Постанова

від 26.03.2024 по справі 916/5509/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5509/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одеський Портовий Холодильник

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023

про передачу справи на розгляд іншого суду, ухвалену суддею Д`яченко Т.Г. у м.Одесі

у справі №916/5509/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Одеський Портовий Холодильник

до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, Посольства Російської Федерації в Україні

про стягнення 1 091 131,00 грн., та

В С Т А Н О В И В :

18.12.2023 Приватне акціонерне товариство (далі ПрАТ) Одеський Портовий Холодильник звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, Посольства Російської Федерації в Україні про стягнення з Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні 1 091 131,00 грн. збитків, заподіяних збройною агресією проти України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 матеріали зазначеної позовної заяви надіслано до Господарського суду міста Києва на підставі ст. 31 ГПК України з огляду на непідсудність даного спору Господарському суду Одеської області.

Із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погоджується позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою визначити підсудність спору Господарському суду Одеської області.

Скаржник зазначає про те, що ним заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих збройною агресією Російської федерації шляхом пошкодження нерухомого майна позивача, отже вони виникли саме з приводу нерухомого майна, а тому підсудність цього спору повинна визначатись за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 3 ст. 30 ГПК України, а відповідна справа розглядатись Господарським судом Одеської області, оскільки відповідне майно позивача розташоване у м. Одеса.

Відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Частиною 1ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 271 ГПК України вказана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірила законність і обґрунтованість оскарженої ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є висновок суду першої інстанції про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 1 статті 27 ГПК України, а предметом апеляційного перегляду є обставини щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України), в тому числі і територіальну.

В силу частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма ст. 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Відповідно до ч.3 ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, як майно РФ, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства РФ, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, знаходиться за адресою: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27, а, отже, розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

При цьому, суд апеляційної інстанції не може погодитись із доводами апелянта про те, що цей спір є спором з приводу нерухомого майна, а тому до відповідних правовідносин мають застосовуватись правила виключної підсудності, передбачені ч.3 ст. 30 ГПК України, оскільки предметом позову у даному спорі визначено саме грошові кошти, які позивач вважає своїми збитками, а отже цей спір не є спором з приводу нерухомого майна, а стосується лише грошових коштів, а тому він повинен розглядатися за правилами підсудності, визначеними ст. 27 ГПК України, а саме за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Враховуючи викладене, передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду відповідно до правил територіальної підсудності, визначених ч. 1 ст. 27 ГПК України Господарським судом міста Києва.

Таким чином доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

На підставі ст. ст. 129, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 280 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 у справі №916/5509/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одеський Портовий Холодильник - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 26.03.2024 о 12.00.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Діброва Г.І.