Ухвала

від 20.03.2024 по справі 910/12282/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/12282/21

За скаргоюОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовичау справі№910/12282/21за позовомАкціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимус Еліт» 2. ОСОБА_1

просолідарне стягнення 856 247,37 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін: від стягувача:Пашкова Н.В. від заявника:ОСОБА_1 виконавець:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимус Еліт» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 856 247,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимус Еліт» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість кредитом у розмірі 799 094,52 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 51 677,85 грн. та заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту у розмірі 5 475,00 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимус Еліт» на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 6 843,86 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 6 843,85 грн.

10.01.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

19.12.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 розгляд скарги призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте ухвалою суду від 11.01.2024 зупинено провадження з розгляду скарги до повернення матеріалів справи №910/12282/21 до Господарського суду міста Києва на підставі п. 17.12 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 поновлено провадження у справі №910/12282/21 з розгляду скарги ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича та призначено розгляд в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 13.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 поновлено провадження у справі та призначено розгляд скарги на 13.03.2024.

В судовому засіданні 13.03.2024 судом оголошено перерву з розгляду скарги у зв`язку з наміром скаржника подати заяву про відвід судді Босого В.П. від розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Босого Вадима Петровича залишено без розгляду.

ОСОБА_1 в судове засідання 20.03.2024 з`явився, надав пояснення по справі, подану скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник стягувача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала пояснення по суті скарги, в її задоволенні просила відмовити повністю.

Всі інші учасники судового процесу, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши скаргу по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до приватного виконавця виконавчого органу Кудряшова Дмитра В`ячеславовича із заявами про примусове виконання рішення суду у даній справі про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 799 094,52 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 51 677,85 грн. та заборгованості за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту у розмірі 5 475,00 грн., а також стягнення судового збору у розмірі 6 843,85 грн. (накази суду від 10.01.2022 №910/12282/21).

На підставі вказаних заяв та відповідних виконавчих документів приватним виконавцем були винесені постанови від 12.12.2023 про відкриття виконавчих проваджень №73573975 та №73573827.

Відповідач 2 не погоджується із винесеними приватним виконавцем постановами про відкриття виконавчих проваджень у зв`язку з тим, що під час розгляду даної справи судом було порушено правила предметної та суб`єктної юрисдикції, а відтак позов про стягнення з нього заборгованості мав розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Так, накази Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 були видані на виконання рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили та не було скасовано в апеляційному порядку.

Відтак, стягувач правомірно звернувся до приватного виконавця з метою реалізації свого безумовного права на примусове виконання рішення, прийнятого на його користь.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

При цьому, боржником не наведено суду жодних підстав, які б свідчили про допущення приватним виконавцем порушень приписів Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанов від 12.12.2023 про відкриття виконавчих проваджень №73573975 та №73573827.

Фактично, всі викладені у скарзі ОСОБА_1 твердження зводяться виключно до непогодження ним із правомірністю розгляду справи Господарським судом міста Києва та ухвалення рішення від 16.12.2021.

В той же час, суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 не був позбавлений права скористатися гарантованими способами оскарження рішення суду у випадку непогодження з викладеними у такому рішення суду висновками, в тому числі, шляхом його апеляційного та касаційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича.

В той же час, скаржником не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення вказаною посадовою особою державної виконавчої служби будь-яких прав та законних інтересів скаржника.

Отже, доводи ОСОБА_1 , викладені у скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича, визнаються судом неправомірними, а тому підстави для її задоволення відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра В`ячеславовича відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 25.03.2024.

Суддя В.П. Босий