Рішення

від 25.03.2024 по справі 922/265/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/265/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 6, кімн. 8, код ЄДРПОУ 39950893) про стягнення 7 219,01грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3 010,95грн, пеню в розмірі 2 649,27грн, штраф в розмірі 301,09грн, збитки від інфляції в розмірі 1 051,08грн та 3% річних від суми боргу в розмірі 206,62грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 39950893.600040 від 21.06.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала суду від 31.01.2024, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.06.2021 між Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко"(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (відповідач) укладено договір поставки № 39950893.600040 (далі договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язвся передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу товар, а відповідач прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є засоби кріплення, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали, тощо (п.1.2 договору).

У п.2.1 договору сторони погодили, що товар передається партіями. Кільксть та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами визначаються видатковими накладними та (або) специфікаціями.

Поставка (передача) товару здійснюється за місцезнаходженням дного з складських приміщень позивача у місті Харкові на умовах ЕХW (франко-завод) у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакцій 2010 року). За погодженням сторін товар може бути поставленй на умовах, визначених сторонами (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної позивача, за якою відбулась передача товару відповідачу. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від позивача відповідачу за видатковою накладною.

У п.1.5 договору сторони погодили, що ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видатковим накладним (специфікаціям).

Відповідач, за умовами п.4.3 договору, зобов`язався здійснити оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 днів з моменту одержання товару покупцем.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на суму 3010,95грн, що підтверджується накладною № 29067 від 11.10.2021.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3 010,95грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткова накладна підписана з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування пені в розмірі 2 649,27грн, штрафу в розмірі 301,09грн, збитків від інфляції в розмірі 1 051,08грн та 3% річних в розмірі 206,62грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за товар у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 днів з моменту одержання товару покупцем.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем. Відповідачем в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу не спростовано наявність заборгованості, не отримання ним товару та не доведено припинення зобов`язання будь-яким передбаченим законом способом.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 3 010,95грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 17.10.2021 по 31.12.2023 у сумі 206,62грн та збитків від інфляції у сумі 1 051,08грн за період листопад 2021 року по грудень 2023 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 17.10.2021 по 31.12.2023 у сумі 206,62грн та збитків від інфляції у сумі 1 051,08грн за період листопад 2021 року по грудень 2023 року, суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2 649,27грн за період з 17.10.2021 по 29.01.2024 та 10% штрафу в розмірі 301,09грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3 дні стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

При цьому, у п.10.2 договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язаннч припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони досягли згоди, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням подовженого сторонами строку такого нарахування у 3 роки, та розрахунок штрафу у розмірі 10%, встановив, що даний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 649,27грн за період з 17.10.2021 по 29.01.2024 та 10% штрафу у розмірі 301,09грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 10000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, укладений між позивачем та адвокатом Погорілець Романом Васильовичем, договору від 24.12.2019 про внесення змін до договору про надання правової допомоги, платіжної інструкції № 360 від 23.01.2024, додаткового договору № 39950893/2 від 10.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, акту наданої правової допомоги від 11.01.2024, ордер серії АІ № 1519537.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.01.2024 між позивачем та адвокатом Погорілець Романом Васильовичем укладено договір про надання правової допомоги № 23162981, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати позивачу професійну (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а позивач оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

За умовами п.5.1 договору формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги позивачу за цим договором є гонорар.

Розмір гонорару, відповідно до п.5.2 договору, визначається за погодженням адвоката з позивачем. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, тощо) порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

24.12.2019 між сторонами договору укладено договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, за умовами якого адвокат з позивачем дійшли згоди внести зміни до п.7.1 договору № 23162981 від 11.01.2019, погодивши строк дії договору № 23162981, а саме: цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, договір пролонгується на кожний наступний строк, який складає 12 місяців.

Також, 10.01.2024 між позивачем та адвокатом було укладено додатковий договір № 39950893/2 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, який за домовленістю сторін визначає порядок оплати гонорару адвоката занадання правової допомоги позивачу у господарській справі за позовом ПАТ "Солді і Ко" до ТОВ "Компанія КАДМ" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 39950893.600040 від 21.06.2021, за умовами якого визначено вартість послуг, зокрема:

- аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих позивачем на підтвердження заборгованості ТОВ "Компанія КАДМ" та надання консультацій з даного предмету - 5 000,00грн;

- складання та подання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Компанія КАДМ" на користь позивача - 5 000грн.

Порядок оплати гонорару сторони погодили у п.5 цього договору, а саме позивач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату в розмірі 100% передоплати протягом 30 робочих днів після підписання сторонами цього додаткового договору.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який скріплюється підписами сторін (п.8 договору).

11.01.2024 між позивачем та адвокатом Погорілець Р.В. підписано акт наданої правової допомоги, у якому зазначено, що адвокатом надано правову допомогу відповідно до додаткового договору від 10.01.2024 № 39950893/2 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019 згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги. Розмір гонорару за надання правової допомоги становить 5 000,00грн (аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих позивачем на підтвердження заборгованості ТОВ "Компанія КАДМ" та надання консультацій з даного предмету); складання та подання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Компанія КАДМ" на користь позивача - 5 000грн.

Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вже зазначалось вище, позивач зобов`язався здійснити оплату в розмірі 100% передоплати протягом 30 робочих днів після підписання сторонами додаткового договору № 39950893/2 від 10.01.2024.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

За приписами п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу), покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАДМ" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 6, кімн. 8, код ЄДРПОУ 39950893) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) - 3 010,95грн основного боргу, 206,62грн 3% річних, 1 051,08грн збитків від інфляції, 2 649,27грн пені, 301,09грн штрафу, 3028,00грн судового збору, 10 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "25" березня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк