Постанова

від 12.03.2024 по справі 760/18839/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/18839/23

номер провадження: 22-ц/824/1109/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у складі судді Українця В.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «САП Україна» (далі - ТОВ «САП Україна») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 8 214 249 грн 95 коп. безпідставно набутих нею за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у справі №757/22127/22-ц та збережених нею без достатньої правової підстави.

У вересні 2023 року представник ТОВ «САП України» - адвокат Прохур К.В. подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення вказаного вище позову, в якій просила накласти арешт на грошові кошти в сумі 8 214 249 грн 95 коп. на всіх наявних банківських рахунках відповідача.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року було частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 . Проте вказані квартири відповідачкою були відчужені на користь третьої особи, у зв`язку з відсутністю арешту на вказане майно. Вказувала, що такі дії відповідача свідчать про наявність ризику невиконання рішення суду, оскільки остання продовжує вчиняти умисні дії щодо відчуження свого майна, на яке могло б бути звернуто стягнення.

Зазначала, що ненадання суду інформації щодо наявних у відповідача рахунків не може бути підставою для відмови у застосуванні заходу забезпечення у вигляді арешту на грошові кошти. Жодних вимог щодо зазначення такої інформації у заяві, як передумови накладення судом арешту на кошти, ЦПК України не містить. Вказувала, що у позивача наявна інформація про рахунок, який належав відповідачці на момент безпідставного стягнення нею коштів з позивача, що відкритий у АТ «Райффайзен Банк». Вважає, що забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів має бути вжитий відносно всіх наявних у відповідача рахунків в усіх банках в межах ціни позову, а не лише на той рахунок, щодо якого наявна інформація.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року заяву ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 в акціонерному товаристві «Райффайзен банк» у межах ціни позову в розмірі 8 214 249 грн 95 коп., зокрема, на рахунок № НОМЕР_1 .

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову, посилаючись на її необґрунтованість.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають своїм цілям, оскільки вже існує судове рішення про стягнення з скаржника безпідставно набутих коштів, які є предметом позову в даній справі. Вказує, що Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу від 25 вересня 2023 року у справі №757/22127/22-ц, якою стягнув із відповідачки на користь позивача 8 214 249 грн 95 коп., як безпідставно одержані кошти. Відтак, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів наразі задоволена в повному обсязі, з огляду на що ухвалення аналогічного судового рішення призведе до подвійного стягнення.

Вказує, що об`єктом права власності скаржника є саме грошові кошти, а не банківські рахунки, на які оскаржуваною ухвалою було накладено арешт. Натомість суд першої інстанції наклав арешт не на кошти, а саме на рахунки скаржника. Більше того, арешт накладений не тільки на конкретно визначений банківський рахунок, а й на всі інші рахунки (які не є індивідуально визначеними), які належать відповідачці.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року заходи забезпечення позову щодо заборони відчуження нерухомого майна, належного відповідачці, не були ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у справі, а тому вимога заявника про накладення арешту на грошові кошти підлягає задоволенню частково. Враховуючи ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 в акціонерному товаристві «Райффайзен банк», оскільки в разі зняття відповідачем наявних на рахунках коштів, це може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, що призведе до порушення прав та інтересів позивача у справі.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Колегія суддів враховує, що арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19).

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 в акціонерному товаристві «Райффайзен банк» у межах ціни позову в розмірі 8 214 249 грн 95 коп.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «САП Україна» про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар`ї Валеріївни задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 березня 2024 року.

Головуючий

Судді: