Постанова

від 07.03.2024 по справі 759/8570/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/8570/21

Апеляційне провадження №22-ц/824/1625/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» про стягнення коштів.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» про стягнення коштів.

20.09.2023 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява від позивача, в якій він просив суд прийняти додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь судові витрати .

У поданій заяві позивач вказував, що в ході розгляду справи він поніс судові витрати у розмірі 22 133,50 грн., у тому числі: витрати на правничу допомогу - 22 000,00 грн; поштові витрати, пов`язані із розглядом справи - 133,50 грн.

На підставі вище наведеного позивач просив суд прийняти додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 22 133, 50 грн.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 11 133, 50 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 17 листопада 2023 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване додаткове рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване додаткове рішення змінити і стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у розмірі 22 133, 50 грн .

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 07.03.2024 року сторони по справі не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище, необхідною сумою до стягнення таких витрат є витрати у розмірі 11 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Свою незгоду із оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовував тим, що суд першої інстанції за відсутності заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, усупереч закону прийняв з власної ініціативи рішення про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції посилався на ряд правових норм, зокрема суд зазначив, що згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

Не зважаючи на наведення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вищевказаних положень закону та правових позицій, зокрема щодо того, що лише інша сторона по справі має право заявити про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, і не зважаючи на відсутність відповідного клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від іншої сторони, тим не менш суд сам з власної ініціативи вирішив питання про пропорційність заявлених витрат на правничу допомогу, їх співмірність зі складністю справи, зменшивши їх розмір вдвічі, що не можу вважатися належним.

З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача повного розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко» (код ЄДРПОУ:31725946, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати у розмірі 22 133 (двадцять дві тисячі сто тридцять три грн) 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько