Рішення

від 18.03.2024 по справі 469/109/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.03.2024 Справа № 469/109/23

2/469/143/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства комунальної власності області "Фармація" про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 24 січня 2023 року звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з вересня 2022 року по 17 листопада 2022 року у розмірі 24101,57 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18 листопада 2022 року по день подачі позову у розмірі 16530,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1519,13 грн., зобов`язати відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача з 01 січня 2022 року по 17 листопада 2022 року, а також стягнути судові витрати на оплату судового збору в сумі 2147,20 грн. та на професійну правничу допомогу у сумі 7045,50 грн.

Позивач зазначала, що їй при звільненні з посади фармацевта Березанської центральної районної аптеки № 35-філії ПКВО "Фармація" не виплачена заробітна плата та не проведені розрахунки з єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Березанського районного суду від 21 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю сторін.

Учасники справи у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, позивач надала заяву про розгляд справи без її участі та підтримання заявлених вимог, відповідач причини неявки не повідомив, надав до суду платіжні доручення про виплату позивачу заборгованості із заробітної плати, відзив на позовну заяву суду не надав.

Зі згоди позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

З трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді фармацевта Березанської центральної районної аптеки № 35 - філії ПКВО "Фармація" з 17 квітня 2000 року по 17 листопада 2022 року (а.с.15-16).

Наказом № 218-К від 14 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі ст.38 КЗпПУ за власним бажанням з нарахуванням грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за перід роботи з 27 січня 2021 року по 17 листопада 2022 року (а.с.17).

З довідки про заборгованість по заробітній платі вбачається, що станом на 16 грудня 2022 року заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 39631,04 грн. (а.с.24).

Згідно з повідомленням ПКВО "Фармація" від 16 грудня 2022 року, відповідно до розрахунку ОСОБА_1 була нарахована компенсація за 42 календарних дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 10847,34 грн. та заробітну плату у розмірі 31216,07 грн. (а.с.20). При цьому роботодавець повідомив позивача про те, що єдиний внесок на загальноообов"язкове державне соціальне страхування буде сплачений після виплати заборгованості по заробітній платі, на підставі чого період роботи буде внесений до страхового стажу. Також послався на п.4 ст.10 Закону України "Про організацію трудових відносин під час воєнного стану".

З розрахункової відомості за грудень 2022 року ПКВО «Фармація» вбачається, що ОСОБА_1 частково виплачено заробітну плату в розмірі 17962,47 грн. (а.с.23).

Після звернення позивача до суду їй виплачено заборгованість із заробітної плати: 15 листопада 2023 року - 5994,30 грн., 16 листопада 2023 року - 5994,30 грн., 17 листопада 2023 року - 12112,97 грн., на загальну суму 24101,57 грн. (а.с.58-62).

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, що відповідає ст.21 Закону України «Про оплату праці», за якою працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

На підставі ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення, спору щодо розміру відшкодування між сторонами немає, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 24101,57 грн., так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.

24 лютого 2022 рокуУказом Президента України № 64/2022 на території України було введено воєнний стан, який діє дотепер.

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

На підставі ч.3 ст.10 вказаного Закону роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що у період за який позивач просить стягнути середній заробіток (з 18 листопада 2022 року по 23 січня 2023 року), порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій як обставин непереборної сили, що на підставі частини 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за період вересень-жовтень 2022 року таким чином: заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні протягом розрахункового періоду становить 7540,00 грн. (нарахований дохід) х 2 міс.= 15080,00 грн., кількість фактично відпрацьованих робочих днів становить 52 дні, середньоденна заробітна плата становить 15080,00 грн. : 52 р/дн. = 290,00 грн.).

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні на день подачі позовної заяви становить 57 р/дн. (листопад 2022 року - 11 р/дн., грудень 2022 року - 27 р/дн., січень 2023 року - 19 р/дн. (по 23 січня 23023 року включно)).

Тому підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16530,00 грн. (57 р/дн*290 грн.).

Згідно зі ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З скріншотів виписки з карткового рахунку позивачки вбачається, що відповідачем 10 грудня 2022 року перераховано на картку позивачки 2433,00 грн., 28 грудня 2022 року - 3650,01 грн., 30 грудня 2022 року - 5994,30 грн. та 5885,16 грн., усього - 17962,47 грн. (а.с.25-27). Таким чином відповідачем погашена заборгованість по заробітній платі відповідача за червень-серпень 2022 року, у тому числі: червень - 6083,01 грн., липень - 5885,16 грн., серпень - 5994,30 грн..

Отже, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Компенсація втрати частини заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням щомісячних індексів споживчих цін Держкомстату становить:

за червень 2022 року - індекс інфляції за період липень-листопад 2022 року становить 1,070799 (100,7 х 105,0 х 101,1 х 101,9 х 102,5 х 100,7 : 100); інфляційне збільшення = 6083,01 (заборгованість із заробітної плати за червень 2022 року) х 1,070799 - 6083,01 = 430,67 грн.;

за липень 2022 року - індекс інфляції за період серпень-листопад 2022 року становить 1,063356 (101,1 х 105,0 х 101,9 х 102,5 х 100,7 : 100); інфляційне збільшення = 5885,16 (заборгованість із заробітної плати за липень 2022 року) х 1,063356 - 5885,16 = 372,86 грн.;

за серпень 2022 року - індекс інфляції за період вересень-листопад 2022 року становить 1,051786 (101,9 х 102,5 х 100,7 : 100); інфляційне збільшення = 5994,30 (заборгованість із заробітної плати за серпень 2022 року) х 1,051786 - 5994,30 = 310,42 грн.;

за вересень 2022 року - індекс інфляції за період жовтень-грудень 2022 року становить 1,039400 (102,5 х 100,7 х 100,7 : 100); інфляційне збільшення = 5994,30 (заборгованість із заробітної плати за вересень 2022 року) х 1,039400 - 5994,30 = 236,18 грн.;

за жовтень 2022 року - індекс інфляції за період листопад-грудень 2022 року становить 1,014049 (100,7 х 100,7 : 100); інфляційне збільшення = 5994,30 (заборгованість із заробітної плати за жовтень 2022 року) х 1,014049 - 5994,30 = 84,21 грн.;

за листопад 2022 року - індекс інфляції за грудень 2022 року становить 1,007000 (100,7 : 100); інфляційне збільшення = 12112,97 (заборгованість із заробітної плати за листопад 2022 року) х 1,007000 - 12112,97 = 84,79 грн..

Всього загальна сума компенсації втрати частини заробітку, на яку має право позивач, становить 1519,13 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зазначені розрахунки, наведені позивачем у позовній заяві, відповідачем не спростовані, відповідають вимогам законодавства, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, позивачем заявлена вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи з 01 січня 2022 року по 17 листопада 2022 року.

Правовідносини, пов`язані з перерахуванням роботодавцем страхових внесків, врегульовані ст.ст.14, 15, 16, 20, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяли раніше; кошти, сплачені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій ст. 12 цього Закону (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 1 ст. 14 зазначеного Закону передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавці є платниками єдиного внеску, а п.1 ч.1 ст.7 цього Закону передбачено, що для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Згідно з наведеними положеннями законів вбачається, що позивач має право у судовому порядку вимагати від відповідача виконанню своїх обов`язків по сплаті страхових внесків.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав вимог положень законодавства, що вбачається з повідомлення ПКВО "Фармація" від 16 грудня 2022 року (а.с.20) та Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєєстру загальнообов"язкового державного соціального страхування (а.с.28-30), призвело до порушення права позивача, зокрема, щодо нарахування його страхового стажу, його вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за період з січня по вересень 2023 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду письмові докази: ордер адвоката серії ВЕ №1079104 від 11 січня 2023 року (а.с.31), договір про надання правничої (правової) допомоги № 1/23 від 11 січня 2023 року (а.с.32-33), додаткову угоду від 23 січня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №1/23 від 11 січня 2023 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.34), акт приймання-передачі наданих послуг від 23 січня 2023 року (а.с.35), квитанцію №1 від 23 січня 2023 року про сплату на користь ОСОБА_3 6374,50 грн. (а.с.36), тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом Дорошенко А.В. правової допомоги позивачу у справі, що розглядається, та стягнення з відповідача на користь позивачавитрат на надання правової допомоги у сумі 6374,50 грн., розмір якої відповідачем не оспорюється.

Питання щодо судових витрат вирішується судом на підставі ст.ст. 141, 142 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства комунальної власності області "Фармація" (адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 16, ЄДРПОУ 25380558) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати за період з вересня 2022 року по 17 листопада 2022 року в сумі 24101,57 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16530,00 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1519,13 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6374,50 грн та витрати на оплату судового збору в сумі 2147,20 грн., усього стягнути 50672,40 грн..

Зобов`язати Підприємство комунальної власності області "Фармація" (адреса: 54018, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 16, ЄДРПОУ 25380558) здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 17 листопада 2022 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: