Окрема думка

від 17.04.2024 по справі 350/164/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є.В.

17 квітня 2024 року

м. Київ

на постанову Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 350/164/22 (провадження № 61-7901св23)

за позовом ОСОБА_1 до Камінської гімназії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Камінської гімназії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області (далі - Камінська гімназія) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Позовна заява мотивована тим, що вона працює у Камінській гімназії на посаді вчителя фізики та інформатики.

Наказом відповідача від 05 листопада 2021 року № 60-К-тр її відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати через непред`явлення документа про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 або копії медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Вважала вказаний наказ відповідача незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням положень Конституції України, Кодексу законів про працю України, інших нормативно-правових актів, що призвело до порушення її основоположних і фундаментальних прав та свобод.

Крім того, ні у трудовому договорі, ні у посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, підписаному сторонами, зобов`язання працівника перед роботодавцем про здійснення такого щеплення немає, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з цих підстав.

Водночас виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, а не підзаконним актом чи наказом міністерства, підприємства, організації тощо.

Позивач указувала, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, тому відповідач незаконно позбавив її засобів до існування на невизначений строк, що є непропорційним (несправедливим) і тягне за собою необхідність судового захисту.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ Камінської гімназії від 05 листопада 2021 року № 60-К-тр про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати; зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року без змін.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що оспорюваний наказ не містить відомостей на підтвердження її відмови здійснити щеплення в порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Акт відмови чи ухилення від проведення вакцинації роботодавець не складав. Зі змісту наказу слідує, що її фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення від COVID-19, тоді як згідно з Переліком № 2153 працівники закладів освіти підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, лише на період дії карантину.

Зазначає, що законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19, яке не є обов`язковим та не включене до переліку календаря щеплень.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що застосування до неї такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації дистанційної роботи.

Вважає, що суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме її від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та її самої.

Крім того, згідно зі статтею 39-1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Однак відповідач у примусовому порядку вимагав від неї надання персональної медичної інформації у вигляді документа, який підтверджує наявність щеплення від СОVID-19 або протипоказань до його застосування, що з огляду на зазначені норми закону є неправомірним.

Вказує, що у матеріалах справи містяться накази відповідача про організацію роботи гімназії в умовах карантину, що свідчить про можливість роботодавця організувати для неї в індивідуальному порядку дистанційну (надомну) форму роботи.

Отже, суди дійшли помилкових висновків про правомірність і законність відсторонення її від роботи, оскільки дії роботодавця у цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

У постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справах № 613/1947/21 (провадження № 61-8881св22), № 565/1559/21 (провадження № 61-7726св22), № 607/20853/21 (провадження № 61-7454св22), № 279/6558/21 (провадження № 61-9186св22), № 464/9030/21 (провадження № 61-9521св22), № 144/1793/21 (провадження № 61-7530св22), на які, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилися з рішеннями роботодавців щодо необхідності відсторонення від роботи вчителів/викладачів навчальних закладів, вказавши, що застосування до позивачів такого заходу як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ними трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Суди не встановили жодних фактів, які підтверджували б нагальність потреби у відстороненні саме позивачів від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самих позивачів. За таких обставин дії роботодавця у цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2024 року дану справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справах № 613/1947/21 (провадження № 61-8881св22), № 565/1559/21 (провадження № 61-7726св22), № 607/20853/21 (провадження № 61-7454св22), № 279/6558/21 (провадження № 61-9186св22), № 464/9030/21 (провадження № 61-9521св22), № 144/1793/21 (провадження № 61-7530св22). Проте ухвалою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу № 350/164/22 (провадження № 61-7901сво23) повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Повернення справи на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду об`єднана палата мотивувала відсутністю правових підстав для передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цієї справи, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже надавала висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не наділена повноваженнями щодо відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду чи роз`яснення/тлумачення її правових висновків. Також об`єднана палата вказала, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.

Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Кравцем Р. Ю. , залишено без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року залишено без змін.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 працює в закладі загальної середньої освіти - Камінській гімназії на посаді вчителя фізики та належить до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Приймаючи постанову від 17 квітня 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не могла самостійно вирішити питання відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справах № 613/1947/21 (провадження № 61-8881св22), № 565/1559/21 (провадження № 61-7726св22), № 607/20853/21 (провадження № 61-7454св22), № 279/6558/21 (провадження № 61-9186св22), № 464/9030/21 (провадження № 61-9521св22), № 144/1793/21 (провадження № 61-7530св22). Відповідно, застосувала практику, яка склалась при розгляді даної категорії спорів у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Суддя Є. В. Петров