Ухвала

від 11.06.2024 по справі 916/3278/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3278/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представника позивача - Кокарєва Андрія Павловича (адвоката)

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани"

про ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани"

про визнання протиправною діяльності голови правління та визнання недійсним рішення.

Хронологія спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" (далі - ОСББ), оскаржуючи діяльність голови правління та рішення загальних зборів.

2. 13.07.2022 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, про часткове задоволення позову, визнав недійсними рішення загальних зборів, а в решті позову відмовив.

3. 18.04.2023 Верховний Суд прийняв постанову за касаційною скаргою ОСББ про скасування цих судових рішень і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. 31.10.2023 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.

5. ОСББ заявило до суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 50 735,25 грн, а позивач з цього приводу заперечив повністю. Відповідач додатково заявив про відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

6. 19.12.2023 Господарський суд Одеської області постановив додаткову ухвалу, залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, про часткове задоволення заяви ОСББ.

7. ОСОБА_1 оскаржив до Верховного Суду ці судові рішення.

8. 14.05.2024 Верховний Суд прийняв постанову про залишення без змін додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

9. 17.05.2024 ОСББ звернулося до Верховного Суду з клопотанням про розподіл судових витрат, в якій просить прийняти додаткову постанову та стягнути з ОСОБА_1 5 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи.

10. 03.06.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про призначення цього клопотання до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.06.2024.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. 06.06.2024 ОСОБА_1 заявив клопотання про зменшення розміру заявлених витрат до 0 (нуля) грн і відмовити у задоволенні цього клопотання. Мотивував тим, що:

- в окремому дорученні від 22.04.2024 № 6/2 до договору юридичного супроводу господарської діяльності ОСББ від 04.06.2021 № 34/06 міститься домовленість сторін про підготовку адвокатом відзиву на касаційну скаргу на судові рішення в іншій справі -№ 719/392/21;

- у названому вище договорі та окремому дорученні сторони домовилися про надання адвокатом правової, а не правничої допомоги у справі № 916/3278/21;

- виявлені розбіжності у реквізитах окремого доручення, а також у призначеннях платежу платіжних документів про перерахування ОСББ адвокату коштів;

- тривалість судових засідань у суді касаційної інстанції була короткою, а тому вартість адвокатських послуг за участь адвоката у судових засіданнях неспівмірна;

- відсутній детальний опис виконаних адвокатом робіт, тоді як акт наданого обсягу правової допомоги від 14.05.2024 № 10 таким не є.

Позиція Верховного Суду

12. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

13. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (статті 16 цього ж Кодексу).

14. Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

15. Частинами першою, другою статті 126 цього ж Кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

16. Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17. Ці норми визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

18. Аналіз частини четвертої статті 129 цього ж Кодексу дає підстави зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодувати свої судові витрати.

19. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у вирішенні заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначені особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

20. Пункт 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачає, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

21. Аналіз положень частин третьої - четвертої цієї ж статті дає підстави дійти висновку, що у разі, якщо при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) не було вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою сторони у тому самому складі ухвалити додаткове судове рішення. Заява сторони про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута протягом десяти днів із дня надходження. У разі, якщо така заява підлягає задоволенню, суд ухвалює додаткове рішення (постанову). У випадку, якщо суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення та вона не підлягає задоволенню, то суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення.

22. Так, предметом касаційного оскарження у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 була додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, ухвалена за наслідком перегляду цієї ухвали, у справі № 916/3278/21.

23. На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення ОСББ просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції під час перегляду додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 916/3278/21.

24. Утім, норми статті 244 ГПК України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового рішення, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті. Таке рішення не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).

25. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно із частиною першою статті 244 ГПК України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

26. Водночас, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21).

27. Як зазначено раніше, положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.

28. Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 цього ж Кодексу передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

29. Разом з тим, положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

30. Отже, положеннями цієї статті обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).

31. Крім того, зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 цього ж Кодексу).

32. Оскаржувана в апеляційному і касаційному порядках додаткова ухвала не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки суд не вирішував спір по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України. Адже 14.05.2024 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 916/3278/21 про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024. Тобто суд касаційної інстанції не ухвалював рішення по суті спору, а лише вирішив окреме процесуальне питання правильності розподілу судових витрат. Тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у порядку статті 244 ГПК України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ під час перегляду додаткової ухвали в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

33. З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСББ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 916/3278/21 у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 916/3278/21 у суді касаційної інстанції, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко