Постанова

від 26.03.2024 по справі 668/10350/15-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальнийномер справи:668/10350/15-ц

Номер провадження: 22-ц/819/102/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26березня 2024року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Приходько Л.А.,

секретар Доброва К.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго";

ОСОБА_2 ;

Реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні;

третя особа: Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні, третя особа: Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, про визнання неправомірними дій, визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом до ТОВ "Південенерго", ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції в м.Херсоні, в якому просила:

визнати неправомірними дії ТОВ "Південенерго" щодо розірвання в односторонньому порядку нотаріально засвідченого договору відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 14 березня 2011 року, укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 (на час звернення з даним позовом квартири АДРЕСА_2 );

визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві від 04 вересня 2012 року №282, укладений між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_3 , предметом якого є будівництво (майнові права) однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,9 м2;

визнати недійсним свідоцтво про право власності від 28 лютого 2014 року №18419977, видане РС Суворовського РУЮ в м.Херсоні на ім`я ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_4 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , що здійснена РС Суворовського РУЮ в м.Херсоні;

вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 майнове право на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,9 м2.

Вказаний позов обґрунтований наступним.

14 березня 2011 року вона (позивачка) уклала договір з ТОВ "Південенерго", відповідно до якого придбала майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме квартиру АДРЕСА_5 . 15 березня 2011 року вона сплатила вартість майнових прав і набула на них право власності.

28 жовтня 2013 року вона (позивачка) отримала від відповідача ТОВ "Південенерго" лист, у якому той повідомив її (позивачку) про розірвання договору в односторонньому порядку через те, що вона ( ОСОБА_1 ) не сплатила різницю вартості квадратних метрів і не уклала додаткову угоду.

Зазначила, що вона не отримувала від забудовника повідомлення про необхідність доплати вартості у зв`язку зі збільшенням площі квартири та про укладення додаткової угоди.

Пізніше вона дізналася, що на підставі договору від 04 вересня 2012 року ТОВ "Південенерго" продало квартиру АДРЕСА_5 відповідачці ОСОБА_2 , яка на підставі вказаного договору зареєструвала своє право власності та отримала свідоцтво.

Вважає, що забудовник не мав права розпоряджатися майновими правами на квартиру, яка відповідно до договору про спільну діяльність є часткою УМВС України в Херсонській області. На її думку, у відповідача ТОВ "Південенерго" було відсутнє право на відчуження ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 .

Пославшись на вказане, просила задовольнити позов.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 24 грудня 2015 року позов було задоволено. Суд вирішив:

визнати неправомірними дії ТОВ "Південенерго" щодо розірвання в односторонньому порядку нотаріально засвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. (реєстр нотаріальної дії за №1487) договору відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 14.03.2011 року, укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_6 ), (на даний час квартири АДРЕСА_7 );

визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві №282 від 04.09.2012 року між ТОВ "Південенерго" в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , предметом якого є будівництво (майнові права) однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,9 кв.м;

визнати недійсним свідоцтво про право власності №18419977 від 28.02.2014 року, яке видано Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ;

скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , що здійснена реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні та вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 майнове право на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,9 кв.м;

стягнути пропорційно з ТОВ "Південенерго", ОСОБА_2 , Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні по 554,27 грн з кожного на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 згідно договору від 14.03.2011 р., укладеному між нею та ТОВ "Південенерго", відтак товариство права на розпорядження цим майном не має, а тому угода, яка укладена між ОСОБА_2 та ТОВ "Південенерго" від 04.09.2012 року щодо спірною квартири в силу вимог ст.658 ЦК України, є недійсною, внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання недійсним договору укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 від 04.09.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд виходив з того, що є безпідставними доводи представника ТОВ "Південенерго" про те, що ОСОБА_1 не сплатила повної вартості квартири після виготовлення технічної документації та не уклала додаткову угоду з цього приводу, а тому не набула майнових прав на спірну квартиру, адже, як зазначив суд, відповідно до змісту п.п.2.1.,5.1. договору від 14.03.2011 року позивачка є власником майнових прав з дня укладення договору та внесення вартості майнових прав, тобто суми погодженої сторонами у розмірі 93200,25 грн, а не з моменту укладення додаткової угоди, передбаченої п.5.2. договору щодо перерахування суми вартості майнових прав та проведення остаточних розрахунків.

Крім того, суд виходив з того, що з огляду на встановлену недійсність договору, укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 від 04.09.2012 року, з урахуванням того, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 за квартиру та видача свідоцтва про право власності проводились на підставі вказаного вище Договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Південенерго", то даний факт є в причинно-наслідковому зв`язку із визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 та скасуванням державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, що у розумінні загальних принципів захисту права буде відповідати його повному відновленню.

На вказане рішення суду першої інстанції скаржником ТОВ "Південенерго" була подана апеляційна скарга.

Справа в апеляційному порядку переглядається вдруге.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" було відхилено, а рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 грудня 2015 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.12.2021 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" було задоволено частково. Верховний Суд постановив:

рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні;

рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції в м.Херсоні про визнання неправомірними дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору, визнання недійним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання майнового право на об`єкт незавершеного будівництва скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову до вказаного відповідача;

ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", ОСОБА_2 про визнання недійним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання майнового право на об`єкт незавершеного будівництва скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 грудня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року втрачають законну силу в скасованій частині та подальшому виконанню не підлягають.

Приймаючи свою вказану постанову, Верховний Суд вважав, що:

в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій ТОВ "Південенерго" щодо розірвання договору в односторонньому порядку слід відмовити саме з тих підстав, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, а обставини наявності/відсутності підстав для односторонньої відмови від договору належить з`ясовувати при розгляді інших позовних вимог, які не є похідними. А тому вважав, що оскаржені судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги;

у цій справі зміст і характер відносин між учасниками справи, а також встановлені обставини підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1 , ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 , а тому Реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні, як орган державної реєстраційної служби речових прав, є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції в м.Херсоні слід відмовити із цієї підстави;

вирішення інших позовних вимог про визнання недійсним договору про участь у будівництві від 04 вересня 2012 року № 282, укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_3 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 28 лютого 2014 року № 18419977; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ; вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 та про визнання за позивачкою майнових прав, залежить від встановлення обставин наявності чи відсутності підстав для відмови від договору;

аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ "Південенерго" листами від 03 жовтня 2013 року № 305 та від 21 жовтня 2013 року повідомило ОСОБА_1 про необхідність укладення додаткової угоди та про розірвання договору від 14 березня 2011 року в односторонньому порядку (том 1, а.с.106, 107);

проте апеляційний суд при апеляційному перегляді на це уваги не звернув, а тому зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині: визнання недійсним договору про участь у будівництві від 04 вересня 2012 року № 282, укладеного між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_3 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 28 лютого 2014 року № 18419977; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 ; вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 та про визнання за позивачкою майнових прав. А тому вважав, що рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Таким чином, наразі в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції переглядається в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Південенерго", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва.

У своїй апеляційній скарзі скаржник ТОВ "Південенерго" просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому у своїй скарзі на рішення в частині, що переглядається судом апеляційної інстанції, скаржник послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 не сплатила повну перераховану вартість квартири, а тому вона не набула майнових прав на вказану квартиру.

Також вказав, що суд не звернув увагу на неналежний спосіб захисту позивачем порушених прав, адже, як зазначив, ст.ст.392, 423, 432 ЦК України спірні правовідносини не регулюють, а обраний ОСОБА_1 спосіб захисту визнання права передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Крім того, зазначив, що суд не врахував положення ч.2 ст.620 ЦК України, відповідно до якої кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або користування. Відтак, на думку скаржника, є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 26.03.2024 року о 09?00 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, про причини неявки Реєстраційна служба та Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області суд не повідомили. Від ОСОБА_2 та ТОВ "Південенерго" надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. До суду апеляційної інстанції з`явилася та надавала пояснення адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, яка діє від імені ОСОБА_1 . У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

30 жовтня 2006 року між УМВС України в Херсонській області та ТОВ "Південенерго" укладено договір № 309 про спільну діяльність. Предметом договору є спільна діяльність сторін з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку про АДРЕСА_8 , розподіл сторонами визначених за договором часток площ об`єкту та передача після введення об`єкту в експлуатацію часток з метою наступного оформлення права на частки в об`єкті відповідно до умов цього договору. Також були укладені додаткові угоди № 1 від 24 січня 2007 року, № 2 від 08 січня 2008 року, № 3 від 16 грудня 2010 року, № 4 від 18 листопада 2011 року, № 5 від 18 грудня 2013 року.

14 березня 2011 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_1 укладено договір відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1487. Предметом договору є об`єкт незавершеного будівництва: однокімнатна квартира АДРЕСА_9 .

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 11 листопада 2013 року № 282 новозбудованому дев`ятиповерховому житловому будинку по АДРЕСА_10 , будівельний № 84/2, друга черга будівництва ТОВ "Південенерго", в зв`язку із завершенням будівництва присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_8 .

Після присвоєння поштової адреси та виготовлення технічного паспорту нумерація спірної квартири змінена на № 66.

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору первинний власник ТОВ "Південенерго" зобов`язується передати у власність новому власнику ОСОБА_1 , а новий власник зобов`язується прийняти майнові права, що належать первинному власнику, на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_11 на 8 поверсі загальною площею 43,45 м2, вимоги щодо якісних та кількісних характеристик якого визначаються у додатку № 1 до цього договору, та сплатити грошову суму, визначену пунктом 5. При цьому сторони розуміють, що зазначена площа квартири є орієнтовною і фактична площа квартири буде визначена на підставі технічного паспорта БТІ на будинок, що є підставою для укладення додаткової угоди та проведення остаточних розрахунків.

У пункті 2.1 цього договору зазначено, що з дня укладення договору та внесення вартості майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення майнові права на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, який вказаний у пункті 1.1 цього договору, вважаються відчуженими на користь нового власника.

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення за згодою сторін складає 93 200,25 грн з розрахунку 2 145,00 грн за 1 м2 загальної площі квартири.

Згідно з пунктом 5.2 цього договору зазначена сума вартості майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва складає договірну вартість вказаної квартири та підлягає перерахуванню на момент введення будинку в експлуатацію, виходячи із фактичної площі квартири, визначеної на підставі технічного паспорту БТІ на будинок, що є підставою укладення додаткової угоди та проведення остаточних розрахунків протягом 3 робочих днів з моменту отримання вищезазначеного технічного паспорту на житловий будинок, виходячи з вартості квадратного метра та загальної площі квартири, передбаченої пунктом 5.1 даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі невиконання зобов`язань зі сплати вартості майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення чи прострочення внесення коштів більш як на п`ять календарних днів, відповідно до статті 651 ЦК України відповідач має право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це позивача в письмовій формі. Договір вважається розірваним за погодженням сторін, з моменту направлення письмового повідомлення про розірвання договору.

На виконання умов договору позивачка 14 березня 2011 року та 15 березня 2011 року внесла в касу забудовника вартість майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, що підтверджується копіями квитанцій на суму 55500 грн і 37 730,25 грн, а всього 93200,25 грн.

03 жовтня 2013 року ТОВ "Південенерго" направило на адресу позивача повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди та сплати різниці вартості квадратних метрів. В ньому було зазначено, що згідно даних технічного паспорта площа квартири становить 45,1 кв.м, тобто остання збільшилась на 1,65 кв.м (а.с.106 т.1).

21 жовтня 2013 року ТОВ "Південенерго" повідомило позивача про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою позивачем різниці вартості квадратних метрів та не укладання додаткової угоди (а.с.107 т.1).

04 вересня 2012 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 укладено договір №282 на дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого об`єктом будівництва була квартира АДРЕСА_12 .

30 жовтня 2013 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору від 04 вересня 2012 року № 282 про дольову участь у будівництві, відповідно до якої змінено об`єкт інвестування з АДРЕСА_13 , на АДРЕСА_14 , у районі будинку АДРЕСА_15 .

27 лютого 2014 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі збудованої квартири, відповідно до якого забудовником збудована та передана, а учасником прийнята збудована однокімнатна квартира АДРЕСА_16 .

28 лютого 2014 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

На момент підписання договору про дольову участь від 04 вересня 2012 року та додаткової угоди 30 жовтня 2013 року між ТОВ "Південенерго" та ОСОБА_2 . Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області 20 серпня 2013 року за ініціативою ТОВ "Південенерго" зареєстровано декларацію ХС № 143132300018 про готовність об`єкта до експлуатації: дев`ятиповерхового житлового будинку (квартал № НОМЕР_1 ) в м. Херсоні, житловий будинок АДРЕСА_14 вже було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок та рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 11 листопада 2013 року №282 новозбудованому дев`ятиповерховому житловому будинку по АДРЕСА_10 , будівельний № 84/2, друга черга будівництва, ТОВ "Південенерго". В зв`язку з завершенням будівництва присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_8 .

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд погодитися з висновком суду не може, оскільки до нього він дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи, порушенні норм процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями ст.620 ЦК України ("Правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками"):

--- у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (частина 1);

--- кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування (частина 2);

--- якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов`язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред`явив позов (частина 3).

Частиною 1 ст.658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України в постанові №6?168цс/12 від 30.01.2013р. з посиланням на ст.3 Закону України "Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майнові права це будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у т.ч. права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до договору про відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва від 14 березня 2011 року вартість майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва підлягає перерахуванню на момент введення будинку в експлуатацію, виходячи із фактичної площі квартири, визначеної на підставі технічного паспорту БТІ на будинок, що є підставою укладення додаткової угоди та проведення остаточних розрахунків протягом 3 робочих днів з моменту отримання вищезазначеного технічного паспорту на житловий будинок, виходячи з вартості квадратного метра загальної площі квартири, передбаченої пунктом 5.1 даного договору (пункт 5.2. договору).

У зв`язку з невиконанням зобов`язань зі сплати різниці вартості квадратних метрів квартири у встановлений договором строк, ТОВ "Південенерго" відповідно до ст.651 ЦК України в односторонньому порядку розірвало вказаний договір, повідомивши про це позивача в письмовій формі. Договір вважається розірваним за погодженням сторін, з моменту направлення письмового повідомлення про розірвання договору (пункт 6.1 договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ "Південенерго" в порушення умов договору не повідомило її належним чином про сплату різниці вартості квадратних метрів і безпідставно в односторонньому порядку розірвало з нею договір про відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва від 14 березня 2011 року, у зв`язку з чим вважає передачу у власність ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна, який був предметом договору з позивачем, незаконною.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Південенерго" листами від 03 жовтня 2013 року № 305 та від 21 жовтня 2013 року повідомило ОСОБА_1 про необхідність укладення додаткової угоди та про розірвання договору від 14 березня 2011 року в односторонньому порядку (том 1, а.с.106, 107).

Тобто, у зв`язку з невиконанням зобов`язань зі сплати різниці вартості квадратних метрів квартири у встановлений договором строк, ТОВ "Південенерго" відповідно до ст.651 ЦК України в односторонньому порядку розірвало вказаний договір, повідомивши про це позивача в письмовій формі. Договір вважається розірваним за погодженням сторін, з моменту направлення письмового повідомлення про розірвання договору (пункт 6.1 договору).

На думку суду апеляційної інстанції позивачкою не доведено належними доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, адже вона не спростувала неможливість виконання нею зобов`язань зі сплати різниці вартості квадратних метрів квартири у встановлений договором строк. Відтак, з огляду на вказане, позивачка не довела неправомірність дій ТОВ "Південенерго" щодо розірвання договору в односторонньому порядку. Адже у справі встановлено наявність підстав для односторонньої відмови від договору, чим і скористалось ТОВ "Південенерго". А тому вказані дії є правомірними, що передбачено пунктом 6.1 договору.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника ТОВ "Південенерго" про те, що ОСОБА_1 не сплатила повну перераховану вартість квартири, а тому вона не набула майнових прав на вказану квартиру.

Крім того, слід враховувати й те, що у цій справі встановлено, що по суті другий набувач майнових прав їх реалізував шляхом оформлення права власності на об`єкт нерухомості, тобто став власником об`єкта нерухомості.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

З огляду на положення ч.2 ст.620 ЦК України, наведеного вище, позивачка втратила право на витребування у боржника спірної квартири, оскільки вона вже передана третій особі у власність. Однак, вимог до вказаної третьої особи ( ОСОБА_2 ) про витребування спірної квартири позивачка не заявляє, що унеможливлює ефективний спосіб захисту її прав.

Висновки суду апеляційної інстанції

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не було доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а тому прийшов до помилкового висновку про наявність підстави для задоволення позову в цій частині, яка є предметом апеляційного перегляду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, в частині,яка єпредметом апеляційногоперегляду,слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги скаржником ТОВ "Південенерго"було сплачено судовий збір в розмірі 1293,16грн (а.с.236).

Таким чином, з урахуванням наведеного, з позивачки ОСОБА_1 на користь скаржника необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1293,16грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 грудня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності, визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" судові витрати у розмірі 1293,16грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 26 березня 2024 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П.Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.А.Приходько