться у черговій відпустці за межами України та не зможе взяти участь у судовому засіданні 11.06.2024.

Однак заявником не надано доказів на підтвердження відповідних обставин, а також не наведено обґрунтування щодо неможливості представлення інтересів відповідача в апеляційному провадженні іншими особами, зокрема в.о. директора Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат Прісічем Ю.В.

Окрім того, в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Як було встановлено вище, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду справи на 11.06.2024 сторони отримали 06.05.2024, тобто завчасно.

Отже, відповідач мав досить часу для вирішення питання щодо представництва своїх інтересів у судовому засіданні 11.06.2024.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 24.04.2024 у справі № 910/435/23, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Однак заявник клопотання не довів неможливості розгляду апеляційної скарги в даній справі без участі представника Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат.

Колегія суддів також враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалася і що правову позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, окрім того, апелянт не був позбавлений можливості надати суду додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість і що справу може бути розглянуто в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальною установою Липецький психоневрологічний інтернат (споживач) було укладено договір постачання природного газу №19-1180/21-БО-Т (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 105,0 тис.куб.метрів в тому числі по місяцях (розрахункові періоди).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що загальна вартість договору на дату складання становить 1448475,00 грн., крім того ПДВ 289695,00 грн., разом з ПДВ - 1738170,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, з листопада 2021 року по травень 2022 року та за грудень 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 661107,11 грн.

Однак відповідачем було лише частково здійснено оплату вартості спожитого природного газу у розмірі 246405,23 грн.

Відтак, позивач зазначає, що у відповідача перед ним виникла заборгованість у розмірі 414701,88 грн, яка залишається не сплаченою.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у січні 2024 року подало до господарського суду позов, у якому просило стягнути з відповідача основний борг у сумі 414701,88 грн, а також пеню у розмірі 89798,47 грн, нараховану згідно з п.7.2 договору, 3% річних в розмірі 16528,91 грн та інфляційні втрати в розмірі 57962,86 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.63), в якому зазначав, що частково визнає вимоги позивача, а саме, суму простроченого та несплаченого основного боргу перед постачальником за договором у розмірі 414701,88 грн (за періоди січень, лютий та частина березня 2022 року). Водночас, заперечуючи щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач просив застосувати приписи постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану щодо заборони нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг до припинення чи скасування воєнного стану. Відповідач вказував на те, що відповідно до п.1-1 зазначеної постанови її дія поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану. В обґрунтування тих обставин, що Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат є такою юридичною особою, на яку поширюється дія п.1-1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, відповідач зазначав, що протягом усього часу до деокупації Липецької ОТГ в установі проживало 58 підопічних та 10 чоловік ВПО, яким надавалися всі умови для проживання. Водночас доказів на підтвердження зазначених обставин до відзиву не додано.

25.03.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ за договором постачання природного газу №19-1180/21-БО-Т від 22.11.2021 у розмірі 414701,88 грн, яка визнана відповідачем. Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначив, що вони є арифметично правильними, повною мірою відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Стосовно посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану та на той факт, що у спірний період у приміщеннях, належних відповідачу, протягом всього часу до деокупації Липецької ОТГ проживало 58 підопічних та 10 чоловік ВПО, яким надавалися всі умови для проживання, господарський суд зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

В апеляційній скарзі, заявляючи вимогу про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/252/24 в частині задоволення пені у сумі 89798,47 грн, трьох процентів річних у сумі 16528,91 грн та інфляційних втрат у сумі 57962,86 грн, відповідач не наводить заперечень стосовно встановлених господарським судом обставин щодо прострочення оплати Комунальною установою Липецький психоневрологічний інтернат за отриманий природний газ та не спростовує правильності здійсненого позивачем розрахунку пені, відсотків річних та інфляційних втрат, з яким погодився місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, апелянт наполягає на застосуванні до спірних правовідносин вищенаведених приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, зазначаючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву надавав свої пояснення, зокрема, про проживання у приміщеннях, належних відповідачу, протягом всього часу до деокупації Липецької ОТГ 58 підопічних та 10 чоловік ВПО, яким надавалися всі умови для проживання, однак судом першої інстанції не були враховані дані пояснення. Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат вважає, що це призвело до прийняття рішення, яке не ґрунтується на повному з`ясуванні, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються. Апелянт також вказує, що на підтвердження пояснень ним додано до скарги відповідну довідку.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості зі споживача юридичної особи за договором постачання природного газу, а також нарахувань на суму основного боргу у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Із посиланням на умови договору та на вищенаведені норми чинного законодавства, а також на приписи ст.530, 629 ЦК України щодо обов`язковості виконання договору, з урахуванням обставин даної справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 414701,88 грн основного боргу. В цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.

Стосовно правової природи нарахувань на суму основного боргу, заявлених позивачем до стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені у розмірі 89798,47 грн, нарахованої згідно з п.7.2 договору, 3% річних в розмірі 16528,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 57962,86 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, відповідають умовам договору та вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Як уже зазначалося, відповідач у суді першої та апеляційної інстанції не заперечував правильності визначення розміру вказаних сум та не навів жодних контррозрахунків. Також Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат не просила суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) в порядку ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Натомість відповідач наполягає на тому, що пеня, відсотки річних та інфляційні втрати взагалі не підлягають стягненню з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.

Надаючи оцінку зазначеному аргументу, який є єдиним обґрунтуванням вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з положень абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, вказаним пунктом встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання).

Пунктом 1-1 вказаної постанови визначено, що дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Отже, необхідними умовами для застосування до відповідача в даній справі положень вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану є доведеність тих обставин, що Комунальній установі Липецький психоневрологічний інтернат належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а також тих обставин, що Комунальна установа Липецький психоневрологічний інтернат не має права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Разом з тим, зазначивши у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, про те, що протягом усього часу до деокупації Липецької ОТГ в установі проживало 58 підопічних та 10 чоловік ВПО, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не були враховані його пояснення, не узгоджуються зі змістом оскаржуваного рішення, в якому господарський суд надав оцінку цим поясненням, зазначивши про відсутність доказів, що підтверджували б обставини, на які посилається відповідач.

Разом з апеляційною скаргою відповідач надав довідку № 01-31/01/96 з додатками, складену 09.04.2024 (тобто після прийняття місцевим господарським судом рішення від 25.03.2024 у справі №922/252/24), підписану в.о. директора Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат Юрієм Прісічем. У довідці, зокрема, зазначено, що до деокупації с. Липці в установі проживали 58 дієздатних підопічних, які 14.09.2022 були евакуйовані до КУ Богодухівський дитячий будинок.

Стосовно вказаного доказу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак у даному випадку апелянт не навів обґрунтування щодо неможливості подання такої довідки до суду першої інстанції та надав суду апеляційної інстанції доказ, який не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення господарського суду.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції по суті спору, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2024 у справі № 908/145/23, від 22.05.2024 у справі № 922/3463/23 тощо.

Отже, колегія суддів у даному апеляційному провадженні не враховує надану відповідачем довідку № 01-31/01/96 від 09.04.2024. Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що із вказаного документа та додатків до нього не вбачається, що у Комунальній установі Липецький психоневрологічний інтернат проживали внутрішньо переміщені особи і що ця комунальна установа не має права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак відповідачем у даній справі не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження наявності підстав для застосування до Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану та, відповідно, для звільнення вказаної установи від сплати неустойки (пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати за природний газ у розмірі 414701,88 грн (яка визнана відповідачем).

Тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд надав належну правову оцінку аргументам відповідача та не погодився з його твердженнями про те, що суми пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягають стягненню у відповідності до вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

В суді апеляційної інстанції Комунальною установою Липецький психоневрологічний інтернат також не доведено наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень зазначеної постанови.

Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для відмови в позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявником не наведено.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду в оскаржуваній частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/252/24 в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи Липецький психоневрологічний інтернат залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/252/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль