Рішення

від 21.03.2024 по справі 371/1555/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/1555/23

Номер провадження № 2/371/172/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Кириленко М.О.

з участю секретаря Петренко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка цивільну справу в порядку спрощеногопозовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної у наслідок незаконного звільнення з роботи,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є матір`ю яка одна виховує малолітню дитину, а саме 9-ти річного сина ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю чоловіка. 09.09.2022 року наказом Відповідача № 63 її прийнято на посаду кухаря. 10.08.2023 року головний бухгалтер ТОВ «Миронівське громадське харчування», ОСОБА_3 в ході телефонної розмови повідомила, що відповідачем прийнято рішення звільнити її з роботи. Зазначає, що вона не подавала будь яких заяв, щодо її звільнення з роботи, такі дії суперечать її волевиявленню, причини для звільнення на той період часу були не зрозумілі. 15.08.2023 року вона, поштовим зв`язком, надіслала відповідачеві заяву у якій посилаючись на вимоги трудового законодавства просила надіслати на її адресу копію наказу про звільнення, трудову книжку, довідку про заробітну плату із вересня 2022 року по червень 2023. Вказана заява залишилася проігнорованою. Вказує, що лише після того як нею було подано позовну заяву до суду про зобов`язання відповідача видати їй трудову книжку, довідку про роботу та заробітну плату (справа ЄУН 371/1345/23), відповідач 06.10. 2023 року надіслав їй поштовим зв`язком наказ про її звільнення № 16/а від 17.05.2023 року, який вона побачила вперше 06.10.2023, трудову книжку, довідка № 43, довідка про нарахування заробітних плат в розрізі з вересня 2022 по червень 2023 та підроблений акт про відмову її забирати трудову книжку та інші документи. Звертає увагу, що підставою для її звільнення відповідачем, відповідно до інформації відображеної у наказі № 16/а від 17.05.2023 року, слугувало те, що закінчився навчальний рік у закладах середньої освіти Миронівської міської ради Київської області та припинилося харчування дітей у шкільних їдальнях. Посилаючись на ст.40 КЗпП, якою визначений вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, вважає що закінчення навчання у закладах середньої освіти Миронівської міської ради Київської області, припинення харчування дітей у шкільних їдальнях - не є підставою для її звільнення з роботи. Незаконність свого звільнення також обґрунтовує ч.3 ст.184 КЗпП України, згідно якої встановлено законодавчу заборону звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років. Зазначає, що на даний час відповідач не є ліквідованим ТОВ, а відтак не мали права звільняти її з роботи, а тому її трудові права підлягають поновленню шляхом скасування протиправного наказу Відповідача № 16/а від 17.05.2023 та поновлення її на попередній посаді. Також зазначила, що нею не було використано 18 днів щорічної відпустки та 10 днів додаткової соціальної відпустки на дітей. Вважає, що такі дії відповідача в супереч встановленому закону про працю порядку, спричинили її моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях та страху за те, яким чином утримувати мою малолітню дитину, оскільки позбавило її можливості купувати дитині та собі одяг, їжу, ліки. Позбавило її можливості святкувати 28.07.2023 року день народження її дитини та інші свята. Зазначила, що це порушило всі її суспільні зв`язки, спричинило значні душевні хвилювання та страждання, що негативно відобразилось на здоров`ї в наслідок чого її було зроблено хірургічну операцію 26.09.2023 року Холецистекомія лапароскопічна. Посилаючись як на підставу своїх вимог на норми статей: ст. 40, ч.3 ст. 49-2, ч.1 ст.83, ч. 3 ст. 184, ст. 237 КЗпП України, позивач просила судвизнати протиправним та скасувати наказ №16/а від 17.05.2023 товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» ЄДРГІОУ: 25299365; поновити її на попередній роботі кухаря, у товаристві з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» ЄДРПОУ: 25299365, з 10.06.2023 (наступний робочий день), допустивши до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі; витребувати у відповідача довідку про середньоденну заробітну плату позивача; стягнути з товариства з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь, невиплачену грошову компенсацію за невикористану 18 днів відпустки та 10 днів додаткової соціальної відпустки на дітей; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн; стягнути з відповідача на її користь витрати пов`язані зі сплатою судового збору, які були нею сплачені.

Ухвалою суду від 26.10.2023 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.11.2023 року від представника відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. надійшов відзивна позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення. Представник відповідача посилається на те, що на підставі наказу № 14 від 22 квітня 1999 року він був призначений на посаду директора ТОВ «Миронівське громадське харчування». Відповідно до п.1.6. 4 Статуту ТОВ «МГХ» предметом діяльності підприємства в тому числі є діяльність їдалень (в. т. ч. шкільних їдалень). ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 63 від 09 вересня 2022 року була прийнята на роботу на посаду кухара ТОВ «Миронівське громадське харчування» з 12 вересня 2022 року з оплатою праці згідно штатного розпису та табеля обліку робочого часу. Відповідно до умов Договору № 67 від 01.03.2023 року укладеного з Гуманітарним відділом виконавчого комітету Миронівської міської ради та ТОВ «Миронівське громадське харчування» Товариство зобов`язувалось надати послуги у першому півріччі 2023 року з організації харчування учнів 1- 4 класів, учнів 5 11 класів пільгових категорій Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради. Для забезпечення виконання умов Договору виникла необхідність у збільшенні штату працівників ТОВ «МГХ». 16 червня 2023 року до вказаного Договору була укладена Додаткова угода № 2 відповідно до п. 1 якого « В зв`язку із виконанням зобов`язань Сторонами по договору, Сторони дійшли згоди цією Угодою достроково припинити дію Договору...». У зв`язку з припиненням дії Договору припинилась необхідність харчування дітей у шкільних їдальнях та звільнення працівників які були задіяні в процесі приготування харчування та змінами в організації був виданий наказ № 16/а від 17 травня 2023 року про звільнення працівників шкільних їдалень в кількості 28 працівників з 09 червня 2023 року в тому числі ОСОБА_1 . Остання від ознайомлення з наказом про звільнення працівників № 16/а від 17 травня 2023 року відмовилась у зв`язку з чим комісією у складі головного бухгалтера ОСОБА_3 та бухгалтерів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 26 червня 2023 року був складений акт відповідно до якого кухар ОСОБА_1 , прийшовши в бухгалтерію ТОВ «МГХ», відмовилась забрати трудову книжку. Зазначаэ, що незрозумілим є посилання позивача на ті обставини, що вказаний акт є підробленим, оскільки ця інформація стверджується виключно самою ОСОБА_1 . Після припинення харчування дітей у шкільних їдальнях та звільнення всіх кухарів в кількості 28 працівників, 09 червня 2023 року ним був виданий наказ № 53 про затвердження нового штатного розпис, відповідно до якого у штатному розписі товариства передбачені лише дві посади директора та головного бухгалтера. Посада кухара або рівнозначна посада, яку обіймала ОСОБА_1 до звільнення в Товаристві відсутня. З метою уникнення безпідставних претензій ОСОБА_1 з приводу порушення вимог трудового законодавства ТОВ «МГХ» 04 жовтня 2023 року на її поштову адресу Товариством було направлено: трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи, довідку про нараховану заробітну плату, довідку про заробітну плату за червень 2023 року та їх отримання позивач не заперечує. Підприємство не заперечувало факту наявності заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 проте за належними їй коштами вона до бухгалтерії Товариства з 17 травня 2023 року не з`являється, іншого способу на перерахування належних їй коштів не пропонує по сьогоднішній день. Вважають, що вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі без зазначення на якій посаді є безпідставною. Наголошують на тому, що ОСОБА_1 фактично з 17 травня 2023 року до Товариства з вимогою про допуск до роботи, поновлення на роботі чи іншій рівноцінній посаді не зверталася взагалі. Своєю поведінкою та бездіяльністю щодо отримання документів та коштів від Товариства штучно створила умови для звернення до суду за захистом свого ніби то порушеного права. Оскільки Товариство не вбачає будь яких порушень трудового законодавства при прийнятті та звільненні ОСОБА_1 з роботи вважають що її вимога щодо стягнення моральної шкоди є безпідставною.

21.11.2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого вона зазначає, що 16.11.2023 року вона поштовим зв`язком отримала відзив на позовну заяву. Вважає, що процесуально це не є відзивом на позовну заяву, оскільки не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, а саме не містить, правильних реквізитів позивача, зокрема вона ОСОБА_1 , а не як указано ОСОБА_1 , крім того у відзиві відсутня повна назва для юридичної особи, відсутній код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відсутній її РНОКПП чи номер паспорта гр. України, відсутня інформація про її адресу електронної пошти (за наявності), відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Зазначила, що відповідачем не долучено і не надано їй додатків до відзиву на позовну заяву, про, що свідчить опис поштового вкладення Відповідача, де відображено, що тільки відзив надіслано без додатків. Не надано копію наказу № 53 від 09.06.2023, не надано копію штатного розпису Товариства, як зазначено у відзиві, що це є додатками. За своїм змістом відзив мотивований тим, що відповідачем укладено договір з Гуманітарним відділом виконавчого комітету Миронівської міської ради № 67 від 01.03.2023, це власне стало підставою для звільнення з роботи позивача, якщо відомчі договори суперечать вимогам ЦК України, КЗпП то застосовується норма права визначена у законі, а не у відомчому документі чи підзаконному акті про, що неодноразово засвідчено у правових позиціях Верховного суду. В зв`язку з чим, просила відмовити у прийнятті відзиву, який містить назву відзив на позовну заяву та повернути вказаний документ відповідачу залишивши без розгляду; розглянути справу за наявними матеріалами, позов задовільнити у повному обсязі.

30.11.2023 року від представника відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. надійшло заперечення, відповідно до якого зазначає, що ознайомившись із запереченням ОСОБА_1 він залишається на позиції того, що позовна заява є безпідставною, такою що суперечить вимогам трудового законодавства та має намір ввести суд в оману, а самі заперечення не відповідають вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Додатково повідомляє, що на підставі наказу № 14 від 22 квітня 1999 року він ОСОБА_7 був призначений на посаду директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» у зв`язку з чим представляє інтереси відповідача ТОВ «МГХ» без довіреності. ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 63 від 09 вересня 2022 року була прийнята на роботу на посаду кухара ТОВ «Миронівське громадське харчування» з 12 вересня 2022 року з оплатою праці згідно штатного розпису та табеля обліку робочого часу. З наказом про призначення на посаду ОСОБА_1 не ознайомлена. Відповідно до умов Договору № 67 від 01.03.2023 укладеного з Гуманітарним відділом виконавчого комітету Миронівської міської ради та ТОВ «Миронівське громадське харчування» Товариство зобов`язувалось надати послуги у першому півріччі 2023 року з організації харчування учнів 1- 4 класів, учнів 5-11 класів пільгових категорій Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради. Для забезпечення виконання умов Договору виникла необхідність у збільшенні штату працівників ТОВ «МГХ». 16 червня 2023 року до вказаного Договору була укладена Додаткова угода № 2 відповідно до п. 1 якого « В зв`язку із виконанням зобов`язань Сторонами по договору, Сторони дійшли згоди цією Угодою достроково припинити дію Договору...». У зв`язку з припиненням дії Договору припинилась необхідність харчування дітей у шкільних їдальнях та звільнення працівників які були задіяні в процесі приготування харчування та змінами в організації був виданий наказ № 16/а від 17 травня 2023 року про звільнення працівників шкільних їдалень в кількості 28 працівників з 09 червня 2023 року в тому числі ОСОБА_1 . Після припинення харчування дітей у шкільних їдальнях та звільнення всіх кухарів в кількості 28 працівників, 09 червня 2023 року мною був виданий наказ № 53 про затвердження нового штатного розпису, відповідно до якого у штатному розписі Товариства передбачені лише дві посади: директора та головного бухгалтера. Посада кухара або рівнозначна посада, яку обіймала ОСОБА_1 до звільнення в Товаристві відсутня. Звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення працівників № 16/а від 17 травня 2023 року відмовилась у зв`язку з чим комісією у складі головного бухгалтера ОСОБА_3 та бухгалтерів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . Сторчеус 26 червня 2023 року був складений Акт відповідно до якого кухар ОСОБА_1 , прийшовши в бухгалтерію ТОВ «МГХ», відмовилась забрати трудову книжку, а відтак строк звернення ОСОБА_1 до суду за вирішенням трудового спору розпочинається саме з дня складення такого акту. Підприємство не заперечує факту наявності заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та належні їй кошти зберігаються в бухгалтерії ТОВ «МЗХ». Проте за належними коштами вона до бухгалтерії Товариства з 17 травня 2023 року не з`являється, іншого способу на перерахування належних коштів не пропонує по сьогоднішній день. 24 листопада 2023 року позивачу черговий раз було направлене повідомлення з пропозицією отримати належні їй розрахункові кошти в бухгалтерії ТОВ «МГХ». Вважає, що вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі без зазначення на якій посаді саме є безпідставною. Оскільки Товариство не вбачає будь яких порушень трудового законодавства при прийнятті та звільненні ОСОБА_1 з роботи то її вимога щодо стягнення моральної шкоди є безпідставною. В зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову.

В судовомузасіданні 06.12.2023 року було оголошено перерву для вирішення питання, щодо встановлення осіб свідків та допиту їх в судовому засіданні. Також представником позивача та позивачкою було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, для підготування заяви про відвід

В судовомузасіданні 13.12.2023 року оголошено перерву в зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача та заявленого клопотання представником позивача про оголошення перерви з в`язку з неможливості з технічних причин надати в письмовому виді заяву про відвід судді.

21грудня 2023 року до початку розгляду справи, через канцелярію суду позивачка ОСОБА_1 подала заяву про відвід та недовіру слухати справу суддею Кириленко М.О.

Ухвалою судувід 21грудня 2023року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід та недовіру судді ОСОБА_9 відмовлено та продовжено розгляд справи. В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_10 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для підготування ще одного відводу судді, та можливістю скористатись таким правом.

Судове засідання 06.02.2024 відкладено за згодою учасників справи в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

15.02.2024 представник відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. надав клопотання про розгляд справи без його участі ( а.с. 115) та клопотання про долучення письмових доказів ( а.с. 116 121)

23.02.2024 представник відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. надав клопотання про долучення до справи довідки про нарахування заробітної плати в період роботи з вересня 2022 року по червень 2023 року ( а.с.122- 124).

04.03.2024 представником позивача ОСОБА_10 подано заяву про відкладення судового засідання, яке призначено на 07.03.2024 в зв`язку з перебуванням на лікарняному представника позивача, також було зазначено, що представником позивача буде надано документ, про підтвердження перебування на лікарняному (а.с. 125-). Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Судом було задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи до 21.03.2024 року до 14:30 год.

15.03.2024 представник відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. надав клопотання про долучення до справи довідки про нарахування середньоденої заробітної плати ( а.с.133- 134)

Ухвалою судувід 21.03.2024 року в задоволенні заяви позивача про відвід та недовіру судді - відмовлено.

21.03.2024 позивач ОСОБА_1 в судове засідання, не з`явилась надала заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою з копією медичного висновку від 21.03.2024 року створеного в системі о 13:11 годині та з категорією хвороби «захворювання та травми загального характеру». Зазначене клопотання було подано позивачкою о 14 годині 34 хвилин 21 березня 2023 року яка особисто з`явилась до приміщення суду. Представник позивача ОСОБА_10 не з`явився в судове засідання належним чином повідомлений.

Представник відповідача ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. в судове засідання не з`явився, на адресу суду, надав заяву, якою просив розглянути справу без участі представника відповідача. ( а.с. 115).

Судом установлено, що розгляд справи неодноразово відкладався за заявою сторони позивача та клопотаннями представника позивача, зокрема позов було подано до суду 18 жовтня 2023 року, провадження у справі відкрито 26 жовтня 2023 року. Разом з тим в судовому засіданні 06 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача оголошено перерву для встановлення осіб свідків, 13 грудня 2023 року оголошено перерву в зв`язку з неявкою відповідача та за клопотанням представника позивача для підготування відводу судді, 21 грудня 2023 року клопотанням представника позивача для підготування ще одного відводу судді, та скористатись цим правом, 06 лютого 2024 року відкладено справу в зв`язку з оголошення повітряної тривоги, 07 березня 2024 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та 21 березня 2024 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд, вивчивши матеріали справи та додані до неї письмові документи, надавши належну оцінку поведінці позивача, вживши усіх необхідних заходів для надання стороні позивача достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях, з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи, в наслідок чого справа розглядається судом тривалий час, отже подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення балансу інтересів учасників справи їх права на розгляд справи, впродовж розумного строку, що є обов`язком суду в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», так само, як і протидія недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи. процедуру та систему захисту громадянина.

З урахуванням наведеного,оскільки неявка позивачки та її представника в судові засідання є не першою, відкладення розгляду справи виходить за межі строку, встановленого ЦПК України, суд приходить до висновку, що клопотання позивачки про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Виходячизнаведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи,наданих до суду.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Пунктом 2 ПостановиПленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно достатей 55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантованеч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контекстіпреамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доцього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, щостаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, Згідно виписки з наказу №14 від 22.04.1999 року по ТОВ «МГХ», ОСОБА_7 призначено на посаду директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» з 22.04.1999 року (а.с. 52).

Відповідно до наказу директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» Шпиль В.В. № 42а від 29.08.2022 року, у зв`язку з початком навчального процесу з 01.09.2022 року, окрім іншого, наказано розробити штатний розпис спеціалістів ТОВ «Миронівське громадське харчування» з 01.09.2022 року; прийняти на роботу працівників згідно штатного розпису на період дії договору про організацію харчування учнів загальноосвітніх шкіл Миронівської територіальної громади (а.с 121).

Згідно наказу директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» ОСОБА_7 №63 від 09.09.2022 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу 12.09.2022 року, на посаду кухаря. З оплатою праці згідно штатного розпису та табеля обліку робочого часу (а.с. 14).

Відповідно до договору № 67 від 01.03.2023 року, укладеного між Гуманітарним відділом виконавчого комітету Миронівської міської ради та ТОВ «Миронівське громадське харчування», послуги у першому півріччі 2023 року з організації харчування учнів 1- 4 класів, учнів 5-11 класів пільгових категорій Гуманітарного відділу виконавчого комітету Миронівської міської ради зобов`язувалося надати ТОВ «Миронівське громадське харчування» (а.с. 117-119).

Згідно додаткової угоди №2 до Договору №67 від 01.03.2023 року, 16.06.2023 року, в зв`язку із виконанням зобов`язань сторонами по договору, сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору (а.с. 120).

Відповідно до наказу №16/а від 17.05.2023 року про звільнення з роботи працівників шкільних їдалень, у зв`язку з закінченням навчання у закладах середньої освіти Миронівської міської ради Київської області, припиняється харчування дітей у шкільних їдалень, наказано звільнити працівників шкільних їдалень з 09.06.2023 року, за згодою сторін; розрахувати та виплатити розрахункові за відпрацьований період. Зазначено список осіб які з наказом ознайомленні, окрім інших там зазначена ОСОБА_1 , проте її підпис поряд з прізвищем відсутній (ас. 15).

Згідно наказу №53 від 09.06.2023 року, в зв`язку з припиненням харчування дітей у шкільних їдальнях, наказано змінити штатний розпис спеціалістів ТОВ «Миронівське громадське харчування» (а.с. 32).

Відповідно до штатного розпису на 2023 рік, станом на 09.06.2023 року, відсутня жодна вакансія, окрім директора та головного бухгалтера (а.с. 33).

Згідно Акту від 26.06.2023 року, в зв`язку з закінченням дії Договору №67 від 01.03.2023 року, працівники шкільних їдалень звільняються згідно наказу Директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» №16/а від 17.05.2023 року з виплатою заробітної плати, розрахункових коштів та повернення трудової книжки. 26.06.2023 року кухар ОСОБА_1 , прийшовши в бухгалтерію ТОВ «МГХ», відмовилась забрати трудову книжку і отримувати з/плату (а.с. 46).

Відповідно до заяви від 25.08.2023 року, ОСОБА_1 звернулася до Керівника ТОВ «Миронівське громадське харчування» з проханням надіслати на її адресу копію наказу про звільнення, трудову книжку, довідку про заробітну плату із вересня 2022 року по червень 2023 року (а.с. 17).

Згідно довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , в період з вересня 2022 року по червень 2023 року нараховано 45371, 48 грн (а.с. 123).

Відповідно до довідки №45 від 04.09.2023 року, ОСОБА_1 дійсно працювала в ТОВ «Миронівське громадське харчування» на посаді кухаря з 12.09.2022 року, наказ №63 від 09.09.2022 року по 09.06.2023 року наказ №16/а від 17.05.2023 року. При розрахунку їй було нараховано заробітну плату за відпрацьований період 7 робочих днів червня місяця в сумі 2131,82 грн., розрахункові за 13 календарних дні в сумі 2834,39 грн. та компенсація додаткової відпустки на дитину, як одинокій матері (вдова) 10 календарних дні в сумі 2180,10 грн. Всього нараховано 7146,51грн. утримано податки: військовий збір 1,5% - 107,20 грн., ПДФО18% - 1286,37 грн., до отримання 5753,10 грн (а.с. 16).

Згідно повідомлення директора ТОВ «МГХ» Шпиля В.В. №49 від 24.11.2023 року, ТОВ «Миронівське громадське харчування» повідомляє ОСОБА_1 про необхідність прийти в бухгалтерію ТОВ «МГХ» і забрати розрахункові кошти (а.с.50).

За загальним правилом, передбаченим ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника за його згодою.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, статтею 184 КЗпП України встановлено гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачено можливість такого звільнення у випадках повної ліквідації підприємства і за умови обов`язкового працевлаштування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2019 року у справі № 392/1505/17-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 569/15473/17.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.07.2014 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 23.07.2014 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_12 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 06.12.2019 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів одинока мати - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 була одинокою матір`ю з дитиною до чотирнадцяти років, відтак, на неї поширювалися гарантії, визначені ч. 3 ст. 184 КЗпП України, а тому в ситуації, коли не було ліквідації ТОВ «Миронівське громадське харчування», її не можна було звільнити з ініціативи роботодавця за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Тому, суд дійшов до висновку, що наказ директора ТОВ «Миронівське громадське харчування» №16/а від 17.05.2023 року про звільнення з роботи працівників шкільних їдалень, в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки виданий з порушенням норм трудового законодавства.

В силу частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді кухаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» з 10.06.2023 року, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Постанова № 100) (в редакції, яка діяла на момент звільнення) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Постанови № 100 (в редакції, яка діяла на момент звільнення) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У пункті 8 розділу ІV Постанови № 100 (в редакції, яка діяла на момент звільнення) зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вже було зазначено вище, позивач була прийнята на посаду кухаря ТОВ «Миронівське громадське харчування» наказом від 09.09.2022 року з 12.09.2022 року, а звільнена з посади наказом від 17.05.2023 року з 09.06.2023 року.

В матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Миронівське громадське харчування» про нараховану ОСОБА_1 , в період з вересня 2022 року по червень 2023 року заробітну плату в сумі 45371, 48 грн. Проте, як вбачається з довідки № 45 від 11 вересня 2023 року, в заробітну плату за червень місяць, а саме в суму 7146,51 грн., враховано заробітну плату за відпрацьований період 7 робочих днів червня місяця в сумі 2131,82 грн., розрахункові за 13 календарних дні в сумі 2834,39 грн. та компенсація додаткової відпустки на дитину, як одинокій матері (вдова) 10 календарних дні в сумі 2180,10 грн. А тому необхідно до суми за період з вересня 2022 року по травень 2023 року, додати суму за відпрацьований період 7 робочих днів червня місяця, а саме 38224,97 грн.+ 2131,82 грн. = 40356,79 грн.

Відтак, обрахування розміру середньоденного заробітку слід проводити, виходячи з середньоденної заробітної плати 288,58 грн. (40356,79 грн. / 185 фактично відпрацьованих днів = 288,580 грн.).

Матеріалами справи, підтверджений факт відсутності трудової книжки та судом встановлено, що під час подачі позову до суду, ОСОБА_1 не надано копії трудової книжки. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що встановити факт, що після звільнення ОСОБА_1 не працювала, можливий лише з наданих матеріалів справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2023 року (наступний день після звільнення) по 07.03.2024 року (дата ухвалення судового рішення) у розмірі 53 964, 46 грн (288,58 х 187 днів), з утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

З відповідача також підлягає стягненню невиплачена заробітна плата за червень місяць в сумі 2131,82 грн., з утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 6 Закону України Про відпустки, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У суду відсутні дані про те чи була щорічна відпустка позивача за час роботи на підприємстві, визначена трудовим договором, більшою ніж передбачено ст. 6 Закону України Про відпустки, або чи мав позивач законодавчі гарантії більшого періоду відпустки ніж тривалість щорічної відпуски, що передбачена вказаною нормою закону, тому суд вирішує спір в межах вимог закону про те, що щорічна основна відпустка працівника не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь, невиплачену грошову компенсацію за невикористану 18 днів відпустки та 10 днів додаткової соціальної відпустки на дітей.

Суд не може погодитися з розрахунком позивача, щодо 18 днів невикористаної відпустки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 ЗУ «Про відпустки» ОСОБА_1 , в період з 12.09.2022 року по 09.06.2023 року розраховується кількість днів невикористаної відпустки наступним чином. Сумується кількість фактично відпрацьованих днів за вказаний період 14+20+22+21+20+20+22+19+21+6=185.

Далі вираховуємо 24/365 х 185=12,6 = 13 кількість днів відпустки.

Отже, загальна кількість днів невикористаної відпустки становить - 13 днів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню компенсація за 13 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 2835,88 грн. (40356,79 /185) х13=2835,88), де 40356,79 - загальний розмір доходу з вересня місяця 2022 року по червень місяць 2023 року включно, 185 - фактично відпрацьованих днів).

Також з відповідача підлягає стягненню компенсація за невикористану додаткову відпустку на дитину, як одинокій матері (вдова) 10 календарних днів в сумі 2188,44 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає таке.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Позивач просила стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн. В обґрунтування цих вимог зазначила що звільнення з роботи спричинило тяжкі душевні страждання та страху за те, яким чином утримувати малолітню дитину, також порушило всі її суспільні зв`язки, спричинило значні душевні хвилювання та страждання, що негативно відобразилось на її здоров`ї в наслідок чого її було зроблено хірургічну операцію 26.09.2023 року Холецистекомія лапароскопічна.

Виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, на думку суду, обґрунтованим та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди буде 3 000,00 грн.

Розмір відшкодування моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб особи і не призводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих стороною позивача та відповідача доказів суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниу разі задоволення позову судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 1200,00 грн.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст.4,21,23, 40, 42, 47, 49-2, 184, 235 КЗпП України, ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доТОВ «Миронівське громадське харчування»про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної у наслідок незаконного звільнення з роботи - задовольнити частково.

Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування»№16/а від 17.05.2023 року про звільнення з роботи працівників шкільних їдалень, в частині звільнення ОСОБА_1 - визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді кухаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування», з 10.06.2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на користь ОСОБА_1 , заборгованість із заробітної плати у розмірі 2131,82 гривень, з утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2023 року по дату винесення рішення суду 21.03.2024 у сумі 53964,46 грн., утримавши з цієї суми податки, збори і обов`язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на користь ОСОБА_1 , компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 2835,88 грн.,та за невикористану додаткову відпустку на дитину в сумі 2188,44 грн., з утриманням з цих сум податків, зборів і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 3000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200,000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» ідентифікаційний код юридичної особи: 25299365, місце знаходження: будинок під номером: 20, вул. Сонячна, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Суддя М. О. Кириленко