Ухвала

від 15.03.2024 по справі 350/164/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2024 року

м. Київ

справа № 350/164/22

провадження № 61-7901 сво 23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Камінська гімназія Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року у складі судді Бейка А. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Камінської гімназії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області(далі - Камінська гімназія) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення

від роботи, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працює у Камінській гімназії на посаді вчителя фізики та інформатики.

Наказом відповідача від 05 листопада 2021 року № 60-К-тр її відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати через непред`явлення нею документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 або копії медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Вважала вказаний наказ відповідача незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням положень Конституції України, КЗпП України, інших нормативно-правових актів, що призвело до порушення її основоположних і фундаментальних прав та свобод.

Крім того, ні у трудовому договорі, ні у посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, підписаному сторонами, зобов`язання працівника перед роботодавцем про здійснення такого щеплення немає, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з цих підстав.

Водночас виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, а не підзаконним актом чи наказом міністерства, підприємства, організації тощо.

Позивач указувала, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому відповідач незаконно позбавив її засобів до існування на невизначений строк, що є непропорційним (несправедливим) і тягне за собою необхідність судового захисту.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Камінської гімназії від 05 листопада 2021 року № 60-К-тр про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати; зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 29 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один з передбачених законодавством випадків призупинення трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153

(далі - Перелік № 2153), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Отже, право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, відсторонивши позивача від роботи, Камінська гімназія діяла у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 46 КЗпП України, оскільки у цьому випадку держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і власне нещепленого працівника.

Відмова від вакцинації є правом громадянина, але, як будь-яке право, в деяких ситуаціях це право може бути обмежено. Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства та обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 295/16337/21 (провадження № 61-4196 св 22), від 05 квітня 2023 року у справі № 208/10023/21 (провадження № 61-11319 св 22), від 12 квітня 2023 року у справі № 686/27893/21 (провадження № 61-9179 св 22), від 12 квітня 2023 року у справі № 344/19802/21 (провадження № 61-7161 св 22), від 12 квітня 2023 року у справі № 166/1319/21 (провадження № 61-5531 св 22), від 19 квітня 2023 року

у справі № 452/4325/21 (провадження № 61-9756 св 22).

Враховуючи кількість соціальних контактів ОСОБА_1 на робочому місці, у тому числі контактів із дітьми, які здобувають освіту у Камінській гімназії і мають право на безпечний освітній процес, та загрозу, яку потенційно могла нести позивач як невакцинований працівник, колегія суддів вважала, що дії відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи є пропорційними переслідуваній легітимній меті.

Посилання позивача на дистанційне виконання своїх посадових обов`язків на час видання оскаржуваного наказу не може бути підставою для його скасування, оскільки, як вбачається з наданих відповідачем наказів щодо організації роботи гімназії в умовах карантину від 31 серпня 2021 року № 40-ОД, від 31 серпня

2021 року № 41-ОД, від 22 вересня 2021 року № 60-ОД та від 29 жовтня 2021 року № 76-ОД, у гімназії періодично, залежно від епідеміологічної ситуації, запроваджувалося дистанційне навчання, при цьому без конкретного визначення робочого місця педагога.

Отже, враховуючи особливості освітнього процесу, в якому робота вчителя також складається не тільки з проведення занять дистанційно, а із роботою, яка пов`язана з перебуванням у приміщенні гімназії у зв`язку з виконанням методичної та іншої роботи, здійснення дистанційного навчання не спростовує необхідності відсторонення позивача від роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Грушицький А. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року справу за зазначеною скаргою призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що оспорюваний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови ОСОБА_1 здійснити щеплення в порядку, встановленому законом. Акт відмови чи ухилення від проведення вакцинації роботодавець не складав.

Зі змісту наказу випливає, що її фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення від COVID-19, тоді як згідно з Переліком № 2153 працівники закладів освіти підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, лише на період дії карантину.

Законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19, яке не є обов`язковим та не включене до переліку календаря щеплень.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що застосування до неї такого заходу, як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації дистанційної роботи.

Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме її від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та її самої.

Крім того, згідно зі статтею 39-1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Однак відповідач у примусовому порядку вимагав від неї надання персональної медичної інформації у вигляді документа, який підтверджує наявність щеплення від СОVID-19 або протипоказань до його застосування, що з огляду на зазначені норми закону є неправомірним.

Вказує, що у матеріалах справи містяться накази відповідача про організацію роботи гімназії в умовах карантину, що свідчить про можливість роботодавця організувати для неї в індивідуальному порядку дистанційну (надомну) форму роботи.

Таким чином, суди дійшли помилкових висновків про правомірність і законність відсторонення її від роботи, оскільки дії роботодавця у цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року Камінська гімназія подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відповідь (письмові пояснення) на відзив Камінської гімназії на її касаційну скаргу, в якій просив відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справах № 613/1947/21 (провадження № 61-8881 св 22), № 565/1559/21 (провадження № 61-7726 св 22), № 607/20853/21 (провадження № 61-7454 св 22), № 279/6558/21 (провадження

№ 61-9186 св 22), № 464/9030/21 (провадження № 61-9521 св 22), № 144/1793/21 (провадження № 61-7530 св 22).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що колегії суддів зазначеної судової палати не погодилися з рішеннями роботодавців щодо необхідності відсторонення від роботи вчителів/викладачів навчальних закладів, вказавши, що застосування до позивачів такого заходу, як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ними трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивачів від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самих позивачів. За таких обставин дії роботодавця у цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Разом з тим у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справах

№ 208/10023/21 (провадження № 61-11319 св 22) і № 295/16337/21 (провадження № 61-4196 св 22), від 12 квітня 2023 року у справах № 685/1535/21 (провадження № 61-4674 св 22), № 166/1319/21 (провадження № 61-5531 св 22) і

№ 344/19802/21 (провадження № 61-7161 св 22), від 19 квітня 2023 року у справі № 607/22607/21 (провадження № 61-6042 св 22), від 08 листопада 2023 року

у справах № 761/3582/22 (провадження № 61-13808 св 23) і № 565/279/22 (провадження № 61-13514 св 23), погоджуючись з рішеннями роботодавців щодо необхідності відсторонення від роботи вчителів/викладачів навчальних закладів, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходили з того, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей, які здобувають освіту в цьому закладі і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації; інших працівників цього ж закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення

до 08 листопада 2021 року. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України. Оцінюючи загрозу, яку потенційно на роботі могли нести позивачі як невакциновані працівники, колегії суддів враховували також кількість їх соціальних контактів на робочому місці, в тому числі контактів з дітьми, які здобувають освіту і мають право на безпечний освітній процес. Колегії суддів зазначали, що відмова від вакцинації є правом громадянина, але як будь-яке право в деяких ситуаціях воно може бути обмежено. Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства та обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави. Право позивачів на працю в освітніх закладах було тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачі ухилилися від обов`язкового щеплення. Таке втручання ґрунтується на законі, має легітимну мету, є пропорційним до досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і власне нещепленого працівника. З огляду на те, що за позивачами на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляється одразу після усунення причин, що зумовили їх відсторонення від роботи та після їх допуску до роботи (виконання робіт), Верховний Суд не встановив порушення права позивачів на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з вказаними висновками.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, різне застосування положень закону, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

2 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України помилковими, з огляду на таке.

Зазначаючи як виключну правову проблему, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду направив подібну справу з подібних правовідносин на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики.

Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 14 грудня 2022 року

у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82 цс 22) за позовом ОСОБА_4 до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення

від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати.

У цій справі позов обґрунтований тим, що 10 грудня 2021 року позивачу було вручено наказ про відсторонення від роботи з 11 грудня 2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення - надання підтверджувального документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2022 року позов задоволено. Скасовано наказ виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

АТ «Укрзалізниця» від 10 грудня 2021 року про відсторонення позивачки від роботи. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» в особі виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10 612 грн. Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2022 року поновлено ОСОБА_4 на роботі черговим по переїзду 4 розряду 3-го околодку виробничого підрозділу «Жмеринська дистанція колії» регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

АТ «Укрзалізниця». Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 24 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у цій справі касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року скасовано, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину щодо скасування наказу про відсторонення ОСОБА_4 від роботи в редакції цієї постанови. У решті вказане рішення та додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 березня 2022 року залишено без змін.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що Велика Палата Верховного Суду вже виклала правовий висновок щодо вирішення спору про відсторонення від роботи працівника через пандемію COVID-19.

Також, слід звернути увагу на те, що ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі

№ 191/4364/21 (провадження № 61-1486 св 23) справу за позовом ОСОБА_5 до АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Незважаючи на те, що питання, які поставлені перед Великою Палатою Верховного Суду, стосуються дещо іншого аспекту правової проблеми, проте при розгляді справи у будь-якому випадку буде вирішуватися спір щодо незаконності/законності та умов і підстав відсторонення працівника від роботи через нездійснення обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі

№ 191/4364/21 (провадження № 14-172 цс 23) прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_5 до АТ «Українська залізниця» про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи. Призначено цю справу до розгляду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові від 14 грудня 2022 року зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.

Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для передачі на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цієї справи № 350/164/22, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже надавала висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,

а Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не наділена повноваженнями щодо відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, чи роз`яснення/тлумачення її правових висновків.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, чи його роз`яснення/тлумачення.

У такому випадку суд (об`єднана палата) не буде вважатися судом, встановленим законом.

Отже, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Повернути справу за позовом ОСОБА_1 до Камінської гімназії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської областіпро визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за період відсторонення за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська