Рішення

від 24.06.2021 по справі 757/40889/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40889/18-ц

пр. 2-1014/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про визнання права власності в порядку спадкування, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на спірну квартиру. Між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ спадкового майна і нотаріус видав їм свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна. Водночас, у зв`язку з ненаданням відповідачем документів, які посвідчують право власності ОСОБА_5 на квартиру нотаріус не видав свідоцтво про право власності на це майно. Спірна квартира придбана ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2001 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_2 , а тому була особистою приватною власністю ОСОБА_5 . Таким чином, він та відповідач, в порядку спадкування за законом як спадкоємці першої черги мають право на 1/2 частині спірної квартири кожен. Разом з цим відповідач вважає, що 1/2 частина квартири є її власністю, оскільки нібито придбана за її особисті кошти, а тому, на її думку, спадковим майном є тільки 1/2 частина спірної квартири, і ОСОБА_4 має право лише на 1/4 її частину.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 757/40889/18-ц та справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 .

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 14.03.2023 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2018 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.12.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2018 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та підготовче засідання призначено на 27.03.2019 року.

ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`ї, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_5 без шлюбу в період часу з 01.10.1997 року по 05.03.2002 року (дата офіційного одруження); визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , придбану згідно договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. 06.06.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4150 та зареєстровану в Київському міському бюро технічної інвентаризації 20.06.2001 року за ОСОБА_5 і записано в реєстрову книгу № д 1287-81 за реєстровим № 2003; стягнути з відповідача витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 7 500,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначає, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 , оскільки була придбана під час спільного проживання подружжя без реєстрації шлюбу внаслідок спільної праці як членів сім`ї. Квартира придбана, в тому числі, і за кошти, які вона взяла в борг у свого брата, а тому вказана квартира є спільною сумісною власністю. Разом з тим, нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 як одному з подружжя з посиланням на відсутність доказів її придбання в період шлюбу. Так, ОСОБА_2 зазначає, що з жовтня 1997 року вона та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, що підтверджується фотографіями та показаннями свідків, а 15.03.2002 року зареєстрували шлюб, отже квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя та їй належить на праві власності 1/2 частина квартири.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 757/23074/18-ц та справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.07.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і та підготовче засідання призначено на 20.11.2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвій Т.Г.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і, та підготовче засідання призначено на 26.02.2019 року.

20.02.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому він просив відмовити в задоволенні позову, оскільки норми СК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, зважаючи на те, що він набрав чинності 01.01.2021 року. Надані ОСОБА_2 фотографії як і покази свідків, яких вона просила суд допитати не можуть бути беззаперечними доказами спільного проживання з ОСОБА_5 . Спірна квартира придбана ОСОБА_5 за його особисті кошти, одержані від відчуження іншої квартири, а тому вказана квартира АДРЕСА_1 не може бути об`єктом спільної сумісної власності. Жодних доказів спільної праці, яка була спрямована на придбання спірної квартири, ОСОБА_2 не надала, як не надала і доказів того, що у неї з ОСОБА_5 був спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Крім того, ОСОБА_4 також подав до суду клопотання про об`єднання справ в одне провадження в якому просив об`єднати в одне провадження цивільну справу № 757/23074/18-ц та цивільну справу № 757/40889/18-ц, оскільки позови є взаємопов`язаними та є доцільним спільний їх розгляд в одному провадженні, зважаючи на те, що задоволення одного позову повністю виключає задоволення іншого позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2019 року цивільну справу № 757/23074/18-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і, та цивільну справу № 757/40889/18-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі № 757/40889/18-ц.

11.02.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій остання просила встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_5 без шлюбу в період часу з 01.10.1997 року по 05.03.2002 року (дата офіційного одруження); визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , придбану згідно договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. 06.06.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4150 та зареєстровану в Київському міському бюро технічної інвентаризації 20.06.2001 року за ОСОБА_5 і записано в реєстрову книгу № д 1287-81 за реєстровим № 2003; стягнути з відповідача витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 11 250,00 грн.

27.03.2019 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючої судді Григоренко І.В. на лікарняному та підготовче засідання призначено на 12.06.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2019 року у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 26.09.2019 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Любові Олексіївни спадкову справу № 21/2017 від 12.04.2017 року або належним чином засвідчену її копію щодо майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2019 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 16.01.2020 року.

02.10.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ОСОБА_2 - адвоката Ладана Л.Є. надійшло клопотання про виклик та допит свідків.

23.10.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Любові Олексіївни надійшла копія спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2020 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і, закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 16.04.2020 року.

08.04.2020 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва та 10.04.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ОСОБА_2 - адвоката Ладана Л.Є. надійшло клопотання про виклик та допит свідків та про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.042020 року у зв`язку задоволенням клопотання представника відповідача - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 03.08.2020 року.

03.08.2020 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, та судове засідання призначено на 19.11.2020 року.

