Постанова

від 25.03.2024 по справі 916/2942/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2942/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпро -не з`явився;

від Приватного підприємства «Альфамед», м. Херсон - не з`явився;

від ОСОБА_1 , Херсонська обл., м. Херсон - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М. повний текст рішення складено та підписано 27.12.2023 року

у справі № 916/2942/23

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідачів: Приватного підприємства «Альфамед», м. Херсон та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 417 236 грн. 96 коп

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Альфамед», м. Херсон та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 417 236 грн. 96 коп. заборгованості за кредитним договором, з якої 36752 грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 54 484 грн. 88 коп. заборгованості за процентами, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ посилається на неналежне виконання відповідачем - 1 кредитних зобов`язань, за належне виконання яких за договором поруки поручився відповідач - 2, передбачених кредитним договором від 25.05.2021 року № 36329868-КД-1 в частині повернення кредитних коштів позичальником та сплати відповідних процентів за користування ними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/2942/23 позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ задоволено частково; стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Альфамед», м.Херсон та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ заборгованість за кредитом в сумі 160 235 грн. 31 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 49 250 грн. 45 коп.; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами у справі підтверджено факт невиконання відповідачем - 1 прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість перед банком за тілом кредиту у розмірі 160 235 грн. 31 коп. та за відсотками у розмірі 49 250 грн. 45 коп., з огляду на що наявні підстави для їх стягнення з позичальника та поручителя.

Проте, на переконання місцевого господарського суду, враховуючи той факт, що Банком в межах даного позову заявлено вимогу про солідарне дострокове повернення всієї суми кредитних коштів відповідачами, позикодавцем не дотримано відповідної процедури на реалізацію права про дострокове повернення кредиту позичальником в частині направлення останньому повідомлення про дострокове погашення кредитних коштів, з огляду на що строк повернення такого кредиту не настав та, відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволення не потребують.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення заборгованості з відсотків та вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/2942/23 в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом обставини справи та низку матеріальних норм у сфері кредитних правовідносин, зазначив, що заявлені до стягнення відсотки підлягають стягненню в повному обсязі оскільки в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін, не сплатив відсотки та винагороду.

За таких обставин, скаржник вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині часткового задоволення позовних вимог Банку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2942/23, справу призначено до судового розгляду.

Відповідачі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі та наявні поштові повідомлення. Про причини своєї неявки апеляційному господарському суду не повідомили, будь-яких клопотань - не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2942/23 не потребує скасування або зміни в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

25.05.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (банк) та Приватним підприємством «Альфамед» (позичальник) було укладено кредитний договір № 36329868-КД-1, за істотними умовами якого:

- А.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.

- А.2. Ліміт цього договору: 422016,80 грн (чотириста двадцять дві тисячі шістнадцять гривень 80 копійок).

- А.3. Термін повернення кредиту - 24.05.2026 року (двадцять четверте травня дві тисячі двадцять шостого року).

- А.5. Зобов`язання позичальника забезпечуються - договором іпотеки № 36329868-ДІ-1/1 від 25.05.2021 року; договором поруки № 36329868-ДП-1/1 від 25.05.2021 року.

- А.6. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14 (чотирнадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

- А.6.1. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13. цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19 (дев`ятнадцять) % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13. цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13. цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.

- А.6.2. Сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів за користування кредитом, що зазначений в підп. А.6., А.6.1., А.7. цього договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із сторін, про що сторони укладають договори про внесення змін до цього договору. У випадку відмови позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи банку, сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 3, про що банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього договору.

- А.7. У випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28 (двадцять вісім) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

- А.8. Проценти, нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2. цього договору).

- А.10. Сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом "А" цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором; збільшенні або зменшенні оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритими у банку або в іншому банку; надходженні до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов договору; зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; порушенні позичальником будь-якої умови цього договору.

Сторони визначали, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.

- А.11. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса позичальника: 73000, Україна, Херсонська обл., м. Херсон, проспект Сенявіна, буд.152, корпус,2 квартира 35 електронна пошта: ALFAMED500@UKR.NET

Відповідно до п. 1.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит згідно з п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Згідно з п. 1.2. договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.10., 2.3.2., 2.4.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору позичальник зобов`язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1. цього договору (пп. 2.2.1.); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору (пп. 2.2.2.); повернути кредит у терміни, встановлені пп. 1.2., 2.2.16., 2.3.2. цього договору (пп. 2.2.3.); у період дії цього договору позичальник зобов`язується: мати у наявності активний поточний рахунок в банку; не припускати простроченої заборгованості по іншим активним кредитам у банку; щомісячно направляти не менше ніж 0 % від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку (пп. 2.2.13.).

За умовами пп. 2.3.2. п. 2.3. договору, зокрема, при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право, у тому числі, змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Відповідно до пп. 2.3.8. п. 2.3. договору банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього договору або порушення позичальником вимог п. 1.1. цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.

Згідно з пп. 2.3.10. п. 2.3. договору без попереднього повідомлення позичальника в односторонньому порядку відмовитися від надання передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку погіршення фінансового стану, некредитоспроможності позичальника та(або) зниження вартості предмету застави, використання кредиту не за цільовим призначенням, у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених цим договором, та(або) за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до пп. 2.4.2. договору позичальник має право погашати заборгованість, ініціювати інші платежі за цим договором у безготівковому порядку з відкритих у банку поточних рахунків в режимі "24/7/365", тобто в будь-яку годину дня (цілодобово), у будь-який календарний день, в тому числі в вихідні, святкові та неробочі дні, шляхом подачі банку відповідного розрахункового документа (платіжного доручення) через систему дистанційного обслуговування "Приват-24". Здійснення платежів в означеному режимі допускається лише у випадку співпадання валюти, в якій має бути виконане відповідне грошове зобов`язання перед банком, з валютою поточного рахунку, з якого позичальником ініціюється відповідний платіж.

Згідно із п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.7., 4.8. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6, А.6.1 цього договору.

У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8. цього договору. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1. 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору.

Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день- день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту в межах строку дії договору. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до п. 6.1. договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Згідно з п. 7.2. договору його підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Додатком № 1 до договору визначено графік платежів. Згідно означеного графіку відповідач-1 зобов`язався повернути кредит у строк до 24.05.2026, шляхом здійснення щомісячних платежів на користь банку, починаючи з 25.06.2021 у розмірі 6 983,33 грн.

Пунктом 1 додатку передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі та порядку сплати згідно п.А.6-А.8 договір.

Договір разом із додатком до нього підписано представниками сторін шляхом накладення електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису .

25.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки №36329868-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ПП "Альфамед" за кредитним договором №36329868-КД-1 від 25.05.2021 (ліміт кредитного договору 422 016,80 грн, термін повернення кредиту 24.05.2026).

Згідно п.1.2. договору Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У п. 1.3. договору поручитель підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитного договору.

Згідно з п. 1.5. договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1.2. договору у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

За умовами п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та / або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Згідно з п. 5.2. договору поруки його підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги", та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису його сторонами.

Договір підписано представниками сторін шляхом накладення електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису

На підставі укладеного кредитного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 419 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника .

Як вбачається з наявних у справі банківських виписок та розрахунку позивача, відповідачем-1 у період з червня 2021 по січень 2022 року в рахунок погашення кредитних коштів було сплачено 56 247 грн. 92 коп., в рахунок погашення відсотків було сплачено 37 337 грн. 43 коп.

У своєму розрахунку позовних вимог позивач, починаючи з 01.07.2022, вказує наявність як поточної заборгованості так і простроченої; станом на 16.02.2023 за відомостями позивача залишок поточної заборгованості становить 279 333 грн. 40 коп., залишок простроченої заборгованості становить 83 418 грн. 68 коп.; станом на 16.02.2023 загальний залишок заборгованості за процентами позивачем визначено на рівні 5448 грн. 88 коп., з яких 5 234, грн. 43 коп. нараховано на залишок простроченої заборгованості, починаючи з 25.07.2022.

Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, доказів направлення кредитором вимоги про дострокове погашення заборгованості тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з Приватного підприємства «Альфамед» м. Херсон та ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» кредитних коштів у розмірі 417 236 грн. 96 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормами ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, з матеріалів господарської справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.05.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (банк) та Приватним підприємством «Альфамед» (позичальник) було укладено кредитний договір № 36329868-КД-1, за умовами п. 1.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит згідно з п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі - «кредит») надається Банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточних рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Вид кредиту: невідновлювальна кредитна лінія (п.А.1 кредитного договору); ліміт цього договору: 422016,80 грн.; термін повернення кредиту 25.05.2026 року (п.А.3 кредитного договору).

Додатком № 1 до договору визначено графік платежів. Згідно означеного графіку відповідач-1 зобов`язався повернути кредит у строк до 24.05.2026, шляхом здійснення щомісячних платежів на користь банку, починаючи з 25.06.2021 у розмірі 6 983,33 грн.

У п.1 додатку визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі та порядку сплати згідно п.А.6-А.8 договір.

Отже, між позивачем та відповідачем - 1 станом на час укладення спірного кредитного договору та додаткової угоди до нього від 25.05.2021 року № 1 склалися кредитні правовідносини.

З матеріалів господарської справи також вбачається, що 25.05.2021 року між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (кредитор) було укладено договір поруки № 36329868-ДП-1/1, за умовами п. 1.1. якого визначено, що предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Приватним підприємством «Альфамед» за кредитним договором № 36329868-КД-1 від 25.05.2021 року, невідновлювальної кредитної лінії на суму 422016 грн. 80 коп. (чотириста двадцять дві тисячі шістнадцять гривень 80 копійок) з терміном дії до 24.05.2026 року, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 419000грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 3016 грн. 80 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Отже, зобов`язання Приватного підприємства «Альфамед» за кредитним договором №36329868-КД-1 від 25.05.2021 року забезпечено порукою, поручителем за якою виступає ОСОБА_1 .

На виконання вказаного вище кредитного договору та додаткової угоди до нього, позивачем 26.05.2021 року на рахунок Приватного підприємства «Альфамед» було перераховано кредитні кошти у розмірі 419000 грн. що підтверджується наявним у матеріалах господарської справи випискою по рахунку позичальника у період з 01.01.2000 року по 18.02.2023 року.

Тобто, свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, що не заперечується сторонами у даній справі.

Водночас, відповідачем-1 після отримання кредитних коштів у розмірі 419 000 грн. відповідно до умов кредитного договору у період з червня 2021 року по січень 2022 року в рахунок погашення кредитних коштів було сплачено 56 247 грн. 92 коп., в рахунок погашення відсотків було сплачено 37 337 грн.43 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за період з 01.01.2000 року по 18.02.2023 року.

Відтак, судами у даній справі установлено, що з урахуванням наявної домовленості між Банком та позичальником щодо графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, відповідачем - 1 неналежно виконуються взяті на себе зобов`язання по повному та своєчасному поверненню отриманих у позикодавця кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, у зв`язку із чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги Банку та солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача 160 235 грн. 31 коп. заборгованості за тілом кредиту та 49 250 грн. 45 коп. заборгованості за процентами, з чим останній не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Так, з доводів та вимог скаржника, зазначених ним в апеляційній скарзі, судовою колегією вбачається, що останній оскаржує висновки щодо відмови місцевим господарським судом у задоволенні частини позовних вимог, ухвалені у зв`язку із ненаправленням кредитором Приватному підприємству «Альфамед» відповідного повідомлення про дострокове повернення ним всієї взятої у Банку суми тіла кредиту.

З приводу цього судова колегія зазначає наступне.

Як було вище викладено, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У даному випадку колегія суддів звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі № 911/3728/20.

В той же час, за вимогами Цивільного кодексу України строк договору є його істотною умовою.

Так, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору сторони, зокрема у п.А.3, погодили, що термін повернення кредиту - 25.05.2026 року.

Водночас, за вимогами п. 6.2., 6.3. спірного кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Відтак, з огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку про те, що зміна істотної умови договору щодо дострокового повернення позичених клієнтом у Банку коштів у повному обсязі у даному випадку має відбуватися по - перше, у відповідності до чинного законодавства, а по - друге, у порядку, встановленому договором.

Так, за умовами п.2.3.2 кредитного договору передбачено, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

При цьому, Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору (п.2.3.8 кредитного договору).

Тобто, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком умови, сторони за кредитним договором знову ж таки, погодили між собою умови настання підстав та умов для дострокового виконання відповідачем господарських зобов`язань.

Так, за позицією Верховного Суду повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яке направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. 257, 259 Цивільного кодексу України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

Проте, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Аналізуючи умови спірного кредитного договору, судова колегія дійшла висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по - перше, право Банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по - друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.

Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, з огляду на що, така зміна умов договору не надає Банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України без направлення боржнику відповідного повідомлення.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

З матеріалів господарської справи вбачається, що Банком на адресу позичальника не надсилалося жодного повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, з огляду на що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно висновано про те, що у позичальника не настав строк на дострокове погашення кредиту у повному обсязі (417 236 грн. 96 коп.) за той період, що визначений у Графіку погашення заборгованості, який ще не настав, а тому позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів у даній справі зазначеної вище суми заборгованості є передчасними.

Відтак, зважаючи на те, що строк спірного кредитного договору не закінчився, а Банк не позбавлений можливості неодноразового направлення відповідного повідомлення щодо дострокового погашення кредитної заборгованості відповідачу - 1 з отриманням письмового доказу щодо вкладення у цінний лист (опис рекомендованого вкладення), судова колегія вважає, що в даному випадку вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом є не просто звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є необов`язковими для сторін до звернення до суду, а умовами укладеного договору між позивачем та відповідачем -1, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками.

Відтак, недоведеність позивачем дотримання ним вищевказаних умов договору є підставою для відмови у його позовних вимогах.

З огляду на зазначене вище, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не спростовують необхідності надсилання боржнику повідомлення про дострокове виконання господарських зобов`язань по поверненню кредитних коштів, а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні з цього приводу є такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства та з унормованими принципами свободи договору.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2942/23 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі №916/2942/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2942/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

С.І. Колоколов