Ухвала

від 26.03.2024 по справі 903/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 березня 2024 року Справа № 903/534/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від ТОВ «ЮК Дистрибьюшн»: Ряполова-Радчеко Г.О. ордер серія АІ №1423604 від 11.07.2023

від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»: Ганчар І.Д. ордер серія АІ №1557874 від 28.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК Дистрибьюшн про визнання грошових вимог

по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+».

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Авіон +».

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон +».

16.07.2023 представник ТзОВ ЮК Дистрибьюшн надіслала на адресу суду заяву про визнання кредитором з грошовими вимогами до ТОВ Авіон+ у розмірі 73 622,38 грн, з яких: 61054,38 грн сума основного боргу, 5368 грн судовий збір,- 7200 грн витрати на правничу (правову) допомогу (т.62, а.с.197-234).

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК Дистрибьюшн про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.62, а.с.237).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву ТОВ ЮК Дистрибьюшн з грошовими вимогами до боржника, залишено без руху (т.62, а.с.239-240). Запропоновано «Діст Сістем» не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки, а саме подати:

- докази направлення на юридичну адресу боржника копії заяви і додані до неї документи (опис вкладення та квитанція);

- письмове обгрунтування вимог на суму 7200,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу.

Ухвалу суду від 25.01.2024 надіслано ТОВ ЮК Дистрибьюшн та доставлено до електронного кабінету 25.01.2024 о 19:25 год (т.62, а.с.241).

Отже, строк для усунення недоліків до 05.02.2024.

01.02.2024 представник ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, а саме долучила до матеріалів справи докази направлення на юридичну адресу боржника копії заяви і додані до неї документи (опис вкладення та квитанція); детальний опис виконаних адвокатом робіт в обґрунтування вимог в розмірі 7200 грн. витрат на правничу (правову) допомогу (т.62, а.с.242-247).

Ухвалою суду від 02.02.2024 заяву ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 26.03.2024 о 10:15 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Авіон + (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010) протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали подати до суду видаткові накладні №3101458 від 31.01.2022 на суму 54054,38 грн. та №0702372 від 07.02.2022 на суму 7000,0 грн (т.62, а.с.248-249).

14.02.2024 представник ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» надіслала на адресу суду лист, яким долучила до матеріалів справи оригінали документів, а саме накладгу №3101458 від 31.01.2022 та №0702372 від 07.02.2022 (т.62, а.с.270-272).

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

Щодо заяви ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» зазначив, що надані на підтвердження грошових вимог видаткові накладні підтверджують, що товар було поставлено на адресу: м. Херсон перед початком збройної агресії. З підстав, наведених вище (окупація м.Херсон) у боржника відсутні примірники первинних документів на які посилається кредитор (т.16, а.с.10 на звороті).

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

22.03.2024 представниця ініціюючого кредитора сформувала в системі «Електронний суд» заперечення щодо визнання вимог ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», в яких просить відмовити у визнанні кредиторських вимог в розмірі 73622,38 грн (т.62, а.с.273-281).

22.03.2024 представниця ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи (т.62, а.с.290-294).

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представниця кредитора ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» просила суд відкласти розгляд заяви про визнання грошових вимог, заяву задовольнити в повному обсязі.

Представниця ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» просила суд відмовити у відкладенні розгляду справи та у визнанні грошових вимог, з підстав, які викладені у запереченнях.

Протокольною ухвалою від 26.03.2024 суд відмовив у відкладенні розгляду справи.

У визначений судом день та час боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.

Заслухавши в судовому засіданні представників ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» та ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, 03.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (далі - ТО В «ЮК Дистрибьюшн» та/або Постачальний та/або Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (далі - ТОВ «Авіон+» та/або Покупець та/або Боржник) було укладено договір поставки № 031020-001/309 (далі договір, т.62, а.с.204-209).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що поставляється в період дії договору, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається у накладних, які прирівнюється до специфікації (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, поставка товарів здійснюється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010 р.), місце поставки - склад Постачальника, розташований у с. Білогородка, Києво-Святошинському районі, Київської області або - інший склад зазначений сторонами при погодженні Замовлення.

У відповідності до п.п.2.3-2.4 договору, не залежно від базису поставки, разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи (технічний паспорт, документ про якість тощо), які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. Якщо разом з товаром вказані документи не передані, то Постачальник зобов`язаний не пізніше 10-дснного строку з дати передачі товару Покупцю надати останньому вказані документи.

Право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника (Перевізника) за накладною (транспортним документом).

Згідно п.6.1. договору, ціни на товари, що постачаються Постачальником, є вільними відпускними і погоджуються сторонами до моменту поставки. Сторони визначають, що ціни на товари, можуть змінюватися Постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Перегляд цін на товари, які пропонуються Постачальником до поставки за цим договором, здійснюється Постачальником самостійно і доводиться на вимогу Покупця під час погодження замовлення на товар.

У відповідності до п.п.7.1-7.3 договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів здати поставки товару Постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати. Поставлений товар категорії Іграшки/Роботи покупець остаточно повинен сплатити не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі.

Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору, а у випадку передоплати у порядку передбаченому п. 7.8. даного Договору. При здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалася (п.7.3 договору).

З доводів заявника слідує, що на виконання умов п. 1.1. договору, Кредитор у зумовлені сторонами строки поставив, а Боржник прийняв товар за видатковими накладними (т.62, а.с.210-212):

№3101458 від 31.01.2022 на суму 54054,38 грн.

№ 0702372 від 07.02.2022 на суму 7 000 грн.

на загальну суму 61 054,38 грн.

Таким чином, Кредитор доводить, що належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором поставки № 031020-001/309 від 03.10.2020.

Всупереч умовам договору, отриманий товар за видатковими накладними № 3101458 від 31.01.2022 та № 0702372 від 07.02.2022 Боржник не оплатив, внаслідок чого, станом на день звернення із заявою у ТОВ «Авіон+» перед ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» утворилася заборгованість в розмірі 61 054,38 грн.

Кредитор зазначає, що завірені підписом та печаткою Боржника видаткові накладні №3101458 від 31.01.2022 та № 0702372 від 07.02.2022 у Кредитора відсутні, оскільки обидва екземпляри видаткових накладних були направлені Боржнику разом із товаром, проте примірник Кредитора повернутий Боржником так і не був.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару ТОВ «Авіон+», кредитор долучив складені ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» та зареєстровані в передбаченому законом порядку податкові накладні (т.62, а.с.213-214):

№ 426 від 31.01.2022 на суму 54054,38 грн.

№ 353 від 07.02.2022 на суму 7000 грн.

Вищезазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, містять найменування отримувача (покупця) товару, а саме ТОВ «Авіон+».

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як слідує з матеріалів заяви, видаткові накладні №3101458 від 31.01.2022 на суму 54054,38 грн, № 0702372 від 07.02.2022 на суму 7000 грн не підписані боржником, а також відсутні докази товаросупроводжувальних документів, як передбачено умовами договору (п.2.4 договору).

Кредитор повідомив, що у ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» відсутні дані накладні та не можуть бути надані суду для ознайомлення, оскільки обидва екземпляри видаткових накладних були відправлені Боржнику разом з товаром для підписання, проте, другий екземпляр накладної так і не був повернутий Боржником.

За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

у ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» не надало товарно-транспортних накладних, як доказу, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів і є документальним підтвердженням реальності здійснення господарської операції з поставки.

Верховний Суд у постанові №520/223/20 від 13.07.2022 визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21 зазначив: заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Отже, обставини наявності кредиторських вимог до Боржника можуть бути доведені лише первинними бухгалтерськими документами, які є належними доказами для встановлення обставин, що підтверджують кредиторські вимоги.

Щодо зареєстрованих податкових накладних.

Податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.

Органи податкової служби (ЗІР, категорія 101.17; ІПК ГФС от 16.03.2020 № 1092/6/99- 00-07-03-02-06/ІПК), зазначають, що дані податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) формуються на підставі первинних документів. Тобто, спочатку складається первинний документ (видаткова накладна), що підтверджує факт здійснення операції, а потім на його підставі виписується ПН.

Верховний Суд у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 зазначив:

51. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

52. Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Для податкового обліку має значення саме факт постачання товарів постачальником, вказаним у первинних документах

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №916/922/19 від 04.11.2019 №905/49/15.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Суд приходить до висновків про те, що подані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази, зокрема договір та видаткові накладні, не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

На думку ВС, у разі наявності недоліків первинних документів та невизнання боржником постачання спірного товару сторони можуть доводити таке постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 ). Суд зазначив, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, постаченого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо)».

Враховуючи те, що у ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» відсутні первинні бухгалтерські документи, як належні та допустимі докази для встановлення обставин існування кредиторської заборгованості, то встановлювати такі обставини з самого лише факту реєстрації ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» податкової накладної, яка дає право на податковий кредит, - є неможливим.

Щодо акту звірки (т.62, а.с.215-216), акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з цим, як слідує з долученого акта звірки (т.62, а.с.215-216, останній не підписаний боржником та не скріплений печаткою, а отже не є належним доказом.

Отже, ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» до заяви з кредиторськими вимогами не надав ані підписаних Боржником видаткових накладних, ані товарно-транспортних накладних, то ним не додано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, що підтверджують його кредиторські вимоги, а тому такі кредиторські вимоги в розмірі 73 622,38 грн. не підлягають до задоволення.

Оскільки заява про визнання грошових вимог до боржника до задоволення не підлягає, то й відсутні підстави про визнання вимог в частині сплати судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (п.2, ч.2 ст.47 КУзПБ).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК Дистрибьюшн про визнання грошових вимог до боржника по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 26.03.2024.

Суддя І. О. Гарбар