Постанова

від 21.03.2024 по справі 521/17826/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1474/24

Справа № 521/17826/22

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 51

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», за участю третьої особи: Первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по день фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 грн; вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2017 року перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», а з 16 березня 2021 року працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ». Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року №84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України, встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В подальшому, незважаючи на те, що строк дії воєнного стану в Україні продовжено, на підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 № 84-к. Згідно з пунктом 2 Наказу ДП«АМПУ» №234-к від 30 серпня 2022 року призупинено дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ», до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Обґрунтовуючи позов, позивач вважає, що пункт другий Наказу ДП «АМПУ» №234-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки. Крім того, 43 працівникам ДП «АМПУ» припинено простій та запроваджено дистанційну роботу, до числа яких позивач не ввійшов (т. 1, а.с. 1-32).

10 травня 2023 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси вирішено позов ОСОБА_1 задовольнити частково; визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 30.08.2022 № 234-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »; стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30 серпня 2022 року по 28 квітня 2023 року у розмірі 571080 гривень 18 копійок, моральну шкоду у розмірі 15000 гривень; судовий збір у розмірі 1240 гривень 50 копійок; в іншій частині позову відмовити (т. 4, а.с. 18-27).

15 травня 2023 року через систему «Електронний суд» представник ДП «Адміністрація морських портів України» - Мельников Денис Олександрович, який діє на підставі довіреності, направив апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції неправильно визначив істотні обставини справи, не надав належної оцінки істотним обставинам і припустився висновків, що не відповідають таким обставинам, а також неправильно застосував норми процесуального законодавства, що спричинило ухвалення незаконного судового рішення. Так, на думку апелянта, суд помилково ототожнив інститути трудового права «звільнення», «відсторонення від роботи» з новоутвореним інститутом «призупинення дії трудового договору», який є тимчасовим та має специфічні ознаки регулювання. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору, а суд передчасно не врахував імперативної вимоги закону щодо його обов`язковості. Тому, апелянт вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на що в порядку статті 255 ЦПК України наявні достатні процесуальні підстави для закриття провадження у справі. Також, апелянт звертає увагу на те, що лист Держпраці від 19.09.2022 №2904/4/4.3.-ЗВ-22а не може скасовувати або обмежувати дію Закону з огляду на установлену Конституцією України ієрархію актів правового регулюванням та є недопустимим доказом у даній справі. Апелянт вказує на непослідовність та недобросовісність позивача, яка полягає у тому, що: позивач не вважав безпідставним своє перебування у простої 6 місяців, погоджувався з відсутністю виробничих та організаційних умов для виконання роботи; позивач не оскаржував своє перебування у простої протягом 6 місяців, хоча отримував лише 2/3 заробітної плати; позивач вважає незаконним призупинення дії трудового договору, хоча підстави і запровадження простою, і призупинення дії трудового договору однакові, а обставини, що спричинили і простій, і призупинення не зазнали істотних змін. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10 травня 2023 року скасувати у частині задоволених позовних вимог, у позові відмовити повністю, визнати неналежними і недопустимими доказами, а тому не брати їх до уваги під час вирішення спору, лист Мінекономіки від 09 травня 2022 року № 4712-06/22838-09 «Про надання роз`яснення», пояснювальну записку до фінансового плану ДП «АМПУ» на 2022 рік, наказ від 30 червня 2022 року №47/10 «Про правила поведінки в ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» (т. 4, а.с. 60-68, 73-81).

02 червня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині стягнення суми середнього заробітку, втраченого внаслідок незаконного призупинення дії трудового договору та вважає, що оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні. Так, апелянт вказує на те, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати до розрахункового періоду включаються два повністю відпрацьованих місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія. Тому, на думку апелянта, беручи до уваги, що призупинення дії трудового договору відбулося 30 серпня 2022 року, останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи, які передували простою та події, з якою пов`язана виплата, є січень 2022 року та лютий 2022 року. З огляду на це, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апелянт також наголошує, що відповідач не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не надавав докази, які є лише у його розпорядженні та порушив вимоги закону щодо виконання судового рішення в частині надання витребуваних судом доказів. Тому, апелянт просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року в частині стягнення невиплаченої внаслідок призупинення дії трудового договору суми середнього заробітку змінити, збільшивши її до розміру 708705 гривень, в іншій частині рішення залишити без змін (т. 4, а.с. 109-115).

03.10.2023 до Одеського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що розрахунок середньої заробітної плати має відбуватися відповідно до встановленої тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Так, відповідач зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача складає 1512,84 грн (посадовий оклад 32526 грн). тому відповідач просив врахувати вказані обставини та залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача (т. 4, а.с. 187-194).

23.11.2023 до Одеського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ДП «АМПУ», в якому позивач зазначив, що позивач повідомив відповідача про можливість виконувати роботу в подальшому та у зв`язку з цим вимагав відновити дію трудового договору, укладеного між сторонами в справі. Однак, вказане звернення залишилось без відповіді. Позивач зазначає, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містить норму про те заборону звернення із позовом до суду про оскарження наказу про призупинення дії трудового договору. Так само як і не містить положення про те, що звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є обов`язковою передумовою до звернення із відповідним позовом до суду. Позивач, посилаючись на судову практику, зауважує, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 235 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач зазначає, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Якщо ж працівник може виконувати роботу або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору неможливо, що відповідає роз`ясненням Мінекономіки, наданих у листі віл 09.05.2022 № 4712-06/22838-09 «Про надання роз`яснення». Також позивач зазначив, що відповідач порушив положення п. 7.1.8 Колективного договору. Докази на підтвердження того, що роботодавцем спільно із профспілкою було зупинено дію вказаного положення відсутні. Щодо неправильного розрахунку середнього заробітку позивач зазначає, що відповідальним за це є саме відповідач, оскільки не подав необхідні докази в зв`язку з чим позивач та суд першої інстанції були позбавлені можливості належним чином визначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 5, а.с. 11-20).

11.03.2023 представник відповідача через систему Електронний суд подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, довідку щодо розміру посадового окладу ОСОБА_1 .

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні позивач-апелянт ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача-апелянта ДП «АМПУ» - Неїжпапа Ю.А. підтримала апеляційну скаргу відповідача та заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги позивача.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуванезаочне рішення,суд першоїінстанції виходивз того,що в ході розгляду справи стороною відповідача не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору. Відповідачем не було надано відповідних, належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги і свідчили б про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а також про неможливість виконання ОСОБА_1 визначених трудовим договором завдань. Також стороною відповідача не надано до суду доказів про те, що з 30 серпня 2022 року ДП «Адміністрація морських портів України» не могло здійснювати свою діяльність.

Стороною відповідача не обґрунтовано та не надано відповідних доказів, в зв`язку із чим працівники, з якими трудовий договір не був призупинений мали переважне право на продовження виконання покладених на них посадових обов`язків, а ОСОБА_1 такого переважного права не мав.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що наказ від 30.08.2022 № 234-к, яким змінено умови трудового договору із ОСОБА_1 , був виданий за попередньою згодою первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», членом якої є позивач.

Враховуючи, що з 01 березня 2022 року по 30 серпня 2022 року наказом відповідача був встановлений простій, суд першої інстанції здійснив розрахунок середнього заробітку з врахуванням заробітної плати ОСОБА_1 за січень та лютий 2022 року.

Наполягаючи на обчисленні середнього заробітку ОСОБА_1 виходячи із тарифної ставки, посадового (місячного окладу), стороною відповідача не надано жодних відповідних відомостей на підтвердження розміру тарифної ставки або посадового окладу.

При визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховував характер та тривалість страждань ОСОБА_1 , у зв`язку з незаконним призупиненням дії трудового договору, внаслідок чого позивач був позбавлений доходу і можливості утримувати свою сім`ю, чим йому було завдано моральних страждань. Оскільки вказані обставини призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 15000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та займає посаду провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ». Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Відповідно до п. 5 наказу встановлено проведення виплати заробітної плати працівникам за весь період дії простою в розмірі посадового окладу, встановленого у штатному розписі (т. 1, а. с. 72).

На підставіпункту 1наказу ДП«АМПУ» від30.08.2022№ 234-к«Про припиненняпростою тапризупинення діїтрудового договоруз ОСОБА_1 »припинено з30серпня 2022року простій,встановлений наказомДП «АМПУ»від 28.02.2022№ 84-к«Про організаційнізаходи,пов`язаніз введеннямвоєнного станув Україні»провідному аналітикуконсолідованої інформаціївідділу аналізута оцінкидіяльності відокремленихпідрозділів службианалізу тауправління ризикамиапарату управління ОСОБА_1 ,та пунктом2Наказу призупиненодію трудовогодоговору,укладеного з ОСОБА_1 до відновленняможливості виконуватиним роботу,але непізніше дняпісля припиненняабо скасуваннявоєнного станув Україні (т. 1, а. с. 80).

14 квітня 2023 року Наказом № 168-к «Про відновлення дії трудового договору» ОСОБА_1 відновлено з 01 травня 2023 року дію трудового договору (т. 3, а. с. 165).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Як роз`яснив КЦС ВС в постанові 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 в подібних правовідносинах «наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо».

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення з позивачем дії трудового договору. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що спочатку позивачу був оголошений простій, а згодом трудовий договір був призупинений з тих же підстав. При цьому таке рішення належним чином роботодавець не обґрунтував.

Крім того, навіть апелянт ДП «АМПУ» зауважив, що і станом на момент запровадження простою, і на момент призупинення дії трудового договору істотних змін обставин не відбулося. Однак, обґрунтованих обставин та належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем апелянт не навів та до суду не подав. Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги ДП «АМПУ».

Щодо порушення процедури досудового врегулювання спору. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказ про призупинення дії трудового договору може бутиоскаржений працівником до центрального органувиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуз питаньнагляду таконтролю задодержанням законодавствапро працю,або йоготериторіального органу.

Тобто, вказаний закон не встановлює обов`язку працівника на звернення до відповідного органу виконавчої влади. В той час як ст. 233 КЗпП України прямо встановлює право працівника на звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Тому, оскільки підстави для закриття провадження в справі відсутні, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта.

Щодо застосування положень ст. 235 КЗпП України. Як роз`яснив КЦС ВС в постанові від 28.02.2024 в справі № 465/3919/22в подібнихправовідносинах «У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суди вірно застосували».

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин (постанова КАС ВС від 18.08.2022 в справі №560/7496/20).

В контексті встановлених вище обставин доводи апелянта ДП «АМПУ» про суперечливість поведінки позивача не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом.

Щодо обчислення середнього заробітку. Відповідно до положень п. 2, п. 4 та п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, оскільки позивачу ОСОБА_1 був оголошений простій з 01.03.2022 по 30.08.2022 та протягом цього періоду йому виплачувалася заробітна плата в розмірі посадового окладу, передбаченого штатним розписом, цей період часу виключається з розрахункового періоду.

Останніми двома місяцями роботи, за які позивач отримував заробітну плату є січений та лютий 2022 року. Відтак, вказаний період часу включається в розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивача в січні 2022 року становила 48894 грн 29 коп. (без врахування матеріальної допомоги до відпустки та оплати відпусток, але з врахуванням місячної премії та інших надбавок), в лютому 2022 року - 43003 грн 62 коп. (без врахування премії за підсумками роботи за рік, але з врахуванням місячної премії та інших надбавок).

Загальна кількість відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів у січні 2022 року склала 12 днів та загальна кількість відпрацьованих робочих днів у лютому 2022 року склала 16 днів, а разом 28 днів (т. 3 а. с. 183).

Період призупинення дії трудового договору складає 174 дні (з 30.08.2022 до дня поновлення дії трудового договору 01.05.2023).

Отже, як правильно визначив суд першої інстанції розмір середньоденної заробітної плати складає 3282грн 07коп (48894,29 грн + 43003,62 = 91897 грн. 91 коп; 91897,91 грн : 28 (відпрацьовані робочі дні) = 3282 грн 07 коп.).

Відповідно середній заробіток, не виплачений внаслідок призупинення дії трудового договору за період із 30 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року (день поновлення дії трудового договору), складає 571080 грн 18 коп.

Апеляційний суд зауважує, що премія за 3 квартал 2021 року не враховується в розрахунок, оскільки нарахована в грудні 2021 року та відповідно не входить до розрахункового періоду. Так само премія за підсумками за 2021 рік, яка була виплачена позивачу в лютому 2022, про що він, також, зазначає в апеляційній скарзі. Оскільки премія виплачена за підсумками роботи за попередній рік, то відповідно вона не входить до розрахункового періоду, оскільки фактично стосується іншого проміжку часу.

На підставі наведених вище обставин, оскільки суд першої інстанції зробив правильний розрахунок середнього заробітку позивача за відповідний період, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача відхиляються.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (абз. 2 пункту 5, пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Наслідком призупинення дії трудового договору є втрата особою джерела доходу, що само по собі негативно впливає на моральний стан особи та змушує особу шукати способи матеріального забезпечення себе та своєї сім`ї. Такі життєві обставини створюють для особи дискомфорт та відповідно вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Отже особі завдається моральна шкода. Оскільки призупинення дії трудового договору визнано безпідставним, суб`єкт, який видав відповідний наказ, який в подальшому скасований, має нести відповідальність за прийняття такого рішення та за наслідки, спричинені вказаним рішенням, в тому числі відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

За обставинами даної справи встановлено, що відповідач призупинив дію трудового договору з позивачем, внаслідок чого позивач втратив джерело доходу. Як було встановлено в ході судового розгляду, призупинення дії трудового договору відбулося з порушенням норм діючого законодавства, при цьому позивач посилається на спричинення йому моральної шкоди. Відповідач не спростував посилання позивача та не довів, що моральна шкода була спричинена не з його вини. Відтак, оскільки розмір моральної шкоди, встановлений судом першої інстанції, відповідає критеріям поміркованості, розумності та справедливості, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги ДП «АМПУ» зводяться до критики висновків суду першої інстанції та містять суб`єктивні тлумачення положень діючого законодавства, а тому відхиляються апеляційним судом.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Повний текст постанови складений 27 березня 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк