Постанова

від 10.07.2024 по справі 922/265/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/265/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х)

на рішення Господарського суду Харківській області від 25.03.2024 (повний текст складено та підписано 25.03.2024), ухвалене у складі судді Лавренюк Т.В.

у справі № 922/265/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a>,

про стягнення 7 219,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Солді і Ко» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 010,95 грн, пені у розмірі 2 649,27 грн, штрафу у розмірі 301,09 грн, збитків від інфляції у розмірі 1 051,08 грн та 3% річних від суми боргу у розмірі 206,62 грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 39950893.600040 від 21.06.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» 3 010,95 грн основного боргу, 206,62 грн 3% річних, 1 051,08 грн збитків від інфляції, 2 649,27 грн пені, 301,09 грн штрафу, 3028,00 грн судового збору, 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a>, яке просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- надати можливість ознайомитись з матеріалами справи;

- після отримання сертифікату ТПП долучити його до матеріалів справи;

- скаргу задовольнити та скасувати рішення суду у цій справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 у справі № 922/265/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/265/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 до надходження матеріалів справи.

06.05.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського Харківської області надійшли матеріали справи № 922/265/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме:

- надати до Східного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24;

- надати до Східного апеляційного господарського суду докази реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> в підсистемі «Електронний суд», що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали суду вручена апелянту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> 20.05.2024.

Отже, строк на усунення недоліків апеляційної скарги спливає 30.05.2024.

20.05.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> надійшло клопотання, в якому останній просить поновити та продовжити строк на подання апеляційної скарги до суду і надати строк до 21.05.2024 на реєстрацію в системі Електронний суд та поновити строк подання апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> про можливість усунення недоліків апеляційної скарги зазначених в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

29.05.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> надійшло клопотання про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> в підсистемі «Електронний суд».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24, ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено сторонам строк до 03.07.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 на час розгляду апеляційного провадження.

11.06.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 без змін.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

20.06.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> надійшло клопотання - письмові пояснення, в який останній просив зменшити судові витрати за цією справою на підставі розумності та справедливості при визначені розміру судових витрат, які у 3 рази перевищують ціну позову, не відповідають критеріям розумності та обґрунтованості, складності справи, визначивши розмір витрат на рівні 2 % від ціни позову.

Колегія суддів зауважує, що зазначене клопотання - письмові пояснення є за своєю сутті доповненням до апеляційної скарги, оскільки стосуються витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуті з відповідача на користь позивача за оскаржуваним рішенням. Проте, заперечень з цього приводу, апеляційна скарги не містить.

Водночас, у відповідності до ч. 1, 2статті 266 ГПК Україниособа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити їїпротягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Згідно з ч. 1статті 256 ГПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи убачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 25.03.2024, повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 25.03.2024, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 15.04.2024.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт, зокрема, посилався на те, що дізнався про існування рішення з відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень та 24.04.2024 звернувся з поданою апеляційною скаргою.

Таким чином, аналіз положеньстатті 266 ГПК Українидає підставу для висновку про те, що апелянт був наділений правом подати апеляційну скаргу та, зокрема, з клопотанням про доповнення чи зміни до неї, саме у строк, визначений законом для подання апеляційної скарги, а саме: у строк до 24.04.2024.

Відповідно достатті 118 ГПК Україниправо на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту ч. 1 статті266та статті118 ГПК Українидозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження(висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2022 у справі № 920/617/19).

За таких обставин, клопотання - письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> залишаються без розгляду.

20.06.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.06.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> був ознайомлений з матеріалами справи № 922/265/24.

Інші заяви, клопотання щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходили.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 21.06.2021 між Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ» (покупець) укладено договір поставки № 39950893.600040, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є засоби кріплення, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали, тощо (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що товар передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами визначаються видатковими накладними та (або) специфікаціями.

Поставка (передача) товару здійснюється за місцезнаходженням даного з складських приміщень постачальника у місті Харкові на умовах ЕХW (франко-завод) у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакцій 2010 року). За погодженням сторін товар може бути поставлений на умовах, визначених сторонами (п.2.3 договору).

Згідно з п.2.4 договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною.

Відповідно до п.1.5 договору сторони погодили, що ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видатковим накладним (специфікаціям).

Згідно з п.4.3 договору оплата за договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 днів з моменту одержання товару покупцем.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на суму 3010,95 грн, що підтверджується накладною № 29067 від 11.10.2021.

Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткова накладна підписана з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, відповідач на виконання п. 4.3. договору, мав оплатити товар до 16.10.2021.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3 010,95 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування пені у розмірі 2 649,27 грн, штрафу у розмірі 301,09 грн, збитків від інфляції у розмірі 1 051,08 грн та 3% річних в розмірі 206,62 грн.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» 3 010,95 грн основного боргу, 206,62 грн 3% річних, 1 051,08 грн збитків від інфляції, 2 649,27 грн пені, 301,09 грн штрафу, 3028,00 грн судового збору, 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, у зв`язку з чим, останній визнаний судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 3 010,95 грн та позовні вимоги в цій частині суд визнав обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 17.10.2021 по 31.12.2023 у сумі 206,62 грн та збитків від інфляції у сумі 1 051,08 грн за період листопад 2021 року по грудень 2023 року, суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також визнані обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням подовженого сторонами строку такого нарахування у 3 роки, та розрахунок штрафу у розмірі 10%, суд встановив, що даний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 649,27 грн за період з 17.10.2021 по 29.01.2024 та 10% штрафу у розмірі 301,09 грн суд визнав такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, враховуючи обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн пов`язані з розглядом даної справи та є такими, що підлягають задоволенню.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях525, 526 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно достатті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1статті 638 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно достатті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1-3статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи убачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на суму 3010,95 грн, що підтверджується накладною № 29067 від 11.10.2021. Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткова накладна підписана з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з п.4.3 договору оплата за договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 днів з моменту одержання товару покупцем.

Таким чином, відповідач на виконання п. 4.3. договору, мав оплатити товар до 16.10.2021.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3 010,95 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Доказів, які спростовують суми заявленого боргу або підтверджують сплату, як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду відповідачем не надано.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про наявність форс-мажорних обставин, як підставу звільнення від виконання обов`язків за договором поставки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 617 ЦК України, ч.2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

У статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Однак, відповідачем не надано до суду сертифікат Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно достатті 617 ЦК України, форс-мажор (він же обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що відповідачем не доведено вплив форммажорних обставин на неможливість виконання зобов`язання за договором поставки № 39950893.600040 від 21.06.2021.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що оплата за спірною видатковою накладною № 29067 від 11.10.2021, мала відбутись не пізніше 16.10.2021, тобто до введення 24.02.2022 указом Президента України воєнного стану в Україні.

Доводи скаржника про те, що директор підприємства з перших днів війни вступив до лав ЗСУ, також не є підставою для невиконання обов`язків за договором поставки № 39950893.600040 від 21.06.2021.

При цьому, такі доводи в порушення вимог статей 73, 74 ГПК України не підтверджені жодними доказами.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» 3 010,95 грн основного боргу.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 2 649,27 грн та штрафу у розмірі 301,09 грн, колегія судів зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Згідно з п. 9.3 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3 дні стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

При цьому, у п.10.2 договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони досягли згоди, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

За розрахунком позивача сума пені за період з 17.10.2021 по 29.01.2024 становить 2 649,27 грн та сума штрафу (10%) становить 301,09 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2 649,27 грн та штрафу у розмірі 301,09 грн, колегія суддів встановила, що дані нарахування здійснено арифметично вірно, він не суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 206,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 1051,08 грн, колегія судів зазначає наступне.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положеннястатті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначенийДержавною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до ч. 4статті 236 ГПК України.

За розрахунком позивача сума 3 % річних за період з 17.10.2021 по 31.12.2023 становить 206,62 грн та інфляційних втрат за період листопад 2021 року по грудень 2023 року становить 1051,08 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних у розмірі 206,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 1051,08 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що він не суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).

У відповідності до ч. 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що до позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 10000, 00 грн.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З матеріалів справи убачається, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, договору від 24.12.2019 про внесення змін до договору про надання правової допомоги, платіжної інструкції № 360 від 23.01.2024, додаткового договору № 39950893/2 від 10.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, акту наданої правової допомоги від 11.01.2024, ордер серії АІ № 1519537.

Так, 19.01.2024 між Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» та адвокатом Погорілець Романом Васильовичем укладено договір про надання правової допомоги № 23162981, відповідно до умов якого, адвокат зобов`язався надати позивачу професійну (правову) допомогу(здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а позивач оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

За умовами п.5.1 договору формою винагороди за здійснення професійної правничої (правової) допомоги позивачу за цим договором є гонорар.

Розмір гонорару, відповідно до п.5.2 договору, визначається за погодженням адвоката з позивачем. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, тощо) порядок його сплати, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

24.12.2019 між сторонами договору укладено договір про внесення змін до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, за умовами якого адвокат з позивачем дійшли згоди внести зміни до п.7.1 договору № 23162981 від 11.01.2019, погодивши строк дії договору № 23162981, а саме: цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, договір пролонгується на кожний наступний строк, який складає 12 місяців.

Також, 10.01.2024 між позивачем та адвокатом було укладено додатковий договір № 39950893/2 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, який за домовленістю сторін визначає порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу у господарській справі за позовом ПАТ «Солді і Ко» до ТОВ «Компанія КАДМ» про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 39950893.600040 від 21.06.2021, за умовами якого визначено вартість послуг, зокрема:

- аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих позивачем на підтвердження заборгованості ТОВ «Компанія КАДМ» та надання консультацій з даного предмету - 5 000,00 грн;

- складання та подання позовної заяви про стягнення з ТОВ «Компанія КАДМ» на користь позивача - 5000 грн.

Порядок оплати гонорару сторони погодили у п.5 цього договору, а саме: позивач взяв на себе зобов`язання здійснити оплатув розмірі 100% передоплати протягом 30 робочих днів після підписання сторонами цього додаткового договору.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який скріплюється підписами сторін (п.8 договору).

11.01.2024 між позивачем та адвокатом Погорілець Р.В. підписано акт наданої правової допомоги, у якому зазначено, що адвокатом надано правову допомогу відповідно до додаткового договору від 10.01.2024 № 39950893/2 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019 згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги. Розмір гонорару за надання правової допомоги становить 5 000,00 грн (аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих позивачем на підтвердження заборгованості ТОВ «Компанія КАДМ» та надання консультацій з даного предмету); складання та подання позовної заяви про стягнення з ТОВ «Компанія КАДМ» на користь позивача - 5000 грн.

Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому устатті 627 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Суд першої інстанції задовольняючи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн вказав, що не має права втручатись та зменшувати розмір витрат, без відповідного клопотання іншого сторони.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду та зауважує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З акту наданої правової допомоги від 11.01.2024 убачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу у розмірі 10000, 00 грн, а саме:

- аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих клієнтом на підтвердження заборгованості ТОВ «Компанія КАДМ» та надання консультацій з даного предмету 5000, 00 грн;

- складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» - 5000 грн.

Однак, виокремлення окремими послугами аналіз матеріалів справи, в т.ч. і документів, поданих клієнтом на підтвердження заборгованості та складання позовної заяви, суд апеляційної інстанції вважає недоречним, оскільки охоплюються послугою з підготовки позовної заяви.

Аналогічний правовий висновок зазначений у додатковій постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що предмет спору у даній справі не є складним та стосується виконання умов договору поставки, що не вимагає вивчення великої кількості законів та підзаконних нормативно правових актів.

Також судом враховано, що ціна позову у справі № 922/265/24 складає 7219, 00 грн, а розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує ціну позову, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що застаттею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, п. 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахування зазначеного, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, беручи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів дійшла висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000, 00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції у розмірі 7000, 00 грн, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ч. 9 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (вх.№ 1066Х) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 в частині задоволення заявлених Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» судових витрат на професійну правничу допомогу в цій частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі № 922/265/24 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КАДМ»</a> (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 6, кімн. 8, код ЄДРПОУ 39950893) на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) - 3010, 95 грн основного боргу, 206,62 грн 3% річних, 1051, 08 грн збитків від інфляції, 2649, 27 грн пені, 301,09 грн штрафу, 3028,00 грн судового збору, 3000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін