Постанова

від 11.06.2024 по справі 280/2183/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2183/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

секретар Корсун Ю.В.

за участі представника позивача Прокоф`єва С.А. (в режимі відеоконференцзв`язку)

третьої особи Божка А.В. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (суддя Кисіль Р.В., повне судове рішення складено 25 березня 2024 року) в справі № 280/2183/24 за позовом Запорізької митниці до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський пух Україна», адвокат Божко Андрій Володимирович, про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька митниця звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі ВПВР), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський пух Україна», адвокат Божко Андрій Володимирович, про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження за ВП № 74261951 від 27 лютого 2024 року, про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 400,00 грн за ВП № 74261951 від 27 лютого 2024 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 375,00 грн за ВП № 74261951 від 27 лютого 2024 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження на підставі заяви неналежного представника, адже адвокат Божко А.В. не наділений повноваженнями представляти інтереси підприємства, підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, на якій законом заборонено здійснення господарської діяльності.

Крім того, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 16 лютого 2024 року виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2019 року № 16/311002019 та не стосується повноважень адвоката щодо реалізації прав ТОВ «Слов`янський пух Україна» у виконавчому провадженні, тому вважає, що адвокатом не надано належних документів на підтвердження повноважень представляти інтереси підприємства у виконавчому провадженні, а державний виконавцем не мав підстав для відкриття виконавчого провадження.

На адресу митниці не надіслано виконавчий лист в справі № 280/5805/32, документи виконавчого провадження надіслано митниці із порушенням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Судовим рішенням в справі № 280/5805/23 не встановлено строків виконання рішення, виконавчий лист митниці не надсилався в порушення частин першої-третьої статті 7 Закону України «Про виконавче провадження», митниця не заперечувала та не відмовлялась від виконання рішення за виконавчим листом, була позбавлена можливості виконати рішення.

Після того, як стало відомо про наявність виконавчого листа, митницею підготовлено висновок про повернення надміру сплачених митних платежів в сумі 41 051,84 грн, державним виконавцем не застосовано жодного заходу примусового виконання рішень, тому вимога сплатити виконавчий збір є протиправною.

Виконавцем неправильно обрахований розмір виконавчого збору, який повинен складати 10% від суми стягнення.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа ОСОБА_1 просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належим чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи ТОВ «Слов`янський пух Україна» до судового засідання не з`явився, підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №280/5805/23 визнано протиправними дії Запорізької митниці щодо відмови у підготовці у строк, передбачений чинним законодавством України, висновків про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41 051,84 грн відповідно до заяви №0305/23-03 від 03 травня 2023 року; зобов`язано Запорізьку митницю підготувати висновки про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41 051,84 грн відповідно до заяви №0305/23-03 від 03 травня 2023 року; стягнуто на користь ТОВ «Слов`янський пух Україна» судовий збір в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №280/5805/23 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено: ухвалено додаткове рішення по справі №280/5805/23, яким стягнуто на користь ТОВ «Слов`янський пух Україна» витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року апеляційні скарги Запорізької митниці залишені без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №280/5805/23 залишені без змін.

12 лютого 2024 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №280/5805/23 та додаткового рішення рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №280/5805/23 представнику ОСОБА_1 як представнику ТОВ «Слов`янський пух Україна» видані виконавчі листи.

23 лютого 2024 року відповідачем зареєстрована заява ОСОБА_1 як представника ТОВ «Слов`янський пух Україна» про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження, до якої додані, зокрема, оригінал ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1408942 від 16 лютого 2024 року, виконавчий лист щодо зобов`язання позивача вчинити певні дії.

27 лютого 2024 року виконавцем прийняті постанови: про відкриття виконавчого провадження №74261951 на підставі виконавчого листа №280/5805/23, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12 лютого 2024 року, щодо зобов`язання Запорізької митниці вчинити певні дії; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначено розмір таких витрат 375,00 грн; про стягнення виконавчого збору, в якій визначений розмір виконавчого збору 28 400,00 грн.

Оскаржувані постанови отримано позивачем 04 березня 2024 року.

05 березня 2024 року державним виконавцем складено заяву про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку надіслано до виконання до Управління Державної казначейської служби України в Дніпровському районі м. Запоріжжя.

07 березня 2024 року митним органом складені висновки №17 про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» 1936,40 грн з бюджету та №18 про повернення 39 115,44 грн з бюджету.

Згідно з випискою з казначейського рахунку 313020031005008479 від 08 березня 2024 року ТОВ «Слов`янський пух Україна» повернуто з бюджету 39 115,44 грн, з казначейського рахунку 313020060005008479 від 08 березня 2024 року повернуто з бюджету 1936,40 грн.

11 березня 2024 року позивачем до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подана скарга на зазначені постанови державного виконавця.

Станом на час вирішення даної справи відповідь на скаргу не надійшла.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із сукупності наступних обставин:

1) законодавством України не передбачена необхідність звернення стягувача до боржника із відповідним виконавчим листом з метою його добровільного виконання, а добровільне виконання має здійснюватися на підставі судового рішення, яке набрало законної сили;

2) ОСОБА_1 наділений договором про надання правової допомоги №16/31102019 від 31 жовтня 2019 року повноваженнями на звернення до відповідача із заявою про примусове виконання рішення;

3) не зважаючи на те, що Василівська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, з 26 лютого 2022 року віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, проте листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26 червня 2023 року №16059/0/2-23 підтверджено, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про поширення положень статті 13 Закону №1207 на Василівську міську територіальну громаду Запорізької області, тому є безпідставними посилання позивача на нікчемність договору про надання правової допомоги, а адвокат Божко А.В. мав право на звернення в інтересах ТОВ «Слов`янський пух Україна» до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №74261951 від 27 лютого 2024 року;

4) доводи позивача щодо протиправність постанови державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 лютого 2024 року обґрунтовується лише протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження №74261951, то з урахуванням попереднього висновку суду, позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Здійснюючи апеляційній перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12 лютого 2024 року в справі № 280/5805/23, про зобов`язання Запорізьку митницю підготувати висновки про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41 051,84 грн відповідно до заяви №0305/23-03 від 03 травня 2023 року та заяви представника стягувача ТОВ «Слов`янський пух Україна» Божка А.В. про примусове виконання державним виконавцем 27 лютого 2024 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №74261951 на підставі виконавчого листа №280/5805/23, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12 лютого 2024 року, про зобов`язання Запорізької митниці вчинити певні дії та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначено розмір таких витрат 375,00 грн; про стягнення виконавчого збору, в якій визначений розмір виконавчого збору 28 400,00 грн.

Постанови отримано позивачем 04 березня 2024 року.

Запорізькою митницею 07 березня 2024 року складені висновки №17 про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» 1936,40 грн з бюджету та №18 про повернення 39 115,44 грн з бюджету.

Згідно з випискою з казначейського рахунку 313020031005008479 від 08 березня 2024 року ТОВ «Слов`янський пух Україна» повернуто з бюджету 39 115,44 грн, з казначейського рахунку 313020060005008479 від 08 березня 2024 року повернуто з бюджету 1936,40 грн.

Місцезнаходженням ТОВ «Слов`янський пух Україна» є Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, 3.

Спірним в цій справі є питання правомірності постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому частинами першою - четвертою статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 16 Закону №1404-VIII врегульоване питання представництва сторін у виконавчому провадженні, за приписами частини першої - четвертої якої сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відтак, адвокат як представник має представляти інтереси юридичної особи у виконавчому провадженні на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В цьому випадку ОСОБА_1 на підтвердження повноважень як представника стягувача ТОВ «Слов`янський пух Україна» до заяви про примусове виконання виконавчого листа надано ордер АА №1408942 від 16 лютого 2024 року.

Основним аргументом апелянта з питання необґрунтованості відкриття виконавчого провадження за заявою представника стягувача ОСОБА_1 є те, що договір про надання правової допомоги є нікчемним, адже ТОВ «Слов`янський пух Україна» розташовано на тимчасово окупованій території.

Судом встановлено, що за положеннями абзацу д) пункту 2.1 договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2019 року № 16/31102019, який укладено між ТОВ «Слов`янський пух Україна» та адвокатом Божком А.В., адвокату надано повноваження представляти інтереси клієнта та здійснювати захист інтересів клієнта без будь-яких обмежень, в тому числі в органах державної виконавчої служби.

Суд зауважує, що в силу частин четвертої статті 16 Закону №1404-VІІІ повноваження адвоката як представника сторони виконавчого провадження підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Тобто надання представником стягувача - юридичної особи договору про надання правничої (правової) допомоги не передбачено Законом №1404-VІІІ.

Відповідно, під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець, встановивши, що представник стягувача надав на підтвердження своїх повноважень ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Стосовно питання нікчемності договору про надання правничої допомоги суд звертає увагу на наступне.

Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1-1 Закону № 1207-VII визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Тобто, за наведеним визначенням тимчасовими окупованими території України вважаються території України, на яких встановлюється або встановлений фактичний контроль окупаційною адміністрацією РФ.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік).

Відповідно до ІІ Розділу Переліку до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України віднесено Василівську міську територіальну громаду Запорізької області за винятком села Кам`янське.

Отже, зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ «Слов`янський пух Україна» є тимчасово окупована територія України.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначає стаття 13 Закону № 1207-VIІ, частиною першою якого встановлено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

За приписами частини другої статті 13 Закону № 1207-VIІ здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Василівська міська територіальна громада Запорізької області визнана тимчасово окупованою територією України з 26 лютого 2022 року, тоді як договір про надання правової допомоги укладений ТОВ «Слов`янський пух Україна» з адвокатом Божком А.В. 31 жовтня 2019 року.

Крім того, суд звертає увагу, що приписи частини другої статті 13 Закону № 1207-VIІ стосуються питання здійснення господарської діяльності суб`єктів, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, тоді як в цьому випадку спірне питання стосується виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Статтею 129№ Конституції України проголошено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, судове рішення, яке звернуто представником ТОВ «Слов`янський пух Україна» адвокатом Божком А.В. до примусового виконання, є обов`язковим для виконання, а у зв`язку з невиконанням рішення боржником Запорізькою митницею добровільно, таке рішення має виконуватися в примусовому порядку безвідносно до місцезнаходження стягувача.

Доводи апелянта про те, що ордер про надання правничої (правової) допомоги від 16 лютого 2024 року не стосується повноважень адвоката щодо реалізації прав ТОВ «Слов`янський пух Україна» у виконавчому провадженні, тобто адвокатом не надано належних документів на підтвердження повноважень представляти інтереси підприємства у виконавчому провадженні, спростовані приведеними вище висновками суду щодо наявності у адвоката повноважень представляти інтереси ТОВ «Слов`янський пух Україна» в органах державної виконавчої служби.

Крім того, суд зауважує, що в ордері зазначені повноваження адвоката представляти інтереси ТОВ «Слов`янський пух Україна» в органах державної виконавчої служби.

Аргумент апелянта про те, що на адресу митниці не надіслано виконавчий лист в справі № 280/5805/32, є цілком безпідставним не ґрунтується на вимогах закону, адже статтею 7 Закону №1404-VІІІ, на яку посилається позивач, врегульоване питання добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів, та саме в такому разі стягувач має право надати боржнику виконавчий лист.

В цьому випадку виконавчий лист не стосувався стягнення періодичних платежів, тому у стягувача відсутні підстави для направлення виконавчого листа безпосередньо боржнику.

Посилання ж на те, що документи виконавчого провадження надіслано митниці із порушенням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд відхиляє, позаяк, якщо й таке порушення мало місце, ці обставини не дають підстави вважати протиправними постанови, які оскаржуються в межах цієї справи.

Доводи митниці про те, що судовим рішенням в справі № 280/5805/23 не встановлено строків виконання рішення, митниця не відмовлялась від виконання рішення за виконавчим листом, не має правового значення в контексті спірних правовідносин, адже митницею виконане рішення вже після відкриття виконавчого провадження.

Твердження про те, що митниця була позбавлена можливості виконати рішення, не підтверджені жодними доказами неможливості виконання рішення в добровільному порядку.

Стосовно питання розміру виконавчого збору, який, на думку митниці, повинен складати 10% від суми стягнення, суд зазначає наступне.

Як вказано вище, частинами першою - четвертою статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відтак, виконавчий збір в розмірі 10% стягується у разі примусового виконання рішень про стягнення сум, повернення, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, а за примусове виконання рішень немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У спірному в цій справі випадку примусово виконувалось рішення немайнового характеру - зобов`язання Запорізьку митницю підготувати висновки про повернення ТОВ «Слов`янський пух Україна» з державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, в розмірі 41 051,84 грн відповідно до заяви №0305/23-03 від 03 травня 2023 року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня по 31 березня 2024 року встановлена в розмірі 7100 грн, відтак, державним виконавцем обґрунтовано стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 28 400 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є обґрунтованим.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року в справі № 280/2183/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року в справі № 280/2183/24 за позовом Запорізької митниці до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський пух Україна», адвокат Божко Андрій Володимирович, про визнання протиправними та скасування постанов залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 11 червня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов