Рішення

від 25.03.2024 по справі 280/2183/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Справа № 280/2183/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

представника позивача - Прокоф`єва С.А.,

третьої особи 2 Божко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) (вул. Синенка Сергія, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Пух Україна» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, м. Василівка, Запорізька область, 71600), адвокат Божко Андрій Володимирович (вул. Парково-Сирецька (Тимофія Шамрила), буд. 4В, кв. 107, м. Київ, 04112), про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (після уточнення позовних вимог) (далі відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Пух Україна», в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати Постанови про відкриття виконавчого провадження за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1327/8.19-23 від 04.03.2024), про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 400,00грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1325/8.19-23 від 04.03.2024), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 375,00 грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх. № 1326/8.19-23 від 04.03.2024) видані головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Крім того, позов містив клопотання про зупинення виконання Постанов про відкриття виконавчого провадження за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1327/8.19-23 від 04.03.2024), про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 400,00грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх. № 1325/8.19-23 від 04.03.2024), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 375,00 грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1326/8.19-23 від 04.03.2024) виданих головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою від 13.03.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 13.03.2024 заява про забезпечення позову була повернена без розгляду.

15.03.2024 засобами системи «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, уточнений позов, в якому змінено відповідача з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позовні вимоги лишились незмінними.

Також позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити виконання Постанов про відкриття виконавчого провадження за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1327/8.19-23 від 04.03.2024), про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 400,00грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх. № 1325/8.19-23 від 04.03.2024), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 375,00 грн. за ВП № 74261951 від 27.02.2024 (вх.№ 1326/8.19-23 від 04.03.2024) виданих головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою від 18.03.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 25.03.2024, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Пух Україна» (далі третя особа 1) та адвоката ОСОБА_1 (далі третя особа 2).

Крім того, ухвалою від 18.03.2024 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову: зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/2183/24, стягнення на підставі постанов Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косіонова Ігоря Вікторовича від 27.02.2024, прийнятих в мажах виконавчого провадження №74261951, про стягнення виконавчого збору у сумі 28400,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 375,00 грн.

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №74261951 з приводу примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №280/5805/23. Позивач вважає, що державний виконавець відповідача мав відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви неналежного представника (третьої особи 2), оскільки третя особа 1 не перереєструвалась з тимчасово окупованої території (не змінила податкову адресу на іншу територію України). Угода між третіми особами є нікчемною в силу приписів ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі Закон №1207). Через що третя особа 2 не наділена повноваженнями представляти інтереси третьої особи 1, а відтак і подавати заяву до виконавчої служби. Також зазначає, що в адресу відповідача не була надіслана копія виконавчого листа №280/5805/23, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12.02.2024. Крім того, вважає, неправомірним стягнення виконавчого збору, оскільки після видачі судом виконавчого листа позивач без затримок підготував відповідний висновок на виконання судового рішення. Державним виконавцем не було вжито жодного заходу виконання рішення, а тому вважає безпідставним стягнення виконавчого збору. Також вважає, що рішення суду має майновий характер, відповідно державним виконавцем невірно визначений розмір виконавчого збору (як за рішенням немайнового характеру).

19.03.2024 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи 2 до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.03.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає про безпідставність посилань позивача на необхідність перевірки державним виконавцем договору між третіми особами щодо наявності у третьої особи 2 повноважень на звернення до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404) не передбачено надання адвокатом договору із його клієнтом. В свою чергу третьою особою 2 підтверджені повноваження на відповідне звернення ордером на надання правничої допомоги серія АА №1408942 від 16.02.2024. Зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 27 Закону №1404 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору. Так само, відповідно до вимог ч. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 визначено що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Закон розділяє поняття рішень про стягнення боргу та виконання рішень про зобов`язання вчинити певні дії (рішення немайнового характеру). У зв`язку з цим, положення про визначення суми виконавчого збору, на яке посилається позивач у своєму адміністративному позові не розповсюджується на порядок виконання рішень немайнового характеру, зокрема, про зобов`язання вчинити певні дії. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Згідно повідомлення позивача від 11.03.2024 за №7.20-1/10/8.19/823 вимоги виконавчого документа виконано останнім 07.03.2024 саме в межах виконавчого провадження №74261951. Проте позивач не був позбавлений можливості виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/5805/23, яке набрало законної сили 11.01.2024 до відкриття виконавчого провадження. Просить відмовити у задоволенні позову. Також до відзиву додані матеріали виконавчого провадження.

20.03.2024 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи 2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 2 зазначає, що не погоджується з позицією позивача. Зазначає, що має право на представництва інтересів третьої особи 2, в тому числі в органах виконавчої служби, відповідно до пункту 1.1.4 й підпункту д) пункту 2.1 Договору про надання правової допомоги №16/31102019 від 31 жовтня 2019 року, укладеного між третіми особами. Договір був укладений 31 жовтня 2019 року та є чинним станом на день підписання пояснень. Також заперечує твердження позивача про поширення на Василівську міську територіальну громаду Запорізької області, де зареєстрована третя особа 1, вимог статті 13 Закону №1207. Також не погоджується із позивачем щодо надсилання йому виконавчого листа, а не відповідачу. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 25.03.2024 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Відповідно до ч.3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 25.03.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, третя особа 2 заперечив проти задоволення позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №280/5805/23 позовні вимоги третьої особи 1 до позивача про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії позивача щодо відмови у підготовці у строк, передбачений чинним законодавством України, висновків про повернення третій особі 1 з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41051,84 грн. відповідно до заяви третьої особи 1 за вих.№0305/23-03 від 03.05.2023 (вх.№2448/14-24 від 04.05.2023 відповідно до даних позивача); зобов`язано позивача підготувати висновки про повернення третій особі 1 з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41051,84 грн., відповідно до заяви третьої особи 1 за вих.№0305/23-03 від 03.05.2023 (вх.№2448/14-24 від 04.05.2023 відповідно до даних позивача).

Крім того, стягнуто на користь третьої особи 1 судовий збір в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №280/5805/23 заяву третьої особи 2 (представника третьої особи 1) про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено: ухвалено додаткове рішення по справі №280/5805/23, яким стягнуто на користь третьої особи 1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 апеляційні скарги Запорізької митниці залишені без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 та додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023р. у справі №280/5805/23 залишені без змін.

12.02.2024 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №280/5805/23 та додаткового рішення рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №280/5805/23 представнику третьої особи 1 третій особі 2 видані виконавчі листи.

23.02.2024 відповідачем була зареєстрована заява третьої особи 2 (представника третьої особи 1) про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження, до якої були додані, зокрема, оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1408942 від 16.02.2024, виконавчий лист щодо зобов`язання позивача вчинити певні дії.

27.02.2024 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косіновим І.В. були прийняті постанови: про відкриття виконавчого провадження №74261951 на підставі виконавчого листа №280/5805/23, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12.02.2024, щодо зобов`язання Запорізької митниці вчинити певні дії; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначено розмір таких витрат 375,00 грн; про стягнення виконавчого збору, в якій визначений розмір виконавчого збору 28400,00 грн.

Оскаржувані постанови отримано позивачем 04.03.2024.

05.03.2024 за вихідним №21570-8-261 державним виконавцем було складено заяву про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку надіслано до виконання до Управління Державної казначейської служби України в Дніпровському районі м. Запоріжжя.

07.03.2024 митним органом складені висновки №17 про повернення третій особі 1 1936,40 грн з бюджету, та №18 про повернення третій особі 1 39115,44 грн з бюджету.

Згідно виписки з казначейського рахунку 313020031005008479 від 08.03.2024 третій особі 1 повернено з бюджету 39115,44 грн, з казначейського рахунку 313020060005008479 від 08.03.2024 третій особі 1 повернено з бюджету 1936,40 грн.

11.03.2024 позивачем до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подана скарга на зазначені постанови державного виконавця.

Станом на час вирішення даної справи відповідь на скаргу не надійшла.

Не погодившись з оскаржуваними постановами державного виконавця позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом №1404.

Згідно зі статтею 1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З наведеного вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його добровільного виконання боржником, а в разі невиконання боржником у добровільному порядку такого судового рішення до такого боржника застосовуються заходи примусового виконання рішення, визначені Законом №1404.

При цьому суд зазначає, що законодавством України не передбачена необхідність звернення стягувача до боржника із відповідним виконавчим листом з метою його добровільного виконання, оскільки, як зазначено вище, добровільне виконання має здійснюватися на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Відтак, твердження позивача про необхідність стягувача звернутися до боржника із відповідним виконавчим листом є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо повноважень третьої особи 2 на звернення до відповідача із заявою про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що третя особа 2 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000539.

Відносини між третіми особами врегульовані договором про надання правової допомоги №16/31102019 від 31.10.2019 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Договору Адвокат зобов`язується:

1.1.1. надавати Клієнту правовому допомогу щодо представництва інтересів Клієнта при оскарженні ним до суду Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000485/2 від 15 серпня 2019 року та в ході розгляду відповідної адміністративної справи судом (судами) України;

1.1.2. надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права;

1.1.3. організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими Клієнтом;

1.1.4. надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах будь-якої інстанції (в т.ч. у судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах) по всіх категоріях справ з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед юридичними та фізичними особами (ведення справи);

1.1.5. представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.

1.2. Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу (надані адвокатські послуги) та компенсувати фактичні витрати на її (їх) надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору Адвокат має право:

а) пред`явлення позову (позовної заяви), заяв, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, відповідей на відзиви, заперечень та інших заяв, передбачених процесуальним законодавством України, їх підписання та подання від імені Клієнта;

б) повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення (ухвали, постанови, вироку) суду, подання виконавчого документа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей від імені Клієнта;

в) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, оскарження рішення, постанови органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів досудового розслідування та прокуратури;

г) користуватися іншими процесуальними правами, які надано законом Клієнту як позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому;

ґ) ведення від імені Клієнта переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень;

д) представляти інтереси Клієнта та здійснювати захист інтересів Клієнта без будь-яких обмежень в органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, контролюючих органах, органах стягнення, органах доходів і зборів, органах державної виконавчої служби, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, державних комітетах та підвідомчих їм органах; в органах юстиції, в тому числі в управліннях юстиції будь-якого рівня, органах нотаріату України, в органах прокуратури; в інших правоохоронних органах України, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 4.1 розділу 4 Договору визначено, що Вартість послуг Адвоката (гонорару) становить:

4.1.1. за послуги, визначені в підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Договору 10000,00 грн.;

4.1.2. за послуги, визначені в підпункті 1.1.2-1.1.5 пункту 1.1 Договору, - за додатковою домовленістю Адвоката та Клієнта.

За приписами п. 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання.

Отже, зі змісту Договору вбачається, що його укладено не лише щодо правової допомоги по представництву інтересів третьої особи 1 при оскарженні ним до суду Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000485/2 від 15 серпня 2019 року, а й щодо інших послуг правового характеру, які надаються адвокатом, зокрема і щодо представництва інтересів третьої особи 1 під час розгляду справи №280/5805/23, а також надає адвокату право звернення до органів державної виконавчої служби в інтересах третьої особи 1. Тому суд відхиляє твердження позивача про зворотне, як безпідставне.

За приписами ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 16 Закону №1404 визначено, що представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач, крім іншого посилається на нікчемність Договору, оскільки його укладено із третьою особою 1, яка після окупації території Василівської міської територіальної громади Запорізької області не змінила своєї податкової адреси на іншу територію України (посилається на приписи ст. 13 Закону №1207).

З цього приводу суд зазначає, що дійсно третя особа 1 не змінила свою податкову адресу на іншу територію України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону №1207 положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 3 Закону №1207 для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

З наведеного вбачається, що положення ст. 13 Закону №1207 застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Суд зазначає, що згідно Переліку територій, яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, Василівська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області з 26.02.2022 віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією території України.

Разом з тим, з листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.06.2023 №16059/0/2-23, наданому на адвокатський запит третьої особи 2, вбачається, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про поширення положень статті 13 Закону №1207 на Василівську міську територіальну громаду Запорізької області.

Відповідно, оскільки Василівську міську територіальну громаду Василівського району Запорізької області було тимчасово окуповано з 26.02.2022 (тобто, під час дії правового режиму воєнного стану, впровадженого з 24.02.2022), то територія цієї громади, де зареєстрована третя особа 1 слід віднести до іншої сухопутної території України, визначеної в п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1207, а враховуючи неприйняття Кабінетом Міністрів України рішень про поширення положень статті 13 Закону №1207 на Василівську міську територіальну громаду Запорізької області, суд висновує про безпідставність посилання позивача на нікчемність Договору, укладеного між третіми особами.

З наведених вище підстав суд висновує, про правомірність звернення третьої особи 2 в інтересах третьої особи 1 до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження (зареєстрована відповідачем 23.02.2024) та правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №74261951 від 27.02.2024.

Оскільки доводи позивача щодо протиправність постанови державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.02.2024 обґрунтовується лише протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження №74261951, то з урахуванням попереднього висновку суду, позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо розміру виконавчого збору суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зі змісту виконавчого листа, на підставі якого відкрите виконавче провадження №74261951 вбачається, що рішенням суду позивача зобов`язано вчинити певні дії (підготувати висновок про повернення з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів). Тобто судовим рішенням з позивача не стягнути грошові суми. Відповідно відсутні правові підстави для твердження позивача про майновий характер судового рішення, а відтак і виконавчого провадження.

За приписами ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01.01.2024 в Україні установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 7100 грн.

Відповідно, визначаючи розмір виконавчого збору у сумі 28400,00 грн державний виконавець діяв у відповідності до приписів ст. 27 Закону №1404.

За приписами ч. 5 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Частиною 9 статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 у справі №160/7321/19 примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд висновує, що даному випадку виконавче провадження відкрите державним виконавцем 27.02.2024, а виконання позивачем рішення суду у справі №280/5805/23, яке набрало законної сили 11.01.2024, здійснене лише 07.03.2024, тобто вже після відкриття виконавчого провадження та отримання позивачем оскаржуваних постанов.

Відтак, суд висновує про відсутність правових підстав для визнання постанови державного виконавця від 27.02.2024 про стягнення виконавчого збору протиправною, оскільки вона прийнята на підставі та в межах повноважень наданих державному виконавцю Законом №1404.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведених вище підстав суд висновує про правомірність оскаржуваних постанов та відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) (вул. Синенка Сергія, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський Пух Україна» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, м. Василівка, Запорізька область, 71600), адвокат Божко Андрій Володимирович ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

СуддяР.В. Кисіль