Рішення

від 20.03.2024 по справі 756/13442/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20.03.2024 Справа № 756/13442/23

Справа № 756/13442/23

Пр. №2/756/864/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна, про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна, про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , яка залишилась після смерті його сестри ОСОБА_2 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його тітки ОСОБА_4 , яка після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_3 , на підставі заяви про прийняття спадщини №675 від 02.04.2007 прийняла спадщину, але не встигла оформити свої спадкові права належним чином на майно в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 (загальна площа 27,2 кв.м., житлова 16,2 кв.м.); житловий будинок «Г» (загальна площа 34,1 кв.м., житлова 25,6 кв.м.); Сарай «И» (площа основи 19,7 кв.м.); вбиральня «Ч» (площа основи 2,1 кв.м.); визначити частку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2/3.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 - тітка позивача. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , вулична вбиральня «Ч» відповідно до технічного паспорту від 05 травня 2023 року. Друга частина домоволодіння, а саме квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , навіс «Ц», літня кухня «Ф», вбиральня «У» належить ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті її батька - ОСОБА_3 , з яким вона проживала разом по АДРЕСА_1 з дня свого народження до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкову справу №304/2007 після смерті ОСОБА_3 було заведено Першою київською державною нотаріальною конторою 02.04.2007 року на підставі заяви його доньки - ОСОБА_6 .

Листом Першої київської державної нотаріальної контори №2720/2-15 від 2007 року, ОСОБА_4 відмовлено в видачі свідоцтва права власності через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, який підтверджував право власності ОСОБА_3 на майно.

Постановою від 14.06.2023 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на майно та визначає його склад.

Зазначає, що із оформленням спадкових прав на спадкове майно виникли проблеми, оскільки житловий будинок на праві власності не зареєстрований, тому позивач змушений звернутися до суду просить визнати за ним право власності на вищевказане майно.

28.11.2023року від представника відповідача Київської міської ради надійшов відзив відповідно до якого просили суд в позові відмовити, оскільки позивачем не надано доказів того, що він попередньо звернувся до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 , а також не надано належних доказів щодо підтвердження того, що після смерті ОСОБА_4 залишилося саме 2/3 частини домоволодіння.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, але подав відзив в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна в судове засідання не з`явилася причини неявки суду не повідомляла.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 - тітка позивача, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті( а.с.61-62).

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме на майно в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 (загальна площа 27,2 кв.м., житлова 16,2 кв.м.); житловий будинок «Г» (загальна площа 34,1 кв.м., житлова 25,6 кв.м.); Сарай «И» (площа основи 19,7 кв.м.); вбиральня «Ч» (площа основи 2,1 кв.м.).

Постановою від 14.06.2023 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на майно та визначає його склад.

Як вбачається з пояснень позивача домоволодіння АДРЕСА_7 квадратних сажнів, що еквівалентно 2731 кв. м. на праві власності з усіма будівлями належало громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у зв`язку з фактичним володінням, на підставі «Укрепительного акта», виданого « ОСОБА_8 судом 03.09.1923 года», що підтверджується копією правовстановлюючого документа, наданого Комунальним підприємством київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за номером ПБ-2023 №7 від 01.02.2023 року, за запитом нотаріуса Петренко O.A.

На той час домоволодіння складалось з 3 житлових будинків «А», «Б», «В», сараю «Г», «Д» та вбиральні «Е» про що свідчить «Генеральный план усадебного участка №557» (російська мова) від 20.07.1949 року.

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1 від 02.11.1978 р. вбачається, що: Будинок «А» побудований у 1900 році; Будинок «Б» побудований у 1917 році; Будинок «В» побудований у 1910 році; Будинок «Г» перебудований з частини сараю (літера «Г» техпаспорт від 1949 р.) в 1951 році. Тобто будинок «А», ОСОБА_9 та «В» були побудовані на садибній ділянці родини Жукових до 03.,09.1923 року і відповідно належали родині ОСОБА_10 .

Приблизно в період з 1923 по 1949 рік органами радянської влади було вилучено (націоналізовано) у родини Жукових 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_8 , а саме будинок «А» та «В» про що свідчить «Генеральный план усадебного участка №557» (російська мова) від 20.07.1949 року. Цими будинками розпоряджався Обком Союзу фінансово-банківських робітників. В наступному вилучена 1/2 частина домоволодіння (будинки «А» та «В») була передана на баланс Подільського Райжитлуправління.

