Ухвала

від 28.10.2024 по справі 757/40889/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/11127/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/40889/18-ц

28 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну письмову заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угодиу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 3/4 частини квартири,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року Білий ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька відкрилась спадщина, що складається з наступного майна: земельної ділянки, площею 0,0994 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484400:09:004:5015, для ведення індивідуального садівництва; автомобіля марки HYUNDAI TUCSON 2009 року випуску, легковогоуніверсал-В номер шасі НОМЕР_1 ; садового будинку № НОМЕР_2 з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, село Вишняки, садівницьке товариство "Світанок"; банківських вкладів;квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є він син спадкодавця, а також дружинаспадкодавця- ОСОБА_2 .

Зазначав, що керуючись вимогами статей 1218, 1278 ЦК України та п. 4.8 ч. 4 Глави 10 вищевказаного Порядку між ним, ОСОБА_1 , та відповідачкою було укладено договір про поділ спадкового майна.Він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,0994 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484400:09:004:5015, для ведення індивідуального садівництва. Відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON 2009 року випуску, легковий універсал-В номер шасі НОМЕР_1 та садовий будинок № НОМЕР_2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, село Вишняки, садівницьке товариство "Світанок".

Крім того, вони, як спадкоємці, отримали свідоцтва про право на спадщину на банківські вклади.

Разом з тим, документи, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру знаходяться у відповідачки, а тому, в силу вимог п. 4.15 ч. 4 Глави 10 Порядку нотаріус не зміг видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 117/02-31 від 13.06.2018року.

Позивач вказував, що спірна квартира була придбана батьком ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2001року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П, за реєстровим № 4150, тобто, до укладення шлюбу з відповідачкою, а тому була особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_4 , і в силу вимог ч. 1 ст. 1278 ЦК України, він, ОСОБА_1 , та відповідачка повинні успадкувати по 1/2 частині спірної квартири кожен.

Однак, відповідачка наполягає на тому, що 1/2 частина квартири є її особистою приватною власністю, так як, нібито придбана за її особисті кошти, а тому, на її думку, спадковим майном є тільки 1/2 частина спірної квартири і він, ОСОБА_1 , має право лише на 1/4 частину спірної квартири.Проте, жодних доказів, які б давали право відповідачці вважати 1/2 частину спірної квартири її особистою приватною власністю нотаріусу надано не було.

З урахуванням викладеного, позивач Білий ОСОБА_3 просив суд: визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідачку.

У травні 2018 року Борисова Наталія Михайлівна звернулась до суду з окремим позовом доОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частинуквартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`ї(справа № 757/40889/18-ц).

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 . У встановлений законом строк вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті чоловіка.

До складу спадкового майна входить, окрім іншого, і квартира АДРЕСА_1 .

Вказана квартира зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П., однак, посилаючись на те, що зазначена квартира була придбана під час спільного сумісного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу та внаслідок їхньої з покійним спільної праці як членів сім`ї, позивач вважала, що вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності.

Нотаріус, відмовляючи їй у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , зазначала, що з документів спадкової справи не вбачається, що ця квартира набута подружжям за час шлюбу, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 208/02-31 від 15 серпня 2017 року. Також нотаріус в цій постанові рекомендувала їй звернутись до суду для захисту прав та інтересів.

В обгрунтування обставин щодо проживання з ОСОБА_16 однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_6 а вказувала, що у листопаді 1996 року вона познайомилась з ОСОБА_4 , а з жовтня 1997 року вони почали проживати спільно однією сім`єю в квартирі покійного чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 . З цього часу у них був спільний сімейний бюджет, вони спільно вели своє господарство, разом використовували зароблені ними грошові кошти на придбання майна, в тому числі, і квартири АДРЕСА_1 .

Шлюб між ними був зареєстрований 05 березня 2002 року.

Факт їхнього проживання з ОСОБА_4 , як членами однієї сім`ї, можуть підтвердити свідки. Доказами спільного проживання однією сім`єю є також фотокартки, рахунки на сплату комунальних послуг за березень 2001 року; за послуги міжміського зв`язку ВАТ «Укртелеком» за грудень 2000 року.

В обгрунтування вимог в частині спільності сумісного майна, як члена однієї сім`ї, квартири АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_6 вказувала, що у чоловіка були дорослі сини (обидва одружені), і він за життя прийняв рішення продати квартиру АДРЕСА_3 , де вони разом проживали як одна сім`я з 1996 року, і на виручені кошти купити квартиру для них і для сина ОСОБА_7 . Після продажу квартири АДРЕСА_3 у червні 2001 року за 30500 доларів США, чоловіккупив однокімнатну квартиру для свого сина ОСОБА_8 за 14500 доларів США, а на решту грошей 16 000 доларів США, з доплатою, вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 18 000,00 доларів США, де і проживали разом до смерті чоловіка. На придбання квартири АДРЕСА_1 та її благоустрій (ремонт) вона особисто позичала 5000 доларів США у свого брата.

Крім того, ще одним доказом тієї обставини, що вона приймала участь в придбанні внаслідок спільної праці членів сім`ї квартири АДРЕСА_1 є договір доручення та угода про завдаток від 18 травня 2001 року, де вона виступала довіреною особою продавця ОСОБА_9 під час продажу квартири АДРЕСА_3 .

Після продажу вказаної вище квартири 06 червня 2001 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , як членом їхньої сім`ї, був укладений договір купівлі-продажу, у відповідності з яким ОСОБА_11 в інтересах їхньої сім`ї купив квартиру під номером АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 , придбана внаслідок її з ОСОБА_4 .праці, як членів сім`ї, вони обидва своєю спільною працею і своїмиособистими доходами створювали сімейний бюджет для набуття в майбутньому спільного майна, вели з 1996 року по 05 березня 2002 року (дата офіційного одруження) спільне господарство, до того ж, вона для придбання квартири позичала у свого брата 5000 доларів США, які вони із спільного з ОСОБА_4 сімейного бюджету повернули йому, позивач вважала, що вона є співласником спірної квартири і має право власності на 1/2 її частину. Інша 1/2 частка квартири є спадковим майном, частки кожного спадкоємця є рівними, тому у порядку спадкування кожному із спадкоємців - їй та відовідачу ОСОБА_1 належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 . Отже, їй належить 3/4частини квартири АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частина належить їй як спільне сумісне майно, придбане за спільні кошти з померлим чоловіком ОСОБА_4 під час проживання однією сім`єю без шлюбу, а 1/4 квартири - в порядку спадкування за законом.

З урахуванням зазначеного, збільшивши розмір позовних вимог, які прийняті судом першої інстанції з постановлення протокольної ухвали від 26 вересня 2019 року, позивач Борисова Наталія Михайлівна просила суд:

встановити факт проживання однією сім`єю Борисової Наталії Михайлівни та ОСОБА_4 без шлюбу в період часу з 1 жовтня 1997 року по 05 березня 2002 року (дати офіційного одруження);

визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , придбаної згідно договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. 06.06.2001 р., зареєстрованого в реєстрі за № 4150 та зареєстровану в Київському міському бюро технічної інвентаризації 20 червня 2001 року за ОСОБА_4 і записано в реєстрову книгу № д 1287-81 за реєстровим № 2003; стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року об`єднано цивільну справу № 757/23074/18-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на частину квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`ї та цивільну справу № 757/40889/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, присвоївши об`єднаній справі № 757/40889/18-ц(а.с. 78-79 том 1).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 16531.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`і - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 16531.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року поновлено ОСОБА_12 і строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року.Відкрито апеляційне провадження в цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Григоренко І.В., у цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`ї.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року призначено справу до розгляду в приміщенні Київського апеляційного на 28 жовтня 2024 року.

28 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла спільна заява сторін у справі № 757/40889/18-ц про затвердження мирової угоди (далі - мирова угода), посилаючись на те, що частиною 2 статті 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Повністю усвідомлюючи значення своїх дій та керуючись нормами права Білий ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник за нотаріально посвідченою довіреністю від 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 звертаються до суду із цією заявою та просять суд затвердити мирову угоду, яка додається.

Перевіривши доводи спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди та умови мирової угоди, колегія суддів дійшла такого висновку.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Статтею 373 ЦПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Дослідивши подану сторонами спільну заяву про затвердження мирової угоди, а також вивчивши зміст мирової угоди, колегія суддів апеляційного суду встановила, що мирову угоду підписано уповноваженим представником позивача (відповідачем за об?єднаним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , та відповідачем (позивачем за об?єднаним позовом) ОСОБА_2 .

Повноваження представника позивача (відповідача за об?єднаним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_13 перевірені судом за нотаріально посвідченою довіреністю від 25 жовтня 2024 року.

Із довіреності від 25 жовтня 2024 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогозовою О.П., реєстровий номер 1016, вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_13 представляти його інтереси, зокрема, в усіх судах України, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, у тому числі з правом підписання мирової угоди, погодження її умов, а також отримання коштів за мировою угодою, якщо таке передбачене її умовами.

Умови мирової угоди безпосередньо стосуються прав та обов`язків сторін щодо предмета позову у справі № 757/40889/18-ц, а її умови не суперечать вимогам чинного законодавства, не порушують права та охоронювані законом інтереси третіх осіб та є виконуваними.

Надавши оцінку поданій на затвердження мировій угоді, колегія суддів дійшла висновку, що затвердження судом цієї мирової угоди відповідає вимогам ЦПК України. Сторони, звертаючись до суду із спільною заявою про затвердження мирової угоди, підтвердили, що правові наслідки вчинення відповідної процесуальної дії їм відомі та зрозумілі.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина друга стаття 256 ЦПК України).

Наслідки закриття провадження у справі сторонам відомі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації -

60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Оскільки спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі № 757/40889/18-ц підлягає задоволенню, при поданні апеляційної скарги відповідачем (позивачем за об?єднаним позовом) ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16 875,00 грн, тому з урахуванням частини другою статті 142 ЦПК України, заявнику ОСОБА_2 потрібно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні відповідної апеляційної скарги, а саме в сумі 8 437,50 гривень.

Керуючись ст.ст. 207, 255, 373, 374 ЦПК України, суд, -

у х ва л и в:

Спільну письмову заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі № 757/40889/18-ц задовольнити.

Затвердити мирову угоду, укладену 28 жовтня 2024 рокуміж ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у справі № 757/40889/18-ц, у такій редакції:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Дніпровським РВ ГУ ДМС України у м. Києві 27.09.2012 року, (далі - Позивач), з однієї сторони та

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Чабанським СВМ ГУ МВС України у Київській обл. 15.03.1997 року, (далі - Відповідач), з другої сторони, що є сторонами у справі № 757/40889/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 (далі Квартира) та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 3/4 частини квартири, яка є спільною сумісною власністю членів сім`ї та розглядається у Київському апеляційному суді, за спільної згодою, домовились про укладення мирової угоди щодо наступного:

1. Дану мирову угоду укладено відповідно ст. ст. 49, 207 ЦПК України у процесі судового розгляду вищевказаної справи за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають та підтверджують, що вказаний спір виник у зв`язку з спадкуванням квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають та погоджують, що вказана мирова угода є виконавчим документом і у випадку порушення Сторонами її умов може бути подана до примусового виконання.

4. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають та підтверджують, що вони прийшли до спільної згоди стосовно вирішення даного спору наступним шляхом:

ОСОБА_1 відмовляється від права власності на 1/2 частину квартири на користь ОСОБА_2 , за що ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі, еквівалентному 20 000 доларів США;

ОСОБА_1 вважає вищевказану компенсацію дійсною вартістю його частини квартири і така вартість жодним чином не пов`язана з якимись тяжкими обставинами;

З моменту фактичної передачі ОСОБА_2 вищевказаних грошових коштів ОСОБА_1 чи його уповноваженому представнику, ОСОБА_2 набуває права особистої приватної власності на квартиру. Факт передачі коштів підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на даній Мировій угоді, чи підписом його уповноваженого представника.

5. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають та погоджують, що з моменту підписання цієї Мирової угоди квартира розташована за адресою: АДРЕСА_6 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

6. Визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .

7. Всі витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді покладаються на сторону, яка їх понесла.

8. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі змістом ст.ст. 207, 255, 256 ознайомлені та їм відомо, що після затвердження мирової угоди судом провадження у справі закривається і повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

9. З моменту підписання цієї Мирової угоди будь-яких майнових або інших претензій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно квартири один до одного не мають.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року у справі № 757/40889/18-цвизнати нечинним.

Провадження у справі № 757/40889/18-цза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 3/4 частини квартири закрити.

Суд роз`яснює наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, в сумі 8 437,50 гривень.

Ухвала Київського апеляційного судувід 28 жовтня2024 року є виконавчим документом.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий: Судді: