Ухвала

від 11.06.2024 по справі 668/10350/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2024 року

м. Київ

справа № 668/10350/15-ц

провадження № 61-7453ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пацалова Тамара Валеріївна , на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», ОСОБА_3 про визнання недійним договору, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, вилучення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пацалова Т. В. , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою

на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у цій справі.

Касаційна скарга на вказане судове рішення надійшла з пропуском строку

на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови апеляційного суду отримано представником заявника засобами електронного зв`язку 12 квітня 2024 року, що підтверджується доданими до касаційної скарги доказами.

Відповідно до частин другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику такого судового рішення.

Проте подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України представником заявника до касаційної скарги не додано документи,

що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,

або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності

01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у серпні 2015 року звернулася до суду з вказаним позовом.

За таких обставин, розмір судового збору обчислюється за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати

у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні

до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 1 пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

За підпунктом 2 пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового

та немайнового характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становив

1 378,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи викладене, заявниця за подання касаційної скарги має сплатити

2 204,80 грн судового збору (1 378,00 х 0,2) х 4 х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом

та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро

або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті

26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня

2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (пункт 10 Положення).

Згідно з підпунктом 12. 5 пункту 12 Положення ордер має містити прізвище, ім`я,

по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня

2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

На підтвердження своїх повноважень адвокат Пацалова Т. В. надала ордер

від 09 травня 2024 року серії ВТ № 1048109, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, який не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено ким та коли видане посвідчення адвоката України.

Отже, на підтвердження повноважень адвоката Пацалової Т. В. підписувати касаційну скаргу, яка підписана нею 09 травня 2024 року, та представляти

у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції необхідно надати оформлений належним чином відповідний документ.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права

у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції

або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог частин другої статті 389 ЦПК України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зокрема, представник заявниці у тексті касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 03 грудня 2014 року у справі

№ 668/6294/14-ц; від 10 лютого 2016 року у справі № 668/5039/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня

019 року у справі № 923/876/16, від 20 липня 2022 року у справі № 713/742/17,

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України

є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах

(у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.

При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій (судом апеляційної інстанції) всупереч висновкам Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 400 ЦПК України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права

у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, представником заявниці чітко не зазначено норму права, яку на її думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.

Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки,

без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника

на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження.

Крім того, у касаційній скарзі міститься посилання на те, що постанова Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року оскаржується з підстав пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 та підпунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Разом з тим, посилаючись у касаційній скарзі на пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України представником заявника не обґрунтовано належним чином таке посилання.

За таких обставин, представнику заявниці необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій чітко зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, з урахуванням цієї ухвали. До уточненої редакції касаційної скарги додати належним чином оформлений ордер на представлення інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді

та документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржницею не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі

якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених

статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пацалова Тамара Валеріївна , про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пацалова Тамара Валеріївна , строк на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду

від 26 березня 2024 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пацалова Тамара Валеріївна , на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк