Ухвала

від 11.07.2024 по справі 371/1555/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/1555/23 Головуючий у суді І інстанції Кириленко М.О.

Провадження № 22-ц/824/13479/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

11 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної у наслідок незаконного звільнення з роботи,

в с т а н о в и в:

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 19 квітня 2024 року ТОВ «Миронівське громадське харчування» подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Миронівське громадське харчування» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

12 червня 2024 року ТОВ «Миронівське громадське харчування» в особі директора Шпиля В.В. повторно звернулося засобами поштового зв`язку з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.

Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В апеляційній скарзі порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах строків встановлених законом, проте ухвалою Київського апеляційного суду 21 травня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 26 квітня 2024 року. На даний час судовий збір сплачений в повному обсязі, а тому відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений.

Проте, вказані підстави неможливо визнати поважними і достатніми для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вони не узгоджуються з процесуальними нормами закону та не відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року про повернення попередньої апеляційної скарги була надіслана ТОВ ««Миронівське громадське харчування» 28 травня 2024 року на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі.

За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Водночас, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, утім, при вирішенні питання про поважність наведених причин, має враховуватися також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне судове рішення.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 185 ЦПК України права на повторне звернення з апеляційною скаргою має бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19(2-а/209/50/19), від 7 серпня 2020 року у справі № 120/2841/19-а та від 8 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.004305.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Миронівське громадське харчування» без невиправданих затримок та за відсутності зайвих зволікань скористалося своїм правом на повторне подання апеляційної скарги відразу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції про повернення попередньої апеляційної скарги та вжив невідкладних заходів щодо звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Крім того, на вказані обставини відповідач не посилається в апеляційній скарзі, а просить поновити пропущений строк виключно з тих підстав, що судовий збір сплачено в повному обсязі.

Так, під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, відповідачу необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Також подана апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як передбачено підпунктом 1.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).

Підпунктом 2.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2023 році згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» складав 2 684,00 грн.

Ураховуючи категорію спору, характер та розмір частково задоволених позовних вимог, а також вимоги апеляційної скарги, сума судового збору в даному випадку становить 4 831,20 грн (1 073,60 грн /2 немайнові вимоги/ +1 073,60 /майнова вимога/ х 150 %).

Оскільки при зверненні з апеляційною скаргою відповідачем було надано копії платіжних інструкцій про сплату судового збору в загальному розмірі 2 272,20 грн, йому необхідно доплатити ще 2 259,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812.

Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ТОВ «Миронівське громадське харчування» на рішення від 21 березня 2024 року по справі № 371/1555/23, Київський апеляційний суд.

Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.

За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 127, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2024 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а у разі не усунення інших недоліків апеляційної скарги вона вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.А. Голуб