Рішення

від 13.08.2024 по справі 916/5509/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2024Справа № 916/5509/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник»

до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Чербаджі-Чебак Н.М.;

від відповідачів не з`явилися.

В судовому засіданні 13.08.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 27.08.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

18.12.2023 року Приватне акціонерне товариство «Одеський Портовий Холодильник» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, посольства російської федерації в Україні про стягнення з російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні 1 097 131,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна, яке складається з основної будівлі загальною площею 25 245,10 кв.м та причалу загальною площею 1674 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1-б. 20.07.2022 року в період часу з 01:56 по 03:40 невстановленими військовослужбовцями російської федерації в умовах російської агресії проти України умисно здійснено масовий обстріл м. Одеса та Одеської області, під час якого пошкоджено будівлі та споруди, які належать на праві власності ПАТ «Одеський Портових Холодильник». Позивача залучено як потерпілого у кримінальному провадженні № 22023160000000293 від 20.07.2023 року за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України. Відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки від 13.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «АБАКУС» розміру завданих збитків становить 1 097 131,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 року у справі № 916/5509/23 матеріали позовної заяви надіслано до Господарського суду міста Києва.

18.01.2024 року матеріали справи № 916/5509/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 року матеріали справи № 916/5509/23 передано на розгляд судді Коткова О.В.

19.01.2024 року Господарський суд Одеської області звернувся до Господарського суду міста Києва з листом № 916/5509/23/263/2024 від 17.01.2024 року про направлення справи № 916/5509/23 до Господарського суду Одеської області для подальшого її скерування до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 року у справі № 916/5509/23 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» - без задоволення.

12.04.2024 року матеріали справи № 916/5509/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

17.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» надійшла уточнена позовна заява Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» до російської федерації в особі уряду російської федерації, в якій позивач просить стягнути з російської федерації в уряду російської федерації в Україні на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» збитки в сумі 1 097 137,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 року у справі № 916/5509/23 позовну заяву (в редакції уточненої позовної заяви) Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» до російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству «Одеський Портовий Холодильник» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви (в редакції уточненої позовної заяви) протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

22.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» надійшла уточнена позовна заява Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, в якій позивач просить стягнути з російської федерації в міністерства юстиції російської федерації в Україні на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» збитки в сумі 1 097 131,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 916/5509/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2024 року.

В підготовчому засіданні 21.05.2024 рок судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 28.05.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 916/5509/23 до судового розгляду по суті на 09.07.2024 року.

В судовому засіданні 09.07.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 13.08.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.08.2024 року не з`явився.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає таке.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу російської федерації.

12.01.2023 року прийнято Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності".

З 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється.

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

З метою дотримання основних засад господарського судочинства, суд у цій справі вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом: публікації оголошення про дату, час і місце проведення засідань на офіційній веб-сторінці Господарського суду міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про право власності № 010067 від 05.10.2000 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради позивач є власником нерухомого майна, яке складається з основної будівлі загальною площею 25 245,1 кв.м та причалу загальною площею 1674 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1-б.

Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1,1 га, яка належить позивачу на праві постійного користування відповідно до Державного акту на постійне користування землею серії І-ОД № 000373.

20.07.2023 року в період часу з 01:56 по 03:40 невстановленими військовослужбовцями російської федерації здійснено масовий обстріл міста Одеси та Одеської області, під час якого пошкоджено інфраструктуру, будівлі та споруди, які в тому числі належать на праві власності позивачу.

14.08.2023 року адвокат ПрАТ «Одеський Портовий Холодильник» звернувся із заявою до Слідчого управління СБУ в Одеській області про залучення до кримінального провадження як потерпілого ПрАТ «Одеській портовий холодильник».

17.08.2023 року адвокатом ПрАТ «Одеський Портовий Холодильник» отримано відповідь від слідчого управління СБУ в Одеській області, відповідно до якого ПрАТ «Одеський портових холодильник» залучено як потерпілого у кримінальному провадженні № 22023160000000293 від 20.07.2023 року за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України та надано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до Технічного звіту з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, визначення можливості подальшої експлуатації будівлі, пошкодженої внаслідок збройної агресії російської федерації, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, площа Митна, 1-б, рекомендується провести комплекс демонтажних протиаварійних робіт з ліквідацією загрози обвалення аварійних конструкцій та виконати консервацію будівельних конструкцій; виконати комплекс будівельно монтажних робіт з підсилення та відновлення конструкцій, який передував пошкодженням, згідно з розробленою проектно-кошторисною документацією; виконати попередні роботи по запобіганню небезпечного руйнування конструкцій; встановити системи тимчасових кріплень для запобігання самовільного обвалення; виконати розвантаження несучих конструкцій, зменшення існуючого навантаження; виконати комплекс протиаварійних робіт.

Згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 13.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Абакус» вартість реальних збитків, завданих майну ПрАТ «Одеський Портовий Холодильник» внаслідок знищення та пошкодження у зв`язку зі збройною агресією російської федерації становить 1 097 131,00 грн., що по курсу НБУ на дату оцінки становить 30 002,00 доларів США.

27.10.2023 року Департаментом з благоустрою міста Одеси спільно з працівниками Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та КП «Агентство програм розвитку Одеси» проведено виїзне обстеження майна ПрАТ «Одеський Портовий Холодильник», за результатами якого складено Акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації. Також надано Витяг з Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації від 01.11.2023 року.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку збитки у загальному розмірі 1 097 131,00 грн.

Відповідачем у цій справі є російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації.

Відповідно до частини першої статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи.

16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31 липня 2006 року, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно із статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12 вересня 2002 року, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету російської федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом

У своїй постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд встановив, що «такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 990/80/22 російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення російська федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Враховуючи те, що: предметом позову є відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет російської федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

24.02.2022 року російська федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

У преамбулі Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і масований обстріл міста Одеси та Одеської області, під час якого пошкоджено інфраструктуру, будівлі та споруди, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

З наданих позивачем та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що масованим обстрілом було пошкоджене належне позивачу на праві власності майно, розташоване за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1-б.

Таким чином, в даному випадку суд встановив, що потрапляння бойових снарядів та знищення майна позивача, розташованого за адресою: м. Одеса, площа Митна, 1-б, було прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії російської федерації.

Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі), відповідно до якої забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріали справи не містять жодних доказів використання належного позивачу майна у воєнних цілях. Відтак, дії відповідача щодо масованого обстрілу належного позивачу майна були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний масований обстріл, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння збитків позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (надалі - порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: 18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); упущена вигода підприємств недержавної форми власності; втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях; втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Цим же Додатком до Порядку визначено, що:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні".

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає торгівлю. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода) (п. 6 Додатку до Порядку).

Відповідно до п. 5 Додатку до Порядку метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Відповідно до п. 9 розділ І Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Згідно з п. 6.3 розділу ІІІ вказаної вище Методики розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди.

Відповідно до Висновку про вартість об`єкту оцінки від 13.10.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Абакус» вартість реальних збитків, завданих майну ПрАТ «Одеський Портовий Холодильник» внаслідок знищення та пошкодження у зв`язку зі збройною агресією російської федерації становить 1 097 131,00 грн., що по курсу НБУ на дату оцінки становить 30 002,00 доларів США.

Оцінивши вказаний Висновок, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків на загальну суму 1 097 131,00 грн.

Враховуючи неможливість поновлення знищеного майна, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

За таких обставин, суд вважає, що позов позивача до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 1 097 131,00 грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що ґрунтується на нормах українського і міжнародного права, а отже підлягає задоволенню судом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 16 456,97 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житня, 14, будівля 1) на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський Портовий Холодильник» (ідентифікаційний код 05529900, адреса: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1-Б) збитки в сумі 1 097 131,00 грн. (один мільйон дев`яносто сім гривень сто тридцять одна гривня).

3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житня, 14, будівля 1) в рахунок Державного бюджету України судовий збір в розмірі 16 456,97 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 97 копійок).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.08.2024р.

Суддя О.В. Котков