Постанова

від 26.03.2024 по справі 684/399/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 684/399/23

Провадження № 22-ц/4820/689/24

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняСтаросинявського районногосуду Хмельницькоїобласті від12січня 2024 року, суддя Галиш І.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява», про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, передачу земельної ділянки власнику та стягнення моральної шкоди,

встановив:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся суд з позовом до ТОВ «Ресіліент Стара Синява» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, моральної шкоди, передачу земельної ділянки власнику.

В обґрунтування вимог вказав, що він є власником земельної ділянки площею 3,1917 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6824486500:06:024:0027.

На підставі договору оренди землі від 06.06.2017 року, з метою отримання доходу він передав вказану земельну ділянку в оренду відповідачу, ТОВ «Рісіліент Стара Синява», строком на 10 років.

Відповідно до умов договору оренди, річна орендна плата за договором складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та сплачується в обраній формі відповідно до п. 9.1, в сумі 4542,66 грн., яка індексується орендарем щорічно, відповідно до індексації нормативно-грошової оцінки земель згідно з вимогами чинного законодавства України.

В порушення умов договору оренди землі від 06.06.2017 року, орендар систематично не сплачував (недоплачував) позивачу орендної плати з урахуванням індексу інфляції, яка була істотною для позивача, внаслідок чого він не отримав дохід, на який розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Орендар, як податковий агент, який нараховує оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримати податок із суми такого доходу за його рахунок, в той час як із суми платежу податковий агент не може утримати податок, тобто орендар зобов`язаний визначену договором орендну плату збільшити на суму податків та зборів, однак цього не зробив.

Оскільки, на думку позивача, обчислення розміру орендної плати необхідно проводити з урахуванням індексу інфляції, а орендар систематично недоплачував орендної плати з урахуванням індексу інфляції, тому позивач, в межах строку позовної давності, має право на стягнення заборгованості з орендної плати за 2020 рік зі строком сплати 31.12.2020 року, за 2021 рік зі строком сплати 31.12.2021 року, за 2022 рік зі строком сплати 31.12.2022 року.

Відповідно до розрахунку позивача, проведеного з урахуванням річної суми орендної плати та індексу інфляції, щомісячно, з липня 2017 року по грудень 2022 року, розмір орендної плати за період 01.09.2020 року по 31.12.2020 року повинен складати 5564,99 грн., за період 01.09.2021 року по 31.12.2021 року - 6085,91 грн., за період 01.09.2022 року по 31.12.2022 року - 7314,21 грн.

Враховуючи отриману ним орендну плату у 2020 році в сумі 3656,84 грн., у 2021 році в сумі 3656,84 грн., у 2022 році в сумі 3656,84 грн., прострочена заборгованість з орендної плати становитиме 1908,15 грн. за 2020 рік, 2429,07 грн. за 2021 рік, 3657,07 грн. за 2022 рік, а всього 7994,59 грн.

Таким чином, згідно з проведеним позивачем розрахунком, недоотриманий дохід від заборгованості відповідача за невнесені платежі за орендну плату становитиме 12437,73 грн., з яких заборгованість з внесення орендної плати 10012,38 грн. (9742,56 грн. - прострочена заборгованість з урахуванням індексів інфляції, 269,81 грн. - 3% річних ); 2238,79 ПДФО 18%; 186,57 грн. - військовий збір за ставкою 1,5%.

Оскільки через невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, він недоотримав дохід, на який розраховував при укладенні правочину, тому просив суд розірвати договір оренди; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку, площею 3,1937 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824486500:06:024:0027, в стані, придатному для цільового використання, стягнути з відповідача на його користь 12437, 73 грн., з яких заборгованість з внесення орендної плати 10012,38 грн., (9742,56 грн. - прострочена заборгованість з урахуванням індексів інфляції, 269,81 грн. - 3% річних); 2238,79 грн. ПДФО 18%; 186,57 грн. - військовий збір 1,5%. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Старосинявськогорайонного судуХмельницької областівід 12.01.2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В мотивувальній частині свого рішення суд зауважив, що умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції, натомість зазначено, що розмір орендної плати індексується орендарем щорічно, відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з вимогами чинного законодавства України. Оскільки коефіцієнт індексації за 2017 - 2021 роки не змінювався та становив 1.0, тому відсутні підстави для нарахування орендної плати з урахування індексу інфляції.

Нарахування та виплату орендної плати за договором від 06.06.2017 року ОСОБА_1 ТОВ «Ресіліент Стара Синява» проведено у передбаченому договором розмірі, з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4542,66 грн., а після сплати податку та військового збору 3656,84 грн., що підтверджено відповідачем документально та не оспорюється позивачем.

В той же час, нормами ПК України, Закону України «Про оренду землі», не передбачено обов`язку орендаря, який виступає податковим агентом платника податку орендодавця, збільшувати визначену договором орендну плату на суму податків та зборів, на чому наполягав позивач у позовній заяві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав на неправильне тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки за відсутності в договорі оренди прямої заборони на індексування розміру орендної плати з урахуванням індексу споживчих цін, вказане індексування належить проводити орендарю автоматично. Крім того, в договорі оренди землі зазначається орендна плата, яку має отримати орендодавець вже до розпорядження, а не із подальшим відрахуванням податків та зборів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача підтримав оскаржуване судове рішення, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання апелянт та його представник не з`явилися, в письмовій заяві просили суд провести розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в суд також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності з вимогами ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,1917 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6824486500:06:024:0027, яка знаходиться на території Пилявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно, право власності зареєстровано 07.06.2017 року, номер відомостей про речове право право власності 20852525 (а.с. 30).

06.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ресіліент Стара Синява» укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 31).

Відповідно до п. 4 зазначеного договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 75711,02 грн.

Умовами договору від 06.06.2017 року визначено, що орендна плата за цим договором є комбінованою та складається з одноразового платежу 1500 грн. та річної орендної плати. (п. 7 договору).

Згідно з п. 9 договору оренди, річна орендна плата складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та сплачується в обраній формі (заповнено один із підпунктів цього пункту), зазначеній нижче та погодженій із орендарем на дату підписання договору: п.п. 9.1 - 4542,66 грн. - 6%, які індексуються орендарем щорічно, відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з вимогами чинного законодавства України, п.п. 9.2 та 9.3 не заповнено (прочерки).

Відповідно до п. 12 орендна плата вноситься один раз на рік, до 31 грудня поточного року, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або готівкою через касу орендаря.

П. 14 договору встановлено, що розмір орендної плати індексується орендарем щорічно, відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з умовами чинного законодавства України.

Зі змісту наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податку про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2022 року встановлено дані про отримання ОСОБА_1 доходу від ТОВ «Ресіліент Стара Синява» (надання майна в лізинг): 3 квартал 2018 року - нараховано доходу 9085,70 грн., утримано податку 1635,42 грн., 4 квартал 2018 року - нараховано доходу 1100,25 грн., утримано податку 198,05 грн.; 3 квартал 2019 року - нараховано доходу 4542,66 грн., утримано податку 817,68 грн.; 4 квартал 2020 року - нараховано доходу 4542,66 грн., утримано податку 817,68 грн.; 3 квартал (вересень) 2021 року - нараховано доходу 4542,66 грн., утримано податку 817,68 грн.; 4 квартал (грудень) 2022 року - нараховано доходу 4542,66 грн., утримано податку 817,68 грн. (а.с. 35-36).

ТОВ «Ресіліент Стара Синява» сплачено ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди землі від 06.06.2017 року в наступних періодах та розмірах: за 2017 рік - 3732,64 грн., квитанція Приватбанку від 15.08.2017 року (а.с. 75); за 2018 рік - 3656,84 грн., платіжне доручення №3351 від 21.09.2018 року, переказ на картковий рахунок ОСОБА_1 , призначення платежу - орендна плата 2018 рік (а.с. 76); за 2019 рік - 3656,84 грн., платіжна інструкція №681 від 14.11.2019 року, переказ на картковий рахунок ОСОБА_1 , призначення платежу - орендна плата 2019 рік (а.с. 77); за 2020 рік - 3656,84 грн., платіжна інструкція №147 від 01.10.2020 року, виплата орендної плати поштовим переказом Укрпошта, в тому числі ОСОБА_1 переказ на суму 3656,84 грн. (а.с. 78-80); за 2021 рік - 3656,84 грн., список 674 поштових відправлень від 27.09.2019 року, виплата орендної плати поштовим переказом Укрпошта, в тому числі ОСОБА_1 переказ на суму 3656,84 грн. (а.с. 81-82); за 2022 рік - 3656,84 грн., платіжна інструкція №52329176 від 21.12.2022 року, переказ на рахунок ОСОБА_1 , призначення платежу - орендна плата 2022 рік (а.с. 83).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами першою - третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 року у справі №193/805/20).

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірваної за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року в справі №912/1385/17 сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 року в справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №689/1101/18 (провадження №61-10292св20), від 27.10.2021 року у справі №573/1833/20 (провадження №61-7138св21), від 22.11.2021 року у справі №341/609/20 (провадження №61-10091св 21), від 24.11.2021 року у справі №357/15284/18 (провадження №61-13518св21), від 08.12.2021 року у справі №357/452/21 (провадження №61-7721св21).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами договору оренди землі передбачено саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, а не щорічну індексацію з урахуванням зростання індексу споживчих цін.

Відповідно до офіційних даних Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становив: 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Таким чином, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення починаючи з 2017 року (дати укладення договору оренди землі) становив 1,0, у зв`язку з чим відповідне збільшення нарахування розміру орендної плати, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 не відбувалося.

Доводи апелянта щодо автоматичного застосування індексів споживчих цін (індексів інфляції) за відсутності встановлення заборони на таке індексування в договорі оренди землі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки індексування сторонами було встановлено щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ «Ресіліент Стара Синява», що станом на дату укладення договору становило 75711,02 грн., іншого розміру нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 168.1.1. ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

З огляду на те, що положеннями договору оренди не визначено заборони орендарю утримувати із суми орендної плати та не узгоджено обов`язку ТОВ «Ресіліент Стара Синява» сплачувати податки і збори, додатково нараховуючи їх на розмір орендної плати в сумі 4542,66 грн., а не шляхом відрахування їх із доходу ОСОБА_1 , колегія суддів вважає відповідні доводи апелянта необґрунтованими.

Решта доводів апелянта зводяться до незгоди із висновками суду та невірного тлумачення норм права, і на законність ухваленого рішення не впливають.

Судом першої інстанції було правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районногосуду Хмельницькоїобласті від12січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова