Постанова

від 21.03.2024 по справі 910/21381/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Справа№ 910/21381/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року

у справі №910/21381/13 (суддя Нечай О.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.07.2013 у третейській справі №331/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДП"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у задоволенні заяви АТ "Сенс Банк" про заміну сторони у виконавчому документі у справі №910/21381/13 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Сенс Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Сенс Банк" про заміну сторони у виконавчому документі у даній справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 23.01.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21381/13.

29.01.2024 року через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв`язку до суду від скаржника надійшли докази сплати судового збору у сумі 2 920,00 грн.

01.02.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/21381/13/620/24 від 29.01.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 для розгляду справи №910/21381/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді Отрюх Б.В., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 108,00 грн.

12.02.2024 засобами електронного зв`язку, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 06.02.2024 року надано докази сплати судового збору у розмірі 108,00 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2024 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 21.03.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представники учасників провадження у справі в судове засідання 21.03.2024 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через систему "Електронний суд" та засобами електронного зв`язку у відповідності до ч.6 ст.120 ГПК України, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

21.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2013 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.07.2013 у третейській справі № 331/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "ВДП" про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.07.2013 у третейській справі № 331/13 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "ВДП" про звернення стягнення на предмет застави. Для задоволення грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-11/47 від 16.03.2007 в сумі 2857186,68 грн., звернено стягнення на предмети застави, що належать ТОВ "ВДП", у тому числі:

- за Договором застави майна № 02-10/832 від 16.03.2007, що посвідчений 16.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1247, а саме:

1. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

2. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

3. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

4. Екструзійна лініяР-65. 2005 року випуску;

5. Екструзійна лініяР-65. 2005 року випуску;

6. Екструзійна лініяР-65. 2005 року випуску;

7. Екструзійна лініяР-65. 2005 року випуску;

8. Компресорна установка ROLLAIR 125, 2005 року випуску;

9. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

10. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

11. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

12. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

13. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

14. Штаблер DD-9, 2005 року випуску;

15. Дробильна установка VF-8, 2005 року випуску;

16. Дробильна установка VF-8, 2005 року випуску;

17. Дробильна установка VF-8, 2005 року випуску;

18. Дробильна установка VF-8, 2005 року випуску;

- за Договором застави майна № 02-10/833 від 16.03.2007, що посвідчений 16.03.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1248, а саме:

1. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

2. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

3. Формувальна лінія-автомат ХС-66, 2005 року випуску;

4. Екструзійна лінія НSGР-12-М, 2002 року випуску;

5. Компресорна установка GА50VSD, 2002 року випуску;

6. Штаблер DD-9, 2006 року випуску;

7. Подрібнююча установка VF-8Х, 2006 року випуску

шляхом його продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною продажу, яка встановлюється на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій; стягнуто з ТОВ "ВДП" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" третейський збір у сумі 25500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

21.05.2014 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.07.2013 у третейській справі № 331/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 видано відповідні накази.

02.12.2023 року, згідно зазначених на конверті відомостей, АТ "Сенс Банк" звернувся до місцевого господарського суду із заявою про заміну стягувача - ПАТ "Укрсоцбанк" його правонаступником - АТ "Сенс Банк" у наказі Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі №910/21381/13.

В обґрунтування вказаної заяви АТ "Сенс Банк" зазначає, що 15.10.2019 права та обов`язки ПАТ "Укрсоцбанк" перейшли до АТ "Сенс Банк" (попередня назва АТ "Альфа-Банк") внаслідок припинення ПАТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Сенс Банк" відповідно до положень ст.ст. 104-106 ЦК України та Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків".

За наслідками розгляду заявлених у заяві вимог ухвалою суду від 20.12.2023 року у задоволенні заяви АТ "Сенс Банк" про заміну сторони у виконавчому документі у справі №910/21381/13 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що станом на дату звернення до суду із цією заявою строк пред`явлення його до виконання сплив, однак матеріали справи не містять доказів переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення даної ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи ту обставину, що виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані ч. 1 ст. 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16).

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті Господарського процесуального кодексу України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №2-7763/10.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГКП України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 ГПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 52 ГПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 334 ГПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Тобто поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач і боржник користуються правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі №34/425 та від 08.02.2022 року у справі №2-7763/10.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №2-7763/10 також зауважила, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань судочинства, передбачених процесуальними кодексами України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в наказі Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/21381/13 встановлено строк, протягом якого він може бути пред`явлений до примусового виконання, а саме - до 21.05.2015 року, а відтак станом на дату звернення до суду із заявою про заміну стягувача у наказах (02.12.2023 року) строк пред`явлення його до виконання сплив.

Разом з тим, на момент розгляду даної заяви в суді першої інстанції матеріали справи не містили доказів переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і, як зазначав заявник у заяві наказ Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року у справі №910/21381/13 на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно ч. 1 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Однак АТ "Сенс Банк" не порушував питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а суд першої інстанції, за відсутності такої заяви, був позбавлений права вирішувати питання про можливість поновлення такого процесуального строку.

Судова колегія наголошує, що за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва у відповідних правовідносинах.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви АТ "Сенс Банк" про заміну сторони у виконавчому документі у справі №910/21381/13.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, АТ "Сенс Банк" просить долучити до матеріалів справи копію постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві (ВП60090488) від 05.11.2020 року про повернення наказу №910/21381/13 від 21.05.2014 року стягувачу,

За твердженням скаржник, такий доказ спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність обставин переривання строків для пред`явлення наказу до примусового виконання, однак апелянт був позбавлений можливості долучити вказаний документ до матеріалів справи, оскільки не був повідомлений про судовий розгляд, а норми ГПК України, які регулюють питання заміни стягувача у виконавчому документі, не містять обов`язку доведення не пропуску заявником строку пред`явлення виконавчого документа при звернення до суду з такою заявою.

З даного приводу судова колегія зазначає, що за змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Як встановлено судом, скаржником не зазначено об`єктивних обставин та не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання таких доказів суду першої інстанції ще до прийняття оскаржуваної ухвали.

Посилання скаржника на не повідомлення його про судовий розгляд спростовується матеріалами справи, зокрема, наявним в матеріалах справи поштовим поверненням із штрихкодовим ідентифікатором 0600067034462 про отримання 11.12.2023 року ухвали суду від 06.12.2023 року про призначення до розгляду заяви АТ "Сенс Банк" про заміну сторони до розгляду на 20.12.2023.

В свою чергу, твердження скаржника про те, що норми ГПК України, які регулюють питання заміни стягувача у виконавчому документі, не містять обов`язку доведення не пропуску заявником строку пред`явлення виконавчого документа при звернення до суду з такою заявою, колегією суддів відхиляються, оскільки в силу приписів ч.ч.3,4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, факт недолучення банком копії постанови державного виконавця до заяви про заміну сторони правонаступником залежав виключно від волевиявлення скаржника, тобто мав суб`єктивний характер.

Отже, судова колегія не вбачає в даному випадку виняткових обставин, з яким законодавство пов`язує можливість прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, скаржником в даному випадку не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, на переконання колегії суддів, прийняття та дослідження судом апеляційної інстанції вказаного вище додаткового документу в якості доказу по справі порушуватиме принцип диспозитивності.

За таких обставин, оскільки в порушення свого обов`язку банком не надано такого доказу до дня прийняття оскаржуваної ухвали, на час розгляду справи в суді першої інстанції вказаний доказ в матеріалах справи був відсутній і місцевий господарський суд не мав можливості його дослідити, а скаржником, в свою чергу, не обґрунтовано об`єктивними причинами неможливість їх подання до суду першої інстанції, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції для його прийняття до уваги у якості належного доказу на підтвердження викладених АТ "Сенс Банк" в апеляційній скарзі обставин переривання строків для пред`явлення наказу до примусового виконання.

Відтак, апеляційним судом в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а посилання апелянта на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу скаржника, що відмова суду у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документів в даному випадку не порушує прав АТ "Сенс Банк", оскільки він не позбавлений можливості повторно звернутись до господарського суду міста Києва з відповідною заявою, долучивши до неї всі необхідні документи.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 року у справі №910/21381/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 25.03.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

Б.В. Отрюх