Постанова

від 26.03.2024 по справі 916/3278/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3278/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Разюк Г.П.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 , м. Одеса ОСОБА_1 , особисто, адвокат Кокарєв А.П. на підставі ордера;

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Два Платани», м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Два Платани» про ухвалення додаткового рішення від 12.03.2024 року (вх.№910/24) у справі №916/3278/21

за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Одеса

на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Нікітенко С.В., повний текст складено та підписано 26.12.2023 року

у справі №916/3278/21

за позовом: ОСОБА_1 , м. Одеса

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Два Платани», м.Одеса

про визнання протиправною діяльність голови правління та визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани", в якій просив суд:

- визнати протиправною діяльність голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платана" ОСОБА_2 щодо організації та проведення загальних зборів Об`єднання під час дії обмежень, які введені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 при встановленні "червоного" рівня епідемічної небезпеки та недотримання вимог Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" щодо дотримання кворуму присутніх на загальних зборах;

- визнати недійсними рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" від 08.04.2021 року, які оформлені у вигляді протоколу без номеру загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани", проведених 08.04.2021 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року у справі №916/3278/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 року, позов задоволено частково, визнано недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" від 08.04.2021 року, які оформлені протоколом загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" № 1/21 від 08.04.2021 року, в задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2023 року у справі №916/3278/21 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" задоволено, скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 року у справі № 916/3278/21, справу № 916/3278/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 року у справі №916/3278/21 заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Два Платани про визнання протиправною діяльності голови правління та визнання недійсним рішення; повернуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2270 грн., сплачений згідно квитанції № 7 від 28.10.2021 року.

В подальшому, додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Два Платани (вх. № 2-1652/23 від 31.10.2023 року) про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Два Платани такі суми судових витрат: суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 грн.; суму судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4540 грн.; 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час первинного розгляду справи в Господарському суді Одеської області та 140 грн. 25 коп. витрат пов`язаних з первинним розглядом справи; 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи; 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного розгляду справи; 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час повторного розгляду справи в Господарському суді Одеської області; у задоволенні решти вимог заяви відповідача відмовлено.

ОСОБА_1 , м. Одеса з додатковою ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі № 916/3278/21 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" судових витрат на загальну суму 29585 грн. 25 коп.; постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" про стягнення витрат на правничу допомогу в оскаржуваній частині відмовити.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 залишено без задоволення, додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 залишено без змін.

12.03.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №910/24), у якому заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь Об`єднання витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у зв`язку з участю у справі при її апеляційному перегляді у Південно-західному апеляційному господарському суді у розмірі 2 500 грн.

Вказане клопотання відповідача, зокрема, обґрунтоване тим, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" до апеляційного господарського суду було надано такі документи:

1.Довіреність від 04.12.2023 року, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ";

2.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ";

3.Окреме доручення від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" адвокату Павленко Альоні Леонідівні від 11.03.2024 року №9;

4.Рахунок фактуру від 11.03.2024 року №34/06-17;

5.Платіжну інструкцію від 11.03.2024 року №1745.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 року у справі № 916/3278/21 призначено розгляд клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат від 12.03.2024 року (вх. №910/24) до судового розгляду.

Правом на подання до апеляційного господарського суду заяви про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката або заперечення на клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі ОСОБА_1 , м. Одеса не скористався, що не позбавляє суд апеляційної інстанції права розглянути вказане вище клопотання відповідача у відповідності до вимог процесуального закону та норм матеріального права.

В судовому засіданні, представник позивача усно заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розподіл судових витрат, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання останнього про ухвалення у даній справі додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Представники позивача в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду клопотання позивача були повідомлені належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення до розгляду на офіційні електронні адреси таких осіб. Про причини неявки в суд не повідомили, будь-яких клопотань суду апеляційної інстанції не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду заяви, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду клопотання про розподіл судових витрат, за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3278/21, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду клопотання про розподіл судових витрат є скороченим і добігає кінця, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції, колегія суддів вважає за можливе розглянути клопотання позивача за відсутності представників позивача.

Обговоривши доводи та вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ", викладені у клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №916/3278/21, судова колегія вважає, що таке клопотання є обґрунтованим, проте потребує часткового задоволення з відмовою у його задоволенні в іншій частині, враховуючи таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Отже, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документах, представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ", була також адвокат Павленко Альона Леонідівна, яка на підставі довіреності від 04.12.2023 року представляє інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДВА ПЛАТАНИ.

З матеріалів господарської справи вбачається, що 04.06.2021 року між адвокатом Павленко Альоною Леонідівною (виконавець) і Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Два Платани (клієнт, замовник) було укладено договір юридичного супроводу господарської діяльності № 34/06 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати йому послуги, пов`язані з юридичним обслуговуванням діяльності замовника (юридичні послуги), а замовник зобов`язався оплатити виконані виконавцем юридичні послуги в розмірі, у строки та в порядку встановленому чинним законодавством та умовами договору або додатковою угодою до договору.

Перелік юридичних послуг, які є завданням замовника визначається додатковою угодою до договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2 договору сторони погодили ціну договору. Зокрема, п. 2.1. унормовано, що сторони погоджують кожне замовлення окремо. Замовник здійснює оплату за юридичні послуги на підставі виставленого рахунку, на умовах передоплати.

Після виконання замовлень сторонами підписується акт виконаних робіт з урахування п. 4.2. договору (п. 2.3. договору).

Ціна договору складається з вартості всіх юридичних послуг, наданих виконавцем замовнику та зазначених в актах виконаних робіт, підписаних сторонами цього договору та скріпленими їх печатками з урахуванням розділу 4 цього договору (п. 2.3. договору).

За умовами п. 3.1. договору, перелік послуг, які фактично надані виконавцем замовнику (за визначений період), зазначаються виконавцем в акті виконаних робіт (за визначений період) разом з іншою інформацією, необхідною для складання такого акту. Складений виконавцем акт виконаних робіт надається замовнику для його перевірки, узгодження та підписання.

Відповідно до п. 5.2 договору замовник в повному обсязі оплачує погоджені з виконавцем послуги в строк 3-х (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку.

Договір діє з моменту набрання ним чинності до моменту його розірвання (припинення) (п. 8.1. договору).

Зазначений договір підписано між адвокатом та Об`єднанням без заперечень та зауважень.

На виконання вказаного вище договору юридичного супроводу господарської діяльності № 34/06 11.03.2024 року між Павленко Альоною Леонідівною (адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Два Платани (клієнт, замовник) до Додаткової угоди № 9 до договору № 34/06 від 04.06.2021 року було складено та підписано окреме доручення № 9, відповідно до якого сторони погодили наведене нижче: підготовка та подання пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 - у розмірі 1000 грн.; участь у судовому засіданні 1500 грн., підготовка заяв та клопотань від 500 грн. до 3000 грн. в залежності від обсягів та складності.

Адвокатом Павленко Альоною Леонідівною було сформовано для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Два Платани з метою здійснення оплати за надані юридичні послуги рахунок-фактуру: № 34/06-17 від 11.03.2024 року на суму 2500 грн., яку останнім було оплачено, що слідує із платіжної інструкції: №1745 від 11.03.2024 року на суму 2500 грн.

11.03.2024 року між Павленко Альоною Леонідівною (адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Два Платани (клієнт, замовник) до договору № 34/06 від 04.06.2021 року було складено та підписано акт наданого обсягу допомоги №9, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 2500 грн.: підготовка та подання пояснення до апеляційної скарги у справі №916/3278/21, участь у судовому засіданні 12.03.2024 року о 15:30.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса було залишено без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 без змін.

В подальшому, в установлений процесуальним законодавством п`ятиденний строк, 12.03.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. №910/24), у якому заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення щодо стягнення на користь Об`єднання витрат на правничу допомогу, надану відповідачу у зв`язку з участю у справі при її апеляційному перегляді у Південно-західному апеляційному господарському суді у розмірі 2 500 грн.

При цьому, обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник наголосив, що при розгляді даної справи у Південно-західному апеляційному господарському суді, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку із участю в даному судовому процесі на загальну суму вартості наданої правової (правничої) допомоги у зазначеному у клопотанні розмірі, що на його переконання підтверджується наданими письмовими доказами.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, сталу правову позицію відповідача щодо питань оскарження позивачем додаткової ухвали суду першої інстанції про відшкодування Об`єднанню витрат на правничу допомогу адвоката, кількість і тривалість судових засідань у даній справі, в яких брала участь представник Об`єднання в суді апеляційної інстанції (1 судове засідання), судова колегія вважає, що у даному випадку, відшкодуванню потребують витрати заявника за участь адвоката у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 12.03.2024 року у розмірі 800 грн.

В той же час, колегія суддів зазначає про наявність підстав вважати, що витрати Об`єднання, пов`язані із підготовкою та поданням пояснення до апеляційної скарги у справі №916/3278/21 у розмірі 1000 грн. є частково необґрунтованими, неспівмірними з предметом апеляційного перегляду, оскільки заявник був у достатній мірі обізнаний з матеріалами справи, що не потребувало на підготовку такої процесуальної заяви як письмові пояснення значного обсягу часу, з огляду на що вважає такий розмір витрат значно завищеним, що для ОСОБА_1 , м. Одеса буде становити надмірний фінансовий тягар. Відтак, достатньою, співмірною та обґрунтованою у даному разі буде сума 500 грн.

Отже, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір такої допомоги адвоката у сумі 2500 грн. є частково обґрунтованим, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим у своїй сукупності буде розмір відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу за апеляційний перегляд додаткової ухвали суду першої інстанції - 1300 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" від 12.03.2024 року про ухвалення додаткового рішення (вх. №910/24) щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 та таким, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" від 12.03.2024 року про ухвалення додаткового рішення (вх. №910/24) щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Два Платани (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 2/1, код ЄДРПОУ 36796376) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 1300 грн.

Відмовити у задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДВА ПЛАТАНИ" від 12.03.2024 року про ухвалення додаткового рішення (вх. №910/24) щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 року у справі №916/3278/21 у розмірі 1200 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина додаткової постанови проголошені в судовому засіданні 26.03.2024 року.

Повний текст додаткової постанови складено 26 березня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.С. Богацька Г.П. Разюк