Постанова

від 26.03.2024 по справі 950/671/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Суми

Справа №950/671/23

Номер провадження 22-ц/816/280/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ»

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 вересня 2023 року у складі судді Бакланова Р.В., ухвалене у м. Лебедин Сумської області,

в цивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФАРМАЦІЯСУМЩИНИ» провизнання незаконнимта скасуваннянаказу пропризупинення діїтрудового договорута стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

20 березня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Жалковського В.Ю. звернулася до суду з вказаним позовом.

Мотивує свої вимоги тим, що вона перебуває в трудових відносинах з відповідачем, працює на посаді асистента фармацевта в аптеці м. Лебедин. На початку повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року до позивачки зателефонував завідувач аптеки та повідомив, що у зв`язку з вказаними подіями задля забезпечення безпеки виходити на робоче місце їй не потрібно, а вказівки про подальші дії будуть надані згодом. В свою чергу позивачка поінформувала завідувача аптеки про те, що відсутнє транспортне сполучення між м. Лебедин та с. Михайлівка, на що її було поінформовано, що на роботу виходити потреби немає та позивачці заради безпеки необхідно залишатися вдома.

Зазначає, що вона постійно підтримувала зв`язок з куратором, питала про потребу виходу на роботу, на що її поінформували, що такої потреби немає. В подальшому вона змогла добратися до робочого місця, де завідувач аптеки їй пояснила, що трудовий договір з нею призупинений. З наказом відповідача № 31.05-1К від 31 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору вона змогла ознайомитися лише 21 грудня 2022 року, отримавши його примірник за допомогою засобів поштового зв`язку.

З даним наказом вона не погоджується. Про призупинення дії трудового договору її ніхто не повідомляв. Зазначає, що вона мала змогу та бажала виконувати свої трудові обов`язки за умовами трудового договору, та отримувати заробітну плату, оскільки дана робота є її єдиним джерелом доходу. Вона постійно підтримувала зв`язок із завідувачем аптеки, питала, коли потрібно буде виходити на роботу, інформувала про своє місце знаходження. Крім того, їй достовірно відомо, що на даний час аптечний пункт працює, тобто роботодавець забезпечує роботою інших осіб, але не надає їй роботу.

Отже вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не містить інформації про причини призупинення дії трудового договору, в ньому не наведено обґрунтованої причини про неможливість обох сторін виконувати свої зобов`язання за трудовим договором.

Крім того, вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства зобмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» (далі ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ») від 31 травня 2022 року № 31.05-1К про призупинення дії трудового договору; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2022 року по день ухвалення рішення суду у справі; стягнути з відповідача всі судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 08 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» від 31 травня 2022 року № 31.05-1К про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1

Стягнуто з ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року у сумі 54 644 грн 03 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивачку.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідачем було самостійно скасовано оскаржуваний наказ, як помилково винесений та такий, що є недійсним з дати його видання (наказ № 01.06-1К від 01 червня 2022 року). Зазначає, що позивачка про це знала, проте свідомо не приступала до роботи, щоб потім ініціювати судовий процес з метою стягнення з відповідача неправомірної вигоди. Отже, оскільки оскаржуваний наказ був скасований відповідачем, підстав для його скасування судом не було.

Зазначає, що судом з незрозумілих причин було поставлено під сумнів пов`язаність свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відповідачем та їх підписи, незважаючи на те, що позивачка у заявах по суті справи фактично визнає, що знає цих осіб та працювала з ними в одній аптеці.

Вказує на те, що позивачка зазначає, що була ознайомлена з оскаржуваним наказом 21 грудня 2022 року, хоча копія вказаного наказу була направлена їй через мессенджер «Viber» 14 грудня 2022 року. При цьому, вона, ознайомившись з цим наказом наполягала на тому, щоб їй цей наказ був направлений Новою поштою. Тобто позивачка достеменно була ознайомлена та обізнана про суть цього оскаржуваного наказу саме 14 грудня 2022 року, а не 21 грудня 2022 року, як вона стверджує. Таким чином, звернувшись до суду 20 березня 2023 року про скасування оспорюваного наказу, вона порушила строки на звернення до суду.

Наголошує на тому, що відповідач нічого не приховуючи, не виплачував заробітну плату позивачці тільки у зв`язку з тим, що остання не з`являлася на робочому місці, фактично не виконувала трудові обов`язки, та навіть не повідомила відповідача про причини своєї відсутності на робочому місці. Натомість позивачка при фактичній відсутності на робочому місці, не виконанні своїх посадових обов`язків більше одного року підряд, через безоплатну правову допомогу шляхом перекручування фактів та введення суду в обману намагається отримати заробітну плату за весь час своєї відсутності на робочому місці, тобто за фактичний прогул.

Від представника позивачки адвоката Жалковського В.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що враховуючи обставини того, що позивачка мала змогу та могла працювати, а також мала бажання працювати, а оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу, причини призупинення дії трудового договору, тобто не було дотримано порядку призупинення дії трудового договору, це є підставою для скасування такого наказу. Оскільки ОСОБА_1 фактично є працевлаштованою особою та її трудові відносини з відповідачем на час розгляду справи судом припинені, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за шість місяців.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала асистентом фармацевта в аптеці № 6, що належить ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» та розташована за адресою: Сумська обл., м. Лебедин, пл. Соборна, 39 Л. Цей факт не заперечується сторонами.

Зі змісту наказу № 01.03-1В від 01 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 було надано відпустку з 05 березня 2022 року по 11 березня 2022 року. У наказі міститься примітка про те, що він вивішений на дошці оголошень (а.с.25).

31 травня 2022 року відповідачем видано наказ № 31.05-1К «Про призупинення дії трудових договорів», яким наказано з 01 березня 2022 року табелювати працівників відсутніх на робочих місцях, без усних та письмових заяв від них, не надання листків про непрацездатність або інших документів, обґрунтовуючи їх відсутність, та ненадання відомостей про їх дистанційне виконання своїх обов`язків, позначкою НЗ, як відсутність на робочому місці по нез`ясованій причині, з дня відсутності на робочому місці; з 31 травня 2022 року призупинити дію трудових договорів працівників ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» (згідно додатку № 1), які по нез`ясованим причинам відсутні на робочому місці, але не пізніше дня припинення чи скасування воєнного стану; за можливістю проінформувати працівників про зупинення дії трудових договорів у будь-який доступний спосіб та шляхом розміщення даного наказу на дошці оголошень; відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України (а.с. 13).

З додатку до наказу № 31.05-1К від 31 травня 2022 року вбачається, що трудовий договір було призупинено з ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідачем надано суду наказ від 01 червня 2022 року № 01.06-1К, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з помилковим винесенням наказу скасовано наказ № 31.05-1К від 31 травня 2022 року; визнано недійсним наказ № 31.05-1К від 31 травня 2022 року з дати його видання. Доказів ознайомлення ОСОБА_1 з зазначенимнаказом ненадано (а.с. 26).

Також суду надані повідомлення «Про необхідність з`явитися на роботу для надання пояснень тривалої відсутності на роботі №01/04.2022 від 20 квітня 2022 року, №04/05.2022 від 20 травня 2022 року, №01/06.2022 від 06 червня 2022 року, №01/08.2022 від 15 серпня 2022 року, №01/10.2022 від 10 жовтня 2022 року, №07/10.2022 від 31 жовтня 2022 року, проте будь-якихдоказів якїх направленняпозивачці такі їхвручення ненадано (а.с. 27-32).

Крім того, відповідачем суду надані копії актів про відсутність працівника на робочому місці №1 від 26 лютого 2022 року, №2 від 01 березня 2022 року, №3 від 02 березня 2022 року(а.с.35), №4 від 03 березня 2022 року, №5 від 04 березня 2022 року, №6 від 31 березня 2022 року, №18 від 02 травня 2022 року, №19 від 31 травня 2022 року, №7 від 30 червня 2022 року, №8 від 01 серпня 2022 року, № 9 від 31 серпня 2022 року, №10 від 30 вересня 2022 року, №11 від 31 жовтня 2022 року, №12 від 30 листопада 2022 року, №13 від 31 грудня 2022 року, №14 від 31 січня 2023 року, №15 від 28 лютого 2023 року, №16 від 31 березня 2023 року, №17 від 14 квітня 2023 року (а.с.51), згідно яких працівник аптеки № 6 ОСОБА_1 відсутня на робочому місці (а.с. 33-51). Зазначені акти підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відомості про ознайомлення з актами ОСОБА_1 відсутні.

Також відповідачем надано скріншот з мессенджера «Viber» про направлення позивачці 14 грудня 2022 року копії оскаржуваного наказу (а.с. 52).

Згідно наказу відповідача № 11.04-1К від 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 18 квітня 2023 року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 76).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 не була повідомлена. Про призупинення дії трудового договору остання дізналася самостійно прибувши до місця роботи в м. Лебедин. Відповідачем не доведено, що позивачка не мала змоги та не бажала виконувати свої трудові зобов`язання за умовами трудового договору, працювати в аптеці, отримуючи заробітну плату, а також те, що ОСОБА_1 не підтримувала зв`язок із завідувачем аптеки, не дізнавалася, коли потрібно виходити на роботу, не інформувала про своє місце знаходження. Відповідачем не спростовано факт того, що на цей час аптечний кіоск працює. Тому дійшов висновку, що наказ ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» № 31.05-1К від 31 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, у зв`язку зі скасуванням наказу про призупинення трудового договору та з врахуванням того, що позивачка фактично є працевлаштованою особою та її трудові відносини з відповідачем на момент розгляду справи припинені, тому вважав за необхідне стягнути середній заробіток за весь час затримки за шість місяців в сумі 54644 грн 03 коп.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Стаття 43 Конституції Українигарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цьогоУказу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою тадругою Закону № 2136-ІХ(тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 31 травня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно достатті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівникароботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Призупинення трудового договору з працівником відповідно до положеньхоча і не припиняє трудових відносин і не є звільненням у розумінні положеньКЗпП України, проте фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, якби працював на своєму робочому місці чи виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Тому у даному випадку, з метою відновлення порушених трудових прав працівника, підлягають застосуванню за аналогієюзакону положеннястатті 235 КЗпП України, якою передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В даній справі встановлено, що наказом відповідача від 31 травня 2022 року № 31-05-1К було призупинено дію трудового договору з позивачкою. Водночас відповідачем надано місцевому суду копію наказу від 01 червня 2022 року № 01.06-1К, зі змісту якого вбачається, що наказ № 31.05-1К від 31 травня 2022 року скасовано та визнано його недійсним з дати його видання.

Отже, оскільки оскаржуваний наказ вже було скасовано відповідачем, то підстав для його скасування судом не вбачається. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 31 травня 2022 року № 31.05-1К про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Як вже було зазначено вище, відповідач надав суду копію наказу від 01 червня 2022 року № 01.06-1К, яким було скасовано наказ від 31 травня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачкою. Водночас доказів ознайомлення позивачки із наказом від 01 червня 2022 року надано не було. Також відповідач місцевому суду надав копії повідомлень про необхідність з`явитися на роботу, проте жодних доказів їх направлення ОСОБА_1 не надано. Крім того, відповідач не заперечує обставину того, що аптека № 6 працювала та що інші її працівники були забезпечені роботою.

Отже оскільки до відома позивачки не було доведено наказ від 01 червня 2022 року про скасування наказу про призупинення дії трудового договору від 31 травня 2022 року та необхідність з`явитися на роботу, тому наявні підстави вважати, що з вини відповідача позивачка не була забезпечена роботою, що в свою чергу відповідно до ст. 235 КЗпП України є підставою для стягнення з ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31травня 2022року по18квітня 2023року (останнійробочий день), розмір якого обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Розмір середньоденної заробітної плати становить 11877,58+8331= 20208,58 : 37 днів = 546,18 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2022 року по 18 квітня 2023 року становить 126167,60 грн (231 дні х 546,18 грн).

Судом першої інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 116, 117 КЗпП України, фактично обраховано та присуджено до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу, хоча саме з такими вимогами і зверталась позивач до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22) зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».

Принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

У справі, рішення в якій переглядається, місцевий суд стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток у розмірі 54644 грн. 03 коп. ОСОБА_1 рішення суду в частині розміру присудженого до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в апеляційному порядку не оскаржила, а тому з врахуванням того, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги, апеляційний суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54644 грн 03 коп.

В суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву, ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» вказувало на пропуск позивачкою строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України. В даній справі апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно із частиною другоюстатті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другоїстатті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження N 14-47цс21).

З наведеного слідує, що позивачкою строк звернення до суду із вказаною вимогою не пропущено.

Отже рішення суду на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яким слід стягнути з ТОВ «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54644 грн 03 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1073 грн 60 коп. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» задовольнити частково.

Рішення Лебединського районногосуду Сумськоїобласті від08вересня 2023рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54644 гривні 03 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1073 гривні 60 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАЦІЯ СУМЩИНИ» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27 березня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов