Постанова

від 14.03.2024 по справі 2-1331/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1331/10 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/204/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю ОСОБА_1 , представника Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Мельника Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 20 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Басистий В.О. звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, яке встановлене ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що обставини щодо створення перешкод заявником у вчиненні виконавчих дій чи приховування майна, на яке може бути звернуте стягнення, не встановлено. Частково майно боржника (заявика) було реалізовано на торгах для погашення боргу, що також підтверджує відсутність вчинення боржником перешкод чи ухилення від виконання судового рішення. Також той факт, що заявник з моменту винесення ухвали Сихівським районним судом про тимчасове обмеження на виїзд за межі України від 2010 року до 2023 року не перетинав кордону (відповідно навіть не знав про наявність такого обмеження) також свідчить про відсутність ознак ухилення від виконання зобов?язань, уникнення відповідальності тощо. І враховуючи викладене, а також факт закінчення виконавчого провадження в межах якого було винесено ухвалу Сихівського районного суду - є всі підстави для скасування такого обмеження на виїзд.

Зазначав, що заявник ОСОБА_2 є вдівцем і сам виховує неповнолітнього сина ОСОБА_3 2008 року народження. Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 22 лютого 2014 у віці 37 років померла ОСОБА_4 (матір неповнолітнього ОСОБА_3 ). Крім того на утриманні ОСОБА_2 перебуває старший повнолітній син ОСОБА_5 , 1998 р.н., оскільки відповідно до довідки до акту огляду МСЕК №319132 від 29 серпня 19 року. ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи і потребує постійної сторонньої допомоги та нагляду.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 20 грудня 2023року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд повинен з`ясувати наявність обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Разом з тим зазначає, на даний час обставин щодо створення перешкод заявником у вчиненні виконавчих дій чи приховування майна, на яке може бути звернуте стягнення, не встановлено. Частково майно боржника (заявника) було реалізовано на торгах для погашення боргу, що також підтверджує відсутність чинення боржником перешкод чи ухилення від виконання судового рішення.

Також стверджує, що той факт що заявник з моменту винесення ухвали Сиківським судом про тимчасове обмеження на виїзд за межі України від 2010 року до 2023 року не перетинав кордону (і навіть не знав про наявність такого обмеження) свідчить про відсутність ознак ухилення від виконання зобов`язань, уникнення відповідальності тощо

Вказує, що судом не встановлено, а відділом виконавчої служби не зазначено ознак ухилення заявника від виконання рішення суду, оскільки все майно яке мав боржник - було продано на погашення боргу, і боржник не перешкоджав у виконанні рішення суду.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 20 грудня 2023 року скасувати та постановити судове рішення яким його заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Мельника Л.В. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд виходив з тих обставин, що жодних, передбачених чинним законодавством обставин, які б свідчили про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні такого обмеження прав ОСОБА_2 ним не наведено і судом не встановлено. На переконання суду першої інстанції, продовжує існувати потреба у подальшому застосуванні такого заходу як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, зазначений захід залишається пропорційним меті його застосування та сприятиме стягненню боргу на користь фізичної особи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Судом та матеріалами справи встановлено, що на виконанні Сихівського відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 20206293 з примусового виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова № 2-1331 від 10 червня 2010 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 111 864,20 грн. основного боргу, 1 119 грн. судового збору, 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішення суду, які були безрезультатними, що стало підставою його звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, яке ухвалою Сихівського районного суду м.Львова було задоволено та тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду.

Відповідно до постанови державного виконавця ОСОБА_7 про звільнення майна боржника з-під арешту від 11 червня 2015 року транспортний засіб AUDI A4 1.9 TDI ДНЗ НОМЕР_2 , що належав боржнику ОСОБА_2 був реалізований з прилюдних електронних торгів, що підтверджується протоколом про проведення електронних торгів № 84423.

Відповідно до відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові від 22 листопада 2023 №112205 державний виконавець 30 червня 2015 завершив виконавче провадження відповідно до ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» направивши виконавчи документ за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, однак дані до якого саме відділу виконавчої служби було скеровано виконавче провадження №20206293 з примусового виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова № 2-1331 від 10 червня 2010 у них відсутні. Станом на момент передачі виконавчого провадження, сума заборгованості становила 113 103,20 гривень.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що обмеження у праві виїзду за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим на обмеження фізичної особи боржника у праві вільного перетинання державного кордону України, що має на меті забезпечення виконання зобов`язань, покладених на таку особу відповідним рішенням суду.

При цьому, як застосування такого заходу до фізичної особи боржника, так і його скасування відноситься до компетенції суду.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, втручання у право фізичної особи боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на ст.441 ЦПК України та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

При цьому, саме по собі невиконання рішення суду не є належною підставою для застосування до боржника фізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій.

Разом з тим, суд зауважує, що будь-яке тимчасове обмеження у гарантованих Конституцією України прав особи, яке в момент його застосування мало легітимну мету, не може тривати постійно.

З наведеного слід дійти висновку, що обмеження, накладені у зв`язку з непогашеною заборгованістю, є виправданими тільки в тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі у вигляді стягнення такої заборгованості. Дія таких обмежень не може бути продовжена протягом тривалого періоду без періодичного перегляду їх обґрунтованості. (п.122 і 124 рішення ЄСПЛ у справі «Рінер проти Болгарії»).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою,вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу(рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Колегія суддів наголошує, що застосованеухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2010 рокуобмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі території України повинно мати тимчасовий характер, проте триває більше тринадцяти років, державним виконавцем не надано інформації або і доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року.

Окрім цього, частково майно боржника (заявика) було реалізовано на торгах для погашення боргу, що також підтверджує відсутність вчинення боржником перешкод чи ухилення від виконання судового рішення.

У даному випадку обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України були застосовані за поданням державного виконавця у межах виконавчого провадження №20206293 з примусового виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова № 2-1331 від 10 червня 2010, який на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» року завершено.

Відомостей про відкрите виконавче провадження №20206293 з примусового виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова № 2-1331 від 10 червня 2010 відділами державної виконавчої служби/приватними виконавцями матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, не надав належної правової оцінки доводам заявника щодо необґрунтованості обмеження його у праві виїзду за межі України протягом тринадцяти років, за відсутності доказів ухилення від виконання судового рішення, внаслідок чого дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З огляду на викладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, ухвалу Сихівського районногосуду м.Львовавід 20грудня 2023року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 20 грудня 2023 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, застосовані ухвалою ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 30 листопада 2010 року у справі № 2-1331/10.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.