В період 1956 - 1959 років ОСОБА_3 звертався до Подільського Райжитлуправління щодо повернення йому у власність 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_8 .

Листом Подільського Райжитлуправління №057175 від 23.08.1957 року ОСОБА_3 повідомлено, що усі спірні питання повинні бути вирішені у судовому порядку, та те, що 10.08.1957 року в Нарсуді 6-ї ділянки Подільського району це питання розглядалось та рішенням Нарсуду в позові ОСОБА_3 відмовлено. Крім того, ОСОБА_3 звертався до органів прокуратури щодо повернення йому 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_8 . У відповіді прокуратури Подільського району №24ж від 17.01.1958 року зазначено про те, що рішенням нарсуду 6-го відділу Подільського району від 1957 року ОСОБА_3 відмовлено в позові до Райжитлуправління щодо визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_9 (нова нумерація № НОМЕР_2 ), та підтверджено що друга половина залишається зареєстрованою за ОСОБА_3 .

Таким чином після вилучення 1/2 частини домоволодіння, у власності родини Жукових залишилась 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_8 , що після перерахування становить по 1/6 частині у кожного співвласника: ОСОБА_3 - 1/6 частка; ОСОБА_11 -1/6 частка; ОСОБА_7 - 1/6 частка.

В технічному паспорті від 10.07.1949 року зазначено, що будинок під літерою «А» та «В» належать Обкому Союзу фінансово-банківських робітників. Будинок під літерою «Г» та 3/4 частини будинку під літерою «Б» належить ОСОБА_3 , а 1/4 частина будинку під літерою «Б» належить ОСОБА_12 .

Згідно з довідкою-характеристикою №628 від 15.04.1987 року, виданою Виконкомом Київської міської Ради народних депутатів для оформлення спадкових прав домоволодіння АДРЕСА_8 належить: ОСОБА_3 , який є власником1/6 частки домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року; ОСОБА_2 , яка є власником 1/6 частки домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року; ОСОБА_7 , яка є власником 7/60 часток домоволодіння на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923року; ОСОБА_13 , який є власником 1/20 частки домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим 4-ї київською держконторою від 13.08.1964 року №17410, за яким ОСОБА_7 продала ОСОБА_13 1/20 частину домоволодіння; 1/2 частина домоволодіння належала районному ЖЕКУ. На цей час (на 15.04.1987 року) знесено 2 будинки, долі власників не перераховувались. Як вбачається з даної довідки ОСОБА_7 від своєї 1/6 частки продала 1/20 частину ОСОБА_13

18 грудня 1948 року 7/60 домоволодіння, що належали ОСОБА_7 , або 1/4 частина будинку «Б» (відповідно до «Генеральный план усадебного участка №557» (російська мова) від 20.07.1949 року) були продані ОСОБА_12 . 23.06.1949 року нотаріус 4-ї державної нотаріальної контори видав ОСОБА_12 свідоцтво про придбання частини дому, однак дане свідоцтво не було їм зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Подільського районного народного суду міста Києва від 21.04.1987 року право власності на 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 визнано за ОСОБА_5 . Також, в даному рішенні суду зазначено, що згідно рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 03.07.1986 року ОСОБА_5 визнано сином ОСОБА_12 , який помер у 1958 році.

Отже, ОСОБА_7 спочатку в 1948 році від своєї 1/6 частки домоволодіння, продала 7/60 ОСОБА_12 , після чого в неї залишилась 1/20 частина домоволодіння. Згодом в 1964 році вона також продала і свою 1/20 частку домоволодіння ОСОБА_13 , після чого в ОСОБА_7 не залишилось часток в домоволодінні АДРЕСА_1 . Таким чином після 13.08.1964 року ОСОБА_7 не має часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою-характеристикою №628 від 15.04.1987 року, виданою Київською міською Радою народних депутатів, ОСОБА_13 за договором купівлі- продажу придбав 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_8 у ОСОБА_7 .

Даний договір був посвідчений 4-ю Київською Держнотконторою 13.08.1964 року за реєстровим номером №17410.

Рішенням Подільського районного народного суду міста Києва від 21.04.1987 року право власності на 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 визнано за ОСОБА_5 .

В рішенні суду зазначено, що 18.12.1948 року судовий виконавець Подільського районного народного суду міста Києва продав з торгів ОСОБА_12 7/60 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали громадянці ОСОБА_7 . На основі даного акту нотаріус 4-ї держнотконтори міста Києва 23.06.1949 року видав ОСОБА_12 свідоцтво про придбання з торгів частини будинку, однак дане свідоцтво не було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.

Також зазначено, що з 1948 року власником 7/60 частини домоволодіння був ОСОБА_12 , проте ця частина домоволодіння рахувалась в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_7 .

Також, в даному рішенні суду зазначено, що згідно рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 03.07.1986 року ОСОБА_5 визнано сином ОСОБА_12 , який помер у 1958 році.

Заповітом посвідченим приватним нотаріусом КМНО Звєрьковою Н.М. від 02,07.1999 року ОСОБА_14 заповідала ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_10 . Квартира АДРЕСА_5 .

ОСОБА_14 перебувала у шлюбі з ОСОБА_13 та після його смерті успадкувала належну йому 1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яку він придбав у ОСОБА_7 , за договором купівлі-продажу від 13.08.1964 року.

02.12.1999 року ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_5 1/20 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (квартиру АДРЕСА_5 ), яку успадкувала після смерті її чоловіка - ОСОБА_13 .

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.М.

У договорі дарування зазначено, що 1/20 частина домоволодіння належала ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Четвертою Київською державною нотаріальною конторою 17.09.1999 року за реєстровим №5-2416 та зареєстрованого КМБТІ 19.10.1999 року в реєстровій книзі №д. 156-50 за реєстровим №12631.

Таким чином, ОСОБА_5 є власником 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з: Квартири АДРЕСА_6 що становить 7/60 частин домоволодіння на підставі рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 21.04.1987 року; Квартири АДРЕСА_5 що становить 1/20 частини домоволодіння на підставі договору дарування від 02.12.1999 року.

В період Другої світової війни під час окупації Німеччиною міста Києва ОСОБА_11 померла.

Документи, що можуть підтвердити факт її смерті до теперішнього часу не збереглись. Чоловіка та дітей у ОСОБА_15 не було. За життя вона заповіту не залишила. Спадкова справа після її смерті заведена не була.

Спадщина, що залишалась після її смерті складалась з 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку прийняв її брат ОСОБА_3 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном.

Інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину після смерті ОСОБА_15 , крім ОСОБА_16 не було.

Враховуючи, що ОСОБА_7 не була зареєстрована, не проживала у домоволодінні АДРЕСА_1 , не здійснила жодних дій, що могли свідчити про прийняття нею частини спадщини, яка залишилась після смерті її сестри ОСОБА_15 , а також те, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у домоволодінні АДРЕСА_11 , а також у зв`язку з фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном, є підстави стверджувати, що саме ОСОБА_17 прийняв у спадщину частку у домоволодінні.

Згідно з інформацією з будинкової книги домоволодіння АДРЕСА_1 яка велася з 1944 року, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за даною адресою з 14.07.1944 року.

Факт реєстрації та проживання ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_1 також підтверджується довідкою №164 від №12.11.2006 року, в якій зазначено, що він був зареєстрований та проживав за даною адресою з 14.07.1944 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, частка ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_1 становить 1/3 частини та складається з 1 /6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_3 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року; 1/6 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_18 на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року, яку прийняв ОСОБА_3 фактичним вступом в управління спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР).

Даний факт підтверджує довідка БТІ ПБ-2022 №1152 від 15.12.2022 року видана на запит нотаріуса ОСОБА_19 , в якій зазначено, що ОСОБА_3 належить 1/3 частина на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року. Цей факт також підтверджує довідка БТІ №12845 від 11.05.2007 року, видана за запитом Першої Київської державної нотаріальної контори в справі ОСОБА_4 , в якій також зазначено що ОСОБА_3 належить 1/3 частина на підставі «Укрепительного акта» від 03.09.1923 року,

З метою підтвердження факту смерті ОСОБА_15 , ОСОБА_1 звертався до Міністерства юстиції України з запитом від 04.09.2023 року, в якому просив надати інформацію щодо дати смерті його родички - двоюрідної бабусі ОСОБА_15 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва у 1941-1943 роках.

05.09.2023 року Мін`юст надав відповідь на запит ОСОБА_1 від 04.09.2023 року, в якому повідомив, що запит передано за належністю до Державної архівної служби України.

06.09.2023 року Державна архівна служба перенаправила запит до Державного архіву м. Києва.

21.09.2023 року Держаний архів м. Києва у своїй відповіді на запит ОСОБА_1 повідомило, що з питань отримання інформації про реєстрацію актів цивільного стану по місту Києву, починаючи з 1941 року, необхідно звертатись до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції або до відділів державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби органів юстиції.

07.09.2023 року Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві надав відповідь на запит ОСОБА_1 , в якому зазначено, що за даними Держаного реєстру актів цивільного стану громадян інформації щодо актового запису про смерть ОСОБА_15 не виявлено.

Отже, після вилучення (націоналізації) органами радянської влади 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_11 , а саме будинків «А», «В», а також продажу 1/6 частини домоволодіння що складається з квартири АДРЕСА_5 ( ОСОБА_13 1/20 частина) та №6 ( ОСОБА_12 7/60 частин) в будинку під літерою «Б», у ОСОБА_3 залишилась 1/3 частина цього домоволодіння, а саме: квартира АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , сарай під літерою «И», вбиральня під літерою «Ч», що відповідає фактичному володінню.

На теперішній час домоволодіння АДРЕСА_1 складається з двох житлових будинків позначених на плані під літерами «Б» та «Г», сараю під літерою «И», бані під літерою «Т», вбиралень під літерами «Ч» та «У», літньої кухні під літерою «Ф», навісу під літерою «X», навісу під літерою «Ц», хвірток під номерами «1», «З», «4», «5» та огорожі під номерами «2» та «6». До житлового будинку під літерою «Б» відносяться чотири квартири позначені на плані під №3, №4, №5, №6.

У власності ОСОБА_5 знаходяться квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , вбиральня під літерою «У», літня кухня під літерою «Ф», навіс під літерою «X», навіс під літерою «ІД», що після перерахунку становить 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має право на визнання права власності в порядку спадкування на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , що після перерахунку становить 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

На теперішній час, інших спадкоємців, які могли б прийняти спадщину після смерті ОСОБА_6 , крім її племінника - ОСОБА_1 , не має.

Згідно висновку про вартість майна, проведеного ТОВ « МАЛЕАС» вартість будинків становить 396 271,00 грн.

Оскільки спадкодавець при житті не виготовив правовстановлюючі документи на належне йому майно, ОСОБА_1 як спадкоємець не може успадкувати належне йому спадкове майно у визначений законом спосіб, а тому вимушений за захистом своїх спадкових прав звернутись в суд.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Вбачається, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачою свідоцтва про право на спадщину.

За життя ОСОБА_4 не оформила право власності, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте позивач позбавлений можливості розпорядитися належним йому спадковим майном, що належав спадкодавцю ОСОБА_4 , оскільки немає правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності останнього, тому позивач позбавлений можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу 2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1220 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно до ч.1,3 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В пункті 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв при прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» суду слід звернути увагу на наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Постановою від 14.06.2023 № 54 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко О. А. відмовила Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , оскільки Позивачем не подано належним чином оформленого документу, що підтверджує право власності та визначає його склад за ОСОБА_3 .

Разом з цим, з поданих матеріалів справи неможливо встановити, що ОСОБА_4 належало саме 2/3 частини домоволодіння.

Єдиним поданим документом, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на частину домоволодіння є довідка комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.12.2022 № 1152 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 належала 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 .

Інші документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на інші частки домоволодіння відсутні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги позову задоволенню не підлягають.

Оскільки позовна вимога про визначення частки у спадковому майні є похідною від вимоги про визнання права власності на спадкове майно, тому в задоволенні в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Окрім того позивачем заявлена вимога в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла в період Другої світової війни під час окупації міста Києва нацистською Німеччиною.

Частиною першою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Пунктом 8 частини 1 вищезазначеної статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно зі статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, докази, що підтверджують факт та причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою, другою статті 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частин першої-третьої статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (частина перша статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво (частина перша статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Таки чином, встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті можливо лише у разі неможливості реєстрації такої смерті.

Натомість, доказів того, що позивач звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 у матеріалах справи не міститься.

З огляду на наведене, а саме те, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що він попередньо звертався до органів державної реєстрації актів цивільного стану із запитом щодо реєстрації смерті ОСОБА_2 , а також не надано належних доказів щодо підтвердження того, що після смерті ОСОБА_4 залишилося саме 2/3 частини домоволодіння,даний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Ольга Анатоліївна, про встановлення факту смерті, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визначення частки у спадковому майні- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Луценко