Постанова

від 20.03.2024 по справі 308/13725/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13725/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2023 року (головуючий суддя Бедьо В.І.) у справі №308/13725/16 за заявою ОСОБА_1 , де стягувачем є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», заінтересована особа Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роман Владислав Яношович про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати виконавчий лист, виданий 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом в справі №308/13725/16 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що 23.03.2023 Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом В.Я. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №308/13725/16 від 06.04.2018. Вказувала, що 02.03.2021 постановою Закарпатського апеляційного суду рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.10.2017 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. У зв`язку з чим на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий з метою примусового виконання скасованого рішення суду. Зазначала, що стягувач не позбавлений права отримати виконавчий лист з метою виконання судового рішення, що набрало законної сили після 02.03.2021.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2023, з урахуванням ухвали цього ж суду від 12.06.2023 про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано виконавчий лист, виданий 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, в справі №308/13725/16-ц, таким що не підлягає виконанню.

Зупинено стягнення за виконавчим листом, виданим 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, в справі №308/13725/16-ц.

На дану ухвалу АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевий суд у оскаржуваній ухвалі зазначає, що «виконавчий лист не підлягає виконанню з причин, того, що рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист, скеровано судом апеляційної інстанції», однак такий лист було скеровано та видано Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Зазначає, що оскільки виконавчий лист було скеровано судом першої інстанції, до суду не надано доказів того, що виконавчий лист було видано помилково, так само як і не доведено факту виконання боржником рішення суду, що виконується, то відсутні правові підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судове засідання апеляційного суду, призначене на 20.03.2024, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роман В.Я. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судової повістки до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», яку було доставлено 22.01.2024 (а.с.188), причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та заявника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2017 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.02.2011 року у розмірі 22 295,34 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень 34 коп.), яка складається з наступного: 1013,57 грн. заборгованість по тілу кредиту, 16343,90 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3400 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1037,87 грн. штраф (процентна складова) та судовий збір у розмірі 1378 грн. (а.с. 50-51).

На виконання вищезазначеного рішення суду, 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі 308/13725/16-ц (а.с.148).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (змінено найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк) 16343,90 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3400 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1037,87 грн. штраф (процентна складова) скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у даних вимогах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (змінено найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк) відмовлено.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (змінено найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк) 1013,57 грн. заборгованості по тілу кредиту - залишено без змін (а.с.110-118).

23.03.2023 Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом В.Я. відкрито виконавче провадження ВП №71377810 на підставі виконавчого листа № 308/13725/16-ц від 06.04.2018 (а.с.122).

23.05.2023 АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про видачу виконавчого листа по цивільній справі №308/13725/16 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу на підставі постанови Закарпатського апеляційного суду від 02.03.2021 (а.с.135).

Представниками осіб, які беруть участь у справі, визнано, що будь-яких платежів на виконання рішення суду ОСОБА_1 не здійснювалось.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України та пунктом 7 частини 3 статті 2 ЦПК України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошується на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина. При цьому, Європейський суд зауважує, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України та ін.

Відповідно до положень ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може, зокрема, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, проте судова практика виходить з того, що словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: 1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); 2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; 3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; 4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; 5) видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; 6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У судовому засіданні представник АТ «ПриватБанк» підтвердила факт подання до місцевого суду заяви про видачу виконавчого листа по цивільній справі №308/13725/16 на підставі постанови Закарпатського апеляційного суду від 02.03.2021, однак стверджувала, що такий так і не було видано, що підтверджується матеріалами справи, як і не було виконане заочне рішення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.2017, яке було змінено постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.03.2021, не виконане, зобов`язання щодо сплати заборгованості по тілу кредиту в сумі 1013,57 грн. продовжує існувати, то відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю. Однак, враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, і до його зміни апеляційним судом передбачало стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, пенею та комісією і штрафів, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа у справі №308/13725/16-ц, виданого 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, таким, що не підлягає виконанню частково - в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом, пенею та комісією, та штрафів.

Аналогічного висновку щодо можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення лише певної визначеної суми дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №604/1331/14-ц (провадження №61-34121св18).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю.

Зважаючи на викладене, ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити частково та визнати виконавчий лист, виданий 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом в справі №308/13725/16 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16343,90 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3400 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1037,87 грн. штраф (процентна складова).

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист, виданий 06.04.2018 Ужгородським міськрайонним судом в справі №308/13725/16 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16343,90 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3400 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 1037,87 грн. штраф (процентна складова).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.

Головуюча: Судді: