Постанова

від 25.03.2024 по справі 536/612/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 536/612/19

провадження № 61-983св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новогалещинська селищна об`єднана територіальна громада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга кременчуцька державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг при Кременчуцькій районній державній адміністрації Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бідюк Яна Володимирівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новогалещинської селищної об`єднаної територіальної громади, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга кременчуцька державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг при Кременчуцькій районній державній адміністрації Полтавської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом майна її матері - ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів та доказів того, що ОСОБА_2 після смерті батька - ОСОБА_3 успадкувала належну останньому земельну ділянку площею 7,44 га, розташовану на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Крім того, зазначала, що ОСОБА_3 був власником домоволодіння по

АДРЕСА_1 .

3. З огляду на наведене та ураховуючи збільшення позовних вимог,

ОСОБА_1 просила суд: встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки площею 7,44 га, розташованої на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, та будинку з господарськими будівлями, розташованого на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Стислий виклад позиції відповідача

4. Новогалещинська селищна рада заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що відсутні докази прийняття ОСОБА_2 у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 спірного нерухомого майна. Зауважувала, що згідно з наявними у них документами, ОСОБА_3 до дня своє смерті був зареєстрований за адресою спірного домоволодіння та проживав у ньому один. Комісією Новогалещинської селищної ради було встановлено, що ОСОБА_2 зі своїм батьком на день його смерті не проживала та фактично не була зареєстрована за адресою місця його реєстрації. Крім того, зазначала, що у померлого ОСОБА_3 було дві дочки, які за законом мають однакове право на спадкування його майна.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 25 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала доказів на підтвердження факту набуття її матір`ю ОСОБА_2 у встановленому законом порядку права власності на майно свого батька ОСОБА_3 , а тому відсутні правові підстави для висновку, що таке майно увійшло до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 .

7. Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що спадкодавець ОСОБА_2 не вчинила дій, передбачених статтями 1268-1269 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , а тому не набула право власності на належне останньому майно.

9. Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив з наявності обов`язкових підстав для скасування судового рішення, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на те, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивачки, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання.

11. Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ОСОБА_1 заявлених позовних вимог. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт прийняття спадщини померлого батька ОСОБА_2 , позивачкою не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 не проживала з батьком на момент смерті, та не вчинила дій, передбачених статтями 1268-1269 ЦК України для прийняття спадщини після його смерті.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 18 січня2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бідюк Я. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 192/875/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21388/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 554/920/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивачки, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засіданнята безпідставно залишив без задоволення заяву позивачки про виклик свідків (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції позбавив її права на участь у судовому засіданні, судова повістка про виклик до суду була повернута без вручення, а обґрунтована заява її представника про відкладення розгляду справи була безпідставно залишена без розгляду. Посилається на важкі погодні умови, які виникли за день до призначеного судового засіданні в суді апеляційної інстанції, та збій у роботі мобільного оператора, які перешкодили їй прибути до суду та забезпечити явку свідка у судове засідання.

16. Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про виклик свідків, з огляду на те, що один із свідків, який міг би підтвердити факт проживання ОСОБА_2 разом із своїм батьком у спірному домоволодінні, на час розгляду справи в суді першої інстанції проживав за межами с. Остапці та контакт з ним був відсутній протягом тривалого часу. Інші свідки підписували акт обстеження, дані якого були прийняті судом першої інстанції, їх допит є необхідним для усунення протиріч.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 536/612/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

18. 06 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

20. За життя ОСОБА_3 належав будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею

7,44 га, розташовані на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

21. ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 .

22. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя - 06 листопада

2013 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

23. Постановою від 19 квітня 2016 року нотаріуса Другої кременчуцької нотаріальної контори Троцькій М. І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів та доказів того, що ОСОБА_2 після смерті батька - ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 7,44 га, розташовану на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

24. ОСОБА_2 мешкала та була зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

26. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

30. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

31. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

33. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

34. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

35. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

36. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

37. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

38. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1269 ЦК України).

39. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

40. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

41. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

42. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

43. Крім того, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , були чинними положення статті 1299 ЦК України, які передбачали, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

44. Встановивши, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини чи про видачу свідоцтва про право на спадщину, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , згідно з наявними у матеріалах справи свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 червня 2002 року, довіреністю від 10 вересня

2004 року, заповітом від 06 листопада 2013 року, проживала за адресою:

кв. АДРЕСА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для висновку про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - ОСОБА_3 , а також про входження нерухомого майна до складу спадщини, відкритої після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

45. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

46. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться в загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суди попередніх інстанцій надали належну та обґрунтовану правову оцінку.

47. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

48. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема в частині розгляду справи без участі та належного повідомлення позивачки, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

49. Згідно з пунктами 1, 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

50. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

51. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

52. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

53. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

54. З огляду на те, що сторона позивача була обізнана про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції та просила суд відкласти розгляд справи, який призначений на 14 грудня 2023 року, на іншу дату, враховуючи попередню процесуальну поведінку сторони позивача, яка після скасування судового рішення апеляційного суду з підстав неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, не з`явилася у жодне з чотирьох призначених в суді апеляційної інстанції при новому розгляді справи судових засідань, у кожне з яких було подано клопотання про відкладення судового засідання, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги заперечення сторони відповідача щодо відкладення судового розгляду, а також положення статей 44, 372 ЦПК України, дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі сторони позивача, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду.

55. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції та з урахуванням наведеної вище процесуальної поведінки сторони позивача, реалізації позивачкою свого права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у цій справі, зокрема в частині її неналежного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, а також строків розгляду справи, яка перебуває у провадженні судів з квітня 2019 року, вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції без участі позивачки не призвів до порушення її права на доступ до суду, передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

56. Доводи касаційної скарги щодо безпідставного відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про виклик свідків колегія суддів вважає необґрунтованими.

57. Судом апеляційної інстанції було розглянуто подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Близнюком І. А. заяви про виклик свідків від 14 грудня 2023 року та з урахуванням положень частин першої-третьої статті 367 ЦПК України обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

58. В аспекті забезпечення судом апеляційної інстанції дотримання принципу змагальності сторін у справі, колегія суддів звертає увагу на можливість реалізації права позивачки на заявлення відповідного клопотання у суді першої інстанції, більш того, ОСОБА_1 реалізувала таке право та за її клопотанням судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , покази яких були оцінені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами у справі.

59. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з дотриманням наведених вище критеріїв оцінки доказів. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

62. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бідюк Я. В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду, яким було залишено без змін рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 лютого

2021 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бідюк Яна Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович