Ухвала

від 09.12.2024 по справі 296/6587/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6587/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/551/24

Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

потерпілої: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

прокурора: ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060020005297 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 26 березня 2024 року, яким засуджено

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , італійця, громадянина республіки Італія, уродженця міста Мілан, Італійська Республіка, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

- ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог потерпілої відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 6 159 (шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 28 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.12.2019 на автомобіль марки «Renault» моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , який на праві власності належить СП ТОВ «РІФ-1», який зареєстровано за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, 17, в частині відчуження та розпорядження, скасовано.

Питання про речові докази вирішено згідно до ст. 100 КПК України і у цій частині вирок у апеляційному порядку не оскаржується.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд 19.12.2019 близько 08 год 10 хв ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Леха Качинського зі сторони вулиці Мала Бердичівська в напрямку вулиці Чуднівська у м. Житомирі,на нерегульованому пішохідному переході поблизу будинку № 11 по вулиці Леха Качинського в м. Житомирі, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, наближаючись на транспортному засобі до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а також, в порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху, під час того, як перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, будучи водієм іншого транспортного засобу, що рухався по сусідній смузі, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, внаслідок чого останній допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала в межах пішохідного переходу проїзну частину вул. Леха Качинського у м. Житомирі з ліва на право відносно руху транспортного засобу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), лінійного перелому лобної кістки праворуч, передньої стінки правої гайморової пазухи, правобічного травматичного гематосинусу, забою головного мозку та гематоми в лобно-скроневій ділянці праворуч, а також: перелому верхніх гілок лобкових кісток справа та зліва, перелому сідничної кістки ліворуч та перелому крижової кістки праворуч.

Оскільки перелом лобної кістки справа (склепінні черепа) являється небезпечним для життя, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Так, необережні дії ОСОБА_6 , які виразились в порушенні вимог пунктів 12.3, 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 оскаржує вирок в частині стягнення судом моральної шкоди в розмірі 250 000 грн. з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 . Просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вказує,що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у AT СК « АРКС» та був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної потерпілому моральної шкоди та відмовив у стягненні матеріальної шкоди виключно з обвинуваченого ОСОБА_6 . У вироку навіть не вказано як учасника даного кримінального провадження AT СК « АРКС», як того вимагають положення п.6 ч.2 ст.374 КПК України.

Зазначає, що суд не дав оцінку тому, що ОСОБА_6 підчас скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з СП ТОВ «РІФ-1. І не прийняв рішення в частині цивільної відповідальності власника автомобіля де обвинувачений на той час був водієм та виконував роботу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, міркування прокурора та потерпілої, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими та законними і апелянтом не оспорюється.

Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України та рішення суду щодо покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, у якому потерпіла просить стягнути на свою користь з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3359 (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень 60 копійок та моральну шкоду в розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень.(т.1 а.с.44-48)

Судом першої інстанції цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог потерпілої відмовлено.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених кримінальним правопорушенням, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На думку колегії суддів, цих вимог закону при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.

На переконання колегії суддів, аналіз норм ЦК України та висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.

Отже, шкода (у тому числі моральна) завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Однак, наведене вище не було враховано судом першої інстанцій при розгляді цивільного позову.

Зокрема, судом не було взято до уваги, що транспортний засіб марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не належав ОСОБА_6 , що фактично було встановлено судом шляхом вирішення питання про скасування арешту на майно та повернення транспортного засобу власнику СП ТОВ «РІФ-1».

Крім того, не було надано жодної оцінки контракту від 01.10.2019 року, яким діяв з 01.10.2019 року по 05.10.2020 року, саме на момент вчинення ДТП, наказу №740-к від 16.12.2016 року, характеристиці з місця роботи від 07.07.2020 року.

Таким чином, вирішуючи цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд не взяв до уваги вимог статей 1172, 1187, ЦК, не з`ясував з яким підприємством ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах і чи виконував він свої трудові (службові) обов`язки на момент вчинення ДТП.

Також є слушними доводи апелянта, що відшкодування шкоди з винуватця ДТП не можливе за наявності укладеного договору страхування.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» устраховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність СП ТОВ «РФІ-1» була застрахована у Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія «АРКС» на підставі страхового полісу №4212290 відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн.(т.1 а.с.74)

Натомість Страхову компанію «АРКС» не залучено у якості відповідача, під час розгляду справи.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди не можна вважати законним та обґрунтованим.

Зазначені порушення на переконання колегії суддів, є істотними, а тому суд апеляційної інстанції скасовує вирок, в цій частині з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 26 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду, якою вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 26 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасовано з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: