Постанова

від 14.05.2024 по справі 916/3278/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3278/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Авдонін О.В., Кокарєв А.П. (адвокат),

відповідача - Павленко А.Л. (адвокат), Павленко Р.А. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області

(суддя - Нікітенко С.В.)

від 19.12.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Діброва Г.І., судді - Богацька Н.С., Разюк Г.П.)

від 12.03.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани"

про визнання протиправною діяльності голови правління та визнання недійсним рішення.

Короткий зміст позовних вимог, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу та рух справи

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Два Платани" (далі - ОСББ), в якому просив:

- визнати протиправною діяльність голови правління ОСББ ОСОБА_2 щодо організації та проведення загальних зборів ОСББ під час дії обмежень, які введені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 при встановленні "червоного" рівня епідемічної небезпеки та недотримання вимог статуту ОСББ щодо дотримання кворуму присутніх на загальних зборах;

- визнати недійсними рішення Загальних зборів ОСББ від 08.04.2021, які оформлені у вигляді протоколу без номеру загальних зборів, проведених 08.04.2021 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

2. Господарський суд Одеської області рішенням від 13.07.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, позов задовольнив частково, визнав недійсними рішення загальних зборів ОСББ від 08.04.2021, які оформлені протоколом від 08.04.2021, у задоволенні решти позову відмовив.

3. Верховний Суд постановою від 18.04.2023 касаційну скаргу ОСББ задовольнив, скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Під час нового розгляду справи 23.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

5. Господарський суд Одеської області ухвалою від 31.10.2023 заяву ОСОБА_1 задовольнив, залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ про визнання протиправною діяльності голови правління та визнання недійсним рішення та повернув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 270 грн.

6. 31.10.2023 ОСББ звернулось до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 42 790,25 грн.

7. Господарський суд Одеської області призначив заяву ОСББ щодо стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду у судовому засіданні.

8. 08.11.2023 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із запереченнями, у яких позивач просив суд відмовити відповідачу в повному обсязі у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 42 790,25 грн у зв`язку із їх необґрунтованістю.

9. 09.11.2023 ОСББ подало до суду першої інстанції уточнення до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій відповідач просив суд стягнути 50 735,25 грн. Відповідач додатково заявив про відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг. До уточненої заяви додано платіжні доручення про сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

10. Заява про стягнення витрат на правничу допомогу та уточнена заява про стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтовані тим, що дії позивача недобросовісні, позивач зловживав процесуальними правами щодо звернення з позовом та заявлення клопотань про витребування доказів. Також ОСББ вказувало, що необґрунтовані дії позивача полягають у тому, що він подав заяву про залишення позову без розгляду вже після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, під час нового розгляду справи, що є підставою для відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу згідно з частинами п`ятою, шостою статті 130 ГПК України.

Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, заяву ОСББ про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ такі суми судових витрат: судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн; судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 540,00 грн; 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час первинного розгляду справи в Господарському суді Одеської області та 140,25 грн витрат пов`язаних з первинним розглядом справи; 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи; 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного розгляду справи; 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час повторного розгляду справи в Господарському суді Одеської області. У задоволенні решти вимог заяви відповідача відмовлено.

12. Судові рішення мотивовані таким:

- з урахуванням обставин цієї справи в діях позивача вбачається непослідовна поведінка сторони судової справи, яка виразилась у сукупності таких дій: поданні позовної заяви, заперечення проти задоволення апеляційної та касаційної скарги відповідача, а під час нового розгляду справи у підготовчому провадженні підтримання заявлених позовних вимог, подання клопотання про залучення нових доказів, подання клопотання про витребування доказів і наостанок, звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду;

- у цьому випадку під неправомірними діями позивача слід розуміти реалізацію ним свого права, передбаченого статтею 226 ГПК України, шляхом подання до суду заяви про залишення позову без розгляду, внаслідок якої суд залишив позов без розгляду, з огляду на що вимоги заявника про відшкодування йому за рахунок позивача судових витрат у справі є частково обґрунтованими (враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.04.2021 у справі № 924/804/20);

- витрати на правничу допомогу адвоката відповідача, виходячи з їх реальності та розумності, не є співмірними з такою допомогою, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 25 280,50 грн. Водночас позивач вже сплатив на користь відповідача 3 640,25 грн, які були стягнуті під час першого розгляду справи судом першої інстанції, а тому вказані кошти підлягають виключенню із задоволеної суми і слід стягнути 21 640,50 грн;

- також відшкодуванню підлягає судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 7 945 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

13. 02.04.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про стягнення судових витрат в розмірі 29 585,25 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

14. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, вкладених у постанові від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22, що для застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України суд має встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується;

- поведінка позивача не була непослідовною, адже під час первісного розгляду справи позов частково було задоволено. Через відсутність висновку Верховного Суду, що стало підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, позивач не міг спрогнозувати, що касаційну скаргу відповідача буде задоволено;

- підтримувати позов на тих самих підставах та з тими ж доказами з огляду на висновки Верховного Суду у цій справі (який направив справу на новий розгляд) було неефективно, що стало підставою для подання клопотання про залишення позову без розгляду;

- суди помилково поклали судові витрати на позивача, оскільки залишили поза увагою, що відповідач отримує безоплатну правову допомогу за рахунок держави та не застосували частину першу статті 126 ГПК України щодо виключення стосовно відшкодування витрат у разі, коли надання правничої допомоги здійснюється за рахунок держави;

- суди помилково прийняли уточнення до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки її подано з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України (ухвала постановлена 31.10.2023, повний текст складено 01.11.2023, а уточнену заяву подано 09.11.2023).

15. 24.04.2024 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.

16. Відзив на касаційну скаргу мотивовано таким:

- недобросовісні дії позивача полягають у оскарженні всього рішення ОСББ, яка фактично полягає у незгоді в усуненні його зі статутних органів ОСББ;

- про недобросовісні дії позивача відповідач заявляв у клопотанні до суду касаційної інстанції про зупинення виконання судових рішень, яке було мотивовано необхідністю відрахувань з бюджету ОСББ внесків з його бюджету у розмірі 941 147, що могло призвести до невиплати заробітних плат штатним працівникам;

- позивач ініціював та розпочав тривалий судовий процес для реалізації власної мети щодо своїх інтересів і наостанок заявив про залишення позову без розгляду;

- суди розглядали дії позивача у їх сукупності з іншими необґрунтованими діями позивача, які стали підставою для звернення відповідача за правовою допомогою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

17. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

18. Згідно з частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

19. Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

20. Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, на яку посилається скаржник).

21. При цьому порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 130 ГПК України.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

23. Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22, на яку посилається скаржник, зробив такі висновки:

- правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11.);

- при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12.).

24. Також Верховний Суд у пункті 6.5. постанови від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 сформував висновок, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

25. Суд касаційної інстанції враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

26. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

27. Суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України за заявою позивача.

28. Так, суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат, врахували, що розгляд справи неодноразово відбувався судами всіх інстанцій; після її перегляду судом касаційної інстанції та надходженням на новий розгляд, який тривав п`ять місяців, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, подавав клопотання про залучення нових доказів, про витребування доказів і після цього подав заяву про залишення позову без розгляду і дійшли висновку щодо непослідовності та необґрунтованості дій позивача щодо користування процесуальними правами, що є підставою для відшкодування судових витрат на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

29. Отже суди, на підставі встановлених обставин справи щодо непослідовності дій позивача у їх сукупності (звернення з позовом, заперечення проти апеляційної та касаційної скарг, підтримання позову під час нового розгляду, заявлення клопотання про витребування і залучення нових доказів і подання заяви про залишення позову без розгляду) встановили і зазначили у судовому рішенні про необґрунтовані дії позивача і в чому вони полягали. А тому доводи скаржника щодо недотримання судами обов`язку зі встановлення обставин, які вказують на необґрунтованість дій позивача не відповідають дійсності.

30. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

31. При цьому доводи скаржника у касаційній скарзі зводяться до цитування змісту усієї постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 і акцентуванням уваги на висновках, що подання позову не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача, а відмова від позову є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства.

32. По-перше, за обставинами справи № 905/1840/21 позивач відмовився від позову, а не заявив про залишення позову без розгляду на відмінно від справи, яка переглядається.

33. По-друге, підставою для відмови від позову (в частині заявлених вимог до відповідача 1) став початок процедури банкрутства відносно відповідача 1 під час проведення підготовчого засідання у справі, а тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди помилково не врахували мотиви, з яких виходив позивач при поданні заяви про відмову від позову у цій частині, і які явно не свідчать про недобросовісну поведінку позивача та не спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.

34. Натомість у справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду із заявою про залишення позову без розгляду, не навів жодної причини подання такої заяви, а лише обмежився посиланням на таке право, передбачене пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України.

35. У справі № 910/5911/22, на висновки у якій посилається скаржник, відповідач доводив необґрунтованість дій позивача тим, що останній звернувся з аналогічним спором у іншій справі. Однак, такі обставини не були встановлені під час розгляду справи № 910/5911/22 і, відповідно, не встановлено необґрунтованості дій позивача.

36. У справі, що переглядається суди дійшли висновку про необґрунтованість дій позивача через непослідовність його дій та ураховуючи інші фактичні обставини справи (розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підтримання вимог під час нового розгляду, подання клопотань під час нового розгляду справі і після цього подання заяви про залишення позову без розгляду).

37. Постанови Верховного Суду не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статті 129, частини п`ятої 130 ГПК України, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями.

38. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника, що підтримувати позов на тих самих підставах та з тими ж доказами з огляду на висновки Верховного Суду у цій справі (який направив справу на новий розгляд) було неефективно, що стало підставою для подання клопотання про залишення позову без розгляду.

39. Підставою для направлення цієї справи на новий розгляд (постанова Верховного Суду від 18.04.2023) стало неправильне застосування положень частин 15, 16 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо безумовної підстави для скасування рішення ОСББ та необхідністю встановлення, чи всі рішення, оформленні протоколом №1/21 від 08.04.2021, порушують права позивача, а не неефективно обраний спосіб захисту. А тому такі доводи визнаються необґрунтованими.

40. Крім того, Верховний Суд визнає необґрунтованими посилання скаржника щодо застосування частини першої статті 126 ГПК України, мотивуючи це тим, що витрати на відшкодування на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідачу надається правова допомога за рахунок держави.

41. Водночас вказаний довід не був підставою заперечень в судах і жодних доказів на підтвердження вказаної обставини позивач не надав. Суди дослідили подані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат (договір, додаткові угоди, акти, платіжні доручення), згідно з якими між відповідачем та адвокатом склались правовідносини з надання правової допомоги на оплатній основі, а не отримання безоплатної вторинної правничої допомоги.

42. Також суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на помилкове прийняття судами уточнень до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки її подано з пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України з огляду на таке.

43. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

44. Тобто недотримання п`ятиденного строку подання доказів на підтвердження понесених витрат є підставою для залишення без розгляду заяви про подання доказів після ухвалення рішення суду.

45. Як встановлено судами, перша заява про відшкодування витрат на правову допомогу з доказами понесення витрат (крім судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг) були подана в межах п`яти днів, з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

46. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

47. Якщо судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

48. Відповідно до частини другої статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

49. Питання повернення судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг під час постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не вирішувалось.

50. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що докази сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг були наявні в матеріалах справи до постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, оскільки були долучені ОСББ до апеляційної та касаційної скарг, а тому у суду першої інстанції відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 та частини п`ятої статті 130 ГПК України були підстави для здійснення розподілу судових витрат за результатами нового розгляду та наявні докази понесення відповідачем витрат зі сплати судового збору за подання вказаних скарг.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши додаткову ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 та додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі № 916/3278/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко