Вирок

від 26.03.2024 по справі 296/6587/20

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/6587/20

1-кп/296/62/24

Вирок

Іменем України

26 березня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019060020005297від19.12.2019за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , італійця, громадянина республіки Італія, уродженця міста Мілан, Італійська Республіка, з повною вищою освітою, працюючого в «RAC Energi», не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира 04.08.2020 надійшло кримінальне провадження № 12019060020005297від 19.12.2019за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.03.2023 № 147, у зв`язку з відставкою судді Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_9 , головуючим суддею у цьому кримінальному провадженні визначено суддю ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 19.12.2019 близько 08 год 10 хв ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Леха Качинського зі сторони вулиці Мала Бердичівська в напрямку вулиці Чуднівська у м. Житомирі, на нерегульованому пішохідному переході поблизу будинку АДРЕСА_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись на транспортному засобі до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а також, в порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху, під час того, як перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, будучи водієм іншого транспортного засобу, що рухався по сусідній смузі, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, внаслідок чого останній допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала в межах пішохідного переходу проїзну частину вул. Леха Качинського у м. Житомирі з ліва на право відносно руху транспортного засобу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), лінійного перелому лобної кістки праворуч, передньої стінки правої гайморової пазухи, правобічного травматичного гематосинусу, забою головного мозку та гематоми в лобно-скроневій ділянці праворуч, а також: перелому верхніх гілок лобкових кісток справа та зліва, перелому сідничної кістки ліворуч та перелому крижової кістки праворуч.

Оскільки перелом лобної кістки справа (склепінні черепа) являється небезпечним для життя, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Так, необережні дії ОСОБА_6 , які виразились в порушенні вимог пунктів 12.3, 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані зач.2ст.286ККУкраїни,як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що вранці по АДРЕСА_2 їхав на автомобілі марки «Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на роботу. Під час руху його засліпило світлом зустрічний транспорт. Відчув з автомобілем зіткнення. Коли зупинився то побачив, що збив жінку. На лікування потерпілої витратив близько 20000 гривень.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання, що коли переходила дорогу на нерегульованому пішохідному переході поблизу будинку АДРЕСА_2 то її збив автомобіль, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження. Від отриманих травм проходила стаціонарне лікування. Під час перебування в лікарні, лікарські засоби купував обвинувачений. Потім чотири місяці продовжувала лікування вдома.

Заявлений позов про відшкодування заподіяної обвинуваченим матеріальної шкоди в сумі 3359,60 гривень та моральної шкоди в сумі 360000 гривень підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали провадження, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення,

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.

Водночас судзвертає увагу,що обвинувачений ОСОБА_6 за місцемроботи характеризуєтьсяпозитивно,на облікуу лікарянарколога тапсихіатра неперебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Відповідно до досудової доповіді, складеної філією Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, орган пробації, враховуючи інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, який не притягався до кримінальної відповідальності, а також низьку ймовірність вчинення ним повторних правопорушень та низький ризик небезпеки для суспільства, вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без його позбавлення волі на певний строк.

Наведені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відомості про його особу в своїй сукупності та співвідношенні, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та свідчать про можливість, у відповідності до ст. 69 КК України, при призначенні ОСОБА_6 покарання перейти доіншого,більш м`якоговиду основногопокарання,не зазначеногов санкціїстатті (санкціїчастини статті)Особливої частиницього Кодексуза цекримінальне правопорушення,а самеу виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів.

Враховуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, суд не застосовує до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думкусуду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

При вирішенні цивільного позову потерпілої суд виходить з наступного.

Адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у якому потерпіла просить стягнути на свою користь з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3359 (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень 60 копійок та моральну шкоду в розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування заявленого позову потерпіла вказала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, нервовому стресі, депресії, від яких не може оговтатися до цього часу. Внаслідок цієї події порушився нормальний ритм її життя та життєві зв`язки. Крім цього, обвинуваченим не компенсовано кошти, які вона витратила на проходження медичних процедур та купівлю ліків, що підтверджує копіями відповідних фіскальних чеків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 з приводу заявленого потерпілою позову надала показання, що є дочкою ОСОБА_5 . Після дорожньо-транспортної пригоди її мати ОСОБА_5 постійно перебувала у знервованому стані, має острах переходити дорогу, відвідувала психолога. Отримана матір`ю психологічна травма призвела до погіршення з нею взаємовідносин.

Адвокат ОСОБА_8 пояснив,що йогопідзахисний цивільний позов, заявлений потерпілою визнає частково, а саме: матеріальну шкоду в сумі 3359,60 гривень не визнає, оскільки відсутні докази щодо призначення лікарями потерпілій проходження відповідних медичних процедур та купівлі ліків, визначених у долучених до позовної заяви фіскальних чеках. Крім того, згідно правових позицій Великої Плати Верховного Суду відшкодування заподіяної матеріальної шкоди покладається на страховика. Заподіяну моральну шкоду потерпілій оцінює в 25000 гривень.

Судом встановлено,що між спільнимпідприємством уформі товаристваз обмеженоювідповідальністюСПТОВ «РІФ-1»,яке євласником транспортногозасобу марки«Renault»,моделі «Logan»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та АТ «СК «АРКС» було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за полісом № НОМЕР_2 , згідно якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000, 00 грн.

Строк дії договору визначений з 22.10.2019 до 21.10.2020. Тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди вказаний поліс був діючий.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018, справа № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Розмір заподіяноїшкоди,заподіяної здоров`юпотерпілої ОСОБА_5 не перевищуєвстановленого лімітуу договоріпро обов`язковестрахування цивільно-правової відповідальності,укладеному між спільнимпідприємством уформі товаристваз обмеженоювідповідальністюСП ТОВ «РІФ-1» з АТ «СК «АРКС», а отже належним відповідачем в частині відшкодування матеріальної шкоди має бути саме страховик АТ «СК «АРКС».

Таким чином,у задоволенніпозову потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слід відмовити.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Протиправність діяння, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вину ОСОБА_6 узаподіянніОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у ході судового розгляду доведено поза розумним сумнівом.

Предметом позову в частині стягнення моральної шкоди, є шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

На думку суду, заподіяні потерпілій тілесні ушкодження та її подальше лікування беззаперечно спричинили останній моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує, що внаслідок необережних дій обвинуваченого заподіяно потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою тривале лікування, проблеми зі станом здоров`я та погане самопочуття, перенесене потрясіння, значний фізичний біль, емоційний стрес, душевні страждання.

Відповідно до ст. 26-1 3 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже розмір страхової виплати страховиком щодо відшкодування моральної шкоди залежить від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки вматеріалах провадженнявідсутні відомостіщодо зверненняпотерпілої достраховика простягнення страховихвиплатзашкоду,заподіяну їїздоров`ю,а також дані щодо конкретної суми страхового відшкодування та кількості днів лікування потерпілої, підтверджених відповідним закладом здоров`я, суд не визначає розмір моральної шкоди, у тому числі мінімальний, який має бути виплачений страховиком.

Водночас,враховуючи вищевикладеніобставини справи,зокрема,характер татяжкість отриманихпотерпілою тілеснихушкоджень,тривалість лікування,глибину переживань,час ізусилля,які позивачдокладає длявідновлення свогоздоров`я,вік обвинуваченого,його матеріальнийстан,суд,виходячи іззасад розумності,виваженості тасправедливості,вважає необхіднимвизначити сумуморальної шкоди,завданої потерпілій ОСОБА_5 , яка підлягає стягненню з обвинуваченого, у розмірі 250000 грн.

Питання щодо речового доказу необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.12.2019 на автомобіль марки Рено, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який на праві власності належить « ІНФОРМАЦІЯ_2 ТОВ, який зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , в частині відчуження та розпорядження підлягає скасуванню.

Запобіжний захід у судовому провадженні не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави 6159 грн 28 коп витрат на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371,373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог потерпілої відмовити.

Речові докази: автомобіль марки Рено, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який на праві власності належить СП ТОВ «РІФ-1», який зареєстровано за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, 17 повернути власнику майна, - спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю СП ТОВ «РІФ-1» (код ЄДРПОУ 14339624).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 6159 (шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 28 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.12.2019 на автомобіль марки «Renault» моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який на праві власності належить СП ТОВ «РІФ-1», який зареєстровано за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, 17, в частині відчуження та розпорядження, скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасникам судового провадження вручити повний текст вироку в день його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1