19.11.2020 року у судовому засіданні суд заслухав вступне слово представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Приходька С.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ладана Л.Є., допитано в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2020 року в судовому засіданні, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, було оголошено перерву до 11.03.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року, у зв`язку із неявкою позивача ОСОБА_4 та його представника, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи в судовому засіданні було відкладено до 24.06.2021 року.

В судове засідання 24.06.2021 року з`явились представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Приходько С.В., відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ладан Л.Є., свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити, щодо задоволення позову ОСОБА_2 заперечував та просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні щодо задоволення позову ОСОБА_4 заперечували та просили в позові відмовити, а позов ОСОБА_2 задовольнити.

Вислухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Приходька С.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ладана Л.Є., заслухавши пояснення свідків, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2 - частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 і після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з наступного майна: - земельної ділянки, площею 0,0994 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484400:09:004:5015, для ведення індивідуального садівництва; - автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2009 року випуску, легковий універсал-В номер шасі НОМЕР_1 ; - садового будинку № НОМЕР_2 з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, село Вишняки, садівницьке товариство «Світанок»; банківських вкладів; квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його син - ОСОБА_4 та дружина спадкодавця - ОСОБА_2

17.01.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ спадкового майна, після чого ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0994 га, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484400:09:004:5015, для ведення індивідуального садівництва, а ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2009 року випуску, легковий універсал-В номер шасі НОМЕР_1 та садовий будинок № НОМЕР_2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, село Вишняки, садівницьке товариство «Світанок». Також ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину на банківські вклади.

Разом з цим, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Л.О. від 15.17.2018 року № 208/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у вчинені нотаріальної дії, а саме, у видачі їй свідоцтва на право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки з документів, які знаходяться в матеріалах справи не вбачається, що квартира набута під час шлюбу.

Крім того, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Л.О. від 13.06.2018 року № 117/02-31 відмовлено ОСОБА_4 у вчинені нотаріальної дії, а саме, у видачі йому свідоцтва на право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки заявник не надав правовстановлюючих документів на квартиру, а тому це питання має бути вирішене в судовому порядку.

Згідно з договором купівлі продажу від 06.06.2001 року ОСОБА_5 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 20.06.2001 року реєстровий № 2003.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 05.03.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 зазначає, що в період часу з 01.10.1997 року по 05.05.2002 року вони з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відтак, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.

З 01.01.2004 року набрав чинності Сімейний кодекс України (далі - СК України), згідно з пунктом 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі, й частини першої ст. 74 цього Кодексу.

У разі коли такі відносини виникли до 01.01.2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС України), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 ст. 17, ст. 18, пункт 2 ст. 17 Закону України «Про власність»).

Нормами КпШС України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Оскільки СК України набрав чинності з 01.01.2004 року і зворотної сили не має, тому ст. 74 цього Кодексу застосовується виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 року № 6-97цс11, ухваленій за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано правову позицію щодо визначення ознак сім`ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення ч. 2 ст. 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01.01.2004 року не передбачено КпШС України.

Отже, не підлягає встановленню у судовому порядку факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 01.10.1997 року по 05.05.2002 року.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю задоволенню не підлягають.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 06.06.2001 року, то спірні правовідносини щодо правового статусу квартири регулюються нормами КпШС України.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Частиною 2 ст. 112 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (аналогічне положення містить і ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, необхідно установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення судом таких обставин норми ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» будуть правильно застосовуватися.

Аналогічні правові висновки у постанові викладені Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1026цс15.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що спірна квартира є її та ОСОБА_5 спільною сумісною власністю, оскільки вона була придбана під час спільного проживання подружжя без реєстрації шлюбу внаслідок спільної праці як членів сім`ї. Квартира придбана, в тому числі, і за кошти, які вона взяла в борг у свого брата, а тому є її спільною сумісною власністю з ОСОБА_5 .

Разом з цим на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2 не надала належних, допустимих та достатніх доказів про ступінь участі працею й коштами у створенні спільної власності або доказів укладення між ними письмової угоди про створення спільної сумісної власності. Показання свідків, допитаних в судових засіданнях, не дають підстав вважати, що отримані ОСОБА_2 у борг грошові кошти були внесенні саме для придбання квартири.

Водночас суд враховує, і те, що сторони у цій справі визнали той факт, що перед набуттям права власності на спірну квартиру ОСОБА_5 відчужив за 30 500,00 доларів США іншу, більшу за площею квартиру АДРЕСА_2 , що також підтверджується договором доручення від 18.05.2001 року та угодою про завдаток від цієї ж дати.

Також суд враховує, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за грошовий еквівалент 18 000,00 доларів США.

Отже, правові підстави для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири як спільну сумісну власність відсутні.

Щодо вимог про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, то суд зазначає наступне.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Суд встановив, що сторони у цій справі як спадкоємці першої черги прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна.

Разом з цим нотаріус відмовив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки квартира АДРЕСА_1 є спадковим майном, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, то вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності по 1/2 частині спірної квартири є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 6, 22, 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст. 112 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 1216-1218, 1220, 1261, 1267 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про власність», керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16531.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 16531.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - відмовити.

Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05.07.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко